Рішення № 20728073, 29.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" грудня 2011 р.Справа № 16/31-10-841 Господарський суд Одеської області

у складі судді - Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Загороднічек І.І.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 01/20-381 від 12.08.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 01.10.2010р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства „Банк „Демарк” до товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНСС” про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Банк „Демарк” (далі по тексту ПАТ „Банк „Демарк”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНСС” (далі по тексту ТОВ „ЮНСС”) про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, посвідченим 13.06.2008р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі за № 1287, а саме на льодовий каток „Умка”, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці розміром 3310 кв.м. згідно з рішенням Одеської міської ради № 1566 від 13.12.2007р., що належить на праві власності ТОВ „ЮНСС”, з реалізацією предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, в рахунок погашення заборгованості ТОВ „ЮНСС” перед позивачем за кредитним договором № 117-057 від 13.06.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього) на загальну суму 7938118,50 грн., яка складається із заборгованості по кредиту в розмірі 6500000,00 грн., відсотків за користування кредитом в сумі 1315666,67 грн., пені за порушення строків оплати відсотків в сумі 49438,13 грн. та пені за порушення строків погашення кредиту в сумі 73013,70 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ПАТ „Банк „Демарк” посилається на порушення з боку ТОВ „ЮНСС” прийнятих на себе грошових зобовязань за кредитним договором № 117-057 від 13.06.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього) щодо своєчасного та в повному обсязі погашення заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом, внаслідок чого у ТОВ „ЮНСС” виникла заборгованість за даним кредитним договором на момент звернення ПАТ „Банк „Демарк” до суду із даним позовом в загальній сумі 7938118,50 грн. Оскільки виконання грошових зобовязань ТОВ „ЮНСС” за кредитним договором № 117-057 від 13.06.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього) забезпечено іпотекою вищезазначеного майна, позивач просив суд звернути стягнення на це майно на запропонованих ним умовах.

Ухвалою суду від 28.04.2010р. провадження у даній справі було зупинено на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України до остаточного вирішення Приморським районним судом м. Одеси повязаної з нею цивільної справи № 2-8534/10 за позовом гр. ОСОБА_2 (яка є учасником товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНСС”) до гр. ОСОБА_4, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу, за участю третьої особи публічного акціонерного товариства „Банк „Демарк” про визнання дій директора товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНСС” гр. ОСОБА_4 щодо підписання договору іпотеки від 13.06.2008р., зареєстрованого за реєстровим № 1287, неправомірними, визнання дій приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 щодо нотаріального посвідчення договору іпотеки від 13.06.2008р. неправомірними, а також визнання недійсним договору іпотеки від 13.06.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 В свою чергу, у звязку із усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження у даній справі, а саме через вирішення Приморським районним судом м. Одеси вищезазначеної справи по суті та набранням судовим рішенням законної сили, провадження у даній справі було поновлено згідно з ухвалою суду від 09.12.2011р. на підставі ч. 3 ст. 79 ГПК України.

В процесі розгляду даної справи позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 37350/2011 від 31.10.2011р.) до суми 14511167,38 грн., яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 6500000,00 грн., відсотків за користування кредитом в сумі 5151569,44 грн., пені за порушення строків сплати відсотків в сумі 946104,80 грн., пені за порушення строку погашення кредиту в сумі 1913493,14 грн., обгрунтовуючи необхідність додаткового нарахування відповідачу до сплати відсотків за користування кредитом та суми штрафних санкцій за період розгляду даної справи господарським судом. Названа редакція позовних вимог є остаточною та була прийнята до розгляду господарським судом.

Крім того, 26.12.2011р. позивачем, на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України додатково було подано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на предмет іпотеки льодовий каток „Умка”, розташований за адресою: АДРЕСА_1, вимоги про звернення стягнення на який розглядаються в межах даної справи, заборони відповідачеві вчиняти будь-які дії, направлені на демонтаж або реконструкцію данного обєкту нерухомості та заборони іншим особам, вчиняти будь-які дії, що стосуються спірного предмету іпотеки. В обґрунтування даного клопотання ПАТ „Банк „Демарк” посилається на те, що конструкція, з якої складається льодовий каток „Умка”, є такою, що легко та в короткий термін демонтується, у звязку з чим позивач вважає, що існує реальна загроза демонтажу цього майна, що спричинить неможливість виконання судового рішення по даній справі у випадку задоволення позову.

Розглянувши заявлене клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. При цьому, як вбачається з положень ст. 67 ГПК України, позов може забезпечуватись шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

У інформаційному листі Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006 р. N 01-8/2776 зазначається: відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), так і за ініціативою господарського суду. У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Однак в обґрунтування обставин, на які здійснено посилання в якості підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, позивачем не було надано суду жодного доказу, тобто назване клопотання ПАТ „Банк „Демарк”, за переконанням суду, ґрунтується виключно на припущеннях. З урахуванням викладеного, а також приймаючи до уваги, що льодовий каток „Умка” є нерухомим майном, тобто майном, переміщення якого є неможливим без його знецінення та зміни його призначення, і на момент вирішення спору це нерухоме майно обтяжено зареєстрованою в установленому порядку іпотекою, що унеможливлює його відчуження відповідачем без отримання на це згоди позивача, господарський суд дійшов висновку про відсутність обставин, які можуть значно утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення по даній справі у випадку задоволення позову. Наведене є підставою для відмови у задоволенні клопотання ПАТ „Банк „Демарк” про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на предмет іпотеки льодовий каток „Умка”, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач, згідно наданого в судовому засіданні від 29.12.2011р. відзиву на позов, заперечував проти позовних вимог ПАТ „Банк „Демарк” виключно щодо заявлених до стягнення сум штрафних санкцій за порушення зобовязань зі своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, посилаючись на приписи ст. 232 Господарського кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

13.06.2008р. між відкритим акціонерним товариством „Банк „Демарк”, найменування якого було змінено на ПАТ „Банк „Демарк” згідно з п. 1.2 нової редакції статуту ПАТ „Банк „Демарк”, погодженої Управлінням Національного банку України в Чернігівській області від 02.11.2009р., державну реєстрацію якої проведено 05.11.2009р., номер запису 10641050007001921, (Банк) та ТОВ „ЮНСС” (Позичальник) було укладено кредитний договір № 117-057, у відповідності до ст. 1, п.п. 3.1 3.5, 3.8 якого Банк на умовах даного договору надає Позичальнику кредит, тобто позичковий капітал у грошовій формі, що надається у тимчасове користування, у розмірі 2000000 грн. строком по 12.06.2009р. Кредит надається Позичальнику для придбання обладнання та розрахунків з постачальниками. Кредит надається у безготівковій формі. Платежі за кредитом здійснюються в гривні (іноземній валюті) відповідно до умов укладених договорів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника № 26003000650025 в банку „Демарк” з одночасним утворенням заборгованості за кредитом або його частиною на позичковому рахунку Позичальника. Позичальник зобовязаний погасити кредит у строк до 12 червня 2009 року шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний у п. 3.8 даного договору. Строки, передбачені даним договором, є обовязковими для Позичальника. Позичальник за користування кредитом сплачуватиме Банку відсотки в розмірі 26% річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту. Банк відкриває на імя Позичальника такі рахунки: позичковий рахунок № 20620001454018; рахунок для сплати відсотків № 2068500245018; рахунок для сплати прострочених відсотків № 2069600245018.

04.08.2008р. між сторонами по справі було укладено договір № 1 про внесення змін до кредитного договору № 117-057 від 13.06.2008р., згідно з яким сторони виклали п.п. 3.1, 3.5.1 та п. 3.8 основного договору в наступній редакції: відповідно до положень та умов цього договору Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 4000000 грн. строком до 12.06.2009р. Позичальник за користування кредитом, що обліковується на рахунку 20620001454018 сплачуватиме Банку відсотки в розмірі 26% річних, а за користування кредитом, що обліковується на рахунку 20629002454018 сплачуватиме 27% річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту. Банк відкриває на імя Позичальника такі рахунки: позичкові рахунки № 20620001454018 та № 20629002454018; рахунки для сплати відсотків № 20685002454018 та № 20684003454018; рахунки для сплати прострочених відсотків № 20696002454018 та № 20695003454018.

В подальшому, до кредитного договору № 117-057 від 13.06.2008р. було внесено зміни згідно з договором № 2 від 29.08.2008р., а саме визначено, що: розмір наданого Банком на користь Позичальника кредиту складає 6500000грн.; доповнено перелік відкритих Банком на імя Позичальника рахунків наступними: позичковий рахунок № 206280003454018; рахунок для сплати відсотків № 20683004454018; рахунок для сплати прострочених відсотків № 20694004454018; погоджено, що за користування кредитом, що обліковується на рахунку № 20628003454018 Позичальник сплачуватиме Банку 27% річних.

На підставі договору № 3 від 12.06.2009р. про внесення змін до кредитного договору № 117-057 від 13.06.2008р. (в редакції згідно з договорами про внесення змін № 1 від 04.08.2008р. та № 2 від 29.08.2008р.) сторони погодили, що Позичальник зобовязаний повернути отриманий кредит у строк до 13.07.2009р. В свою чергу, згідно з договором № 5 від 10.07.2009р. про внесення змін до кредитного договору № 117-057 від 13.06.2008р. з наступними договорами сторони визначили, що кредит в сумі 6500000 грн. надається Банком Позичальнику строком по 26.01.2010р. і останній зобовязаний погасити кредит у названий строк. Сторони також визначили, що за користування кредитом Позичальник сплачуватиме Банку відсотки в розмірі 26% річних на кошти, що обліковуються на рахунку 20620001454018, та 27% річних на кошти, що обліковуються на рахунках 20628003454018 та 20629002454018. Відсотки, нараховані за період протягом липня-серпня 2009 року підлягають сплаті в строк по 30.09.2009р. Банк додатково відкриває на імя Позичальника рахунки для сплати простроченого кредиту №№ 20675001454018, 20675001454018, 20675001454018.

