Постанова № 20692234, 07.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/281

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 грудня 2011 року 15:51 № 2а-13467/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Пошелюзному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Золота краплина"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2011 р. № 0004562310,

№ 0004592310, № 0004602310,

за участю представників сторін:

представник позивача Холодило П.В.;

представник позивача Фесенко О.М.;

представник відповідача Степаненко І.Д.;

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23 вересня 2011 року приватне акціонерне товариство «Золота краплина» (далі - позивач, ПрАТ «Золота краплина») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Печерському р-ні м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2011 р. № 0004562310, № 0004592310, № 0004602310 (далі - ППР № 0004562310, ППР № 0004592310, ППР № 0004602310). Позовні матеріали передані на розгляд судді 26.09.2011 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-13467/11/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2011 р. закінчено підготовче провадження у справі № 2а-13467/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

22 листопада 2011 року в судовому засіданні по даній справі в якості свідка був допитаний ОСОБА_4 з питань здійснення позивачем фінансово-господарської діяльності.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ППР № 0004562310 від 25.05.2011 р. (форма «Р») ДПІ у Печерському р-ні м.Києва згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України за порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями, у редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР) (далі - Закон № 334/94-ВР) ПрАТ «Золота краплина» визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 413 243,00 грн., в тому числі за основним платежем - 330 594,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 82 649,00 грн.

Відповідно до ППР № 0004592310 від 25.05.2011 р. (форма «В1») ДПІ у Печерському р-ні м.Києва згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 200.11 ст. 200 та пп. 123.1 ст. 123 ПК України за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) ПрАТ «Золота краплина» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 224475,00 грн. за січень 2009 року та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 56118,75 грн.

Відповідно до ППР № 0004592310 від 25.05.2011 р. (форма «Р») ДПІ у Печерському р-ні м.Києва згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 200.11 ст. 200 ПК України за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР ПрАТ «Золота краплина» визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 50 000,00 грн., в тому числі за основним платежем - 40 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 000,00 грн.

Зазначені ППР прийняті на підставі акта від 11.05.2011 р. № 493/23-10/32664333 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ЗАТ «Золота Краплина» (код за ЄДРПОУ 32664333) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Інформ Союз» (код ЄДРПОУ 36028335) та ТОВ «ПЕК» (код ЄДРПОУ 36162241) за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 р.» (далі - Акт № 493/23-10/32664333).

Як свідчить Акт № 493/23-10/32664333, в ході проведення документальної перевірки працівниками ДПІ у Печерському р-ні м.Києва встановлено, що за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інформ Союз» і ТОВ «Промислово економічна компанія» (далі - ТОВ «ПЕК») позивачем занижено валові витрати на суму 1322375,47 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємства у розмірі 330593,62 грн. (в тому числі за 2008 рік на суму 274691,42 грн., за І-ий квартал 2009 року на суму 55902,00 грн.), та завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 224475,00 грн. за січень 2009 року, занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумком поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду за лютий 2009 року на загальну суму 40000 грн.

В Акті № 493/23-10/32664333 відповідач зазначив наступні обставини: згідно пояснення Батури Артема Євгенійовича від 02.11.2010 р., наданого УДСБЕЗ ГУМВС України в Київській області, встановлено факт реєстрації ТОВ «ПЕК» на його імя за грошову винагороду без наміру здійснювати відповідну фінансово-господарську діяльність. З моменту створення Батура А.Є. відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не мав, будь-які первинні, розрахункові та ін. документи, податкову звітність від імені підприємства не підписував; згідно пояснення Молдованова Євгена Анатолійовича від 02.11.2010 р., наданого УДСБЕЗ ГУМВС України в Київській області, виявлено аналогічні відомості щодо створення та ведення невідомими особами фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ «Інформ Союз».

Додатково в своїх запереченнях відповідач посилається на постанову ВД Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві про порушення кримінальної справи та прийняття до свого провадження від 02 02.2011 р., згідно якої за фактом підробки документів податкової звітності за 20082009 роки, складених від імені директорів контрагентів позивача, порушено кримінальну справу № 06-13237 за ознаками складів злочину, передбаченого ч. 1, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Викладене вище, на думку відповідача, свідчить про те, що створення ТОВ «Інформ Союз» та ТОВ «ПЕК», їх діяльність є незаконними та не може породжувати правових наслідків. Відповідач вважає, що фінансово-господарська діяльність вказаних вище підприємств здійснюється поза межами правового поля та фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними. Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта № 493/23-10/32664333.

