Постанова № 20692222, 13.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/300

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 грудня 2011 року 11:07 № 2а-13841/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Пошелюзному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-інформаційне агентство

"Гаур"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2011 р. № 00081823/0

та № 00081923/0,

за участю представників сторін:

представник позивача ОСОБА_1, довіреність № б/н від 09.12.11;

представник відповідача ОСОБА_2, довіреність № 5201/9/10-109 від 29.03.10,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29 вересня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламно-інформаційне агентство "Гаур" (далі - позивач, ТОВ “РІА “Гаур”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі відповідач, ДПІ у Печерському р-ні м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2011 р. № 00081823/0 та № 00081923/0 (далі ППР № 00081823/0, ППР № 00081923/0). Позовні матеріали передані на розгляд судді 30.09.2011 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-13841/11/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2011 р. закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-13841/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2011 року ДПІ у Печерському р-ні м. Києва на підставі направлення від 16.08.11 № 1121/23-10 було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ “Аммо” та ТОВ “ВБК Стандарт-Сервіс” за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт від 30.08.2011 р. № 1206/23-10/35632959 (далі - Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки відповідачем винесені ППР № 00081823/0 та ППР № 00081923/0.

ППР № 00081823/0 прийнято внаслідок порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 498 206,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 122 814,00 грн., всього на суму 621 020,00 грн.

ППР № 00081923/0 прийнято внаслідок порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 248 173,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 38 151,00 грн., всього на суму 286 324,00 грн.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ “РІА “Гаур”, виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР); Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями, у редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР) (далі - Закон № 334/94-ВР); Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі - Закон № 996-XIV).

За твердженням відповідача підставою для донарахування сум податку на прибуток та застосування до позивача штрафних санкцій була фіктивність угод, укладених між позивачем та ТОВ “Аммо” на суму 732 711,33 грн. і ТОВ “ВБК Стандарт-Сервіс” на суму 1 260 113,00 грн., а товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення статті 662, 655 та 656 ЦК України.

Перевіряючими вказано, що їх фіктивність підтверджується тим, що ТОВ “Аммо” та ТОВ “ВБК Стандарт-Сервіс” відсутні за місцем знаходження, ліквідовано їх свідоцтва ПДВ, у штаті цих підприємств числилось тільки по одній особі, директор ТОВ “Аммо” Батенко О.П. пояснив, що він немає жодного відношення до цього товариства, реєстраційних, звітних, бухгалтерських документів не підписував.

Разом з тим, судом встановлено, що ТОВ “РІА “Гаур” здійснює свою діяльність з 2007 року та відповідно до статутної діяльності надає різні рекламні послуги. Позивач не є безпосереднім виробником та споживачем цих послуг. Фактично позивач надає посередницькі послуги щодо виготовлення та розміщення реклами на спеціальних конструкціях та інших засобах і співпрацює близько з 30-ма різними постачальниками цих послуг. Замовниками вказаних рекламних кампаній є ряд споживачів - контрагентів позивача, зокрема, такі бренди як: “Поляна”, “ВТБ Банк”, “Укрсоцбанк” тощо.

Судом встановлено, що з ТОВ “Аммо” позивач співпрацював протягом 2010 року до січня 2011 року.

Між позивачем та ТОВ “Аммо” було укладено Договір від 01.08.10 № 100801/02 (далі Договір № 100801/02), відповідно до якого ТОВ “Аммо” надало позивачу рекламні послуги і виконання робіт з розробки і виготовлення рекламних матеріалів та здійснення рекламної кампанії.

Зокрема, в пункті 1.7 Договору № 100801/02 зазначено, що рекламна кампанія - платні роботи (послуги) Виконавця по розміщенню реклами Замовника в періодичних виданнях України (газетах, журналах), на телебаченні, а також на зарезервованих згідно Додатку рекламних носіях або робочих поверхнях спеціальних конструкцій на строк експонування зовнішньої реклами Замовника, узгоджений Сторонами, та обслуговування на цих поверхнях відповідної зовнішньої реклами Замовника. Строк експонування зовнішньої реклами Замовника поділяється на розрахункові періоди, які, як правило, відповідають календарному місяцю. На кожний розрахунковий період складається та узгоджується обома Сторонами Додаток про надання послуг на розміщення зовнішньої реклами Замовника (у подальшому "Додаток").

Згідно пункту 3.1.7 Договору № 100801/02 Виконавець зобов'язаний кожний місяць надавати Замовнику звіт про виконання умов, які містяться у Додатках.

Відповідно до пункту 3.1.8 Договору № 100801/02 Виконавець надає Замовнику фотозвіти про проведену рекламну кампанію, в тому числі про ротацію.

