Рішення № 20694005, 23.12.2011, Харцизький міський суд Донецької області

          № 2-2740/2011р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2011 року Харцизький міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді - Демидової В.К.,

при секретарі –Омельяненко Є.Є.,

с участю адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»про захист прав споживачів банківських фінансових послуг,про стягнення грошових коштів, як майна набутого без достатньої правової підстави, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, який мотивує тим, що 26 травня 2008 року між ним ОСОБА_3 (позичальником) та Комерційним банком «Приватбанк»( надалі - Банк) укладено кредитний договір № ВОХССА40000154.

Відповідач посилаючись на умови вказаного кредитного договору безпідставно, без достатньої правової підстави стягнув з нього штраф за надання позовної заяви до суду у розмірі 4311 грн 14 коп . В листі за № р.09.01.31.19.0.0/79 від 13.03.2010 року банк висунув вимогу про сплату штрафу за надання позовної заяви до суду. Що підтверджується копією листа відповідача. На протязі року під час сплати їм чергових платежів за кредитним договором відповідач самостійно частину грошових коштів направляв на сплату вказаного штрафу. Його дії, щодо заперечень сплати штрафу зводились до того, що банк відмовляв у прийомі платежів взагалі. Всього з нього було стягнуто 4311 грн,14 коп. У зв'язку з тим, що судових повісток та копій судових рішень, пов'язаних з розглядом спору в суді з ПАТ КБ «ПриватБанк »він не отримував участі у розгляді цивільної справи не приймав, він звернувся з вимогою до відповідача надати пояснення та судове рішення, на підставі якого з нього стягнуто штраф . 24.07 2011 року на його звернення він отримав відповідь в якому, банк повідомляв , що порушення ним, як боржником умов кредитного договору № DООХССА40000154 від 26.05.2008, викликало певні витрати та збитки з боку Банку, у вигляді оформлення до суду позовної заяви. У зв'язку з чим і були нараховані штрафні санкції. Також, свої дії банк мотивував тим , що відповідно до п. 2.2.9 кредитного договору позичальник зобов'язується відшкодувати банку в повному обсязі витрати на надання правової допомоги юридичних фірм, адвокатів, інших осіб, пов'язаних з розглядом суперечок за даним договором у судах всіх інстанцій, у т. ч. апеляційної й касаційної. Він, обґрунтовано вважає, що грошові суми у розмірі 4311 грн 14 коп відповідач набув без достатньої правової підстави, та вони підлягають поверненню йому, як потерпілому - з наступних підстав. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін , спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови ( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, заставою, при триманням, завдатком. Умови щодо забезпечення виконання зобов'язання викладаються у розумінні ст.. 547 ЦК України тільки в письмовій формі. Штраф у розумінні ч. 1 ст. 549 ЦК України є видом неустойки, тобто грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Розділом 5 Кредитного договору № DООХССА40000154 від 26.05.2008 року передбачена відповідальність сторін , та відповідно до якого порушення зобов'язання по договору забезпечено стягненням неустойки у вигляді пені та штрафу у розмірі 250 грн +5% від суми позову. Позовна заява, як письмова вимога, та цивільно-процесуальний засіб, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду з метою захисту майнових і особистих немайнових прав та охоронюваних законом інтересів - набуває цивільно-процесуального характеру як складова цивільної справи тільки з відкриттям провадження у цивільній справі, відповідно до змісту ч. 1 ст. 122 ЦПК України. Про що судом постановляється судове рішення у вигляді ухвали. Також, відповідно до п. 2 ч.З ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу входять до витрат пов'язаних з судовим розглядом справи. Згідно зі ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Згідно з ч.І ст. 88 ЦПК України документально підтверджені судові витрати суд присуджує тій стороні на користь якої ухвалено рішення. Отже, покладення витрат на правову допомогу, пов'язану з розглядом спору в суді здійснюється виключно на підставі рішення суду. Також, такі витрати повинні бути документально підтверджені. Існує граничний розмір витрат на правову допомогу. Відповідач надав йому рішення суду, яке є фальсифікацією, так як не відповідає вимогам ст. 210 ЦПК України. Оскільки у рішенні не зазначені місце ухвалення, склад суду, імена сторін, та відсутні підписи. Також, згідно змісту наданого відповідачем рішення , мова йде про стягнення заборгованості за кредитним договором 5АМВН500ТС001024405 на суму 5169,60 гривень, а не за кредитним договором № ВОХССА40000154 від 26.05.2008 р., на умови якого посилався відповідач. Заборгованості за яким не було, та до суду з позовом відповідач не звертався, та судове рішення не ухвалювалось. Отже, в діях відповідача вбачаються ознаки злочину передбачено ст. 358 Кримінального Кодексу України - складання , видача , використання працівником юридичної особи будь - якої форми власності завідомо підробленого офіційного документу (яким є судове рішення), який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов'язків. Отже,відповідач не звертався до суду з позовною заявою,предметом розгляду якої були умови кредитного договору № ІЮХССА40000154 від 26.05.2008 року , провадження по цивільній справі судом не відкривалось, а судове рішення на користь банку не ухвалювалось. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного Кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Згідно ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до ст. 177 та ст. 179 ЦК України майном вважаються речі, як предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. У відповідності до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернуті потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Отже, він обґрунтовано вважаю, що відповідач безпідставно набув грошові кошти у сумі 4311 грн 14 коп. Тому зобов'язаний йому їх повернути. Правовідносини, які виникли між ним та Банком регулюються ст. 1054 ЦК України ст. 49 Закону України „ Про банки та банківську діяльність „, ст. 1 Закону України „ Пре фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", п. 23 ст. 1, ст. 11 Закону України „ Про захист прав споживачів", Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року „ Про захист прав споживачів"- та є договором про надання банком фінансової послуги - кредиту. Дія Закону України «Про захист прав споживачів»поширюється на договори, про надання фінансово-кредитних послуг ... (у тому числі для надання кредитів). Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року N 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" встановлено, що оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, шо до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті. що виникають із договорів ... про надання фінансово-кредитних послуг ... ( у тому числи про надання кредитів), ...із Відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону. Так як порушується його право як споживача банківських послуг на належне виконання договірних зобов'язань , діями відповідача йому спричинена матеріальна шкода, обґрунтовано вважає що на підставі ч. З ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»він звільнений від сплати судового збору та відповідно до ч.5 ст. 110 ЦПК України має право подати позов за місцем свого проживання, спричинення шкоди та виконання договору.

В судовому засіданні позивач позов підтримав і просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив,що позивач стверджує, що відповідач нібито стягнув з нього штраф за надання позовної заяви до суду у розмірі 4311 грн.14 копійок. Але жодного доказу на підтвердження своїх слів та вимог не наводить.

В якості доказу позивач наводить квитанції, з яких, на його думку, видно, що грошові кошти стягувалися з нього для сплати штрафу. По-перше, деякі копії квитанцій, що були надані до суду в якості доказів, є взагалі нечитаємими, і неможливо зрозуміти, за що і коли згідно них були сплачені кошти. По-друге, у жодній з цих квитанцій не вказано, що цільове призначення коштів, які сплачуються —це штраф. В них вказуються різні призначення: купівля іноземної валюти, внесення на рахунок, погашення заборгованості за кредитним договором, погашення заборгованості за договором 8АМВМ50ОТСОО1024405 тощо, але на жодній з них немає такого призначення як "штраф" або "стягнення штрафу". Тобто є незрозумілим, з чого позивач зробив висновок, що з нього було стягнуто штраф. Згідно зі ст. 60 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може основуватися на припущеннях. А, як вбачається з позову, - позивач лише зробив припущення, що з нього були стягнуті кошти. Також зазначає, що 07.08.2008 року між Відповідачем та Позивачем був укладений договором 8АМВМ50ОТСОО1024405- кредитна картка з лімітом 5 000 грн. Під час укладання вказаного договору позивач ознайомився з умовами надання банківських послуг (використання кредитних карт). Пунктом 2.1.3.10 правил (умов) встановлено, що в разі порушення клієнтом кредитного зобов'язання, він доручає приймати та розподіляти грошові кошти для погашення простроченої заборгованості у черговості, яка визначається самостійно Банком, з пріоритетом погашення беззаставних кредитних зобов'язань. Кредитний договір 8АМВМ50ОТСОО1024405 є беззаставним. Як вбачається з квитанцій, призначення деяких платежів, які на думку позивача є штрафом, - це погашення заборгованості за договором 8АМВМ50ОТСОО1024405. Тобто, позивач сплачував кошти для погашення заборгованості за іншим кредитом. Той факт, що це були не добровільні внески позивача, а нібито самостійне списання вказаних коштів Банком, є недоведеним та нічим не підтверджується. До того ж на багатьох з квитанцій є підпис позивача, що також підтверджує той факт, що він добровільно вносив кошти для погашення заборгованості за договором 8АМВМ50ОТСОО1024405. Треба звернути увагу також на те, що навіть якщо б позивач самостійно не вносив кошти для погашення заборгованості за кредитним договором —карткою, то в Банка відповідно до умов надання банківських послуг були всі підстави для зарахування коштів окрім іпотечного договору ще й на рахунок погашення заборгованості за договором 8АМВМ50ОТСОО1024405. Таким чином вбачається, що жодне з тверджень позивача не є доведеним, ним не надані докази на підтвердження своїх припущень. Позивачем не надані докази, які б підтверджували його припущення стосовно списання з нього коштів, а ті докази, які надані ним не доводять його вимоги. Оскільки суд не може виносити рішення, яке ґрунтується на припущеннях, вважає, що позивачеві необхідно відмовити в задоволенні його позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлено,що 26 травня 2008 року між ОСОБА_3 та Публічнім Акціонерним Товариством Комерційний банк « Приватбанк»укладено кредитній договір № DООХССА40000154 від 26.05.2008 згідно якого банк зобов’язується надати Позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок на строк з 26.05.2008 р. по 26.05.2028 р. у розмірі 38250.00 дол. США.

Згідно листа за №р.09.01.31.19.0.0/79 від 13 березня 2010 року банк висунув вимогу про сплату штрафу за надання позовної заяви до суду відносно ОСОБА_2

Відповідно до п.2.2.9 кредитного договору позичальник зобов’язується відшкодувати банку в повному обсязі витрати на надання правової допомоги юридичних фірм, адвокатів, інших осіб, пов’язаних з розглядом суперечок за даним договором у судах всіх інстанцій, у т.ч. апеляційної й касаційної. Однак відповідач не надав суду копій судових рішень та інших документів підтверджуючих правомірність стягнення штрафів.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін , спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови ( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, заставою, при триманням, завдатком. Умови щодо забезпечення виконання зобов'язання викладаються у розумінні ст.. 547 ЦК України тільки в письмовій формі.

Штраф у розумінні ч. 1 ст. 549 ЦК України є видом неустойки, тобто грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Розділом 5 Кредитного договору № DООХССА40000154 від 26.05.2008 року передбачена відповідальність сторін , та відповідно до якого порушення зобов'язання по договору забезпечено стягненням неустойки у вигляді пені та штрафу у розмірі 250 грн +5% від суми позову.

Позовна заява, як письмова вимога, та цивільно-процесуальний засіб, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду з метою захисту майнових і особистих немайнових прав та охоронюваних законом інтересів - набуває цивільно-процесуального характеру як складова цивільної справи тільки з відкриттям провадження у цивільній справі, відповідно до змісту ч. 1 ст. 122 ЦПК України. Про що судом постановляється судове рішення у вигляді ухвали.

Також, відповідно до п. 2 ч.З ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу входять до витрат пов'язаних з судовим розглядом справи.

Згідно зі ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно з ч.І ст. 88 ЦПК України документально підтверджені судові витрати суд присуджує тій стороні на користь якої ухвалено рішення.

Отже, покладення витрат на правову допомогу, пов'язану з розглядом спору в суді здійснюється виключно на підставі рішення суду. Також, такі витрати повинні бути документально підтверджені. Існує граничний розмір витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного Кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.

Згідно ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 177 та ст. 179 ЦК України майном вважаються речі, як предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У відповідності до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернуті потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

З урахуванням викладеного суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги.

Згідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.177,179, 1212, 1213 Цивільного Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»про захист прав споживачів банківських фінансових послуг, про стягнення грошових коштів, як майна набутого без достатньої правової підстави - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»(49094 м. Дніпропетровськ,вул.. Набережна Перемоги б.50, код.ЄДРПОУ 14360570, р/р29092829003111, МФО 305299) на користь ОСОБА_3 4311 грн.14 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б.50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) на користь ОСОБА_3 повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: