Постанова № 20692738, 17.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.10.11Справа №2а-2080/11/2770

м. Севастополь

10 год. 37 хв.

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі - Бойко М.С.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 - довіреність б/н від 07.09.2011р.

представника третьої особи - ОСОБА_2 - довіреність № 1-16/102 від 03.02.2011р.

представника третьої особи - ОСОБА_3 - довіреність № 1-16/279 від 22.03.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовомПриватного підприємства "Югхимресурс"доГоловного управління Держкомзему у м. Севастополіпро визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Югхимресурс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держкомзему у м. Севастополі про визнання протиправною відмови Головного управління Держкомзему у м. Севастополі в проведенні державної реєстрації речового права на користування земельними ділянками.

Просив визнати протиправною відмову Головного управління Держкомзему України в м. Севастополі в проведені державної реєстрації речового права на користування земельними ділянками (кадастрові №№ 85 366 000 00:02:001:0051, 85 366 000 00:02:001:0056), та зобов'язати Головне управління Держкомзему у м. Севастополі провести реєстрацію за Приватним підприємством "Югхимресурс" особистого строкового сервітуту на користування земельними ділянками (кадастрові № № 85 366 000 00:02:001:0051, 85 366 000 00:02:001:0056), розташованими за адресою: м. Севастополь в районі пр. Ген. Острякова, 70, укладений між Приватним підприємством "Югхимресурс" та Ленінською районною в м. Севастополі Радою на підставі рішень № 1507, 1508 від 30.07.2010р. Ленінської районної в м. Севастополі Ради.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя 07.07.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою суду від 05.10.2011р. залучено у справу у якості 3-й особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору зі сторони позивача Ленінська районна у м. Севастополі рада, справа призначена до судового розгляду.

У судовому засіданні 05.10.2011р. представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, та просив зобов'язати Головне управління Держкомзему м. Севастополі провести реєстрацію за Приватним підприємством «Югхимресурс» договору від 21 січня 2011р. про встановлення особистого термінового сервітуту користування земельними ділянками (кадастрові №№ 85 366 000 00:02:001:0051, 366 000 00:02:001:00561) розташованих за адресою: м. Севастополь в районі пр. Генерала Острякова, 70, укладеного між Приватним підприємством «Югхимресурс» та Ленінською районною в м. Севастополі Радою на підставі рішень №№ 1507,1508 від 30.07.2010 р. Ленінської районної в м. Севастополі Ради.

Відповідно вимог статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з врахуванням уточнених позовніх вимог, підтримав, надав суду пояснення в обґрунтування позову, просив задовольнити позов з підстав, викладених у позові.

Представники 3-й особи в судовому засіданні позов підтримали, просили позов задовольнити.

Відповідач, Головне управління Держкомзему у м. Севастополі, у судове засідання повноважного представника не направив, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин не прибуття представника в судове засідання суду не повідомив.

Враховує, що явка в судове засідання є правом, а ні обов'язком відповідача, суб'єкта владних повноважень, відповідно до вимог частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши представників позивача та 3-й особи, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.

Встановлено, що 30.07.2010р. Ленінською районною у м. Севастополі Радою були прийняти рішення № 1507, 1508 про розміщення на земельних ділянках площею 0,0019 га в районі пр. Ген. Острякова, 70 м. Севастополя у обєктів малої архітектурної форми торгівельних павільйонів № 5 відповідно, для здійснення підприємницької діяльності без права капітальної забудови після укладення з Приватним підприємством "Югхимресурс" строком на 5 років договорів особистого строкового сервітуту на зазначену земельну ділянку (а.с. 7-13, 16-22).

Як вбачається з вказаних рішень, пунктами 2.1 та 2.2 пункту 2, Приватне підприємство "Югхимресурс" зобовязано протягом трьох місяців з дня прийняття цього рішення, надати до Ленінської районної у м. Севастополі Ради, для підготовки договорів особистого строкового сервітуту землі, акт розмежування границь особистого сервітуту у натурі (на місцевості) у 3-х примирниках, план меж особистого сервітуту у 3-х примирниках, кадастровий план у 3-х примирниках та довідку про грошову оцінку земельної ділянки; на протязі чотирьох місяців з дня прийняття даного рішення укласти з Ленінською районною у м. Севастополі Радою договір особистого строкового сервітуту.

Відповідно пункту 3 зазначених Рішень, Ленінською районною у м. Севастополі Радою на Головне управління Держкомзему у м. Севастополі покладений обовязок по забезпеченню державної реєстрації договорів особистого строкового сервітуту у встановленому законом порядку.

У виконання рішень, Приватне підприємство "Югхимресурс" з Ленінською районною у м. Севастополі Радою від 21.01.2011р. укладені договори про встановлення особистого строкового сервітуту стосовно земельних ділянок площею 0,0019 га кожна, розташованих у м. Севастополі у районі пр. Ген. Острякова, 70 м. Севастополя кадастрові № № 85 366 000 00:02:001:0051, 85 366 000 00:02:001:0056.

Пунктом 12.2. Договорів, зазначено, що невідємною частиною договорів є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обтяжень щодо його використання та нанесенням меж земельного сервітуту; акт встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості); акт прийому-передачи земельної ділянки; витяг з технічної документації щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач звертався до Головного управління Держкомзему у м. Севастополі із письмовою заявою про проведення державної реєстрації договорів сервітуту, про що 30.05.2011р. отримав відповіді про відмову в проведенні реєстрації відповідного речового права на підставі того, що земельні ділянки як обєкти реєстрації у відповідному порядку не створені, а тому внесення відповідних відомостей органами Держкомзему до Поземельної книги не є можливим (а.с. 25).

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право на земельну ділянку посвідчується наступними документами: право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом або цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою або свідоцтвом про право на спадщину; право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою; право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Правовій характер земельного сервітуту визначений Цивільним кодексом України та Земельного кодексом України.

Відповідно статті 395 Цивільного кодексу України, право користування (сервітут), є одним з видів речового права на чуже майно.

Право користування чужим майном (сервітут), як визначене частиною 1 статті 401 Цивільного кодексу України, може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно статей 92, 93 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - оформлюється актом на постійне користування, право оренди земельної ділянки оформлюється договором оренди земельної ділянки.

Статтею 98 Земельного кодексу України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки щодо якої він встановлений.

Перелік встановлення земельних сервітутів, який можуть вимагати власники або землекористувачі земельних ділянок, визначений статтею 99 Земельного кодексу України, який є вичерпним, а саме:

а) право проходу та проїзд на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; г) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; є) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд.

Таким чином, земельний сервітут може встановлюватися в разі існування тих або інших вад (недоліків) однієї земельної ділянки, для використання якої потребується встановлення цього сервітуту. При цьому, сервітутом встановлюється досить обмежене користування чужим майном. Право забудови земельної ділянки, щодо якої укладено сервітуту угоду, законом не передбачено.

Статтею 100 Земельного кодексу України визначений порядок встановлення земельних сервітутів. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою. яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Земельний сервітут може бути встановлений за вимогою власника чи землекористувача земельної ділянки. При цьому, власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно пункту 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, особистий сервітут може бути оформлено у вигляді договору, стороною якого може бути орган місцевого самоврядування у межах його компетенції.

Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”№ 1952-IV від 01.07.2004р. (далі - Закон № 1952) регулюється проведення державної реєстрації права користування (сервітут) земельної ділянки.

Відповідно пункту 2 частини 1 статті 4 Закону № 1952, для державної реєстрації обмежень використання земельної ділянки, земельного сервітуту, емфітевзісу і суперфіцію, власник чи набувач права або уповноважені ними особи, особисто подають до відповідного територіального органу Держкомзему заяву про державну реєстрацію обмежень використання земельної ділянки та з урахуванням конкретної ситуації, що склалася відповідний визначений перелік необхідних документів. В разі відсутності підстав для відмови в державній реєстрації обмежень використання земельної ділянки, земельного сервітуту, емфітевзісу і суперфіцію, така реєстрація здійснюється одночасно з державною реєстрацією відповідної земельної ділянки.

Згідно зі статтею 5 Закону № 1952, систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.

Відповідно Постанови Кабінету Міністрів України “Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру”від 17.07.2003р. № 1088, адміністратором Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно є державне підприємство “Центр державного земельного кадастру”, яке здійснює його формування, ведення, збереження і забезпечує доступ органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування до зазначеного реєстру з підстав і на умовах, передбачених Законом; проводить реєстрацію земельних ділянок та прав на них шляхом внесення записів про реєстрацію земельних ділянок та прав на них до бази даних державного реєстру земель.

Згідно вимог Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003р. №174, реєстратором державного реєстру земель є структурні підрозділи Центру Державного земельного кадастру, які мають доступ та вносять відомості до бази даних автоматизованої системи державного земельного кадастру, ведуть поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації. Реєстраційна картка земельної ділянки це документ, який є складовою частиною Поземельної книги і містить відомості, що вносяться до бази даних автоматизованої системи державного земельного кадастру.

Пунктом 8 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. № 1021 (далі-Порядок) передбачено, що одночасно з внесенням відомостей до Поземельної книги робляться записи у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Відповідно пункту 9 зазначеного Порядку встановлено, що дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно пункту 7 Порядку, присвоєння обєкту нерухомого майна реєстраційного номеру, затвердженого Постановою КМУ від 08.12.2010р. № 1117, передбачено, що реєстраційний номер не присвоюється земельній ділянці, яка перебуває у складі земель державної або комунальної власності, розмежування яких не проведено, та право власності на яку не зареєстровано в Державному реєстрі прав, під час проведення державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, права користування чужою земельною ділянкою (сервітуту), права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзісу) або для забудови (суперфіцію).

Для державної реєстрації обмежень використання земельної ділянки, земельного сервітуту, емфітевзису і суперфіцію власник чи набувач права або уповноважені ними особи особисто подають до відповідного територіального органу Держкомзему заяву про державну реєстрацію обмежень використання земельної ділянки та з урахуванням конкретної ситуації, що склалася, такі документи: документацію із землеустрою, яка включає план земельної ділянки та перелік обмежень використання земельної ділянки і наявні земельні сервітути або охоронне зобов'язання; копії документів, що посвідчують особу відповідно до законодавства, а у разі подання заяви уповноваженою особою - також нотаріально посвідчену довіреність (для представника фізичної особи) або нотаріально засвідчену копію довіреності, що підтверджує повноваження представника юридичної особи; договір, кількість примірників якого становить на один більше, ніж кількість сторін договору - у разі внесення відомостей до Поземельної книги на підставі такого договору; нотаріально засвідчену копію заповіту - у разі внесення відомостей до Поземельної книги на підставі заповіту; рішення суду - у разі внесення відомостей до Поземельної книги на підставі рішення суду.

З врахуванням зазначеного, з аналізу норм діючого законодавства суд дійшов висновку, що договір про встановлення земельного сервітуту може бути укладеним на підставі складеної, відповідно до Закону України “Про землеустрій” та рішення сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації, технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, який, після присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці підлягає обовязковій державній реєстрації у порядку, визначеному порядком Закону № 1021, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, шляхом внесення відповідних відомостей.

Відповідно частини 1 статті 19 Закону № 1952, державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Частиною першою статті 24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, визначений вичерпаний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав, а саме, в разі, якщо: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.

