Рішення № 20728061, 12.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" грудня 2011 р.Справа № 16-17-8-22-1-28/46-07-844 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Холіної Ю.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області 09.07.2002р.

Від відповідача: не зявився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 до закритого акціонерного товариства „Болградський виноробний завод” про стягнення 498560,00 грн. та за зустрічним позовом закритого акціонерного товариства „Болградський виноробний завод” до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 2658,41 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 (далі по тексту СПД ОСОБА_2) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до закритого акціонерного товариства „Болградський виноробний завод” (далі по тексту ЗАТ „Болградський виноробний завод”) про стягнення заборгованості в сумі 498560,00 грн., обгрунтовуючи позовні вимоги невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобовязань за договором на придбання винограду врожаю 2001 року № 1/в від 24.09.2001р. щодо оплати вартості придбаного винограду у кількості 498560 кг.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.03.2007р. по справі № 1 28 / 46 07 844, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2007р., позовні вимоги СПД ОСОБА_2 були задоволені у повному обсязі шляхом присудження до стягнення з ЗАТ „Болградський виноробний завод” на користь СПД ОСОБА_2 заборгованості в сумі 498560 грн., з віднесенням на рахунок відповідача судових витрат по справі. Приймаючи дане рішення, господарський суд виходив з доведеності факту прийняття відповідачем винограду від СПД ОСОБА_2 та виникненні у ЗАТ „Болградський виноробний завод” відповідного обовязку оплатити придбаний товар.

Однак постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2007р. рішення господарського суду Одеської області від 05.03.2007р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2007р. зі справи № 1 28 / 46 07 844 було скасовано з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Одеської області. Підставою для скасування названих судових актів стало неповне зясуванні судами першої та другої інстанцій всіх обставин справи в їх сукупності, що мало наслідком прийняття незаконних та необґрунтованих рішень.

За наслідком нового розгляду даної справи, господарським судом було ухвалено рішення від 17.10.2007р., яким у задоволенні позовних вимог СПД ОСОБА_2 було відмовлено у повному обсязі з огляду на те, що подані позивачем в обґрунтування факту прийняття ЗАТ „Болградський виноробний завод” товару видаткові накладні складені із порушенням вимог чинного законодавства, а отже не можуть бути належним доказом здійснення відповідних господарських операцій між сторонами по справі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.09.2008р. рішення господарського суду Одеської області від 17.10.2007р. по справі № 22 1 28 / 46 07 844 було скасовано, позовні вимоги СПД ОСОБА_2 задоволені частково шляхом присудження до стягнення з ЗАТ „Болградський виноробний завод” на користь позивача 69388,90 грн. основного боргу, розподілено між сторонами по справі судові витрати. Проте згідно з постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2008р. названу постанову Одеського апеляційного господарського суду було скасовано, з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Одеської області. Постанова Вищого господарського суду України обґрунтована неповним дослідженням судом всіх обставин справи в їх сукупності. Крім того, суд касаційної інстанції наголосив, що з метою зясування дійсних правовідносин сторін по справі з приводу постачання винограду за договором на придбання винограду врожаю 2001 року № 1/в від 24.09.2001р. та здійснених розрахунків господарський суд був вправі призначити судову експертизу для дослідження спірних питань, що виникають при розгляді даної справи. Також Вищий господарський суд України зауважив, що судам слід було вирішити питання про залучення гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, з метою зясування факту отримання даними особами як представниками СПД ОСОБА_2 грошових коштів в якості розрахунку за придбаний ЗАТ „Болградський виноробний завод” виноград.

Ухвалою від 18.01.2010р. господарським судом Одеської області в порядку ст.ст. 58, 60 ГПК України було прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ЗАТ „Болградський виноробний завод” до СПД ОСОБА_2 про стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 2658,41 грн., з обєднанням позовних вимог за зустрічним позовом зі справою № 17 8 22 1 28 / 46 07 844 в одне провадження.

