Постанова № 20703394, 27.12.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.11 Справа № 5015/3840/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіЮрченка Я.О.

суддівХабіб М.І.

Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.09.2011р.

у справі № 5015/3840/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.П.Б.», м.Пустомити Львівської області

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Львів

про стягнення 102999,48 грн.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_3

відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.09.2011р. у справі № 5015/3840/11 частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.П.Б.»та стягнуто з Фізичної особипідприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.П.Б.»(81100, Львівська область, Пустомитівський район, м.Пустомити, вул.Глинські,38, код ЄДРПОУ 19170165) 71267,83 грн. боргу, 2480,62 грн. пені, 24879,72 грн. штрафних санкцій, 480,11 грн. 3% річних, 891,21 грн. інфляційних втрат з відстрочкою виконання рішення до 20.10.2011р., 1029,99 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення суми основного боргу 3000 грн. провадження у справі припинено.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.509, 526, 599, 610, 611, 612, 614, 617, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.218 Господарського кодексу України, умов укладеного сторонами договору та того, що відповідач після порушення провадження у справі частково сплатив суму боргу у розмірі 3000 грн.

Не погоджуючись з рішення суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного зясування обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, в позові відмовити, з мотивів у ній наведених.

Відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі № 5015/3840/11 до вирішення справи Господарського суду Львівської області № 5015/6771/11, яке відхиляється апеляційним господарським судом, оскільки вирішення справи № 5015/6771/11 не перешкоджає розгляду № 5015/3840/11.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав. Представник позивача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 20.12.2011р. оголошувалась перерва до 27.12.2011р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2009р. між ТзОВ «Н.П.Б.»(постачальник, позивач) та ФОП ОСОБА_5 (покупець, відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів з використанням пластикових старт-карт на АЗС системи безготівкових розрахунків «Н.П.Б.»№ 0124-Л, відповідно до якого ТзОВ «Н.П.Б.»зобовязується постачати покупцю товар, що є в наявності на кожній АЗС, які працюють у системі безготівкових розрахунків «Н.П.Б.»та/або надавати послуги, а покупець зобовязується прийняти товар та/або послуги та оплатити їх вартість на умовах даного договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності на суму 189767,82 грн., що підтверджується накладними № 897 від 31.03.2011р. на суму 7036,56 грн., № 28 від 30.04.2011р. на суму 106518,12 грн., № 152 від 31.05.2011р. на суму 70769,03 грн., № 277 від 30.06.2011р. на суму 5444,11 грн.

Згідно з п.4.5 договору у випадку отримання товару та/або послуги без попередньої оплати покупець оплачує одержану кількість товару та/або послугу протягом двох банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури та/або підписання сторонами видаткової накладеної на відпуск партії товару. Переважаючою у такому випадку є ціни зазначена у видатковій накладній, а не в чеку термінала.

Однак, вартість поставлених за вище переліченими видатковими накладними нафтопродуктів відповідач оплатив частково і на день розгляду спору борг відповідача перед позивачем становить 71267,83 грн., з врахуванням часткової оплати за час слухання справи в суді першої інстанції на суму 3000 грн.

Частиною 1 та пунктом 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Згідно з статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Згідно з другим абзацом частини першої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. У статті 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обовязків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобовязання, відсутність у боржника необхідних коштів. Аналогічний припис передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

Відповідач не довів суду, що вжив всіх необхідних заходів щодо належного виконання зобовязання за договором і що порушення зобовязання сталось внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доказів погашення відповідачем 71267,83 грн. основного боргу матеріали справи не містять та відповідачем не подані.

Тому відповідач зобовязаний сплатити разом з основною сумою боргу, ще й нараховані позивачем за період з 02.05.2011р. по 07.07.2011р. - 3% річних в сумі 480 грн. та інфляційну втрати в сумі 891,21 грн.

Відповідно до статті 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 231 Господарського кодексу України встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (частина перша статті 231). У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина четверта статті 231).

Відповідно до частини шостої цієї ж статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а саме статтями 1,3 передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 6.4 укладеного сторонами договору передбачено, що у випадку порушення строків, передбачених п.п.4.4 даного договору, постачальник має право нарахувати, а покупець, в цьому випадку, зобовязаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ; 0,5% за кожен день неналежного користування грошовими коштами, згідно з п.6 ст.231 ГК України.

На підставі пункту 6.4 договору позивач за період з 02.05.2011р. по 07.07.2011р. здійснив відповідачу нарахування штрафних санкцій і, як зазначено у позовній заяві, просив суд стягнути з відповідача 2480,62 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязанння та 24879,72 грн. штрафних санкцій (пені) у розмірі 0,5% за кожен день неналежного користування грошовими коштами. Тобто позивачем помилково за одне і те ж саме порушення двічі нараховано пеню, що суперечить статті 61 Конституції України, за якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. При цьому, нарахування штрафних санкцій (пені) у розмірі 0,5% за весь час користування чужими коштами суперечить положенням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», який встановлює граничний розмір пені не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, позовна вимога про стягнення 24879,72 грн. штрафних санкцій (пені) не грунтується на законі, а тому не підлягає задоволенню. В решті позовні вимоги про стягнення 71267,83 грн. боргу, 2480,62 грн. пені, 480,11 грн. 3% річних, 891,21 грн. інфляційних втрат є законними та обґрунтованими і правомірно задоволені судом першої інстанції з відстрочкою виконання рішення до 20.10.2011р., як доведені належними доказами.

З огляду на викладене та керуючись статтями 44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особипідприємця ОСОБА_2, м.Львів, задоволити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.09.2011р. у справі № 5015/3840/11 в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з Фізичної особипідприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.П.Б.»(81100, Львівська область, Пустомитівський район, м.Пустомити, вул.Глинські,38, код ЄДРПОУ 19170165) 24879,72 грн. штрафних санкцій, 248,80 грн. державного мита та 57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення 24879,72 грн. штрафних санкцій та у відшкодуванні витрат по сплаті державного мита в сумі 248,80 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 57 грн.

Рішення Господарського суду Львівської області від 20.09.2011р. у справі № 5015/3840/11 в частині стягнення з Фізичної особипідприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.П.Б.»(81100, Львівська область, Пустомитівський район, м.Пустомити, вул.Глинські,38, код ЄДРПОУ 19170165) 71267,83 грн. боргу, 2480,62 грн. пені, 480,11 грн. 3% річних, 891,21 грн. інфляційних втрат з відстрочкою виконання рішення до 20.10.2011р., 781,19 грн. державного мита, 179 грн. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу та припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 3000 грн. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддяЮрченко Я.О.

СуддяХабіб М.І.

СуддяЯкімець Г.Г.