Пунктом 3.1.11 Договору № 100801/02 передбачено, що Виконавець зобов'язується надавати Замовнику Акт прийому-передачі наданих послуг (робіт) з виготовлення рекламного матеріалу та/або розміщення зовнішньої реклами не пізніше п'яти робочих днів після завершення рекламної кампанії або виготовлення рекламного матеріалу.

Судом встановлено, що позивач замовляв у ТОВ “Аммо” розміщення рекламної кампанії у м. Києві на робочих поверхнях спеціальних конструкцій.

На підтвердження виконання Договору № 100801/02 та реального надання послуг ТОВ “Аммо” в матеріалах справи наявні копії рахунків-фактур, актів виконаних робіт, податкових накладних, додатків з фотозвітом (зі стор. 28 по стор. 250 ІІІ тому, зі стор. 1 по стор. 38 IV тому).

Всього ТОВ “Аммо” за Договором № 100801/02 надало послуг позивачу на суму 732 711,33 грн., в т.ч. ПДВ на суму 121 621,14 грн.

Судом встановлено, що за надані послуги, що підтверджується первинними документами, які оформлені у відповідності до Закону № 996-XIV і мають усі необхідні реквізити, позивач сплатив кошти відповідно до наявних в матеріалах справи копій банківських виписок (стор. 71, 74-77, 79-81, 85-86, 89-91, 94, 100-103, 105, 109-113 IV тому).

Судом встановлено, що з ТОВ “ВБК Стандарт-сервіс” позивач співпрацював протягом 2010 року до березня 2011 року.

Між позивачем та ТОВ “ВБК Стандарт-Сервіс” було укладено Договір від 01.07.10 № 100701/01 (далі Договір № 100701/01), відповідно до якого ТОВ “ВБК Стандарт-Сервіс” надало позивачу рекламні послуги і виконання робіт з розробки і виготовлення рекламних матеріалів та здійснення рекламної кампанії.

Зокрема, в пункті 1.7 Договору № 100701/01 визначено, що рекламна кампанія - платні роботи (послуги) Виконавця по розміщенню реклами Замовника в періодичних виданнях України (газетах, журналах), на телебаченні, а також на зарезервованих згідно Додатку рекламних носіях або робочих поверхнях спеціальних конструкцій на строк експонування зовнішньої реклами Замовника, узгоджений Сторонами, та обслуговування на цих поверхнях відповідної зовнішньої реклами Замовника. Строк експонування зовнішньої реклами Замовника поділяється на розрахункові періоди, які, як правило, відповідають календарному місяцю. На кожний розрахунковий період складається та узгоджується обома Сторонами Додаток про надання послуг на розміщення зовнішньої реклами Замовника (у подальшому "Додаток").

Згідно пункту 3.1.7 Договору № 100701/01 Виконавець зобов'язаний кожний місяць надавати Замовнику звіт про виконання умов, які містяться у Додатках.

Відповідно до пункту 3.1.8 Договору № 100701/01 Виконавець надає Замовнику фотозвіти про проведену рекламну компанію, в тому числі про ротацію.

Пунктом 3.1.11 Договору № 100701/01 передбачено, що виконавець зобов'язується надавати Замовнику Акт прийому-передачі наданих послуг (робіт) з виготовлення рекламного матеріалу та/або розміщення зовнішньої реклами не пізніше п'яти робочих днів після завершення рекламної кампанії або виготовлення рекламного матеріалу.

Позивач у ТОВ “ВБК Стандарт-Сервіс” замовляв розміщення рекламної кампанії у м. Києві на робочих поверхнях спеціальних конструкцій та інші супутні послуги.

На підтвердження виконання Договору № 100701/01 та реального надання послуг ТОВ “ВБК Стандарт-Сервіс” в матеріалах справи наявні копії рахунків-фактур, актів виконаних робіт, податкових накладних, додатків з фотозвітом (зі стор. 87 по стор. 250 І тому, зі стор. 1 по стор. 250 IІ тому, зі стор. 1 по стор. 18 ІІІ тому).

Всього ТОВ “ВБК Стандарт-Сервіс” за Договором № 100701/01 надало позивачу послуг на суму 1 259 983,84 грн., в т.ч. ПДВ на суму 209 212,50 грн.

Судом встановлено, що за надані послуги, що підтверджується первинними документами, які оформлені у відповідності до Закону № 996-XIV і мають усі необхідні реквізити, позивач сплатив кошти відповідно до наявних в матеріалах справи копій банківських виписок (стор. 63-70, 72-75, 77-90, 92-93, 95-99, 104, 106-109 IV тому).

Підсумовуючи вищевказане, суд звертає увагу, що всі подані до податкового органу декларації по податку на прибуток містили задекларовані податкові зобов'язання, що підтверджується і Актом перевірки, а саме даними, вказаними в таблиці “Зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на прибуток” (стор. 14 Акта перевірки).

