Постанова № 20692730, 10.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.10.11Справа №2а-2654/11/2770

м. Севастополь

15 год. 21 хв.

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі - Бойко М.С.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 - посвідчення №7, дійсно по 2014 р.;

представника відповідача - ОСОБА_2 - довіреність № 3475/43-1.1 від 27.07.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовомОСОБА_1доЛенінської районної державної адміністрації м. Севастополяпро визнання відмови протиправною та зобв'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя про визнання протиправною відмови у видачі розпорядження про затвердження акту міжвідомчої комісії Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя по обстеженню стану житлової квартири з метою переводу в нежитлове приміщення АДРЕСА_1 у якості винятку, та зобовязання видати розпорядження про затвердження акту міжвідомчої комісії Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя по обстеженню стану житлової квартири з метою переводу у нежитлове приміщення АДРЕСА_1 у якості винятку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач придбав квартиру АДРЕСА_1, у зв'язку з тим що квартира знаходиться у цокольному поверху позивач прийняв рішення змінити її цільове призначення. Ленінською районною державною адміністрацією м. Севастополя було відмовлено у видачі розпорядження про затвердження акту міжвідомчої комісії Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя по обстеженню стану житлової квартири з метою переводу в нежитлове приміщення. Зазначену відмову у видачі відповідного розпорядження вважає протиправною, такою, що порушує права, й суперечить діючому законодавству України.

Ухвалами суду від 25.08.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і справа призначена до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні підтримав позов, надав пояснення в обґрунтування вимог, просив позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду пояснення, вказав, що у відповіді позивачу рекомендував для прийняття рішення щодо переводу у нежитлове приміщення АДРЕСА_1 у якості винятку отримати згоду власників суміжних квартир. Крім того, зазначив, що остаточного рішення не прийняте, термін розгляду документів про перевід житлових приміщень у нежитлові до 60 днів, тому права позивача не порушені. Просив у задоволенні позову відмовити, з підстав вказаних у запереченні на позов. Під час судового засідання 10.10.2011р. представник відповідача просив вирішити справу на розсуд суду.

Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Встановлено, що 26.07.2010р. на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу 26.07.2010р., реєстровий номер 32, позивачем придбана квартира АДРЕСА_1.

У зв'язку з тим, що квартира знаходиться на цокольному поверху, позивачем, як власником нерухомого майна було прийнято рішення змінити цільове призначення квартири з житлового в нежитлове приміщення.

18.07.2011р. на адресу відповідача позивачем було надано заяву про перевід житлової квартири у стан нежитлового приміщення.

Згідно акту обстеження житлової квартири з ціллю переводу у нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, всі члени комісії, за винятком заступника голови Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя дали згоду на перевід квартири в нежитлове приміщення.

Листом від 18.08.2011р. № Г-601 Ленінська районна державна адміністрація м. Севастополя повідомила позивача, що для прийняття рішення щодо переводу житлової квартири в нежитлове приміщення рекомендоване отримати згоду власників суміжних квартир.

Відповідач у зазначеному листі посилається на Правила користування приміщеннями житлових будинків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992р., якою встановлені права та обов'язки власників та наймачів (орендарів) приміщень житлових будинків, зокрема, переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку (житлового приміщення у гуртожитку) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.

Крім того, відповідач у відповіді посилається на Положення "Про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт", затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 273 від 05.12.2000р., яким зазначено, що проектна документація на переобладнання та перепланування квартир обов'язкове погоджується з місцевими органами державного нагляду. Виконання таких робіт в багатоквартирних домах повинне здійснюватися при наявності згоди власників та співвласників будинку без обмеження їх інтересів і прав.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно з частиною першою статті 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” № 586 від 09.04.1999р. (далі - Закон № 586), місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Статтею 7 Закону № 586 визначено, що місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, а районні державні адміністрації в Автономній Республіці Крим - також рішеннями та постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їх повноважень.

Відповідно статті 13 Закону № 586, до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики; місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.

Згідно статті 19 цього Закону, місцева державна адміністрація в галузі управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики: здійснює на відповідній території управління об'єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління, сприяє створенню на цих об'єктах систем управління якістю, систем екологічного управління, інших систем управління відповідно до національних або міжнародних стандартів, приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління, а також здійснює делеговані відповідною радою функції управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад; управління майном інших суб'єктів права власності в разі передачі його в установленому порядку; вносить пропозиції власникам майна підприємств, установ і організацій, що має важливе значення для забезпечення державних потреб, щодо його відчуження у власність держави; вносить пропозиції до проектів програм приватизації державного майна, організовує їх виконання; забезпечує реалізацію державної політики сприяння розвитку малого бізнесу, подає допомогу підприємцям, які займаються розробкою та впровадженням інноваційних проектів, виробництвом товарів народного споживання, будівельних матеріалів, наданням побутових, комунальних та інших послуг населенню, підготовкою кадрів;

Як підтверджено матеріалами справи, для зміни цільового призначення квартири позивачем був замовлений робочий проект 1105 - АС на реконструкцію квартири під офіс.

У відповідності діючого законодавства України позивач отримав погодження: Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації, Головного управління Севастопольської міської санітарно-епідеміологічної станції, Комунального підприємства РЕП № 17, акт технічного обстеження Державної організації "Архітектурно-будівельний та технічний нагляд", складено акт на відключення газу.

Відповідно частини 1 статті 8 Житлового кодексу України, переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 7 Житлового кодексу України встановлено, що непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Виходячи з цього, положення частини першої статті 8 Кодексу щодо порядку переведення жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі можуть застосовуватись і до жилих будинків, квартир, які належать фізичним і юридичним особам на праві приватної власності.

За змістом положень частини другої статті 7 Кодексу переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі здійснюється за рішенням органів, які виконують функції виконавчих органів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, а саме: актами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобовязані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.

Виходячи зі змісту листа Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя, відповідач посилається на Правила користування приміщеннями житлових будинків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992р., як вбачається з матеріалів справи, дані вимоги позивачем виконані, робочий проект із погодженням відповідних органів наданий на адресу відповідача.

Як було зазначене вище, у відповіді відповідач посилається на норми Положення "Про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт", затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 273 від 05.12.2000р., але суд не може погодиться з думкою відповідача з тих підстав, що Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України "Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000р., № 273" від 19.01.2010р. № 13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2010 р. за № 129/17424, зазначений наказ втратив чинність, у зв'язку з чим не може бути застосований у спірних правовідносинах.

Відповідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно зі частиною 2 статтею 383 Цивільного Кодексу України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Статтею 319 Цивільного Кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Оцінюючи правомірність при оскаржуванні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд керується вимогами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлене статтями 7, 8, 152 Житлового кодексу України право громадянина на переобладнання і перепланування належного йому жилого приміщення й переведення цього приміщення у нежиле, з дозволу компетентного органу, суд вважає, що рішення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя, викладене у листі № Г-601 від 18.08.2011р. про відмову у переводі з жилого фонду в нежиле приміщення АДРЕСА_1, суперечить статтям 7 і 8 ЖК України.

Виходячи з положень цих норм, дозвіл чи відмова в задоволенні заяв громадян про переведення належних їм квартир в нежитловий фонд повинні вирішуватись у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин та не містять вимоги відносно обов'язкового отримання згоди сусідей на перевід житлових домів та приміщень у нежитлові.

Отже, відмова Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя у переведенні жилого приміщення в нежиле не може бути визнана обґрунтованою, оскільки статтею 8 ЖК України, відповідачу надано право, у виняткових випадках, на переведення в нежилі жилих приміщень, яки придатні для проживання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, засновані на діючому законодавстві України та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства повний текст постанови виготовлений 14.10.2011р.

Керуючись статтями 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1, задовольнити.

Визнати протиправною відмову Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя у видачі розпорядження про затвердження акту міжвідомчої комісії Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя по обстеженню стану житлової квартири з метою переводу в нежитлове приміщення АДРЕСА_1 у якості винятку.

Зобовязати Ленінську районну державну адміністрацію м. Севастополя видати розпорядження про затвердження акту міжвідомчої комісії Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя по обстеженню стану житлової квартири з метою переводу у нежитлове приміщення АДРЕСА_1 у якості винятку.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31113095700007, ГУДК в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова не набрала законної сили.

СуддяпідписО.В. Мінько

З оригіналом згідно

Суддя< підпис >О.В. Мінько