Згідно з ухвалою суду від 28.07.2010р. по даній справі було призначено судову бухгалтерську експертизу, на вирішення якої покладено наступні питання: чи наявні порушення правил ведення фінансових операцій при оформленні приходних документів по поставці СПД ОСОБА_2 винограду ЗАТ „Болградський виноробний завод” за накладними в 2001- 2003 роках по укладеному договору № 1 В від 24.09.2001р.; в якій кількості СПД ОСОБА_2 було здійснено поставку винограду за період з 2001 2003 роки по укладеному договору № 1 В від 24.09.2001р.; за яку кількість та по якій ціні ЗАТ „Болградський виноробний завод” здійснено розрахунки з СПД ОСОБА_2 по укладеному договору № 1 В від 24.09.2001р. Проведення експертизи було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, а провадження у справі № 17 8 22 1 28 / 46 07 844 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 79 ГПК України було зупинено.

Однак у звязку із надходженням численних апеляційних та касаційних скарг від ЗАТ „Болградський виноробний завод” на ухвали, винесені господарським судом Одеської області в процесі вирішення даного спору, матеріали справи № 17 8 22 1 28 / 46 07 844 тривалий час не могли бути передані вищезазначеній установі Міністерства юстиції України для проведення призначеної по даній справі судової експертизи. Згідно з резолюцією голови суду справу № 17 8 22 1 28 / 46 07 844 було передано для подальшого розгляду судді Желєзній С.П., якою, в свою чергу, на підставі ухвали від 21.04.2011р. було прийнято дану справу до свого провадження, з присвоєнням їй номеру № 16 17 8 22 1 28 / 46 07 844. Даною ухвалою матеріали цієї справи були скеровані до Одеського науково дослідного інституту судових експертиз для проведення судової бухгалтерської експертизи, призначеної господарським судом Одеської області згідно з ухвалою від 28.07.2010р.

Ухвалою суду від 10.10.2011р. провадження у даній справі було поновлено на підставі ч 3 ст. 79 ГПК України через усунення обставин, які зумовили його зупинення, оскільки на адресу суду надійшло повідомлення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 6412/6413 від 11.07.2011р. про неможливість проведення призначеної по даній справі судової експертизи, зокрема у звязку із ненаданням СПД ОСОБА_2 та ЗАТ „Болградський виноробний завод” витребуваних судовим експертом додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи.

В процесі розгляду даної справи новим складом суду позивачем були у повному обсязі підтримані заявлені ним позовні вимоги. Стосовно позовних вимог ЗАТ „Болградський виноробний завод” за зустрічним позовом, то СПП ОСОБА_2 наголошував на їх необґрунтованості та недоведеності.

Правова позиція відповідача під час розгляду даної справи суттєво змінювалась. Так, при первісному розгляді даної справи господарським судом Одеської області ЗАТ „Болградський виноробний завод” не заперечувало проти факту прийняття ним винограду від СПД ОСОБА_2, заборгованість за який останнім заявлена до стягнення. При цьому, відповідач наголошував на пропуску позивачем встановленого законом строку позовної давності для звернення до суду із даними позовними вимогами.

В подальшому, відповідач наголошував на неправильності оформлення первинних документів видаткових накладних, якими, за твердженнями позивача, підтверджується здійснення спірних господарських операцій. ЗАТ „Болградський виноробний завод” також наголошувало на здійсненні повного розрахунку із СПД ОСОБА_2 за придбаний у нього виноград шляхом видачі готівкових коштів його уповноваженим представникам, наслідком чого стало предявлення зустрічного позову. При цьому, правова позиція ЗАТ „Болградський виноробний завод” була направлена на відверте затягування вирішення даного спору по суті, що укладалось у зверненні із численними апеляційними та касаційними скаргами на одні й ті ж самі ухвали господарського суду Одеської області. Такі дії відповідача були оцінені Одеським апеляційним господарським судом як зловживання наданими стороні процесуальними правами.

Під час розгляду даної справи новим складом суду (суддя Желєзна С.П.), ЗАТ „Болградський виноробний завод” належним чином було повідомлене про час та місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень суду під розписку. Незважаючи на викладене, відповідач жодного разу не скористався наданим законом правом на участь свого повноважного представника у засіданнях суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов наступних висновків.

