Постанова № 20692726, 12.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.10.11Справа №2а-2222/11/2770

м. Севастополь

12 год. 20 хв.

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі - Бойко М.С.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 - паспорт НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 19.07.1996р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовомОСОБА_1доВійськової частини А 0235про визнання дій незаконними та стягнення грошової компенсації у розмрі 5100,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Нахімовського районного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Міністерства оборони Українипро визнання незаконними дії командира військової частини А 0235 по не виплаті грошової компенсації за речове майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби, не був забезпечений речовим майном та не отримав грошову компенсацію замість нього після звільнення.

Ухвалою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 22.03.2010р. відкрито провадження по справі.

15.09.2010р. позивач надав до Нахімовського районного суду м. Севастополя уточнені позовні вимоги, у яких просить визнати дії командування Військової частини А 0235 у частині несплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість речового майна, незаконними та стягнути з Військової частини А 0235 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість не отриманого речового майна у розмірі 5100,00 грн.

Ухвалою суду від 25.06.2011р. справа направлена на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Севастополя.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 18.07.2011р. справа прийнята до провадження.

Ухвалою суду від 01.09.2011р. закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення у обґрунтування позовних вимог, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, Військової частини А 0235 Міністерства оборони України,у судове засідання повноважного представника не направив, надав заперечення проти адміністративного позову, про час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку (а.с.57).

Відповідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про заміну первинного відповідача військової частини А 0235, як не належного відповідача, на військову частину А 1797, усною ухвалою суду відмовив у задоволені клопотання.

Суд, заслухавши пояснення позивача, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 р. (далі - Закон № 2011), у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 9-1 Закону № 2011, продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011, в редакції, що діяла до 01.01.2007 р., військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, за бажанням військовослужбовця, грошову компенсацію замість них.

3 11.03.2000р. Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000р. № 1459-Ш призупинена дія частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або, за їх бажанням, грошової компенсації замість них, та замість речового майна.

Однак, частина перша статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, тому призупинення дії частини другої цієї статті не скасовує гарантій по забезпеченню військовослужбовців, встановлених цим Законом.

Відповідно до статей 1, 2, 4 Закону № 2011, нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Також, у Рішенні Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. зазначено, що утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, Держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист та юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Крім того, Конституційний Суд у зазначеному рішенні дійшов висновку, що відповідно до частини 3 статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів, лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив і у рішенні від 20.03.2002р. № 5-рп/2007 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

Згідно статті 22 Конституції України конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Ніхто не має права обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей, як громадян України в правах і свободах, встановлених законодавством. Тобто при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, згідно пункту 28 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2007 р., військовослужбовці, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за нестримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у військової частині А 1797 Міністерства оборони України у званні підполковника, на посаді оперативного чергового напрямку групи бойового управління ситуаційного відділу командного центру, перебув на речовому забезпечені у військової частини А 0235 Міністерства оборони України. Відповідно до наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України № 766 від 02.12.2009р., ОСОБА_1 був звільнений з військової служби за станом здоров'я, та наказом командира військової частини А 1797 Міністерства оброни України № 484 від 11.12.2009р. виключений зі списків особового складу і всіх видів військового забезпечення.

Суд не погодився з доводами представника відповідача, відповідно того, що військова частини А 0235 є неналежним відповідачем, тому що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військової частини А 1797, але перебував на речовому забезпечені у військової частини А 0235.

При звільненні, відповідачем, не було проведено з позивачем остаточного розрахунку за період його служби, а саме - не видано компенсацію за речове майно, яке підлягало видачі позивачу на протязі військової служби в Збройних силах України.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації замість речового майна у розмірі 5100,00 грн., засновані на законі, підлягають задоволенню, а сума грошової компенсації замість речового майна - з урахуванням зазначеного підлягає стягненню з військової частини А0235 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, повний текст постанови складено, та постанова підписана 17.10.2011р.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1, задовольнити.

Визнати дії командування Військової частини А 0235 у частині несплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість речового майна, незаконними.

Стягнути з Військової частини А 0235 (юридична адреса: вул. Соловьова, 1 в м. Севастополі, ЄДРПОУ 08373597) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) грошову компенсацію замість не отриманого речового майна у розмірі 5100 (п'ять тисяч сто) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України (31113095700007, ГУДК в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 51 (п'ятдесят одна) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова не набрала законної сили

СуддяпідписО.В. Мінько

З оригіналом згідно

Суддя< підпис >О.В. Мінько