Позивач не погодився з висновками Акта № 493/23-10/32664333 та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, мотивуючи свої позовні вимоги наступними обставинами.

Позивач вважає, що висновки працівників ДПІ у Печерському р-ні м. Києва щодо нікчемності правочинів, укладених між ним і його контрагентами, не підтверджені належними документальними доказами, які б свідчили про наявність у ПрАТ «Золота краплина» умислу на отримання лише незаконної податкової вигоди та відсутність у товариства наміру досягнення фінансово-господарського результату.

Крім цього, позивач зазначив, що в порушення п. 75.1 ст. 75 ПК України викладені в Акті № 493/23-10/3266433 висновки зроблені лише на підставі пояснень Молдавана Є.А. та Батури А.Є. в ході досудового слідства. При цьому вироки судів, постановлені у кримінальних справах щодо незаконного заволодіння майном держави в результаті укладення договорів поставки між позивачем та ТОВ «Інформ Союз» і ТОВ «ПЕК», а також будь-які інші судові рішення, які підтверджують наявність у посадових осіб позивача або його контрагентів умислу на порушення публічного порядку внаслідок укладення зазначених правочинів, відсутні.

На момент здійснення спірних операцій ТОВ «Інформ Союз» і ТОВ «ПЕК» були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Відповідачем не надано жодних доказів того, що укладення та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обовязків та носить нереальний характер.

Позивач звернув увагу суду, що сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту за відповідні періоди, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податків до бюджету не може впливати на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розмірів визначеного податкового кредиту та валових витрат.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ПрАТ «Золота краплина», виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); Господарського кодексу України (далі - ГК України); Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР); Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями, у редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР) (далі - Закон № 334/94-ВР); Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Інформ Союз» (Постачальник) було укладено ряд договорів поставки олії соняшникової нерафінованої та шроту соняшникового, а саме: договір № 1212 від 16.12.2008 р. про поставку олії соняшникової нерафінованої на суму 670440,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 111740,00 грн.); договір № 1312 від 16.12.2008 р. про поставку шроту соняшникового на суму 49000,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 8166,67 грн.); договір № 18-01 від 20.01.2009 р. про поставку шроту соняшникового на суму 72000,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 12 000,00 грн.). Договори від імені ПрАТ «Золота краплина» підписані директором Зіновською С.І., а від імені ТОВ «Інформ Союз» - директором Молдаваном Є.А.

На виконання умов вище перелічених Договорів ТОВ «Інформ Союз» здійснило поставку товару, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000040 від 16.12.2008 р., № РН-0000041 від 16.12.2008 р., № РН-0000013 від 22.01.2009 р., та актами прийому-передачі від 16.12.2008 р., від 22.01.2009 р.

Судом встановлено, що позивач оплатив вартість отриманого товару шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Інформ Союз» в банківській установі згідно виставлених рахунків-фактур від 16.12.2008 р., від 22.01.2009 р. на загальну суму 677 371,64 грн. (з ПДВ), що підтверджується копією реєстрів документів, проведених по системі «Клієнт-Банк» від 27.01.2009 р. та від 10.02.2009 р., засвідчених банківськими установами.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ «ПЕК»(Продавець) були укладені аналогічні договори поставки, а саме: договір № ДГ 0000011 від 19.12.2008 р. про поставку олії соняшникової нерафінованої на суму 688200,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 114 700,00 грн.); договір № ДГ 0000012 від 19.12.2008 р. про поставку шроту соняшникового на суму 40500,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 6 750,00 грн.); договір № ДГ-0000017 від 20.01.2009 р. про поставку шроту соняшникового на суму 40500, 00 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 6 750,00 грн.). Договори від імені ПрАТ «Золота краплина» підписані директором Зіновською С.І., а від імені ТОВ «ПЕК» - директором Батурою А.Є.