24.09.2001р. між СПД ОСОБА_2 (Підприємство) та орендним підприємством „Болградський виноробний завод” (Завод), правонаступником якого є відповідач, було укладено договір на придбання винограду врожаю 2001 року № 1/в (далі по тексту договір № 1/в від 24.09.2001р.), у відповідності до п.п. 1, 1.1, 1.2 якого Підприємство поставляє, а Завод приймає виноград врожаю 2001 року. Підприємство постачає власний виноград врожаю 2001 року за власний рахунок з належних йому плантацій, що відповідає ГОСТу з базисною сахаристістю. Завод приймає від Підприємства виноград врожаю 2001 року та оплачує його згідно з цінами, наведеними у таблиці № 1. Завод приймає від Підприємства виноград врожаю 2001року згідно супровідних накладних. Поставка винограду на пункт призначення Заводу здійснюється з серпня по жовтень 2001 року.

Відповідно до ст. 224 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. (в редакції Закону України від 08.10.1999р., чинній на час укладення договору № 1/в від 24.09.2001р.) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з таблицею № 1, викладеною по тексту договору № 1/в від 24.09.2001р., сторони погодили наступну вартість конкретних сортів винограду, продаж яких здійснюється позивачем на виконання умов даної угоди: сорти „Каберне”, „Мерло”, „Сапераві”, „Одеський чорний” 1000 грн. за 1 тону; сорт Бастардо Магарачский 800 грн. за 1 тону; сорти „Ранній Магарача”, „Гібрид” 700 грн. за 1 тону; сорти „Рислінг”, „Траминер”, „Аліготе”, „Фетяска”, „Совиньон”, „Сухолиманський”, „Шардоне” 600 грн. за 1 тону; „суміш червоних сортів” 600 грн. за 1 тону.

Як стверджує СПД ОСОБА_2, на виконання прийнятих на себе зобовязань за договором № 1/в від 24.09.2001р. позивачем було передано у власність відповідача виноград врожаю 2001року в загальній кількості 498560 кг., що підтверджується наступними накладними: № 88 від 24.08.2001р., № 572 від 03.09.2001р., №№ 1, 3 від 20.09.2001р., № 50 від 21.09.2001р., №№ 4, 5, 9, 12, 13, 14, 15, 16, 17 від 22.09.2001р., №№ 280, 294, 328 від 23.09.2001р., №№ 18 27, 29 31, 33 35, 37, 38, 40, 41, 44, 47 49, 52, 53, 55 63, 65, 66, 68 70, 72, 73, 75 78, 81, 83 90, 92 95 від 24.09.2001р.,№№ 99 107, 109 122, 125, 126, 128, 130 132, 134 139, 144, 148 150, 153 158, 160 166 від 26.09.2001р., №№ 167 175, 177 181, 183 187, 189 196, 198 203, 205 від 26.09.2001р., №№ 197, 204, 206 227, 229 250 від 27.09.2001р., №№ 188, 251, 253 260, 263 279, 281, 282, 284, 285, 287 291, 295 300, 302 309, 312 316, 318 327, 329, 330, 335, 337, 360, 361 від 28.09.2001р., №№ 317, 331 336, 338 357, 359, 360, 362 364, 366 369, 371 375, 377 382, 384 від 29.09.2001р., №№ 386 403, 405 437, 439, 440, 442 447, 449, 450, 452, 454 458, 460 464, 467, 468, 470 479 від 01.10.2001р., №№ 480 512, 514 524, 526 531, 533 541 від 02.10.2001р., №№ 541 556, 558 570, 573 585 від 03.10.2001р., №№ 587 615, 617 628 від 04.10.2001р., №№ 630, 631 638, 640, 641, 643 645, 647, 648, 651, 653 659, 679 від 05.10.2001р., №№ 660 672, 674, 676, 678 683, 685 689 від 06.10.2001р., №№ 690 695, 697 700, 702, 703, 706, 708 714 від 08.10.2001р., №№ 718 721, 725 729 від 09.10.2001р, №№ 438, 732 734, 736, 738 740, 743 від 10.10.2001р., №№ 745, 747, 750, 755 від 11.10.2001р., №№ 757 760, 763, 765, 767 від 12.10.2001р., №№ 768 771 від 13.10.2001р., № 773 775, 777, 779, 780 від 15.10.2001р.

З положень п.п. 1.5, 1.8 договору № 1/в від 24.09.2001р. вбачається, що Завод зобовязується оплатити виноград врожаю 2001р. протягом /невизначена кількість/ банківських днів з моменту виставлення рахунку за виноград. Даний договір укладений на строк виконання сторонами своїх зобовязань за договором до 01.03.2002р.

