Постанова № 20692733, 13.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.10.11Справа №2а-3123/11/2770

м. Севастополь

10 год. 20 хв.

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі - Бойко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовомОСОБА_1доВійськової частини А 0936про стягнення грошової компенсації замість речового майна у розмірі 9444,38 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовомдовійськової частини А 0936 Міністерства оборони Українипро стягнення грошової компенсації замість речового майна у розмірі 9444,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби, не був забезпечений речовим майном та не отримав грошову компенсацію замість нього після звільнення.

Ухвалою суду від 29.09.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 29.09.2011р. закінчено підготовче провадження і справа призначена до судового розгляду.

Позивач, ОСОБА_1, у судове засідання не з'явився, до початку судового засідання надав до суду письмову заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, позовний вимоги підтримує (а.с. 14).

Відповідач, Військова частина А 0936, у судове засідання повноважного представника не направив, до початку розгляду справи надав письмову заяву з проханням розглянути справу у відсутність представника, проти позивних вимог заперечує (а.с. 16).

Відповідно частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справи, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому проваджені у разі відсутності потреби заслухати свідків чи експерта.

Суд, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 р. (далі - Закон № 2011), у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 9-1 Закону № 2011, продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011, в редакції, що діяла до 01.01.2007 р., військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, за бажанням військовослужбовця, грошову компенсацію замість них.

3 11.03.2000р. Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000р. № 1459-Ш призупинена дія частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або, за їх бажанням, грошової компенсації замість них, та замість речового майна.

Однак, частина перша статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, тому призупинення дії частини другої цієї статті не скасовує гарантій по забезпеченню військовослужбовців, встановлених цим Законом.

Відповідно до статей 1, 2, 4 Закону № 2011, нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Також, у Рішенні Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. зазначено, що утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, Держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист та юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Крім того, Конституційний Суд у зазначеному рішенні дійшов висновку, що відповідно до частини 3 статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів, лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив і у рішенні від 20.03.2002р. № 5-рп/2007 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

Згідно статті 22 Конституції України конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Ніхто не має права обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей, як громадян України в правах і свободах, встановлених законодавством. Тобто при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, згідно пункту 28 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2007 р., військовослужбовці, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за нестримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій прокуратурі Військово - Морських Сил України у звані підполковника юстиції, на посаді слідчого з особливо важливих справ відділу нагляду за додержанням законів про провадженні оперативно - розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства, перебував на речовому забезпечені у військової частини А 0936. Відповідно до наказу Міністра оборони України № 1081 від 11.10.2010р., ОСОБА_1 був звільнений з військової служби за станом здоров'я. Наказом Військового прокурора № 423 від 13.10.2010р. був виключений зі списків особового складу і всіх видів військового забезпечення (а.с. 6, 7).

При звільненні, відповідачем, не було проведено з позивачем остаточного розрахунку за період його служби, а саме - не видано компенсацію за речове майно, яке підлягало видачі позивачу на протязі військової служби в Збройних силах України.

Сума грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі позивачу, згідно з довідкою військової частини А 0936 Міністерства оборони України № 14 від14.11.2010р. складає 9444,38 грн. (а.с. 8).

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації замість речового майна у розмірі 9444,38 грн., засновані на законі, підлягають задоволенню, а сума грошової компенсації замість речового майна - з урахуванням зазначеного підлягає стягненню з військової частини А0936 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1

Крим того, судом зазначається наступне, позивач під час звільнення усно звертався до командування військової частини А 0936 з проханням виплатити йому компенсацію замість речового майна, але письмової відмови не отримав, вважав, що грошова компенсація буде сплачена, та таким чином його права порушені не були.

27.09.2011р. позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою з проханням виплатити йому компенсацію замість речового майна, та отримав письмову відмову, тому, зважаючи, що його законні права щодо не сплати грошової компенсації замість речового майна, порушені, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав (а.с. 9,10).

Враховуючи, те що позивач звернувся до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, коли дізнався про порушення прав, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду з адміністративним позовом не пропущений.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, повний текст постанови складено, та постанова підписана 17.10.2011р.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з військової частини А 0936 (юридична адреса: вул. Ревякіна, 26, в м. Севастополі, ЄДРПОУ 24292605) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) грошову компенсацію замість неотриманного речового майна у розмірі 9444 (дев'ять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 38 коп.

Стягнути з Державного бюджету України (31113095700007, ГУДК в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3(три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 України.

Постанова не набрала законної сили.

СуддяпідписО.В. Мінько

З оригіналом згідно

Суддя< підпис >О.В. Мінько