Постанова № 20692209, 12.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. 1/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2011 року 16:12 № 8/36

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Пошелюзному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Київський суднобудівний судноремонтний

завод"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

представник позивача Краглевич В.В.;

представник позивача Вітошко В.О.;

представник відповідача Циганкова В.О.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

20 липня 2007 року закрите акціонерне товариство "Київський суднобудівний судноремонтний завод" (далі - позивач, ЗАТ "КССРЗ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Подільському р-ні м. Києва) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2007 р. суддею Морозовим С.М. даний позов передано до Окружного адміністративного суду міста Києва.

08 серпня 2007 року даний позов надійшов до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва та згідно резолюції від 18.08.2007 р. передано судді Пилипенко О.Є.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2007 р. суддею Пилипенко О.Є. позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 28.08.2007 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2011 р. суддею Пилипенко О.Є. відкрито провадження в адміністративній справі № 8/36 та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2007 р. суддею Пилипенко О.Є. справу № 8/36 було зупинено до закінчення розслідування по кримінальній справі № 57-1420.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2007 р. суддею Пилипенко О.Є. поновлено провадження у справі № 8/36 та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2007 р. суддею Пилипенко О.Є. закінчено підготовче провадження у справі № 8/36 та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2007 р. суддею Пилипенко О.Є. справу № 8/36 роз'єднано. Справу за позовом ЗАТ "КССРЗ" до ДПІ у Подільському р-ні м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000082330/0 від 13.03.2007 р., № 000082330/1 від 30.05.2007 р. (далі - ППР № 0000082330/0, ППР № 000082330/1) вважати № 8/36. Справі за позовом ЗАТ "КССРЗ" до ДПІ у Подільському р-ні м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000072330/0 від 13.03.2007 р., № 0000072330/1 від 30.05.2007 р., № 00000212330/1 від 30.05.2007 р. присвоєно № 8/133. Справі за позовом ЗАТ "КССРЗ" до ДПІ у Подільському р-ні м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000024175/0 від 13.03.2007 р., № 0000075175/1 від 25.05.2007 р. присвоєно № 8/134.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2007 р. суддею Пилипенко О.Є. зупинено провадження у справі № 8/36 до закінчення судово-бухгалтерської експертизи.

Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 14.01.2011 р. на підставі пункту 2.5.15 "Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах" у зв'язку з припиненням повноважень судді Пилипенко О.Є., у справі № 8/36 суддю призначено повторно та передано судді Клочковій Н.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2011 р. справу № 8/36 прийнято до свого провадження суддею Клочковою Н.В.

21 вересня 2011 року до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 8/36 у зв'язку із закінченням провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2011 р. поновлено провадження у справі № 8/36 та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2007 року ДПІ у Подільському р-ні м. Києва прийнято ППР № 0000082330/0, у відповідності до якого згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктів 17.1.3 і 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. за № 2181-ІІІ встановлено порушення позивачем підпункту 7.3.7 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. за № 168/97-ВР, внаслідок чого позивачу нарахована сума податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2902690,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 1039744,00 грн., за штрафними санкціями 1862946,00 грн.).

Спірне ППР прийнято відповідачем на підставі акта перевірки № 29-23/605-03149949 від 01.03.2007 р. "Про результати виїзної планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ "Київський суднобудівний судноремонтний завод" код 03149949 за період з 01.10.03 по 30.09.06" (далі Акт № 29-23/605-03149949).

30 травня 2007 року відповідачем на підставі Акта № 29-23/605-03149949 та рішення ДПІ у Подільському р-ні м. Києва від 22.05.2007 р. за № 7729/10/25-007 про результати розгляду первинної скарги ЗАТ "КССРЗ" на ППР від 13.03.2007 р. № 0000082330/0 винесено нове ППР за № 0000082330/1 на суму 2902690,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 1039744,00 грн., за штрафними санкціями 1862946,00 грн.).

В Акті № 29-23/605-03149949 зазначено, що перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено заниження ЗАТ "КССРЗ" суми податку на додану вартість в розмірі 1039744,00 грн. (в т.ч. у грудні 2004 року на суму 568477,00 грн., у грудні 2005 року на суму 471267,00 грн.). Зокрема, перевіряючими виявлено, що протягом періоду з 01.10.2003 р. по 30.09.2006 р. підприємство (Постачальник) працювало по довгостроковим договорам, укладеними з нерезидентами (Замовниками) на будівництво суден, а саме: контракт від 01.04.2003 р. за № 295 з компанією "Damen Shipyards Bergum" (Нідерланди) на загальну суму 40917227,00 грн., контракти від 14.02.2002 р. за № 415 на суму 23266451,00 грн. та за № 416 на загальну суму 11731264 грн. з Адміністрацією портів Гамбії (GPA) від імені Уряду Гамбії (м. Банжул, Гамбія). При цьому ЗАТ "КССРЗ" відповідно до додатків К2 до рядків 01.3 та 04.7 декларацій з податку на прибуток підприємства сформувало доходи від виконання вищенаведених довгострокових договорів за І-ий квартал 2004 року в розмірі 4287700,00 грн., за І-ше півріччя 2004 року в розмірі 8724700,00 грн. (за ІІ-ий квартал 4437000,00 грн.).