Як стверджує позивач, 21.08.2002р. він був затриманий правоохоронними органами в якості підозрюваного у скоєнні злочину, наслідком чого стало вжиття щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Однак ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10.05.2005р. по справі № 11 46 / 2005 було скасовано вирок Приморського районного суду м. Одеси від 03.08.2004р. відносно ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, а також окремі ухвали. Кримінальну справу направлено прокурору Одеської області для організації додаткового розслідування слідчим управлінням УМВС України в Одеській області. Запобіжні заході ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 змінено на підписку про невиїзд за межі Одеської області, звільнивши останніх з-під варти в залі суду. Викладені обставини, за переконанням СПД ОСОБА_2, унеможливили здійснення ним підприємницької діяльності, в тому числі виставлення відповідачу рахунку за поставлений на виконання умов договору № 1/в від 24.09.2001р. виноград.

З метою отримання грошових коштів в якості плати за проданий виноград, позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 1 від 28.02.2006р. на загальну суму 498560 грн. Крім того, СПД ОСОБА_2 неодноразово звертався до ЗАТ „Болградський виноробний завод” з вимогами про сплату заборгованості за поставлений на виконання умов договору № 1/в від 24.09.2001р. виноград в сумі 498560 грн.

За твердженням СПД ОСОБА_2, відповідач протягом тривалого строку ухиляється від виконання прийнятих на себе грошових зобовязань за договором № 1/в від 24.09.2001р. щодо оплати вартості придбаного винограду. Названі дії ЗАТ „Болградський виноробний завод” і зумовили звернення СПД ОСОБА_2 до суду із даними позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за придбаний ним виноград в сумі 498560 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існували правовідносини з оплатної передачі продукції позивачем у власність відповідача, врегульовані умовами договору № 1/в від 24.09.2001р. На виконання умов названої угоди СПД ОСОБА_2 передав у власність ЗАТ „Болградський виноробний завод” виноград врожаю 2001року в загальній кількості 498560 кг., про що було складено відповідні накладні /т.1, а.с. 53 222/. В свою чергу, відповідачем в ході розгляду господарським судом даної справи висловлювались заперечення щодо належного оформлення названих первинних документів. Саме тому, при вирішенні даного спору, господарський суд вважає за необхідне, перш за все, дослідити та встановити факт прийняття вказаного товару відповідачем.

Наголошуючи на невідповідності накладних, долучених СПД ОСОБА_2 до матеріалів справи в якості доказів передання у власність ЗАТ „Болградський виноробний завод” винограду врожаю 2001 року, відповідач наголошував на відсутності у даних документів встановлених законодавством обовязкових реквізитів для первинної документації.

Так, питання визначення правових засад регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-XIV від 16.07.1999 року. Статтею 1 цього Закону надається визначено, що первинним документом є документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведених приписів чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що первинні документи за своїм юридичним змістом є документами, що фіксують факт здійснення певної господарської операції. Вимоги, встановлені Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” щодо обовязкових реквізитів первинних документів направлені, за переконанням суду, на забезпечення чіткої фіксації змісту господарської операції, що відбулась між субєктами господарювання. При цьому, даний Закон не містить застережень стосовно того, що відсутність обовязкової для включення до первинного документу інформації у ньому має наслідком неможливість підтвердження таким документом факту здійснення господарської операції, часткову інформацію про яку містить цей документ.

Розглянувши надані СПД ОСОБА_2 накладні на прийняття винограду врожаю 2001 року, господарський суд зазначає, що вони, в порушення вимог ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, не містять вказівку на посади осіб ЗАТ „Болградський виноробний завод”, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, так само у них відсутні дані, що дозволяють ідентифікувати осіб, що брали участь у здійсненні цієї господарської операції. При цьому, названі накладні дозволяють ідентифікувати, який саме сорт винограду відпускався з боку СПД ОСОБА_2 та в якій кількості.

Слід зауважити, що всі без виключення накладні містять штамп наступного змісту „Болградський вин завод, Болградський цех ВИНОМАТЕРІАЛІВ”. Проставлення такого штампу на даних документах дозволяють суду дійти висновку, що названі накладні були видані саме ЗАТ „Болградський виноробний завод”, оскільки цей штамп має бути виключно в розпорядженні працівників даного підприємства. З приводу наявності на накладних штампу структурного підрозділу ЗАТ „Болградський виноробний завод” останнім, в ході розгляду даної справи, будь-яких пояснень та заперечень суду надано не було. Більш того, відповідачем жодного разу не заперечувався сам факт прийняття від СПД ОСОБА_2 винограду у кількості 498560 кг. за вищезазначеними накладними, висловлювались виключно заперечення щодо порядку складання первинних документів стосовно оформлення даних господарських операцій.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання ЗАТ „Болградський виноробний завод” про відсутність у нього відповідних довіреностей, які видавались уповноваженим працівникам останнього на прийняття винограду врожаю 2001 року, так само як і доказів їх реєстрації у відповідному журналі обліку, як це передбачено положеннями Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99, оскільки уся первинна документація ЗАТ „Болградський виноробний завод” за 2001 рік була знищена шляхом спалювання документів, про що складено акт від 23.12.2004р. Таким чином, з наявних у розпорядженні відповідача на момент вирішення спору документів неможливо ані підтвердити, ані спростувати його доводи з цього приводу.

Згідно зі ст. 32, 33, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються зокрема на підставі письмових і речових доказів, висновків судових експертів. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, які свідчать про відсутність будь-яких обґрунтованих заперечень відповідача з приводу прийняття ним від позивача винограду врожаю 2001 року за накладними /т.1, а.с. 53 222/, а також враховуючи, що з даних первинних документів суду вбачається за можливе встановити зміст проведеної між сторонами господарської операції, господарський суд дійшов висновку про доведеність СПД ОСОБА_2 факту передання ним у власність ЗАТ „Болградський виноробний завод” зазначеного товару у кількості та асортименті, що вказані у відповідних накладних

Наступним питанням, яке має дослідити суд вирішуючи даний спір по суті, є встановлення факту здійснення відповідачем оплати за придбаний ним на виконання умов договору № 1/в від 24.09.2001р. виноград згідно накладних /т.1, а.с. 53 222/. За твердженнями ЗАТ „Болградський виноробний завод”, у нього відсутня заборгованість перед СПД ОСОБА_2 за придбаний виноград, зокрема і виноград врожаю 2001 року. На підтвердження даних обставин, відповідачем було долучено до матеріалів справи копії видаткових касових ордерів та копії окремих аркушів касової книги /т.2, а.с. 44 105/, з яких вбачається, що за період з 2002 по 2005 роки на користь СПД ОСОБА_2 в особі його уповноважених представників було виплачено готівкою грошові кошти, як на тому наголошує ЗАТ „Болградський виноробний завод”, в сумі 354489,70 грн.

Розглянувши надані відповідачем документи на підтвердження здійснених касових операцій, суд зазначає наступне. Так, по-перше, надані ЗАТ „Болградський виноробний завод” копії окремих аркушів касової книги /т.2, а.с. 84 105/ не містять інформації про реєстрацію видаткових касових операцій, здійснених за окремими касовими ордерами, а саме: видаткового касового ордеру (вирізнити номер з наданої копії не вбачається за можливе) від 30.08.2002р. на суму 30000 грн. /т.2, а.с. 88/; видаткових касових ордерів від 10.09.2002р. за № 1251/1236 та за номером, вирізнити який не вбачається за можливе, на загальну суму 33000 грн. /т.2, а.с.89/; видаткового касового ордеру за № 34 від 04.01.2003р. на суму 3000 грн. /т.2, а.с. 91/; видаткового касового ордеру № 44 від 07.01.2003р. на суму 3000 грн. /т.2, а.с. 93/, а всього на суму 66000 грн.

Відповідно до п. 6 ст. 33 Закону України „Про Національний банк України” від 20.05.1999р. № 679-ХІV для забезпечення організації готівкового грошового обігу Національний банк здійснює визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій.

Так, згідно з п.п. 1.1, 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 72 від 19.02.2001р. (з наступними змінами та доповненнями; в редакції, чинній на час здійснення більшості видаткових операцій за вищезазначеними касовими ордерами) вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб(крім установ банків і підприємств поштового зв'язку) незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, їх відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - підприємства), а також на зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи (далі - підприємці), які здійснюють операції з готівкою в національній валюті, та є обов'язковими для виконання ними. У цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі й обігові пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами; готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств, підприємців та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна; касова книга - документ бухгалтерського обліку встановленої форми, що застосовується для здійснення обліку готівки в касі підприємства; касові операції - операції підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівкових коштів при проведенні розрахунків через касу підприємства з відображенням цих операцій у касовій книзі, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з п.п. 2.10, 4.3 названого Положення уся готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися в їх касах. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги згідно з пунктом 4.2 цього Положення, є здійснення такими підприємствами обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цих операцій у встановленому порядку прибутковим касовим ордером з видачею відповідної квитанції та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів. Записи в касовій книзі робляться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом у день їх надходження або видачі.

З огляду на вищевикладені положення законодавства, суд зазначає, що будь яка видаткова операція в готівковій формі, здійснена підприємством зокрема з метою розрахунків із контрагентами, має бути обовязково відображена у відповідній касовій книзі підприємства.

Таким чином, надані ЗАТ „Болградський виноробний завод” копії видаткових касових ордерів на суму 66000 грн. без доказів реєстрації здійснених видаткових операцій у касовій книзі відповідача не можуть бути належними доказами понесення таких витрат з боку ЗАТ „Болградський виноробний завод”. Оскільки названа сума значно перевищує суму заявлених до стягнення за зустрічним позовом грошових коштів, суду не вбачаються правові підстави для задоволення зустрічного позову ЗАТ „Болградський виноробний завод” через недоведеність взагалі факту придбання позивачем спірних грошових коштів, стягнення яких заявлено відповідачем за зустрічним позовом в якості безпідставно набутих.

Окремо суд зазначає наступне. Самим відповідачем до матеріалів справи було долучено копії накладних № 1 від 31.07.2002р., № 2 від 02.12.2002р., № 3 від 07.10.2002р., № 5 від 04.01.2003р., з яких вбачається передання СПД ОСОБА_2 у власність ЗАТ „Болградський виноробний завод” винограду загальною кількістю 399433 кг на суму 359489,70 грн. Факт прийняття даного товару у кількості, що визначена у цих накладних, відповідачем не оспорюється. За переконанням суду, з урахуванням наданих з цього приводу пояснень позивача, розрахунки між сторонами по справі, оформлені видатковими касовими ордерами, з відображенням цих операцій у касовій книзі, здійснювались з метою погашення заборгованості ЗАТ „Болградський виноробний завод” перед СПД ОСОБА_2 за прийнятий згідно накладних № 1 від 31.07.2002р., № 2 від 02.12.2002р., № 3 від 07.10.2002р., № 5 від 04.01.2003р. виноград. З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що готівкові розрахунки, здійснені ЗАТ „Болградський виноробний завод” на користь позивача, які мали місце протягом 2002 2005 років, не мали ніякого відношення до розрахунків за товар, переданий у власність відповідача на виконання умов договору № 1/в від 24.09.2001р.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про нездійснення відповідачем розрахунків за придбаний у позивача згідно з договором № 1/в від 24.09.2001р. виноград у кількості 498560 кг.

Вирішуючи питання про наявність у відповідача обовязку оплати вартість придбаного товару, суд виходить з наступного. З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли в момент чинності Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р., та продовжують існувати на момент вирішення даного спору. У відповідності до п.п. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16.01.2003р. № 435-IV, даний Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004р., Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, з урахуванням того, що правовідносини щодо оплати відповідачем придбаного у СПД ОСОБА_2 згідно з умовами договору № 1/в від 24.09.2001р. товару продовжують існувати і після набрання чинності Цивільним кодексом України, суд дійшов висновку про необхідність застосування до даних правовідносин відповідних положень Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з положень договору № 1/в від 24.09.2001р., обовязок відповідача здійснити оплату придбаного винограду визначається моментом предявлення вимоги, викладеній у вигляді складеного позивачем рахунку. Строк на оплату виставленого СПД ОСОБА_2 рахунку не визначений. При цьому, положеннями п. 1.8 даної угоди передбачено, що даний договір укладений на строк виконання сторонами своїх зобовязань за договором до 01.03.2002р. Надаючи аналіз наведеним положенням договору № 1/в від 24.09.2001р., суд зазначає, що обовязок ЗАТ „Болградський виноробний завод” виконати прийняті на себе грошові зобовязання потребує вчинення позивачем певної дії виставлення рахунку, тобто мають місце елементи правової конструкції зустрічного виконання зобовязання. Без виставлення з боку СПД ОСОБА_2 рахунку на оплату проданого товару кореспондуючий даним діям обовязок ЗАТ „Болградський виноробний завод” оплатити придбану продукцію не виникає. З викладеного вбачається висновок, що строк виконання грошових зобовязань відповідачем визначений моментом предявлення вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено відповідачу до сплати рахунок № 1 від 28.02.2006р. за придбаний останнім виноград врожаю 2001 року. ЗАТ „Болградський виноробний завод” отримало даний рахунок 01.03.2006р., про що свідчить відповідна відмітка на примірнику даного документу. Оскільки ані даний рахунок, ані договір № 1/в від 24.09.2001р. не містять визначення строку, наданого відповідачу на оплату виставленого рахунку, господарський суд дійшов висновку, що ЗАТ „Болградський виноробний завод” у відповідності до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України було зобовязане виконати вищезазначені грошові зобовязання протягом семи днів від моменту предявлення вимоги у вигляді виставлення рахунку, тобто до 08.03.2006р.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Судом в ході вирішення даного спору встановлено, що ЗАТ „Болградський виноробний завод” не здійснило оплати вартості придбаного ним на виконання умов договору № 1/в від 24.09.2001р. винограду після предявлення йому рахунку № 1 від 28.02.2006р. та неодноразових претензій з боку СПД ОСОБА_2, чим порушило прийняті на себе грошові зобовязання за даною угодою. Викладене є підставою для примусового стягнення з ЗАТ „Болградський виноробний завод” на користь СПД ОСОБА_2 вартості проданого останнім винограду у кількості 498560 кг.

Вирішуючи питання про визначення вартості винограду, заборгованість з оплати якого підлягає присудженню на користь СПД ОСОБА_2, суд виходить з наступного. Позивачем, при виставленні відповідачу рахунку № 1 від 28.02.2006р., було визначено вартість усього проданого винограду в розмірі 1 грн. за 1 кг.

Виходячи з положень ст. 632 ЦК України, ст. 228 ЦК Української РСР ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Сторонами договору № 1/в від 24.09.2001р. визначено вартість винограду в залежності від його сорту, про що наголошувалось вище по тексту рішення. Досліджуючи накладні, якими було оформлено придбання товару відповідачем, суд дійшов висновку, що СПД ОСОБА_2 було передано у власність ЗАТ „Болградський виноробний завод” виноград врожаю 2001 року наступних сортів: виноград сорту „Гібрид” загальною вагою 490380 кг; виноград „Суміш червоних сортів” загальною вагою 4920 кг; виноград сорту „Одеський чорний” 1830 кг; виноград сорту „Бастардо” вагою 1430 кг. Виходячи із погодженої сторонами по справі вартості 1 кг винограду в залежності від його сортів, вартість поставленого СПД ОСОБА_2 винограду складає:

-винограду сорту „Гібрид”: 490380 кг * 0,7 грн. = 343266 грн.;

-винограду „Суміш червоних сортів”: 4920 кг. * 0,6 грн. = 2952 грн.;

-винограду сорту „Одеський чорний”: 1830 кг * 1 грн. = 1830 грн.;

-винограду сорту „Бастардо”: 1430 кг * 0,8 грн. = 1430,80 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що загальна вартість проданого позивачем товару на виконання умов договору № 1/в від 24.09.2001р. складає 349478,80 грн.

Вирішуючи питання про присудження до стягнення з ЗАТ „Болградський виноробний завод” суми заборгованості за поставлений виноград врожаю 2001 року, господарський суд враховує той факт, що частина даної заборгованості в розмірі 7658,41 грн. була в примусовому порядку стягнена з відповідача органами державної виконавчої служби в ході примусового виконання наказу господарського суду Одеської області 22.05.2007р., виданого на примусове виконання рішення суду по даній справі від 05.03.2007р., що підтверджується довідкою відділу державної виконавчої служби Болградського районного управління юстиції в Одеській області 12.09.2007р. за № 6022/0621. Таким чином, на момент вирішення даного спору у ЗАТ „Болградський виноробний завод” існує заборгованість перед СПД ОСОБА_2 за поставлений виноград врожаю 2001 року в сумі 341820,40 грн.

Враховуючи заявлене ЗАТ „Болградський виноробний завод” клопотання про відмову у задоволенні позовних вимог СПД ОСОБА_2 у звязку із пропуском останнім встановленого чинним законодавством строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом, суд зазначає наступне. Як встановлено судом вище по тексту рішення, обовязок відповідача оплатити придбаний у СПД ОСОБА_2 виноград визначений моментом предявлення вимоги, та порушення даного грошового зобовязання мало місце з 09.03.2006р.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

З наведених законодавчих приписів вбачається, що перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли зокрема мало місце порушення прав будь-якого учасника цивільних правовідносин. За зобовязаннями, строк виконання яких визначається моментом предявлення вимоги, строк позовної давності розпочинається з моменту невиконання боржником прийнятого на себе зобовязання у строк, визначених законом або договором з моменту предявлення. Застосовуючи наведені висновки до спірних правовідносин, суд зазначає, що перебіг строку позовної давності для звернення СПД ОСОБА_2 до суду із даним позовом розпочався з 09.03.2006р.

Положеннями ст. 257 ЦК України встановлено загальний строк позовної давності тривалістю в три роки. При цьому, суд зазначає, що для спірних правовідносин спеціальний (скорочений або більш тривалий) строк позовної давності законом не встановлено.

Таким чином, враховуючи вищевикладені, суд дійшов висновку, що строк позовної давності для звернення СПД ОСОБА_2 до суду із даним позовом в будь-якому разі не міг сплинути раніше, ніж 09.03.2009р., тобто на момент звернення позивача до суду із даним позовом строк позовної давності для захисту його прав, порушених ЗАТ „Болградський виноробний завод”, є таким, що не сплинув. За таких обставин у суду відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог через пропуск позивачем встановленого законом строку позовної давності.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд визнає обґрунтованою та доведеною суму заборгованості відповідача перед СПД ОСОБА_2 в сумі 341820,40 грн., яка витікає з умов укладеної між сторонами угоди та положень чинного законодавства. Доказів, спростовуючих викладене, ЗАТ „Болградський виноробний завод”, в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобовязання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Підсумовуючи все наведене вище, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог СПД ОСОБА_2 частково на суму 341820,40 грн. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь СПД ОСОБА_2 заборгованість в сумі 341820,40 грн. відповідно до положень ст.ст. 71, 72, 76, 224, 228 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 1,9 Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-XIV від 16.07.1999 року, ст. 33 Закону України „Про Національний банк України” від 20.05.1999р. № 679-ХІV, п.п. 1, 4, 6 Перехідних та прикінцевих положень, ст.ст. 11, 267, 509, 525, 526, 530, 610, 617, 625, 629, 632, 692 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV (з наступними змінами та доповненнями). У задоволенні зустрічного позову ЗАТ „Болградський виноробний завод” слід відмовити виходячи з положень п.п. 1.1, 1.2, 2.10, 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 72 від 19.02.2001р. (з наступними змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати державного мита та оплати послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 71, 72, 76, 224, 228 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 1,9 Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-XIV від 16.07.1999 року, ст. 33 Закону України „Про Національний банк України” від 20.05.1999р. № 679-ХІV, п.п. 1, 4, 6 Перехідних та прикінцевих положень, ст.ст. 11, 267, 509, 525, 526, 530, 610, 617, 625, 629, 632, 692 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV (з наступними змінами та доповненнями), п.п. 1.1, 1.2, 2.10, 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 72 від 19.02.2001р. (з наступними змінами та доповненнями), ст. ст. 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з закритого акціонерного товариства „Болградський виноробний завод” (68700, Одеська область, Болградський район, м. Болград, вул. Арсена Христева, 99, код ЄДРПОУ 00411938, р/р 26002315687 в АБ „Південний” м. Одеса, МФО 328209) на користь субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (68700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість в сумі 341820 грн. 40 коп. /триста сорок одна тисяча вісімсот двадцять грн. 40 коп./, держмито в сумі 3418 грн. 20 коп. /три тисячі чотириста вісімнадцять грн. 20 коп./, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 80 грн. 90 коп. /вісімдесят грн. 90 коп./. Наказ видати.

3.В решті позову відмовити.

4.В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 21.12.2011р.

Суддя Желєзна С.П.