Постанова № 20692189, 22.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м.Київ

22 листопада 2011 року 15:50 год.№ 2а-14310/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі суддіКостенкаД.А.,

при секре тарі судового засідання Палійчук Л.Д.,

за участю представників: позивача Гладуна А.І., відповідача Ковальової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсо" (даліТОВ "Корсо") до Держав ної подат кової інспекції у Голосі їв ському районі м.Києва (даліДПІ) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2011 р. №0000772304/0,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Корсо" просить визнати протиправним і скасувати подат кове пові домлення-рішення ДПІ від 17.06.2011р. №0000772304/0, яким йому збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) у сумі 615001 грн.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав вимоги з підстав, наведе них у позовній заяві. Позивач обґрунтовує свій позов, посилаючись на наявність у нього необхід них підтверджуючих правомірність формування податкового кредиту доку ментів та відсут ністю з його боку порушень податкового законодав ства при формуванні податкового кре диту у січні-лютому 2011р. по господарським опера ціям з ТОВ "Віаджіо"; необґрунтова ністю і помилко вістю зазначених в акті перевірки висновків; дійсністю право чину між позивачем і названим контрагентом.

Представник відповідача не визнала позов. Відповідач заперечує проти задоволення позову, пославшись на зазначені в акті перевірки обставини і висновки, на підставі якого прийняті оскаржувані рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на необ ґрунтованість оскаржуваного рішення, право мірність форму вання позивачем спірного податкового кре диту з ПДВ. При цьому суд виходить з такого.

ДПІ проведено документальну позапланову виїзну пере вірку ТОВ"Корсо" з питань право вих відносин з ТОВ "Віаджіо" за період з 01.01.2011 р. по 28.02.2011 р., за результатами якої скла дено акт від 02.06.2011р. №279/1-23-40-35138024.

Згідно з даним актом під час перевірки встановлено порушення п. 198.3 ст. 198 ПК, що при звело до заниження ПДВ на загальну суму 615000,00 грн., у т.ч.: за січень 2011р. 246000,00 грн., за лютий 2011 р. 369000,00 грн.

Зміст порушення полягає у тому, що податковим органом неможливе підтвер дження подат кового кредиту, сфор мованого за рахунок ТОВ "Віаджіо", з яким позивач мав майново-господарські відносини згідно договору від 01.09.2010 р. №3, у звязку з чим позивач у порушення п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1 ст. 201 ПК завищив податковий кредит.

Даний висновок ґрунтується на тому, що згідно з актами пере вірки ТОВ "Віаджіо" (від 07.04.2011р. №328/3-23-70 та від 18.04.2011р. №434/3-23-70), положення якого скопійовані відповідачем на сторінках 4-11 акта перевірки ТОВ "Корсо", правочини між ТОВ "Віаджіо" і окремими його контрагентами: ТОВ "Торг сервіспостач", ТОВ "Феррум Груп", ТОВ "Профіт Голд" і ТОВ "Фірма Ліол" виз наються перевіряючими фіктивними, недійсними і нікчемними, а діяльність цих підприємств або окремих їх контрагентів (ТОВ "Бета Трейдінг" (а.с. 18)), на думку перевіряючих, спрямована на надання податкової вигоди третім особам.

На підставі акта від 02.06.2011 р. №279/1-23-40-35138024 та згідно із пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 і п. 123.1 ст. 123 ПК відповідачем прийнято по даткове повідомлення-рішення від 17.06.2011р. №0000772304/0, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання ПДВ у сумі 615001,00 грн (у т.ч.: 615000,00 грн. основний платіж, 1,00 грн. штраф).

Спір стосується правомірності здійсненого відповідачем податково го нарахування і пов'язаний з процедурою формування пози ва чем податкового кредиту з ПДВ у січні і лютому 2011 р. по операціям з ТОВ "Віаджіо".

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Підпунктом а) п. 198.1 ст. 198 розділу V ПК встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 розділу V ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (конт рактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготов ленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз.2).

Цим же пунктом передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатко вувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абз. 4).

Як передбачено у п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Статтею 201 ПК визначено вимоги до змісту податкової накладної (п. 201), встанов лено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця (п. 201.4); податкова нак ладна виписується на кожне повне або част кове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7); право на нарахування податку та складання податко вих накладних надається вик лючно особам, зареє строваним як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8); податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання това рів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10).

У підтвердження обставин, якими обґрунтовано позову, позивач надав до суду копії договору від 01.09.2010 р. №3 на поставку товарів народного вжитку, укладеного між ТОВ "Віаджіо" (Продавець) і ТОВ "Корсо" (Покупець); накладних 01.01.2011 р. і від 01.02.2011 р.; податкових накладних від 01.01.2011 р. №2 та від 01.02.2011 р. №2; платіжних доручень від 24.01.2011 р. №23, від 27.01.2011 р. №26, від 31.01.2011 р. №30, від 07.02.2011 р. №38, від 15.02.2011 р. №42, від 21.02.2011 р. №60, від 23.02.2011 р. №63, від 02.03.2011 р. №66; виписки по рахунку про проведені платежі; податкові декларації з ПДВ за січень (вх. №16773) і лютий (вх. №51958) 2011 р. з додатками 1, 5 до них і реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

Як вбачається, між позивачем (Покупець) і ТОВ "Віаджіо" (Продавець) укладено дого вір від 01.09.2010 р. №3 на поставку товарів народного вжитку (одяг, взуття, аксесуари) (а.с. 25), згідно з умовами якого Продавець поставляє Покупцю товари в кількості, асортименті і цінах, вказаних у накладних (п. 1.1), ціна товару встановлюється в гривнях України з урахуванням ПД, вказується в накладних (п.3.1), ціна доставки товару включена до ціни товару (п. 3.3). Загальна сума Договору ста новить 20 млн. грн. (п. 3.4).

Даний Договір підписаний сторонами (уповноваженими особами), скріплений їх печатками і недійсним чи фіктив ним не визнавався.

Придбання придбаних партій товару (одяг, взуття, аксесуари) здійснювалося пози вачем у межах його господарської діяльності, для подальшої реалізації (роздрібного про дажу), зокрема через ма газин "Бекстейдж" за адресою: м. Київ, вул. Московська, 11-А, що підтверджується пояс не ннями представника позивача, п.2.7 акта перевірки (а.с. 14), копіями довідки АА №342410 з ЄДРПОУ від 18.02.2010 р. (а.с. 117), торгового патенту на право здійснення торгівельної діяльності (роздрібна торгівля) (а.с. 189), договору оренди нежитлового приміщення №А81/10 від 01.04.2010 р. та додатків до нього (а.с. 192-212), письмовими поясненнями директора магазину "Бекстейдж" Богданець Ірини Валентинівни (а.с. 218-219), посадовою інструкцією директора магазину (а.с. 214-217), копіями окре мих аркушів Книги обліку розрахункових операцій магазину "Бекстейдж" зі збереженими фіс кальними звітними чеками (а.с. 220-223), оригінали яких досліджувалися судом.

На підставі вказаного Договору позивачем в січні і лютому 2011 р. придбано чергові партії товару, що підтверджується копіями накладних від 01.01.2011р. на загальну суму 1476000,00грн. (ПДВ246000,00грн.) і від 01.02.2011р. на загальну суму 2214000,00грн. (ПДВ369000,00грн.) (а.с. 26-54). Зазначені накладні підписані сторонами Договору (упов новаже ними особами), скріплений їх печатками і містять повний асортимент товару, його кіль кість і вартість з урахуванням ПДВ.

За придбаний товар ТОВ "Віаджіо" виписало позивачу податкові наклад ні: від 01.01.2011 р. №2 на суму 1476000,00грн. (ПДВ246000,00грн.) та від 01.02.2011 р. №2, 2214000,00грн. (ПДВ369000,00грн.) (а.с. 55-79), які містять підписані уповноваженою особою директором Чере зовим С.Є., інформація про якого внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 133) і скріплені печаткою.

Щодо змісту цих податкових накладних, то ні в акті перевірки, ні у поясненнях пред ставника відповідача жодних заперечень не висловлено. Водночас, суд зазначає, що вказані вище податкові накладні виписані постачальником (продавцем) товарів ТОВ "Віа джіо", який згідно із свідоцтвом №100296741 про реєстрацію платника ПДВ від 09.08.2010 р. (а.с. 132) на час їх складення знаходився на обліку як платник ПДВ, у день виникнення у нього податкових зобов'язань з ПДВ за кожне постачання товарів, що узгоджується із вимогами пп. б) п. 187.1 ст. 187, п.201.4, п.201.7, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 ПК, а зміст цих податкових накладних відповідає вимогам п. 201.1 вказаної статті.

На протязі січня-березня 2011 р. позивач провів повний розрахунок з названим контр агентом за придбаний товар з урахуванням ПДВ, що підтверджується платіжними доруче ннями від 24.01.2011 р. №23 на суму 650000,00 грн., від 27.01.2011 р. №26 на суму 526000,00 грн., від 31.01.2011 р. №30 на суму 300000,00 грн., від 07.02.2011 р. №38 на суму 100000,00 грн., від 15.02.2011 р. №42 на суму 1000000,00 грн., від 21.02.2011 р. №60 на суму 70000,00 грн., від 23.02.2011 р. №63 на суму 540000,00 грн., від 02.03.2011 р. №66 на суму 504000,00 грн. та виписками по рахунку про проведені платежі (а.с. 80-95).

Одержані позивачем податкові накладні відображені у Реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за січень, лютий 2011 р., а нараховані по зазначеним вище податко вим накладним суми ПДВ включено пози вачем до податкового кредиту за січень та лютий 2011 р. відповідно, що підтверджується податковими деклараціями з ПДВ за вказані звітні періоди, розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації) (а.с. 96-115).

Під час розгляду справи зазначені обставини відповідачем не заперечувалися і підтверджуються актом перевірки.

Отже, як вбачається, позивачем на підставі належно оформлених податкових наклад них віднесено до подат кового кредиту січня і лютого 2011 р. суми ПДВ, нараховані за ставкою 20 відсотків, у звязку з придбанням у ТОВ "Віаджіо" у січні і лютому 2011р. товарів для їх подальшого викорис тання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, що повністю відповідає вимогам п. 198.2, п. 198.3 (з урахуванням підрозділу 2 Перехідних положень), п. 198.6 ст. 198 розділу V ПК і виключає їх порушення.

Надані представником позивача пояснення та письмові матеріали є належними, допус тимими і прямими доказами у справі, які підтверджують правомірність визначення і форму вання податкового кредиту з ПДВ у січні та лютому 2011 р. по майново-господарським відносинам з Про давцем ТОВ "Віаджіо", а також спростовують висновок про заниження позивачем своїх податкових зобов'язань з ПДВ за вказані звітні періоди.

Натомість відповідач не представив суду належних і допустимих доказів, що під твер джували обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, та спрос товували доводи пози вача і надані останнім докази, а зазначені в акті перевірки висновки суд оцінює критично та за відсутності конкретних підтверджуючих документів, перелік яких прямо передбачений у п.83.1 ст.83 ПК, вважає їх необґрунтованими і безпідставним.

Зазначені у акті перевірки висновки і стверджувані відповідачем у запере ченнях порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу V ПК є помилковими, оскільки ґрунтуються на невірному розумінні відповідачем зазначених законодавчих норм та їх застосуванні до фак тичних обставин даної справи, невмотивованими, оскільки в акті пере вірки відсутнє належне обґрунтування вчиненого саме позивачем податкового правопору шення, а також безпідставними, оскільки всупереч з п. 83.1 ст. 83 ПК зазначені відповідачем без належних і достатніх матеріалів, які могли бути підставою для зроблених висновків (судові рішення про визнання правочинів недійсними чи фіктивними, вирок суду).

Обставини ж, які покладені відповідачем в основу свого висновку про порушення позивачем податкового законодавства, а саме діяльність інших юридичних осіб: ТОВ "Торг сервіспостач", ТОВ "Феррум Груп", ТОВ "Профіт Голд", ТОВ "Фірма Ліол", ТОВ "Бета Трейдінг" не стосуються діяльності позивача і змісту наведених вище положень ПК та без підставно поширюються відповідачем до правил формування платником податків податко вого кредиту з ПДВ.

Посилання в акті перевірки та доводи відповідача про нікчемність правочину між позивачем і ТОВ "Віаджіо" ґрунту ються виключно на при пущеннях перевіряючих. Відпові дачем не зазначено в акті і не надано пояснень під час розгляду справи судом, яким законом прямо встановлено недійсність вчине ного позивачем правочину чи окремих його положень (ч. 2 ст. 215 ЦК), або дійсного порушення публічного поря дку, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, терито ріальної громади, незаконне заволодіння ним (ст.. 228 ЦК). Водночас, аналізуючи укладений між позивачем та ТОВ "Віаджіо" правочин, суд відзначає, що такі господарські (цивільні) зобов'язання не заборонені і не обмежені чинним законодавством, а правочин несуперечить моральним засадам суспіль ства і не порушує публічний порядок.

Суд вважає безпідставними і помилковими посилання відповідача на поло ження ст.203 ЦК, оскільки такі доводи згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК можуть бути лише підставою для визнання правочинів недійсними в судовому порядку, водночас предмет справи, яка розглядається та предмет доказування по ній не стосується визнання правочину недійсним. Крім цього, такі посилання відповідача не можуть свідчити про нікчемність правочи ну, оскільки згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом, а недотримання передбачених ст. 203 ЦК вимог стосується недійсності оспорю ваних правочи нів, тобто тих, недійсність яких прямо не встановлена законом.

У свої запереченнях відповідач додатково посилається на відсутність доказів використання придбаного у ТОВ "Віаджіо" товару у своїй подальшій господарській діяль ності. Однак дані твердження суперечать як наведеному судом раніше абз. 4 п. 198.3 ст. 198 ПК, так і фактичним обставинам справи, яка розглядається, тому не беруться судом до уваги.

Згідно з ч. 1 ст. 138 КАС предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно із ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрун-туються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомір-ності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на досліджені судом докази, суд зазначає, що наведені позивачем обставини підтвер джуються наданими ним доказами, які вказують на правомірність визна чення спір ного податкового кредиту з ПДВ та відсутність заниження своїх податкових зобовязань з ПДВ, натомість висновки в акті перевірки не знайшли свого підтвер дження під час судового розгляду, а правомірність свого рішення ДПІ не доведена.

Враховуючи встановлені судом факти і викладені мотиви, суд вважає податкове нарахування та застосування штрафних санкцій неправомірним, а податкове повідом лення-рішення ДПІ від 17.06.2011 р. №0000772304/0 є протиправним і підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 14, 60, 69, 70, 71, 76, 79, 86, 94, 138, 158163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1.Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсо".

2.Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної подат кової інспекції у Голосіївському районі м.Києва від 17.06.2011 р. №0000772304/0.

3.Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсо" судові витрати (державне мито) у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.

СуддяД.А. Костенко