Рішення № 20732485, 17.10.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" жовтня 2011 р. Справа № 20/149-10/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватцентр-Агро», м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб», с. Глибоке;

про стягнення 229530,48 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 15.04.2011 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 1 від 04.01.2011 р.);

ОСОБА_3. (довіреність №196 від 16.09.2011 р.);

Нетеса М.І., директор (протокол № 8 від 03.08.2006 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватцентр-Агро»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»(далі відповідач) про стягнення 229530,48 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 12.02.2009 р. з ТОВ «Хлібороб»Договору поставки № 42-09/н, згідно умов якого ТОВ «Приватцентр-Агро»зобовязувалося поставляти у власність покупця товар, а відповідач приймати та оплачувати його. Згідно умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачеві на загальну суму 554227,12 грн., який покупцем був оплачений з порушенням строків, встановлених договором, у звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 13855,68 грн. штрафу, 51636,74 грн. пені, 7937,71 грн. 3% річних, 29096,92 грн. інфляційних втрат, 127003,42 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Київської області від 28.12.2010 р. у справі № 20/149-10, що було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2011 р. в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»було відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.08.2011 р. вищезазначені рішення та постанова скасовані, справа передана на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Відповідно ст. 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»та ст. 2-1 ГПК України, справу № 20/149-10 передано на новий розгляд судді Карпечкіну Т.П.

Ухвалою від 31.08.2011 р. справу прийнято до провадження, присвоєно номер 20/149-10/19 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.09.2011 р.

Присутній у судовому засіданні 19.09.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав пояснення по справі, в яких проти позову заперечує, посилаючись на те, що порушення строків виконання зобовязання перед позивачем за Договором поставки № 42-09/н від 12.02.2009 р. було викликане форс-мажорними обставинами. Так, внаслідок несприятливих погодних умов, які спричинили загибель сільськогосподарських культур на площах відповідача, ТОВ «Хлібороб», що є сільськогосподарським підприємством, зазнало збитків та не мало можливості вчасно розрахуватися за поставлений позивачем товар.

Ухвалою від 19.09.2011 р. розгляд справи було відкладено на 04.10.2011 р., у звязку з необхідністю витребування нових доказів по справі.

Позивач до початку розгляду справи через канцелярію господарського суду подав письмові пояснення щодо розрахунку позовних вимог із зменшенням позовних вимог та частково витребувані судом документи.

На підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 05.10.2011 р.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.10.2011 р. заявив клопотання про відкладення розгляду справи та надання йому часу для ознайомлення з поясненнями позивача, поданими 04.10.2011 р. через канцелярію господарського суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 13.10.2011 р.

У судовому засіданні 13.10.2011 р. позивач, на підставі ст. 22 ГПК України, подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у загальній сумі 227473,77 грн.

Господарським судом прийнята до розгляду заява позивача про уточнення позовних вимог та справа розглядається в межах нової ціни позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 17.10.2011 р.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватцентр-Агро» (за договором постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»(за договором покупець) було укладено Договір поставки № 42-09/н продукції для сільгоспвиробництва, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (товар), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 2.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 25.12.2009 року, а щодо невиконаних до цього дня зобовязань та відповідальності до повного їх виконання.

У відповідності з п. 4.3 договору, строк оплати товару зазначається у специфікації.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що сторони вважають форс-мажорними обставинами (дії непереборної сили, яка не залежить від волі сторін), а саме: громадських безпорядків, стихійні лиха та надзвичайні природні явища, дії третіх осіб, які унеможливлюють виконання сторонами своїх зобовязань. Сторони звільняються від виконання своїх зобовязань на час дії зазначених обставин. У разі коли дія зазначених обставин триває більш як 30 календарних днів, кожна із сторін має право на розірвання цього договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона письмово повідомить про це іншу сторону не пізніш як за 5 робочих днів до розірвання. Сторона, на яку вплинули зазначені обставини, має надати іншій стороні достатні й належні докази щодо форс-мажору. Виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови покупця від плати за товар, поставлений до їх виникнення (п. 7.2. договору).

Відповідно до п. 8.1 договору, за невиконання чи неналежне виконання зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність за законом та цим договором. Постачальник вправі застосувати на свій розсуд будь-які оперативно-господарські санкції визначені ст. 235 та ст. 236 Господарського кодексу України.

Покупець за несвоєчасне виконання грошових зобовязань з оплати ціни товару, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5% та пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу (пп. 8.3.2 п. 8.3 договору).

Згідно з пп. 8.3.3 п. 8.3 договору, за порушення грошових зобовязань з оплати ціни товару покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами у розмірі 48% річних від суми боргу.

У відповідності з п. 8.4 договору, пеня за цим договором нараховується на весь строк прострочення.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 554227,12 грн., що підтверджується видатковими накладними № КН-0000086 від 21.04.2009 р. на суму 167702,00 грн., № КН-0000083 від 16.04.2009 року на суму 329188,86 грн., № КН-0000257 від 01.06.2009 р. на суму 62336,26 грн.

Факт передачі товару відповідачу підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, у специфікаціях до Договору № 42-09/н від 12.02.2009 р., а саме № 1 від 24.02.2009 р., № 2 від 19.03.2009 р., № 3 від 28.05.2009 р. сторони досягли згоди, що остаточна оплата за отриманий товар має бути здійснена до 01.10.2009 р.

Як зазначає позивач, відповідач розрахувався за поставлений товар у повному обсязі лише 17.09.2010 р., що підтверджується, зокрема, Протоколом № 1 зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.10.2009 р. на суму 62360,80 грн. та платіжними дорученнями, копії яких додані до матеріалів справи, на загальну суму 491866,32 грн.

Крім того, 02.12.2009 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 про внесення змін та доповнень до договору поставки продукції для сільгоспвиробництва № 42-09/н від 12.02.2009 р., згідно з якою п. 2.1 договору було викладено у наступній редакції: «2.1 Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 15.08.2010, а щодо невиконаних до цього дня зобовязань та відповідальності до повного їх виконання».

Сторони встановили, що на дату укладання даної угоди сума основного боргу за договором № 42-09/н від 12.02.2009 р. без врахування штрафних санкцій та інших зобовязань складає 277113,56 грн. (пп. 1.1 п. 1 додаткової угоди), а сума штрафних санкцій на момент підписання даної додаткової угоди складає 25582,06 грн. (пп. 1.2 п. 1 додаткової угоди).

При цьому, згідно з п. 2 додаткової угоди, у порядку ст. 212 ЦК України сторони домовились застосувати відкладальну обставину до пункту 2.1 основного договору (та, відповідно, п. 1 даної додаткової угоди), при якій зміна умов договору в частині строків оплати товару набирає чинності за умови повного та своєчасного виконання покупцем своїх грошових зобов'язань до 15.08.2010 року.

Сторони також дійшли згоди про те, що штрафні санкції, відсотки за користування чужими грошовими коштами та інші платежі, встановлені основним договором та нормами чинного законодавства, нараховуватимуться з моменту укладення даної додаткової угоди, однак не застосовуватимуться, якщо в строк, визначений п. 1 даної угоди та п. 2.1 основного договору, покупець виконає свої грошові зобов'язання перед постачальником відповідно до умов основного договору (п. 3 додаткової угоди).

Покупець погоджується із розрахунком штрафних санкцій на 02.12.2009 року, який здійснено у відповідності до основного договору та додається до даної додаткової угоди і є її невідємною частиною (п. 4 додаткової угоди).

Водночас за умовами п. 5 додаткової угоди, суму штрафних санкцій, відсотки за користування чужими грошовими коштами та інші платежі, що визначені у основному договорі та доданому до даної додаткової угоди розрахункові штрафних санкцій, покупець зобов'язується сплатити у той же строк, що і суму основного боргу, тобто до 15.08.2010 року.

Згідно п. 6 додаткової угоди, угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами й скріплення печатками.

Втім, зміна умов договору в частині строків оплати товару та звільнення від штрафних санкцій не набрала чинності, у звязку із відкладальною обставиною, оскільки грошові зобов`язання не були своєчасно виконані відповідачем у строк до 15.08.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, факт здійснення остаточного розрахунку з погашення основної заборгованості перед постачальником за договором № 42-09/н від 12.02.2009 р. 17 вересня 2010 року відповідач не заперечує, посилаючись на настання в період виконання Додаткової угоди № 1 від 02.12.2009 р. до договору поставки форс-мажорних обставин, що унеможливили своєчасну оплату поставленої позивачем сільгосппродукції.

Однак, згідно ч. 2 ст. 226 Господарського кодексу України сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону.

З матеріалів вбачається, що відповідач не повідомив позивача при настанні строку на оплату товару, що не зможе виконати своїх зобов'язань, а також, невідкладно не повідомив про виникнення форс-мажорних обставин.

У висновку Торгово-промислової палати України від 26.08.2010 р. № 2566/05-5 зазначається, що загибель посівів гороху та озимої пшениці стало внаслідок обставин, які відбувались 21.07.2010 року, підтверджується актом від 14.05.2010 р. Однак зазначений документ не може засвідчувати події, які мали місце значно пізніше. Даний акт не може бути належним доказом, що підтверджує обставини, які мали місце в лютому-березні 2010 року, оскільки останній складений у значному розриві в часі від моменту виникнення цих події, а тому не може містити достовірної інформації про обставини їх виникнення. Даний акт складався у період, в який залягання льодової корки уже завершилося, за спливом більш ніж одного місяця. Наведене свідчить про недостовірність інформації, яка може міститись в акті від 14.05.2010 р.

Як вбачається з протоколу засідання постійної комісії Бориспільської районної державної адміністрації, він складався 18.08.2010 р., а лист Українського гідрометеорологічного центру про погодні умови видано 21.08.2010 р., тобто через три дні після прийняття вищезазначеного рішення органом державної влади. Однак, у своєму рішенні комісія приходить до висновку, що загибель посівів сталася внаслідок утворення притертої льодової кірки під снігом, хоча належні докази були відсутні.

Висновок Торгово-промислової палати України від 26.08.2010 р. № 2566/05-5, згідно ст. 35 ГПК України не є документом, на підставі якого сторона звільняється від доказування викладених у ньому обставин.

Наведене свідчить про те, що на момент складання поданих суду доказів і навіть набагато раніше відповідач допускав, що порушить умови договору, змінені у Додатковій угоді № 1, строки виконання грошових зобов'язань до 15.08.2010 р.

Крім того, з наданих суду доказів вбачається, що внаслідок несприятливих погодних умов сталося загибель посівів гороху та ярої пшениці, тоді як згідно специфікацій та видаткових накладних відповідач придбав у позивача в 2009 році гібрид насіння кукурудзи та соняшника, яке мав оплатити ще до 01.10.2009 р.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається яким чином загибель посівів гороху та ярої пшениці у 2010 році впливає на розрахунки за насіння кукурудзи та соняшника, придбане у 2009 році.

Також, у п. 7.2. договору сторони передбачили, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови покупця від плати за товар, поставлений до їх виникнення.

Згідно вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

З огляду на викладене відповідач не довів належними та допустимими доказами, що порушення строків виконання зобовязань відбулось внаслідок форс-мажорних обставин, оскільки строки виконання зобовязань по договору настали ще 01.10.2009 р., а відповідач подає документи, що на його думку свідчать про наявність форс-мажорних обставин, які виникли набагато пізніше цієї дати.

Відповідно до п. 7.1 договору, сторони звільняються від виконання своїх зобовязань на час дії зазначених форс-мажорних обставин. У висновку Торгово-промислової палати України від 26.08.2010 р. № 2566/05-5 не вказано термін дії форс-мажорних обставин.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобовязань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996 р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобовязання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма також закріплена частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штраф як і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання -неустойки.

Умови договору передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання за договором, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 13855,68 грн. штрафу, 51636,74 грн. пені, 27040,22 грн. інфляційних втрат, 127003,42 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню, згідно розрахунків позивача, наведених у поясненнях від 04.10.2011 р., які є арифметично вірними.

Позовні вимоги в частині стягнення 7937,71 грн. 3% річних задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору поставки від 12.02.2009 р. сторони у пп. 8.3.3 п, 8.3 договору вже погодили розмір та порядок застосування відповідальності за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 48% річних, що, враховуючи приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України, виключає можливість ще й застосування 3% річних.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»(08350, Київська обл., Бориспільський район., с. Глибоке, вул. Леніна, 25, код ЄДРПОУ 31856098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватцентр-Агро» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 31/17, код ЄДРПОУ 34397543) 13855 (тринадцять тисяч вісімсот пятдесят пять) грн. 68 коп. штрафу, 51636 (пятдесят одну тисячу шістсот тридцять шість) грн. 74 коп. пені, 27040 (двадцять сім тисяч сорок) грн. 22 коп. інфляційних втрат, 127003 (сто двадцять сім тисяч три) грн. 42 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 2195 (дві тисячі сто девяносто пять) грн. 36 коп. витрат по сплаті державного мита, 227 (двісті двадцять сім) грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.П. Карпечкін