В подальшому сторонами по справі було укладено низку додаткових угод до кредитного договору № 117-057 від 13.06.2008р., а саме договір № 6 від 31.07.2009р., договір № 7 від 01.10.2009р. та договір № 8 від 30.10.2009р. На підставі названих додаткових угод сторонами було змінено порядок сплати відсотків за користування кредитом наступним чином: відсотки, нараховані за період протягом липня-серпня 2009 року підлягають сплаті в строк по 30.09.2009 року, а відсотки, нараховані за період протягом травня-червня 2009 року підлягають сплаті в строк до 01.12.2009 року (згідно з договором № 6 від 31.07.2009р.); відсотки, нараховані за період протягом липня-вересня 2009 року підлягають сплаті в строк по 30.11.2009 року (згідно з договором № 7 від 01.10.2009р.); відсотки, нараховані за період липня жовтня 2009 року підлягають сплаті в строк по 30.11.2009 року.

Положеннями п.п. 3.9.1, 3.9.2 кредитного договору № 117-057 від 13.06.2008р. передбачено, що Позичальник зобовязаний надати Банку забезпечення у вигляді іпотеки, яке задовольняє Банк, в строк не пізніше 13.06.2008 року. Забезпечення повинно підтримуватися Позичальником протягом всього строку чинності договору. Забезпеченням зобовязань Позичальника щодо Банку є льодовий каток „Умка”, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В забезпечення виконання зобовязань ТОВ „ЮНСС” за кредитним договором № 117-057 від 13.06.2008р. між ПАТ „Банк „Демарк” (Іпотекодержатель) та ТОВ „ЮНСС” (Іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, посвідчений 13.06.2008р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1287 (далі по тексту договір іпотеки від 13.06.2008р. № 1287), у відповідності до п.п. якого цим договором забезпечується виконання зобовязання, що виникло у Іпотекодавця на підставі кредитного договору № 117-057 від 13.06.2008р., за умовами якого Іпотекодавець зобовязаний у термін до дванадцятого червня дві тисячі девятого року повернути Іпотекодержателю кредит у сумі 2000000 грн., а також нараховані відсотки по ньому, у розмірі 26 відсотків річних, сплатити пеню за прострочення повернення кредиту та несвоєчасне погашення відсотків, штрафи та неустойку у розмірі та у випадках, передбачених в основному зобовязанні. Строки повернення кредиту, проценти та інші умови, які передбачені кредитним договором, можуть бути змінені шляхом підписання сторонами додаткових угод до кредитного договору. У відповідності до даного договору Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Іпотекодавцем своїх зобовязань за основним договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на нижче вказаних умовах. В забезпечення виконання зобовязань Іпотекодавця за основним договором Іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, а саме: льодовий каток „Умка”, що розташований за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, будинок 145 147, на земельній ділянці розміром 3310 кв.м. згідно рішення Одеської міської ради № 1566 від 13.12.2007р. (далі Предмет іпотеки). Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі рішення господарського суду Одеської області від 19.03.2008р. по справі № 9/37-08-1021, зареєстрованим Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості під № 5983, в книзі 74неж-173 від 11.04.2008р. № РПВН-22881916. Сторони дійшли згоди про оцінку предмета іпотеки в сумі 12806396 грн. Зазначена вартість предмета іпотеки відповідає вартості, визначеній сторонами правочину згідно акту оцінки від 13.06.2008р. Оцінка предмета іпотеки проведена за згодою сторін з урахуванням ринкових цін та обсягу можливих витрат, повязаних з його реалізацією.