Відтак, судом встановлено, що вказані господарські операції змінювали майновий стан позивача та забезпечували отримання доходу у вказані періоди.

Стосовно визначення податкового зобов 'язання з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

ППР № 0081923/0 позивачу донараховано податок на додану вартість на суму 248 173,00 грн. та до позивача застосовано штрафні санкції на суму 38 151,00 грн.

Вказана сума донарахована з тих же підстав, що й податок на прибуток за тими ж господарськими операціями та первинними документами.

Судом встановлено, що формування податкового кредиту позивача за листопад - грудень 2010 року, березень 2011 року здійснювалось на підставі належним чином оформлених ТОВ “Аммо” та ТОВ “ВБК Стандарт-Сервіс” податкових накладних, які у відповідності до пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР містять всі необхідні реквізити та податкові дані.

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР (чинний на момент здійснення господарських операцій) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

ТОВ “Аммо” та ТОВ “ВБК Стандарт-Сервіс” на момент складання податкових накладних були зареєстровані як платники податку ПДВ, а відтак мали право їх складати та надавати позивачу у відповідності до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивач мав усі законні підстави для включення вказаних сум до податкового кредиту.

Правила податкового обліку сум податкового кредиту встановлені пунктом 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За вказані послуги позивачем сплачено кошти у сумі 732 711,33 грн., у т.ч. ПДВ, на суму 121 621,14 грн. на користь ТОВ “Аммо” та у сумі 1 259 983,00 грн., у т.ч. ПДВ, на суму 209 212,50 грн. на користь ТОВ “ВБК Стандарт-Сервіс”, що підтверджується вищепереліченими банківськими виписками.

Реальність укладеної угоди визначається подальшою передачею цих послуг безпосереднім споживачам - замовникам рекламних послуг, а відтак вказані суми формували у позивача не тільки валові витрати та податковий кредит, а й податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що відповідач, зазначаючи про нікчемність правочину, наводив формальні підставі, при цьому не досліджував ланцюг руху послуг, фінансового потоку, не повідомив суду, з якого моменту контрагентів позивача було виключено з реєстрів платників податку на додану вартість.

Стосовно включення до складу валових витрат суми 1 992824,00 грн. та податкового кредиту з ПДВ суми 248173,00 грн., які були сформовані на підставі виконання договорів з ТОВ “Аммо” та ТОВ “ВБК Cтандарт-Сервіс”, суд звертає увагу, що згідно частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Реальність настання наслідків за вказаними договорами визначається подальшою передачею цих послуг їх фактичним споживачам та включення вказаних сум до формування податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток.

Позивачем у Декларації про сплату податку на додану вартість за листопад 2010 року у графі 9 визначено податкове зобов'язання по ПДВ на суму 96115,00 грн., у т.ч. по реалізації послуг, придбаних у ТОВ “ВБК Cтандарт Сервіс” та ТОВ “Аммо”, на суму 61 695,17 грн.; за грудень 2010 року у графі 9 визначено податкове зобов'язання по ПДВ на суму 200004,00 грн., у т.ч. по реалізації товару, придбаного у ТОВ “ВБК Стандарт-Сервіс” та ТОВ “Аммо”, на суму 90 904,87 грн.; за жовтень 2010 року у графі 9 визначено податкове зобов'язання по ПДВ на суму 103 720 грн., у т.ч. по реалізації послуг, придбаних у ТОВ “ВБК Стандарт Сервіс” та ТОВ “Аммо”, на суму 95572,00 грн.

Відтак, загальна сума податкових зобов'язань з ПДВ за вказані періоди, задекларована при реалізації придбаних послуг у ТОВ “ВБК Стандарт Сервіс” та ТОВ “Аммо” склала 248 172,04 грн., що спростовує нікчемність правочину та мету отримання податкової вигоди, а не отримання прибутку від здійснення господарської діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що за вказані періоди 2010 року та березень 2011 року позивач не мав жодного разу збиткову діяльність, подані декларації жодного разу не мали від'ємного значення по податку на прибуток та ПДВ. Усі декларації з цих податків за вказані періоди подані із податковими зобов'язаннями та сплатою сум відповідних податків до бюджету.

Відтак, вбачається, що позивач мав економічну мету (цілі ділового характеру) при укладанні угод з ТОВ “ВБК Стандарт-Сервіс” та ТОВ “Аммо”, оскільки ним отримано дохід від цих господарських операцій.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що донарахування податку на додану вартість у сумі 248173,00 грн. та податку на прибуток у сумі 498206,00 грн. є необгрунтованим, здійснене без дотримання норм Закону № 168/97-ВР та Закону № 334/94-ВР, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ “РІА “Гаур” є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-інформаційне агентство "Гаур" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 16.09.2011 р. № 00081823/0 та № 00081923/0.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-інформаційне агентство "Гаур" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова