Рішення № 20682820, 13.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2011 р. Справа № 8/164-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства «Зевс», ідентифікаційний код: 31578034, місцезнаходження: 83047, м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-А, адреса для листування: 01023, м. Київ, вул. Мечнікова, 2, БЦ «Парус», 15 поверх, юридичний відділ,

до відповідача: споживче товариство «ГЛЕВАХІВСЬКЕ», ідентифікаційний код: 33532725, місцезнаходження: 08630, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Глеваха, вул. Вокзальна, 18,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 08.07.2011 року б/н;

від відповідача: не зявився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

приватне підприємство «Зевс»(далі за текстом: Позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до споживчого товариства «ГЛЕВАХІВСЬКЕ»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки від 27.05.2010 року за №К3593 (далі за текстом: Договір) у вигляді основного боргу у сумі 2856,24 грн. (дві тисячі вісімсот пятдесят шість гривень 24 коп.) та штрафу у сумі 286,00 грн. (двісті вісімдесят шість гривень 00 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач, відповідно до договору поставки №К3593 від 27.05.2010 року повинен оплачувати отриманий товар на умовах відстрочення платежу на 14 календарних днів з моменту прийняття товару, але в порушення своїх зобовязань Відповідач отриманий товар не оплатив, у звязку з чим сума боргу на сьогоднішній день становить 3142,24 грн. (три тисячі сто сорок дві гривні 24 коп.), яка включає основний борг у сумі 2856,24 грн. (дві тисячі вісімсот пятдесят шість гривень 24 коп.) та штраф у сумі 286,00 грн. (двісті вісімдесят шість гривень 00 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.10.2011 року порушено провадження у справі №8/164-11 та призначено до розгляду на 08.11.2011 року.

08.11.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який вимоги ухвали суду від 21.10.2011 року не виконав, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 21.10.2011 року не виконав. Ухвалою суду від 08.11.2011 року розгляд справи відкладено на 13.12.2011 року.

13.12.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який виконав вимоги ухвал суду від 21.10.2011 року та від 08.11.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 21.10.2011 року та від 08.11.2011 року не виконав. У звязку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 13.12.2011 року.

Відповідно до положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»від 15.03.2010 року № 01-08/140, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені у п.п. 3.6 п. 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 року № 02-5/289.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також була направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

27.05.2010 року між Позивачем та Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655, 712 Цивільного кодексу України, укладено Договір поставки від 27.05.2010 року за № К3593, відповідно до умов п. 1.1. якого Постачальник (Позивач) зобовязався передавати у власність Покупця (Відповідача) напої (надалі за текстом даного договору напої іменується словом «товар») партіями згідно замовленням останнього, а Покупець зобовязався прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.

Договір у п. 1.2. передбачає, що найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначається за домовленістю сторін і вказується у видаткових накладних, які є невідємною частиною даного договору. Особа, яка підписує видаткову накладну від імені Покупця (Відповідача), має всі повноваження на узгодження даних умов (найменування, асортименту, кількості, ціни, а також місця, дати і часу поставки) від імені Покупця (Відповідача).

Відповідно до вимог п. 3.1. Договору, товар постачається на умовах DDР відповідно до правил «Инкотермс 2000». Місце поставки обговорюється при прийнятті замовлення и вказується в товарно-транспортних накладних.

Згідно із вимогами п. 3.3. Договору, приймання всієї партії товару по якості і кількості здійснюється Покупцем в момент передачі товару від Постачальника до Покупця в порядку и строки, встановлені діючим законодавством України. Після підписання Покупцем документів про прийняття товару (накладна, товарно-транспортна накладна) претензії по кількості і асортименту поставленого товару Постачальником не приймаються.

Договір у п. 4.1. передбачає, що ціни на товар вільні. Ціна товару визначається за домовленістю сторін в момент передачі товару і зазначається у видаткових накладних, які є невідємною частиною даного договору.

За умовами п.п. 4.2., 4.3. Договору, Покупець (Відповідач) здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (Позивача) або іншим, не забороненим законодавством способом. Строк оплати за отриманий товар: - 100 % передоплати; - відстрочка платежу на 14 (чотирнадцять) календарних днів з дня прийняття товару Покупцем (Відповідачем).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що 28.05.2010 року на виконання п.п. 1.1., 1.2., 3.1., 3.3. Договору Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 2856,24 грн. (дві тисячі вісімсот пятдесят шість гривень 24 коп.), що підтверджено видатковою накладною від 28.05.2010 року за № 13КК015024, податковою накладною від 28.05.2010 року за № 14944/02, актом приймання від 28.05.2010 року, товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв від 28.05.2010 року серії 01 ААБВ за № 287953, які підписані Позивачем та Відповідачем, на виконання вимог п.п. 1.1., 1.2., 3.1., 3.3. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу строків, обсягу та якості проданих Позивачем товарів з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем придбаних товарів у обсягах та вартістю, визначених в цих видатковій накладній, податковій накладній, акті приймання від 28.05.2010 року, товарно-транспортній накладній на переміщення алкогольних напоїв, копії яких знаходиться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач не заперечує. Тобто, підписані Відповідачем видаткова накладна, акт приймання від 28.05.2010 року та товарно-транспортна накладна на переміщення алкогольних напоїв без будь-якого зазначення Відповідачем про наявність дефектів або не згоди з вартістю, якістю та обсягом проданих Позивачем товарів свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобовязань за Договором.

Матеріалами справи та поясненнями Позивача, які він дав в судових засіданнях 08.11.2011 року та від 13.12.2011 року, підтверджується, що Відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, п.п. 1.1., 4.1., 4.2., 4.3. Договору не оплатив поставленні Позивачем товари, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем станом на 13.12.2011 року за Договором наявна заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 2856,24 грн. (дві тисячі вісімсот пятдесят шість гривень 24 коп.).

За таких обставин справи судом береться до уваги те, що Позивачу від Відповідача станом на 13.12.2011 року будь-яких заяв або претензій щодо строків поставки товарів, їх вартості та якості не надходило. Доказів, заяв та пояснень щодо порушення Позивачем строків поставки товарів або щодо їх якості Відповідачем суду не надано.

Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного виконання Позивачем умов Договору поставки товарів. Відповідачем факти своєчасного та належного здійснення Позивачем поставки якісного товару, передбаченого Договором, не заперечені, доказів зворотнього суду не надано.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 2856,24 грн. (дві тисячі вісімсот пятдесят шість гривень 24 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на 13.12.2011 року, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.

Одночасно встановлено, що Відповідач не відмовлявся від виконання Договору. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 13.12.2011 року складає 2856,24 грн. (дві тисячі вісімсот пятдесят шість гривень 24 коп.).

Доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачем поставлених Позивачем товарів за Договором поставки суду не надано.

Станом на 13.12.2011 року основна заборгованість за Договором у сумі 2856,24 грн. (дві тисячі вісімсот пятдесят шість гривень 24 коп.) Відповідачем не погашена.

Суд вивчивши матеріали справи дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за Договором у сумі 2856,24 грн. (дві тисячі вісімсот пятдесят шість гривень 24 коп.), в звязку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім основної суми заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача штраф у сумі 286,00 грн. (двісті вісімдесят шість гривень 00 коп.).

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до п.7.5. Договору, у випадку затримки оплати більше 30 (тридцяти) календарних днів, Покупець (Відповідач) зобовязується додатково до суми боргу сплатити Поставщику (Позивачу) штраф в розмірі 10 % суми боргу.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобовязання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по не оплаті поставлених Позивачем товарів станом на 13.12.2011 року у сумі 2856,24 грн. (дві тисячі вісімсот пятдесят шість гривень 24 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобовязань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, тобто не виконав встановлених Договором зобовязань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

За розрахунком Позивача розмір штрафу становить 286,00 грн. (двісті вісімдесят шість гривень 00 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору.

Враховуючи не сплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись п.7.5. Договору, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України та ст. 549 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача штрафу у сумі 286,00 грн. (двісті вісімдесят шість гривень 00 коп.), в звязку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобовязань за Договором, є належними та допустимими письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобовязань, взятого ним, відповідно до Договору.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та заперечувались Відповідачем по суду.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором поставки від 27.05.2010 року за №К3593 станом на 13.12.2011 року складається з основного боргу у сумі 2856,24 грн. (дві тисячі вісімсот пятдесят шість гривень 24 коп.) та штрафу у сумі 286,00 грн. (двісті вісімдесят шість гривень 00 коп.).

Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість, що виникла в результаті порушення зобов'язання з оплати поставлених за Договором поставки від 27.05.2010 року за №К3593 товарів, у вигляді основного боргу у сумі 2856,24 грн. (дві тисячі вісімсот пятдесят шість гривень 24 коп.) та штрафу у сумі 286,00 грн. (двісті вісімдесят шість гривень 00 коп.).

Враховуючи те, що Відповідач у судові засідання доказів оплати заборгованості не надав, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення Відповідачем договірних зобовязань судом встановлений, в звязку з чим вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача на його користь коштів у вигляді основного боргу у сумі 2856,24 грн. (дві тисячі вісімсот пятдесят шість гривень 24 коп.) та штрафу у сумі 286,00 грн. (двісті вісімдесят шість гривень 00 коп.), визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь господарські витрати у вигляді державного мита у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично господарських витрат у вигляді державного мита у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), у звязку з чим зазначені суми господарських витрат являються обґрунтованими та відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.Позов приватного підприємства «Зевс»до споживчого товариства «ГЛЕВАХІВСЬКЕ», - задовольнити повністю.

2.Стягнути з споживчого товариства «ГЛЕВАХІВСЬКЕ», ідентифікаційний код: 33532725, місцезнаходження: 08630, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Глеваха, вул. Вокзальна, 18, на користь приватного підприємства «Зевс», ідентифікаційний код: 31578034, місцезнаходження: 83047, м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-А, адреса для листування: 01023, м. Київ, вул. Мечнікова, 2, БЦ «Парус», 15 поверх, юридичний відділ, заборгованість за договором поставки від 27.05.2010 року за № К3593 у вигляді основного боргу у сумі 2856,24 грн. (дві тисячі вісімсот пятдесят шість гривень 24 коп.) та штрафу у сумі 286,00 грн. (двісті вісімдесят шість гривень 00 коп.), державне мито у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 13.12.2011 року.