Постанова № 20692762, 08.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.11.11Справа №2а-3193/11/2770

14 год. 39 хв.

м. Севастополь

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі - Бойко М.С.,

за участю: представника позивача - відкритого акціонерного товариства "Завод "Молот"- ОСОБА_1, довіреність № 34/8/11 від 24.01.2011 р.;

представника відповідача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя - ОСОБА_2, довіреність № 1894/9/10-039 від 06.06.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовомвідкритого акціонерного товариства "Завод "Молот"доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополяпро визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Завод «Молот» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000640231 від 24.05.2011р. про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 90475,00 грн., з яких податок 72380,00грн. та штрафна (фінансова) санкція 18095,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення вимог Податкового кодексу України в частині порядку визначення грошових зобовязань та винесення податкового повідомлення-рішення, та неправильним застосуванням положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», та донарахуванні податку та штрафних (фінансових) санкцій без врахування усіх обставин (первинних документів), що впливають на формування податкових зобовязань, з перевищенням повноважень наданих податковим органам при здійснення функцій з контролю за дотриманням податкового законодавства.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.10.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав суду пояснення в обґрунтування вимог, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають з підстав, вказаних у запереченнях проти позову. Додатково зазначив, що оскільки контрагент позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Ольберс» за юридичною адресою не знаходиться, не має ресурсів для здійснення господарської діяльності, тому операції з виконання робіт по механічній обробці деталей не могли бути фактично виконані, що свідчить про укладення договору про надання послуг та складання первинних документів про його виконання, в тому числі податкових накладних, без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим таки дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, тобто спричинили завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як свідчать матеріали справи, з 20.04.2011р. по 27.04.2011р. ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя була проведена документальна невиїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Завод «Молот» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольберс» за період з 01.11.2010р. по 31.12.2010р. (акт перевірки № 50/23-1/03327760/3637/10 від 06.05.2011р.).

Згідно висновку акту перевірки ВАТ «Завод «Молот» у порушення пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижений податок на додану вартість, який підлягав сплаті у бюджет у загальній сумі 72380,00 грн., в тому числі по періодах: у листопаді 2010р. на суму 18648,00 грн. та у грудні 2010р. на суму 53732,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000640231 від 24.05.2011р. про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 90475,00 грн., з яких податок 72380,00грн. та штрафна (фінансова) санкція 18095,00грн.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення у адміністративному порядку до податкових органів. Рішеннями Державної податкової адміністрації в м. Севастополі від 15.07.2011р. № 1939/10/25-064 та Державної податкової адміністрації України від 21.09.2011р. № 1384/6/10-2115 про результати розгляду скарг первинна та повторна скарги підприємства залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до окружного адміністративного суду м. Севастополя з зазначеним адміністративним позовом.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим, та таким, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктами 2.1 та 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на момент виникнення спірних відносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з підпунктами 7.2.1., 7.2.3., 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Отже, витрати (податковий кредит) для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

З урахуванням принципу персональної відповідальності, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Така правова позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До того ж, з аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, наприклад: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (у справі, що розглядається, - позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість (можливість включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість) навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Встановлено, що 17.11.2010р. між Відкритим акціонерним товариством «Завод «Молот» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольберс» (виконавець) укладений договір № 17/10, за умовами якого виконавець здійснює для замовника контрагентські роботи з механічної обробки деталей.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольберс» є юридичною особою, зареєстровано Гагарінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі. Свідоцтво про державну реєстрацію від 27.09.2010р. Зареєстровано платником податку на додану вартість з 12.10.2010р., про що ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя видано свідоцтво № 100305163 про реєстрацію платника податку на додану вартість. В зв'язку зі зміною місцезнаходження товариства, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.02.2011р. № 100319911, виданого Могилів-Подільською ОДПІ, було перереєстровано платником ПДВ з 01.02.2011р. Відповідно до рішення Могилів-Подільської ДОПІ № 3 від 10.03.2011 в зв'язку з відсутністю платника податків за юридичною (податковою) адресою свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 10.03.2011р.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003р., встановлено наступне: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем робіт, ані за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до статей 526, 545, 901, 902 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

На виконання умов договору від 17.11.2010р., укладеного позивачем та ТОВ «Ольберс», після фактичного виконання робіт сторонами складені та підписані акти прийомки виконаних робіт від 30.11.2010р. та 17.12.2010р., згідно яким виконавець (ТОВ «Ольберс») виконало, а замовник (ВАТ «Завод «Молот») прийняло контрагентські роботи механічної обробки деталей на загальну суму 434279,00 грн., в тому числі ПДВ 72379,83 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольберс» видані податкові накладні від 30.11.2010р. № 120045 та від 17.12.2010р. № 120101 загальну суму отриманих позивачем робіт 434279,00 грн., в тому числі ПДВ 72379,83 грн.

Отже, зазначене свідчить про фактичне виконання господарської операції між позивачем та його контрагентом та правомірне з дотриманням вимог законодавства відображення у податковому обліку відповідних зобовязань та сплатою позивачем податку на додану вартість у сумі 72379,83 грн.

Проте, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди як-то належні доказі, які підтверджують безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів (робіт) у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, протиправний характер укладеного договору, неповязаність виконаних робіт із господарською діяльністю позивача, факту узгодженості дій позивача з таким виконавцем з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню виконавця робіт від виконання податкових зобовязань, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Таким чином, з врахуванням встановлених обставин та мереж заявлених позовних вимог визначення суми грошового зобов'язання ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя без врахування первинних документів бухгалтерського та податкового обліку суперечить нормам законодавства, в зв'язку з чим прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000640231 від 24.05.2011р. про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 90475,00 грн. є неправомірним.

Згідно з приписами статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого Державна податкова інспекція в Ленінському районі м. Севастополя зобов'язана діяти на підставі та межах повноважень та у способі, що передбачені Конституцією та Законами України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняти відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду доводи представника відповідача щодо правомірності дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя та наявності порушень з боку Відкритого акціонерного товариства «Завод «Молот» не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

З врахуванням наведеного, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно частині першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України постанова складена у повному обсязі та підписана 14.11.2011р.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Завод "Молот", задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя № 0000640231 від 24.05.2011р. про донарухвання податку на додану вартість у розмірі 72380 грн., застосування штрафних санкцій у розмірі 18095 грн., а всього 90475 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (31113095700007, ГУДКВ М, Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Відкритого акціонерного товариства «Завод «Молот» судові витрати в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення або складання в повному обсязі (у випадку складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України) апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяО.В. Мінько