Відповідно до частини четвертої статті 24 вказаного Закону відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Пунктом 20 Порядку № 1021, визначені підстави для відмови у державній реєстрації обмежень використання земельної ділянки, земельного сервітуту, емфітевзису і суперфіцію, які також є вичерпний перелік, а саме, якщо:

1) документація із землеустрою не містить плану земельної ділянки, переліку обмежень використання земельної ділянки і наявних земельних сервітутів, не відповідає вимогам діючих нормативно-правових актів;

2) в охоронному зобов'язанні відсутні відомості про межі земельної ділянки чи перелік обмежень використання земельної ділянки;

3) довіреність або копія довіреності, що підтверджує повноваження представника, не посвідчена (засвідчена) нотаріально;

4) кількість примірників договору не відповідає необхідній кількості примірників;

5) копія заповіту не засвідчена нотаріально.

Крім того, судом зазначається, що договор від 21.01.2011р. про встановлення особистого строкового земельного сервітуту стосовно вищезазначених земельних ділянок кадастрові номера - 85 366 000 00:02:001:0051, 85 366 000 00:02:001:0056, є дійсними, у наявності технічна документація із землеустрою, яка була досліджена у судовому засіданні.

Таким чином, надані докази свідчать про відповідність дій позивача вимогам діючого законодавства щодо проведення державної реєстрації договорів про встановлення особистого строкового земельного сервітуту, та суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у проведенні державної реєстрації договорів на підставі того, що земельні ділянки, як обєкти реєстрації, у відповідному порядку не створені, а тому внесення відповідних відомостей органами Держкомзему до Поземельної книги не можливо, не відповідають вимогам Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та Порядку ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого Головне управління Держкомзему у м. Севастополі зобов'язано діяти на підставі та межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняти відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність дії щодо відмови у проведення державної реєстрації договорів про встановлення особистого строкового земельного сервітутуту в межах заявлених позовних вимог належним чином не довів. Заперечення проти адміністративного позову не надав. З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для відмови у проведенні державної реєстрації договорів про встановлення особистого строкового земельного сервітутуту, внаслідок чого така відмова у зазначеній частині повинна бути визнана протиправною як така, що прийнята з порушенням вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З врахуванням наведеного, системного аналізу законодавства України, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства повний текст постанови складено та підписано 21.10.2011р.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Югхимресурс", задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держкомзему у м. Севастополі у проведенні державної реєстрації договорів про встановлення особистого термінового сервітуту від 21.01.2011р., укладеними між Приватним підприємством "Югхимресурс" та Ленінською районною у м. Севастополі Радою на користування земельною ділянкою (сервітут) (кадастрові №№ 85 366 000 00:02:001:0051, 85 366 000 00:02:001:0056).

Зобовязати Головне управління Держкомзему у м. Севастополі провести державну реєстрацію договору про встановлення особистого термінового сервітуту щодо земельної ділянки загальною площею 0,0019 га, кадастровий № 85 366 000 00:02:001:0051, розташований за адресою: м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 70, укладений між Приватним підприємством "Югхимресурс" та Ленінською районною у м. Севастополі Радою на підставі рішення № 1507 від 30.07.2010р. Ленінської районної у м. Севастополі Ради, у порядку, встановленому пунктами 16, 17 Постанови КМУ «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги та Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорі оренди землі»від 09 вересня 2009 року № 1021.

Зобовязати Головне управління Держкомзему у м. Севастополі провести державну реєстрацію договору про встановлення особистого термінового сервітуту щодо земельної ділянки загальною площею 0,0019 га, кадастровий № 85 366 000 00:02:001:0051, розташований за адресою: м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 70, укладений між Приватним підприємством "Югхимресурс" та Ленінською районною у м. Севастополі Радою на підставі рішення № 1508 від 30.07.2010р. Ленінської районної у м. Севастополі Ради, у порядку, встановленому пунктами 16, 17 Постанови КМУ «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги та Книги записів про державну реєстрацію державний актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорі оренди землі»від 09 вересня 2009 року № 1021.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31113095700007, ГУДК в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Приватного підприємства "Югхимресурс" (юридична адреса: вул. 5-го декабря, 11 в м. Севастополя), судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова не набрала законної сили.

СуддяпідписО.В. Мінько

З оригіналом згідно

Суддя< підпис >О.В. Мінько