В подальшому, через укладення додаткових договорів до кредитного договору № 117-057 від 13.06.2008р., на підставі яких змінювався розмір наданого відповідачу кредиту та строки його повернення, сторонами по справі вносились відповідні зміни і до договору іпотеки від 13.06.2008р. № 1287. Так, згідно з договором про внесення змін до договору іпотеки сторони дійшли згоди викласти пункт 1.1 договору іпотеки від 13.06.2008р. № 1287 в наступній редакції: цим договором забезпечується виконання зобовязання, що виникло у Іпотекодавця на підставі кредитного договору. За умовами якого Іпотекодавець зобовязаний у термін до двадцять шостого січня дві тисячі десятого року повернути Іпотекодержателю кредит у сумі 6500000 грн., а також нараховані відсотки по ньому, у розмірі 26 відсотків річних на кошти, що обліковуються на рахунку № 20620001454018 у сумі 2000000 грн., та у розмірі 27 відсотків річних на кошти, що обліковуються на рахунках № 20628003454018 у сумі 2500000 грн. та № 20629002454018 у сумі 2000000 грн., сплатити пеню за прострочення повернення кредиту та несвоєчасне погашення відсотків, штрафи та неустойку у розмірі та у випадках, передбачених в основному зобовязанні. Строки повернення кредиту, проценти та інші умови, які передбачені кредитним договором, можуть бути змінені шляхом підписання сторонами додаткових угод до кредитного договору.

В силу положень ст. 1 Закону України „Про іпотеку” від 05.06.2003р. № 898-IV (з подальшими змінами та доповненнями; надалі за текстом Закон України „Про іпотеку”) іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавцем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель;. Іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням, а боржником є іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання. Боржником є іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання;

Згідно зі ст.ст. 3, 18 Закону України „Про іпотеку” іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Пунктами п. 5.4 договору іпотеки від 13.06.2008р. № 1287 передбачено, що Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у наступних випадках: повного або часткового неповернення у встановлені основним договором строки суми заборгованості; несплати або частковій несплати у встановлені основним договором строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Статтею 33 Закону України „Про іпотеку” встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на викладені законодавчі приписи, а також заявлену позивачем вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, яка обґрунтована порушенням відповідачем, який є іпотекодавцем, прийнятих на себе грошових зобовязань за кредитним договором № 117-057 від 13.06.2008р., господарський суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору, перш за все, встановити факт порушення з боку ТОВ „ЮНСС” своїх обовязків за даним кредитним договором.

Так, виходячи з умов кредитного договору № 117-057 від 13.06.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього) позивач зобовязаний надати ТОВ „ЮНСС” кредит в загальному розмірі 6500000 грн. у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача № 26003000650025 в банку „Демарк” з одночасним утворенням заборгованості за кредитом або його частиною на відповідних позичкових рахунках ТОВ „ЮНСС”, відкритих на його імя позивачем, а саме на рахунках №№ 20620001454018, 20629002454018, 20628003454018. При цьому, виходячи з положень укладеної між сторонами по справі угоди, на позичковому рахунку № 20620001454018 обліковується заборгованість за кредитом в сумі 2000000 грн., на позичковому рахунку № 20628003454018 обліковується заборгованість за кредитом в сумі 2500000 грн. та позичковому рахунку № 20629002454018 в сумі 2000000 грн.

Відповідно до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави „Позика”, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Позивачем свої зобовязання з надання ТОВ „ЮНСС” кредиту на умовах кредитного договору № 117-057 від 13.06.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього) шляхом зарахування грошових коштів в загальній сумі 6500000 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ „ЮНСС” № 2600300650025, відкритий у ПАТ „Банк Демарк”, були виконані належним чином, що підтверджується меморіальними ордерами № 117-057 (#28416012) від 18.06.2008р., № 117-057 (#28400590) від 18.06.2008р., № 177-057(#29705340) від 04.08.2008р. та № 117-057 (#30338911) від 29.08.2008р.

Виходячи з положень п.п. 3.1., 3.4.1 кредитного договору № 117-057 від 13.06.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього) кредит надається Позичальнику у строк до 26.01.2010р. та останній зобовязаний погасити кредит у названий строк шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний в п. 3.8 цього договору. Строки, передбачені цим договором, є обовязковими для Позичальника.

В силу приписів ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Однак, як свідчать матеріали справи, ТОВ „ЮНСС” не здійснило повне погашення суми заборгованості за наданим кредитом у строк, встановлений кредитним договором, а саме до 26.01.2010р., у звязку з чим суд дійшов висновку, що з 27.01.2010р. відповідач порушив прийняті на себе грошові зобовязання за кредитним договором № 117-057 від 13.06.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього)з повернення отриманого кредиту в сумі 6500000 грн. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у ТОВ „ЮНСС” заборгованості перед ПАТ „Банк „Демарк” за простроченим кредитом в сумі 6500000 грн., яка на момент вирішення даного спору є непогашеною. Доказів, спростовуючих даний висновок суду, відповідачем надано не було.

В свою чергу, п. 3.5.1 кредитного договору № 117-057 від 13.06.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Позичальник за користування кредитом сплачуватиме Банку відсотки. Розмір відсотків, що нараховуються за користування кредитом, сторонами визначено в залежності від позичкового рахунку, на якому обліковується заборгованість ТОВ „ЮНСС” за наданим кредитом: щодо заборгованості за кредитом, що обліковується на позичковому рахунку відповідача № 20620001454018, сплачуються відсотки в розмірі 26% річних,; щодо заборгованості за кредитом, що обліковується на позичкових рахунках відповідача № 20628003454018 та № 20629002454018, сплачуються відсотки в розмірі 27% річних. Відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок, підлягаються сплаті одночасно з поверненням кредиту. При цьому, у разі порушення кінцевого строку погашення кредиту, визначеного договором, Банк переносить заборгованість за кредитом на рахунок прострочених кредитів, у цьому разі Позичальник сплачує Банку за користування кредитом підвищену ставку 35% річних.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 3 ст. 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Однак в порушення прийнятих на себе зобовязань за кредитним договором № 117-057 від 13.06.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ „ЮНСС” не здійснювало своєчасної та в повному обсязі оплати процентів за користування отриманим кредитом, незважаючи на неодноразове відстрочення виконання даного обовязку за додатковими угодами до названого кредитного договору, в результаті чого у ТОВ „ЮНСС” утворилась заборгованість за простроченими процентами в сумі 5151569,44 грн., яка підтверджена здійсненим позивачем розрахунком суми заборгованості по процентам станом на 27.10.2011р.

Розглянувши здійснений ПАТ „Банк „Демарк” розрахунок заборгованості ТОВ „ЮНСС” з відсотків за користування кредитом, господарський суд зазначає, що його було здійснено із застосуванням процентних ставок в розмірі 26% та 27% річних в залежності від позичкового рахунку, на якому обліковувалась заборгованість за наданим відповідачу кредитом, а з 27.01.2010р. було застосовано підвищену відсоткову ставку в розмірі 35% річних у звязку із нездійсненням з боку ТОВ „ЮНСС” своєчасного повернення отриманого кредиту. Наведене цілком відповідає положеннями чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами кредитного договору № 117-057 від 13.06.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього), докази, спростовуючи викладені обставини в матеріалах справи відсутні, у звязку з чим суд дійшов висновку про наявність у ТОВ „ЮНСС” заборгованості перед ПАТ „Банк „Демарк” по відсоткам за користування наданим на виконання умов даного кредитного договору кредитом в сумі 5151569,44 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктами 7.4, 7.5 кредитного договору № 117-057 від 13.06.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього) передбачено, що у разі порушення строків погашення кредиту і строку сплати відсотків за кредитом Банк має право стягнути з Позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом та на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і по дату здійснення платежу за кредитом у повному обсязі та по дату повного погашення заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня.

В порядку п.п. 7.4, 7.5 кредитного договору № 117-057 від 13.06.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього) ПАТ „Банк „Демарк” було нараховано ТОВ „ЮНСС” до сплати пеню за порушення виконання останнім грошових зобовязань зі своєчасної сплати відсотків за користування кредитом в сумі 946104,80 грн., нараховану за період з 01.12.2009р. по 27.10.2011р., та пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 1913493,14 грн., нараховану за період з 27.01.2010р. по 27.10.2010р. В свою чергу, відповідачем заперечується нарахування даної штрафної санкції протягом періоду, за який ПАТ „Банк „Демарк” було здійснено її нарахування, з посиланням на приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у звязку з чим господарський суд вважає за необхідне дослідити правомірність визначення позивачем періоду, за який нараховується пеня у спірних правовідносинах.

Так, у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Звертаючись до положень п.п. 7.4, 7.5 кредитного договору № 117-057 від 13.06.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього), якими врегульовано порядок нарахування пені за порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобовязань, що випливають з цього договору, суд зазначає, що названим договором передбачено право ПАТ „Банк „Демарк” на нарахування пені до календарної дати повного погашення заборгованості ТОВ „ЮНСС” за кредитом та відсотками за користування кредитом. Отже, при укладенні даного кредитного договору та додаткових угод до нього сторони передбачили можливість нарахування пені протягом періоду, відмінного від шестимісячного, який визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Правова позиція суду з цього питання підтверджується практикою Верховного Суду України, що знайшло своє відображення у постановах, ухвалених з приводу неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права до подібних правовідносин. Так, у постановах від 18.04.2011р. № 3-33гс11 та № 3-36гс11 вирішуючи питання про правомірність обмеження нарахування неустойки, право на яку виникло у орендодавця у випадку неповернення орендарем орендованого майна після припинення строку дії договору оренди, шістьома місяцями згідно з положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Верховний Суд України зазначив, що положеннями відповідного договору та законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору, у звязку з чим висновок Вищого господарського суду України про зменшення строку нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання до шести місяців є безпідставним.

З огляду на той факт, що положеннями укладених між сторонами по справі угод, на підставі яких здійснюється нарахування пені, передбачено можливість нарахування неустойки за увесь час прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобовязань до моменту їх повного виконання, господарський суд дійшов висновку щодо неможливості обмеження періоду, за який нараховується даний вид неустойки, шістьома місяцями згідно з положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Таким чином, господарським судом відхиляються заперечення ТОВ „ЮНСС” з цього приводу відносно здійсненого ПАТ „Банк „Демарк” розрахунку суми пені як безпідставні та необґрунтовані.

Підсумовуючи викладені обставини, а також проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки суми пені, господарський суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та відповідність приписам чинного законодавства, у звязку з чим суд визнає доведеним факт наявності у ТОВ „ЮНСС” заборгованості перед ПАТ „Банк „Демарк” за нарахованою неустойкою, що складається з пені за порушення виконання останнім грошових зобовязань зі своєчасної сплати відсотків за користування кредитом в сумі 946104,80 грн. та пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 1913493,14 грн.

У відповідності до п.п. 6.1 кредитного договору № 117-057 від 13.06.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього) несплата Позичальником Банку у строк платежів по погашенню кредиту, будь-якої суми, належної до сплати, повинні тлумачитись як подія невиконання зобовязань. З огляду на викладені обставини, господарський суд визнає доведеним факт порушення ТОВ „ЮНСС” своїх обовязків за кредитним договором № 117-057 від 13.06.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього), що укладається в незабезпеченні своєчасного повернення отриманого кредиту і несплати нарахованих відсотків, внаслідок чого у відповідача існує заборгованість перед позивачем на момент вирішення даного спору на загальну суму 14511167,38 грн., яка складається з заборгованості за простроченим кредитом в сумі 6500000 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 5151569,44 грн., пені за порушення строків сплати відсотків в сумі 946104,80 грн. та пені за порушення строку погашення кредиту в сумі 1913493,14 грн. Доказів, спростовуючих наведені висновки, відповідачем суду надано не було.

Згідно з п. 6.2 кредитного договору № 117-057 від 13.06.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього) якщо виникла і триває подія невиконання зобовязань, то у Банка виникає право звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) згідно з договором застави (іпотеки) відповідно до чинного законодавства України.

Матеріалами справи підтверджено, що в забезпечення виконання зобовязань ТОВ „ЮНСС”, що виникають з кредитного договору № 117-057 від 13.06.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього) між сторонами по справі було укладено договір іпотеки від 13.06.2008р. № 1287, за яким ТОВ „ЮНСС” передало ПАТ „Банк „Демарк” в іпотеку нерухоме майно: льодовий каток „Умка”, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Опис основного зобовязання, яке забезпечується іпотекою, сторонами змінювався у звязку із укладенням додаткових угод до кредитного договору № 117-057 від 13.06.2008р., наслідком яких стало збільшення суми наданого кредиту та відсотків, що нараховуються за користування кредитом, про що, в свою чергу, до іпотечного договору вносились зміни на підставі відповідних договорів від 04.08.2008р., від 29.08.2008р. та від 31.07.2009р.

В силу положень ст. 19 Закону України „Про іпотеку” зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Після видачі заставної зміни і доповнення до іпотечного договору і договору, яким обумовлене основне зобов'язання, можуть вноситися лише після анулювання заставної і видачі нової заставної в порядку, встановленому частиною четвертою статті 20 цього Закону. Будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Таким чином, з урахуванням того, що договори про внесення змін до договору іпотеки від 13.06.2008р. № 1287 були укладені у нотаріальній формі, матеріали справи містять докази державної реєстрації відомостей про збільшення розміру забезпеченого іпотекою зобовязання згідно з витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 24697548 від 16.09.2009р., господарський суд дійшов висновку, що сторонами у належній формі було досягнуто згоди про збільшення обсягу відповідальності відповідача, що передбачена положеннями договору іпотеки від 13.06.2008р. № 1287, у звязку із збільшенням розміру наданого кредиту та розміру нарахованих відсотків за забезпеченим зобовязанням.

Положеннями п.п. 5.1 5.4 договору іпотеки від 13.06.2008р. № 1287 передбачено, що зобовязання, забезпечене предметом іпотеки, вважається виконаним у повному обсязі, якщо Іпотекодавцем фактично повернута заборгованість відповідно до основного договору, сплачені можливі неустойки (пеня чи штраф), витрати, повязані з виконанням зобовязань за основним договором та виконані інші зобовязання, що випливають з основного договору. У разі порушення основного зобовязання або умов цього договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. В разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобовязання за основним договором, сторони домовилися про те, що звернення стягнення на передане в іпотеку майно може бути здійснено шляхом, передбаченим Законом України „Про іпотеку”, в тому числі й шляхом вчинення виконавчого напису з покладенням обовязку оплати нотаріальних дій на Іпотекодавця. Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на Предмет іпотеки у наступних випадках: повного або часткового неповернення у встановлені основним договором строки суми заборгованості; несплати або частковій несплати у встановлені основним договором строки суми неустойки (пені, штрафних санкцій).