За результатами поставки товару позивачу ТОВ «ПЕК» складено наступні видаткові накладні: № РН-0000024 від 19.12.2008 р., № РН-0000025 від 19.12.2008 р., № РН-0000005 від 23.01.2009 р., № РН-0000021 від 11.02.2009 р. та акти прийому-передачі від 19.12.2008 р., 23.01.2009 р., 11.02.2009 р. Позивачем перераховано безготівкові кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «ПЕК» в банківській установі згідно виставлених рахунків-фактур від 19.12.2008 р., 23.01.2009 р., 11.02.2009 р. на загальну суму 909 478,92 грн. (з ПДВ), що підтверджується копією реєстрів документів, проведених по системі «Клієнт-Банк» від 27.01.2009 р. та від 10.02.2009 р., засвідчених банківськими установами.

Вартість придбаного товару була віднесена позивачем до складу валових витрат за відповідні періоди.

На підставі вище зазначених первинних документів контрагентами позивача виписано наступні податкові накладні: № 44 від 16.12.2008 р. на суму 612 20,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 102120,00 грн.), № 45 від 16.12.2008 р. на суму 45500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7583,33 грн.), № 13 від 22.01.2009 р. на суму 19151,64 грн. (в т.ч. ПДВ - 3191,94 грн.) від ТОВ «Інформ Союз»; № 23 від 19.12.2008 р. на суму 621600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 103600,00 грн.), № 21 від 11.02.2009 р. на суму 240000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 40000,00 грн.), № 24 від 19.12.2008 р. на суму 38700,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 450,00 грн.) та № 5 від 23.01.2009 р. на суму 9178,92 грн. (в т.ч. ПДВ - 1529,82 грн.) від ТОВ «ПЕК». Судом встановлено, що суми податку на додану вартість по переліченим податковим накладним були повністю включені позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2008 року, січень та лютий 2009 року.

При цьому згідно з умовами вищезазначених договорів поставки (п. 4.1. договорів) поставка продукції відбувалася Постачальником на умовах ЕХW (склад ЗАТ «Пологівський ОЕЗ», що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Пологи, вул. Ломоносова, 36) відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС-2000».

Згідно з пунктом А4 цього терміну (ЕХW) Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки продукції, коли він передав цю продукцію в розпорядження Покупця у визначеному сторонами договору місці поставки без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Судом встановлено, що після прийняття позивачем товару на складі ЗАТ «Пологівський ОЕЗ» товар був переданий на зберігання до ЗАТ «Пологівський ОЕЗ» за тією самою адресою: Запорізька область, м. Пологи, вул. Ломоносова, 36. На підтвердження вказаних фактичних обставин позивачем були надані суду копії договору зберігання № 480/02-2008 від 17.04.2008 р. (укладеного між позивачем та ЗАТ «Пологівський ОЕЗ»), додаткових угод № 9 від 16.12.2008 р. та № 10 від 12.01.2009 р. до даного Договору, видаткові накладні на відповідальне зберігання № РН-0000769 від 19.12.2008 р., № РН-0000763 від 19.12.2008 р., № РН-0000762 від 12.2008 р., № РН-0000768 від 16.12.2008 р., № РН-0000787 від 22.01.2009 р., № РН-0000788 від 23.01.2009 р. Факт оплати позивачем придбаного товару відповідачем не заперечувався.

Судом встановлено, що в подальшому товар, придбаний позивачем у його контрагентів, було транспортовано залізничним транспортом з місця його зберігання (склад ЗАТ «Пологівський ОЕЗ») до Бердянського та Орського торгового порту та експортовано за кордон у складі великих партій товару.

Суд звертає увагу на лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, в якому зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить зясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР (який діяв на момент вчинення правочину) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд дійшов висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання ним товарів з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності, сплата або нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням.

Досліджуючи питання щодо реальності виконання та отримання позивачем будівельних робіт та придбання їх з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд виходив з наступного.

Відповідно до наданих позивачем реєстраційних документів, статуту судом встановлено, що ПрАТ «Золота краплина» здійснює діяльність в сфері виробництва рафінованих олії та жирів (основний вид), виробництво маргарину та аналогічних харчових жирів, оптову торгівлю іншими продуктами харчування тощо.

В ході розгляду даної справи в якості свідка було викликано гр. ОСОБА_4 (працював на ПрАТ «Золота краплина» на підставі трудових угод від 01.10.2008 р. та від 01.01.2009 р., які були надані суду), який особисто підтвердив обставини щодо реальності укладення та виконання договорів, укладених між позивачем і ТОВ «Інформ Союз», ТОВ «ПЕК», використання результатів таких робіт в господарській діяльності підприємства.

Крім цього, реальність понесення позивачем витрат у звязку з придбанням товару для подальшого використання його в своїй господарській діяльності підтверджується наданими представником позивача суду копіями накладних на відвантаження та перевезення товару залізничним транспортом до Бердянського і Орського торгового порту, вантажними митними деклараціями (МД-2) оформленими за експортними операціями, біржовими контрактами щодо реалізації придбаного товару, договором зберігання від 17.04.2008 р. № 480/02-2008, видатковими накладними на зберігання товару.

Факт отримання коштів позивачем за результатами експорту раніше придбаного товару (олії та шроту соняшникових) підтверджується наданими ним копіями банківських виписок по особовому рахунку за 18.12.2008 р., 22.12.2008 р., 04.02.2008 р., 05.02.2008 р., 06.02.2008 р.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Закон № 168/97-ВР передбачає тільки один випадок невключення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в звязку з придбанням товарів (послуг) - це непідтвердження податковими накладними або оформлення їх з порушенням вимог встановлених нормами Закону чи непідтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Інформ Союз» і ТОВ «ПЕК»були зареєстровані як юридичні особі та платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (зокрема, відповідно до відомостей електронної бази даних «Анульовані свідоцтва платників податків», розміщеної на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sta.gov.ua) свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Інформ Союз» № 100144350 було анульовано лише 14.04.2010 р., а свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ПЕК» № 100144934 - 22.04.2010 р.), а тому контрагенти позивача мали право нараховувати податок на додану вартість та відповідно складати податкові накладні. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за грудень 2008 року, січень-лютий 2009 року відповідають вимогам, встановленим пунктом 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адімінстративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобовязань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобовязань третіх осіб, відповідачем суду не було надано.

Крім цього, відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, - врахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає істина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій набувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що первинні та розрахункові документи, надані позивачем на підтвердження укладення і виконання правочинів з ТОВ «Інформ Союз» та ТОВ «ПЕК», мають всі обовязкові реквізити та оформлені відповідно до вимог Закону № 996-XIV.

Суд не приймає до уваги матеріали досудового слідства по кримінальні справі № 06-13237, які покладені в основу Акта № 493/23-10/3266433, оскільки відповідачем не було надано до суду належним чином засвідченої копії вироку у кримінальній справі (або відомості щодо існування такого), в якому були б встановлені факти, що мали б значення для всебічного та повного вирішення даної справи, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції ПрАТ «Золота краплина»з його контрагентами - ТОВ «Інформ Союз»і ТОВ «ПЕК»здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім цього, суд не погоджується з висновками Акта № 493/23-10/3266433 про нікчемність правочину, укладеного між ПАТ «Золота краплина» і ТОВ «Інформ Союз», ТОВ «ПЕК», виходячи з наступного.

Частина 1 статті 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 1 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною 2 статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина 3 цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 ЦК України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до статті 18 Закону № 755-IV відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу, що позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що ПрАТ «Золота краплина»були правомірно сформовані суми податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Інформ Союз»і ТОВ «ПЕК», а висновки Акта № 493/23-10/3266433 про порушення позивачем Законів № 168/97-В, № 334/94-ВР є помилковими.

Відтак, визначення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 50 000,00 грн. та з податку на прибуток підприємства у розмірі 413 243,00 грн., зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 224475,00 грн. за січень 2009 року та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 56118,75 грн. було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 25.05.2011 р. № 0004562310, № 0004592310, № 0004602310.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ «Золота краплина»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Золота краплина" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 25.05.2011 р. № 0004562310.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 25.05.2011 № 0004592310.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 25.05.2011 № 0004602310.

5. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь приватного акціонерного товариства "Золота краплина" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова