Рішення № 20732956, 11.01.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2012 р.Справа № 22/5025/2028/11 за позовом Волочиського районного споживчого товариства, м. Волочиськ

до Тарнорудської сільської ради, с. Тарноруда, Волочиського району

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача кооперативне підприємство "Волочиське" Волочиського районного споживчого товариства

про визнання права власності на нерухоме майно

Суддя Заверуха С.В.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 26.10.2011р.

відповідача: Возний П.А. - сільський голова

третя особа : ОСОБА_2. - представник за довіреністю

ОСОБА_3 - представник за довіреністю

Повне рішення складено та підписано 11.01.2012р.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, а саме будівлю магазину "Промтовари", що знаходиться у с. Тарнаруда, Волочиського району по вул. Шкільній, 2.

Позивач посилається на те, що зазначена будівля знаходиться у господарському віданні підвідомчого Волочиському РайСТ "Кооперативного підприємства "Волочиське", яке утримує, підтримує його в належному технічному та санітарному стані, несе значні витрати коштів на проведення ремонтних робіт. Також, позивач звертає увагу, що на численні прохання та звернення позивача до відповідача стосовно прийняття рішення та видачі свідоцтва про право власності, відповідач ігнорує, відповіді позивачем не отримано, задоволення вимог не було.

Окрім того, зауважує позивач, відмовляючи в оформленні свідоцтва про право власності, відповідач посилається на те, що приміщення даного магазину є власністю Тарнорудської сільської ради.

За твердженнями позивача, на дану спірну будівлю магазину нараховуються амортизаційні нарахування. Так, за період з 2000 по 2011роки по магазину нарахований знос у загальній сумі 6073,00 грн., що підтверджується довідкою-витягом із книги форми К-26 за період 2000-2011 років основних засобів, що знаходяться на балансі у позивача.

Позивачем зазначається, що земельна ділянка у с. Тарноруда Волочиського району площею 0,08 га, в т.ч. 0,04 га по магазину "Промтовари" по вул. Шкільній, 2 та 0,04 га по магазину "Продтовари" по вул. Кірова, 36 закріплена за позивачем, оскільки останній сплачує земельний податок.

На підставі вищезазначеного позивач посилається на ст.ст. 16, 316-319, 344 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 111 Господарського кодексу України, ст. 17 Закону України "Про споживчу кооперацію".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні. Надали суду пояснення по справі, відповідно до яких вказали, що акт на право постійного землекористування по магазину с. Тарноруда ні Волочиським міським споживчим товариством, ані Тарнорудським сільським споживчим товариством не виготовлявся. Сплата земельного податку по магазину с. Тарноруда проводились згідно виданих довідок відділом земельних ресурсів при Волочиській РДА, копії яких долучені до матеріалів справи. Договори оренди земельних ділянок не укладались. Окрім того, представниками надано довідку №205 від 19.11.2011р. про те, що первісна вартість магазину "Промтовари" в с. Тарноруда по вул. Шкільна, 2 станом на 01.11.2011р. становить 20132,00 грн., знос - 12545,00 грн. та балансова вартість - 7587,00 грн., копію Витягу з Єдиного державного реєстру щодо позивача, копію клопотання №179 від 25.10.2011р., поштове повідомлення про вручення відповідачеві клопотання №179, копію акта від 12.02.1976р., копії товарно-грошових звітів, копію акта приймання в експлуатацію від 13.12.1968р.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов позовні вимоги не визнає. При цьому зазначає, що спірна будівля буда побудована ще в 1898 році та знаходиться без належних технічних документів. Вказане майно утримується в поганому технічному та санітарному стані. На прохання відповідача стосовно благоустрою території біля безхозної будівлі відповідач не реагує, впираючись на брак коштів. Відповідач відмовляє позивачу в оформлені свідоцтва про право власності.

Представники третьої особи в судовому засіданні пояснили, що КП "Волочиське" сплачує земельний податок за земельну ділянку площею 0,08 га та спірний об'єкт нерухомості знаходиться на балансі третьої особи.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Волочиське районне споживче товариство Хмельницької ОСС зареєстровано за адресою: Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Котовського, 4, код 01772957.

Згідно витягу з ЄДР від 20.12.2010 р. відповідач є юридичною особою зареєстрованою у Волочиському районі село Тарноруда, вул. Шкільна, буд. 2-А.

Зі змісту Акту приймання в експлуатацію державною приймальною комісією завершеного будівництвом (реконструкцією) будівлі від 13.12.1968р. вбачається, що комісією, призначеною згідно розпорядження правління Хмельницького ОСС, було прийнято в експлуатацію завершене будівництвом (реконструкцією) одноповерхову будівлю магазину на 4 роб. місця, будівництво якого здійснювалось колгоспом ім. Жданова села Тарноруда.

З Довідок Волочиського районного відділу земельних ресурсів від 31.01.2006р. №12-348/06, від 30.01.2007р. №05-381/07, позивач робить висновок, що Кооперативне підприємство "Волочиське" використовує земельні ділянки Тарнорудської сільської ради: с. Тарноруда - 0,08 га, грошова оцінка 13,02 грн. м.кв.

В підтвердження використання земельної ділянки площею 0,08 га в т.ч. по магазину "Промтовари" по вул. Шкільній, 2, за яку підприємство Волочиського РайСТ "Кооперативне підприємство "Волочиське" сплачувало земельний податок, позивач надав платіжні доручення за період з 2004 по 2009 роки.

Згідно Довідки-витягу від 28.10.2011р. №42 з книги форми К-26 "Основні засоби, що знаходяться на балансі кооперативного підприємства "Волочиське" Волочиського районного споживчого товариства магазин "Промтовари" с. Тарноруда по вул. Шкільній, 2 знаходиться на балансі кооперативного підприємства "Волочиське". В даній довідці наведено нараховані амортизаційні відрахування за 2000-2011років, де зазначено, що залишкова вартість магазину на день звернення до суду становить 7587,00 грн.

Також, на думку позивача, розрахунки та відомості нарахування заробітної плати за період 1960-70 років за проведення торгівельної діяльності свідчать про володіння та користування позивачем спірною будівлею магазину, яка знаходиться на балансі кооперативного підприємства "Волочиське". При цьому, як стверджує позивач, зазначене підтверджується письмовими поясненнями працівників споживчого товариства "Тарнорудське", які працювали в 60-70 роках щодо утримання позивачем будівлі магазину "Промтовари" с. Тарноруда Волочиського району по вул. Шкільній, 2, понесення витрат, пов'язаних з проведенням поточних та капітальних ремонтних робіт, сплатою податків тощо.

З довідки від 19.11.2011р. №205, виданої правлінням Волочиського РайСТ, вбачається що первісна вартість магазину "Промтовари" в с. Тарноруда по вул. Шкільна, 2 станом на 01.11.2011р. становить 20132,00 грн., знос - 12545,00 грн., балансова вартість - 7587,00 грн.

25.10.2011р. позивач звернувся до відповідача з клопотанням про видачу свідоцтва про право власності на будівлю магазину "Промтовари" у с. Тарноруда по вул. Шкільній, 2 Волочиському районному споживчому товариству - власнику та балансоутримувачу даної будівлі. В обґрунтування чого зазначає, що вказана будівля знаходиться у господарському віданні підвідомчого Волочиському РайСТ кооперативного підприємства "Волочиське", яке утримує, підтримує його в належному технічному та санітарному стані, несе значні витрати коштів на проведення капітальних та поточних ремонтних робіт, а також забезпечує жителів села необхідними продуктами харчування.

Згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно відсутні відомості про право власності на нежитлову будівлю у Волочиському районі, с. Тарноруда, вул. Шкільна, будинок 2.

Заявою №271 від 11.11.2011 р. сільський голова відповідача просив Комунальне підприємство Волочиського районного бюро технічної інвентаризації взяти на облік спірний об'єкт, як безхозне майно.

Згідно довідки начальника Волочиського районного відділу управління Держтехнобезпеки у Хмельницькій області магазин в с. Тарноруда по вул. Шкільній, 2 відповідає вимогам пожежної безпеки за умови виконання приписів та постанов органів державного пожежного нагляду Волочиського району.

Відповідно до довідки голови правління позивача №211 від 05.12.2011 р., будівля магазину відповідає будівельно-технічним нормам та правилам.

Однак відповідач залишив вказане клопотання позивача без відповіді та задоволення, що стало підставою для останнього звернутися до суду з даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Частиною 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним же зі способів захисту цивільного права в силу ст.16 Цивільного кодексу України є визнання права.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом враховується, що підставою для звернення з позовом до суду не є втрата позивачем документів, які б засвідчували його права власності на обєкти нерухомості.

Позов про визнання права власності це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з'єднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод. Як відповідач, за таким позовом виступає третя особа, що безпосередньо заявляє чи не заявляє свої права на річ, але не визнає за позивачем речового права на майно. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно, а не встановити його. Обєктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить встановлення цивільно-правових підстав набуття права власності на будівлю магазину "Промтовари", що знаходиться у с. Тарнаруда, Волочиського району по вул. Шкільній, 2. (постанова Вищого господарського суду України по справі №16/2782 від 25.02.2010 р.)

Відповідно до ст.94 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 № 1540-VI колгоспи, інші кооперативні організації, їх об'єднання володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів. Право розпорядження майном, що є власністю колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань, належить виключно самим власникам.

Відповідно до ст.95 Цивільного кодексу Української РСР власністю колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об'єднань є підприємства, культурно-побутові заклади, приміщення тощо.

Згідно із п.п.4, 21-24, 31, 33 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою Заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 р., погодженого заступником Голови Верховного суду УРСР, реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.

Бюро технічної інвентаризації в своїй роботі по реєстрації будинків і домоволодінь зобов'язані: а) ознайомитись з документами, поданими установами, підприємствами, організаціями і окремими громадянами на підтвердження їх права власності на будинок (домоволодіння); б) з'ясувати підстави виникнення і порядок переходу до установи, підприємства, організації чи громадянина права власності, правильність оформлення документів, число учасників спільної власності і частку, яка належить кожному із співвласників. На підставі правовстановлюючих документів, перелічених в додатку №1, бюро технічної інвентаризації складає письмовий висновок, в якому зазначається: а) адреса будинку (домоволодіння), площа земельної ділянки і кількість основних будівель; б) дані про власників з зазначенням відносно громадян прізвища, ім'я та по батькові, а для установ, підприємств і організацій - повного їх найменування; в) детальний перелік поданих документів, що встановлюють право теперішніх власників; г) вид власності (державна, кооперативна, громадська, особиста); д) участь кожного із співвласників у спільній власності відповідно до належної йому частки (1/4, 1/2, 1/3 і т. д.). На підставі перевірених документів і свого висновку бюро технічної інвентаризації вносить відомості про право власності на будинок (домоволодіння) до реєстрової книги даного населеного пункту і проставляє на документі власника реєстраційний напис за встановленою формою. Якщо на документі про право особистої власності на будинок немає місця для реєстраційного напису, власникові надається реєстраційне посвідчення, яке є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа. Установі, підприємству або організації про проведену реєстрацію бюро технічної інвентаризації видає реєстраційне посвідчення.

Після проведення первинної реєстрації будинків та домоволодінь, бюро технічної інвентаризації повинно вести реєстрацію всіх змін в правовому стані будинків або домоволодінь. Бюро технічної інвентаризації на документах, пред'явлених до реєстрації, які свідчать про перехід права власності на будинок або домоволодіння, проставляє реєстраційний напис за встановленою формою (додаток № 4) без складання висновку про реєстрацію.

Відповідно до Додатку №1 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР - Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, правовстановлюючими документами - є акт відводу установам, підприємствам і організаціям земельної ділянки для будівництва та акт державної комісії про прийняття будинку (будинків) в експлуатацію. (п.12).

У позовній заяві позивачем не вказано яким чином (діями) його права і охоронювані законом інтереси порушує чи оспорює відповідач. Ухвалою суду зобовязувалось позивача надати докази на підтвердження факту невизнання чи оспорювання відповідачем права власності, однак вказаних доказів суду не надано.

Клопотання позивача від 25.10.2011 року №179 містить лише прохання останнього прийняти рішення відповідачем щодо видачі свідоцтва про право власності на будівлю, а тому не може розцінюватись судом як доказ невизнання або оспорювання право власності Тарнорудською сільською радою. Так, відповідач лише не розглядає заяву позивача про прийняття рішення щодо видачі свідоцтва про право власності на будівлю магазину "Промтовари" з підстав ненадання Волочиським районним споживчим товариством всіх необхідних документів для прийняття рішення та оформлення такого права.

Отже, Тарнорудська сільська рада не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та лише у разі визнання даного майна безхазяйним претендує на таке право згідно ст. 335 ЦК України.

При цьому врахована позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.06.2011 р. по справі №16/252, від 04.07.2011 р. №2/32.

Приймається до уваги, що бездіяльність відповідача про вирішення питання прийняття рішення щодо видачі свідоцтва про право власності на будівлю, не оскаржена позивачем у встановленому законодавством порядку.

Крім того приймається до уваги те, що позивачем не підтверджено жодними доказами, що спірна будівля відповідає будівельно-технічним, пожежним, санітарним нормам та правилам.

Довідка №211 від 05.12.2011 р., не є належним доказом свідченням того, що вказана у позові будівля відповідає будівельно-технічним нормам та правилам, оскільки видана головою правління Волочиського РайСТ, тобто особою яка законодавчо не наділена функціями встановлювати дані факти.

Довідка начальника Волочиського районного відділу управління Держтехнобезпеки у Хмельницькій області, свідчить проте, що лише за умови виконання приписів та постанов органів державного пожежного нагляду Волочиського району магазин в с. Тарноруда по вул. Шкільній, 2 буде відповідати вимогам пожежної безпеки.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи (Акт про відведення в безстрокове користування земельної ділянки, акт приймання будинку і введення його в експлуатацію), які б підтверджували право власності позивача на спірне нерухоме майно, як це передбачено вимогами Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, оскільки на думку позивача спірне майно належить позивачу ще з 1968 року.

Вищезазначене підтверджується письмовими поясненнями позивача від 21.11.2011р., де останній вказує на те, що акт на право постійного землекористування споживчим товариством не виготовлявся, договір оренди земельної ділянки не укладався, акта про відведення в безстрокове користування земельної ділянки не існує. Тобто відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які могли б свідчити про належність позивачу на праві власності чи користування земельної ділянки під будівлею магазину "Промтовари" с. Тарноруда Волочиського району по вул. Шкільній 2.

Наявний в матеріалах справи акт від 13.12.1968р. приймання в експлуатацію державною приймальною комісією завершеного будівництвом (реконструкцією) будівлю магазину на 4 робочих місця в с. Тарноруда Волочиського РСС Хмельницької ОСС, на який позивач посилається як на підставу позову, не є правовстановлюючим документом, оскільки останній не відповідає вимогам зазначеної Інструкції. Так, даний акт не затверджений виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих, всупереч Інструкції, та зі змісту останнього вбачається створення комісії лише з представників обласної споживчої спілки.

Крім того зі змісту зазначеного акту не вбачається факту прийняття в експлуатацію саме об'єкта завершеного будівництва майна визначеного позивачем у позові.

Будь-яких інших доказів позивачем не надано, як і не встановлено судом.

Також позивачем не підтверджено жодним доказами факту будівництва останнім будівлі магазину "Промтовари" с. Тарноруда Волочиського району по вул. Шкільній 2 (акти виконаних робіт, накладні тощо), як і не доведено передання даного майна Волочиському районному споживчому товариству.

Що ж до знаходження спірного об'єкту нерухомості на балансі третьої особи - кооперативного підприємства "Волочиське", то знаходження спірного майна на цьому балансі ще не є безспірною ознакою права власності на майно; баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобовязань на конкретну дату і не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Таку правову позицію викладено і в розясненні президії Вищого арбітражного господарського суду України від 02.04.1994 № 02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з судовим захистом права державної власності" (пункт 7) та в Інформаційному листі Вищого арбітражного господарського суду України від 31.01.2001 № 01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, повязані із здійсненням права власності та його захистом" (пункт 9).

Останнє в свою чергу спростовує доводи позивача, в частині, того що акт від 12.02.1976 року про розподіл балансу, є підтвердження належності Волочиському районному споживчому товариству права власності на майно вказане у позові.

Крім того, посилання позивача на положення ст. 344 Цивільного кодексу України судом до уваги не беруться, оскільки п.3 ч.1 ст. 344 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Однак, з наявних в матеріалах справи документів не вбачається здійснення позивачем державної реєстрації спірного нерухомого майна.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Приймаючи до уваги вищезазначене позивачем не доведено факту та не надано будь-яких доказів належності йому на праві власності спірного об'єкту нерухомості.

Посилання позивача на розрахунки та відомості нарахування заробітної плати працівникам споживчого товариства за проведення торгівельної діяльності, а також письмові пояснення самих працівників не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки останні не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33.,34 ГПК України, зважаючи на вимоги наведеного вище законодавства, та спростовуються встановленими судом фактами та наявними у справі доказами.

При цьому приймається до уваги, що згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно відсутні відомості про право власності на нежитлову будівлю у Волочиському районі, с. Тарноруда, вул. Шкільна, будинок 2.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене в сукупності, у позовній заяві та в процесі розгляду справи позивачем не вказано яким чином його права і охоронювані законом інтереси порушує чи оспорює відповідач, а отже, у позові до Тарнорудської сільської ради Волочиського району Хмельницької області про визнання права власності на будівлю магазину "Промтовари" с.Тарноруда по вул. Шкільній, 2 належить відмовити.

Судові витрати по справі необхідно покласти на позивача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, в звязку з відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 44-49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, СУД-

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити.

СуддяС.В. Заверуха

Повне рішення складено та підписано 11.01.2012 р.

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2- позивачу,

3 - відповідачу,

4- третій особі.

Помічник судді Гураль Л.Л.