В силу приписів ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України „Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

В свою чергу, частинами 1, 2 ст. 35 Закону України „Про іпотеку” передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем наведені вимоги Закону були виконані шляхом надіслання відповідачу повідомлення про порушення обовязків за кредитним договором № 117-057 від 13.06.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього), викладену у листі від 30.12.2009р. за вих. № 03/12-8308, та попереджено про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 13.06.2008р. № 1287, яким забезпечено виконання зобовязань ТОВ „ЮНСС” за названим кредитним договором. Даний лист був отриманий відповідачем 12.01.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення під розписку.

З огляду на вищевикладені висновки суду та обставини справи, які підтверджують порушення відповідачем прийнятих на себе зобовязань за кредитним договором № 117-057 від 13.06.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього), виконання зобовязань ТОВ „ЮНСС” за яким було забезпечено договором іпотеки від 13.06.2008р. № 1287 (з урахуванням додаткових угод до нього), та наявності у відповідача заборгованості перед позивачем на момент вирішення даного спору на загальну суму 14511167,38 грн., господарський суд, в силу положень ст.ст. 33, 35 Закону України „Про іпотеку”, п.п. 5.1 5.4 договору іпотеки від 13.06.2008р. № 1287 (з урахуванням додаткових угод до нього), дійшов висновку про виникнення у ПАТ „Банк „Демарк” права звернення стягнення на предмет іпотеки за названим іпотечним договором.

Виходячи з положень п. 5.3 договору іпотеки від 13.06.2008р. № 1287 (з урахуванням додаткових угод до нього) звернення стягнення на передане в іпотеку майно може бути здійснено шляхом, передбаченим Законом України „Про іпотеку”, в тому числі й шляхом вчинення виконавчого напису з покладенням обовязку оплати нотаріальних дій на Іпотекодавця.

Згідно зі ст. 41 Закону України „Про іпотеку” реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону. Реалізація предмета іпотеки здійснюється у населеному пункті за місцем його розташування, а якщо предмет іпотеки перебуває за межами населеного пункту, його реалізація здійснюється у найближчому населеному пункті або районному центрі на території, на яку поширюються повноваження відділу державної виконавчої служби, на виконанні якого перебуває рішення суду, або виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, з огляду на зміст положень п. 5.3 договору іпотеки від 13.06.2008р. № 1287 (з урахуванням додаткових угод до нього), якими позивачу надано право на власний розсуд обирати спосіб задоволення власних грошових вимог до ТОВ „ЮНСС”, що виникли з кредитного договору № 117-057 від 13.06.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього), а також враховуючи заявлену ПАТ „Банк „Демарк” вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу з прилюдних торгів, керуючись положеннями ст.ст. 33, 35, 41 Закону України „Про іпотеку”, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ „ЮНСС” заборгованості за названим кредитним договором на загальну суму 14511167,38 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13.06.2008р. № 1287 шляхом його продажу з прилюдних торгів.

Приписами ст. 39 Закону України „Про іпотеку” передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи з вимог ст. 39 даного Закону, суд вважає за необхідне зазначити у даному судовому акті наступні відомості, що необхідні для реалізації спірного предмету іпотеки за рішенням суду.

По-перше, визначаючи загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті позивачу з вартості предмету іпотеки, господарський суд виходить з доведеної в установленому порядку суми заборгованості ТОВ „ЮНСС” за кредитним договором № 117-057 від 13.06.2008рр. (з урахуванням додаткових угод до нього( на загальну суму 14511167,38 грн., яка складається з заборгованості за простроченим кредитом в сумі 6500000 грн., відсотків за користування кредитом в сумі 5151569,44 грн., пені за порушення строків сплати відсотків в сумі 946104,80 грн., пені за порушення строку погашення кредиту в сумі 1913493,14грн. За таких обставин, вищезазначені вимоги підлягають задоволенню за рахунок продажу предмету іпотеки.

По-друге, визначаючи опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги позивача, господарський суд виходить з опису цього обєкту нерухомості, який наведений як по тексту договору іпотеки від 13.06.2008р. № 1287, так і викладений у позовній заяві ПАТ „Банк „Демарк”, а також заяві про збільшення розміру позовних вимог.

По-третє, вирішуючи питання про вжиття заходів щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації господарський суд виходить з приписів ст. 34 Закону України „Про іпотеку”, якими передбачено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Оскільки позивачем не висуваються вимоги про вжиття заходів щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, а також враховуючи, що обставини справи не свідчать про необхідність вжиття таких заходів, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для вчинення вищезазначених дій стосовно спірного предмету іпотеки до моменту його реалізації, у звязку з чим такі відомості не підлягають включенню в судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

По-четверте, враховуючи вищенаведені положення договору іпотеки від 13.06.2008р. № 1287 (з урахуванням додаткових угод до нього), ст. 41 Закону України „Про іпотеку”, а також зміст заявлених ПАТ „Банк „Демарк” позовних вимог, господарський суд дійшов висновку, що способом реалізації предмета іпотеки слід визначити його продаж з прилюдних торгів.

По-пяте, визначаючи початкову ціну продажу предмету іпотеки, господарський суд виходить з наступного. Згідно зі ст. 43 Закону України „Про іпотеку” початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки. Таким чином, законом визначено можливість визначення початкової ціни предмету іпотеки, що реалізується з прилюдних торгів, як за судовим рішенням, так і за погодженням сторін або згідно проведеної оцінки. Тобто, в даному випадку, за переконанням суду, включення до судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки інформації про початкову ціну продажу даного обєкту нерухомості не є обовязковою, більш того, жодна із сторін в процесі вирішення даного спору не наполягала на визначенні початкової ціни продажу предмету іпотеки саме у рішенні суду. З огляду на викладене, господарський суд не вважає за необхідне визначати початкову ціну продажу предмету іпотеки у даному судовому рішенні.

З огляду на всі вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ „Банк „Демарк” у повному обсязі на підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 615, 629, 1048 1050 ЦК України, ст.ст. 232, 345 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 18, 19, 33 35, 39, 41, 43 Закону України „Про іпотеку” від 05.06.2003р. № 898-IV (з подальшими змінами та доповненнями).

При цьому, суд зазначає, що за своїм змістом судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки є способом задоволення грошових вимог кредитора, тобто фактично судовим актом про стягнення з відповідальної особи на користь кредитора існуючої суми заборгованості, у звязку з чим, з урахуваннями вимог ст. 39 Закону України „Про іпотеку”, слід ухвалити рішення, яким: стягнути з ТОВ „ЮНСС” на користь ПАТ „Банк „Демарк” заборгованість за кредитним договором № 117-057 від 13.06.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього) в загальному розмірі 14511167,38 грн., яка складається з заборгованості за простроченим кредитом в сумі 6500000 грн., відсотків за користування кредитом в сумі 5151569,44 грн., пені за порушення строків сплати відсотків в сумі 946104,80 грн., пені за порушення строку погашення кредиту в сумі 1913493,14грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 13.06.2008р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі за № 1287, що належить ТОВ „ЮНСС” на праві власності, а саме на льодовий каток „Умка”, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці розміром 3310 кв.м. згідно рішення Одеської міської ради № 1566 від 13.12.2007р., з реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Судові витрати, повязані зі сплатою державного мита та послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 615, 629, 1048 1050 ЦК України, ст.ст. 232, 345 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 18, 19, 33 35, 39, 41, 43 Закону України „Про іпотеку” від 05.06.2003р. № 898-IV (з подальшими змінами та доповненнями), ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНСС” (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, буд. 19, кв. 4-Б, код ЄДРПОУ 32117847) на користь публічного акціонерного товариства „Банк „Демарк” (14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28, код ЄДРПОУ 19357516) заборгованість за кредитним договором № 117-057 від 13.06.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього) в загальному розмірі 14511167 грн. 38 коп. /чотирнадцять мільйонів пятсот одинадцять тисяч сто шістдесят сім грн. 38 коп./, яка складається з заборгованості за простроченим кредитом в сумі 6500000 грн. 00 коп. /шість мільйонів пятсот тисяч грн. 00 коп./, відсотків за користування кредитом в сумі 5151569 грн. 44 коп. /пять мільйонів сто пятдесят одна тисяча пятсот шістдесят девять грн. 44 коп./, пені за порушення строків сплати відсотків в сумі 946104 грн. 80 коп. /девятсот сорок шість тисяч сто чотири грн. 80 коп./, пені за порушення строку погашення кредиту в сумі 1913493 грн. 14 коп. /один мільйон девятсот тринадцять тисяч чотириста девяносто три грн. 14 коп./ шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 13.06.2008р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі за № 1287, що належить товариству з обмеженою відповідальністю „ЮНСС” на праві власності, а саме на льодовий каток „Умка”, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці розміром 3310 кв.м. згідно рішення Одеської міської ради № 1566 від 13.12.2007р., з реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНСС” (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, буд. 19, кв. 4-Б, код ЄДРПОУ 32117847) на користь публічного акціонерного товариства „Банк „Демарк” (14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28, код ЄДРПОУ 19357516) держмито в сумі 25500 грн. 00 коп. /двадцять пять тисяч пятсот грн../ та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. /двісті тридцять шість грн. 00 коп. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 03.01.2012р.

Суддя Желєзна С.П.