По даним контрактам підприємство отримало вантажні митні декларації від 22.07.2004 р. за № 8476 на суму 4949569,00 грн. на експорт корпусу річкового суховантажу, від 21.09.2004 р. за № 11111 на суму 10233667,58 грн. на експорт автомобільно-пасажирського парому для переправи, від 26.09.2004 р. за № 11334 на суму 10294473,59 грн. на експорт аналогічного парому, від 26.09.2004 року за № 11335 на суму 9966692,24 грн. на експорт аналогічного парому.

На думку ДПІ у Подільському р-ні м. Києва згідно підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" позивач мав право на застосування "0" ставки, так як експорт товарів засвідчений переліченими вище вантажними митними деклараціями. Разом з тим, відповідач вважає, що ЗАТ "КССРЗ" несвоєчасно відобразило суми податкових зобовязань з податку на додану вартість, оскільки в момент формування валових доходів по довгостроковим контрактам ним не нараховані податкові зобовязання з податку на додану вартість, чим порушено підпункт 7.3.7 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". За дане порушення відповідачем до ЗАТ "КССРЗ" застосовано штрафні санкції згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на загальну суму 823202,00 грн.

Крім цього, в ході проведення документальної перевірки працівниками відповідача встановлено, що 16 жовтня 2003 року ЗАТ "КССРЗ" (Продавець) був укладений контракт № 296 з компанією "Damen Shipyards Bergum" (Нідерланди) (Покупець) на будівництво корпусу річкового суховантажу (Damen driver liner 1145). Вартість контракту становила 5198720,13 грн. Позивач згідно даного контракту сформував суми валових доходів, як доходи від виконання довгострокових договорів (додатки К2 до рядків 01.3 та 04.7 декларації з податку на прибуток підприємства), а саме в 2004 році 2842385,13 грн., в 2005 році 2356335,00 грн. Однак відповідно до наданої позивачем до перевірки вантажної митної декларації від 30.08.2005 р. за № 508000001/5/009208 експортером корпусу судна по даному контракту значиться інша юридична особа Дочірнє підприємство "Судноверф" (далі ДП "Судноверф").

Відтак, відповідач вважає, що в порушення вимог підпункту 7.3.7 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ЗАТ "КССРЗ" не сформувало суму податкових зобовязань з податку на додану вартість по довгостроковому контракту від 16.10.2003 р. за № 296, і, як наслідок, занизило чисту суму податку на додану вартість в грудні 2004 року на суму 568477,00 грн., а в грудні 2005 року на суму 471267,00 грн.

За дане порушення відповідачем була нарахована ЗАТ "КССРЗ" сума податку на додану вартість в розмірі 1039744,00 грн. та застосовано штрафні санкції згідно підпунктів 17.1.3 і 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на загальну суму 1039744,00 грн.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ЗАТ "КССРЗ", виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України); Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); Митного кодексу України (далі - МК України); Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР); Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР); Закону України від 16.04.1991 № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі - Закон № 959-ХІІ); Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-ІІІ); Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. за № 574 (із змінами та доповненнями); Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. за № 307 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 р. № 443/2247).

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

При цьому, згідно підпункту 7.3.7 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.

Під терміном "довгостроковий договір (контракт)" слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу "інжиніринг", науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати) (підпункт 7.10.2 пункту 7.10 статті 7 Закону № 334/94-ВР).

Відтак, вказаною нормою встановлено ряд критеріїв для можливості віднесення певного договору до довгострокового у розумінні цього Закону, а саме:

- по-перше, строк дії договору є не меншим, ніж 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати);

- по-друге, предметом договору є виготовлення, будівництво, установка або монтаж матеріальних цінностей або створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу "інжиніринг", науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок);

- по-третє, ці матеріальні цінності входитимуть до складу основних фондів замовника або складових таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів.

Суд звертає увагу, що Закон № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) не містить визначення поняття "замовник", відтак, суд дійшов висновку, що до замовників за довгостроковими контрактами слід віднести набувачів матеріальних цінностей або одержувачів нематеріальних активів.

Згідно з підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону № 334/94-ВР під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1 000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Як вбачається зі змісту контрактів від 14.02.2002 р. за № 415 і за № 416, укладених позивачем з Адміністрацією портів Гамбії (GPA) від імені Уряду Гамбії (м. Банжул, Гамбія), від 16.10.2003 р. за № 296, укладеного позивачем з компанією "Damen Shipyards Bergum" (Нідерланди), основні фонди (автомобільно-пасажирські пароми, корпус судна) визначені як обєкти даних контрактів та не відносяться до складу основних фондів Замовників за контрактами. Суд звертає увагу, що відповідачем не було надано суду будь-яких додаткових документів, окрім вказаних вище контрактів і декларацій з податку на прибуток підприємства ЗАТ "КССРЗ" за 2004 2005 роки, що засвідчували б подальшу належність продукції до основних фондів замовників.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що, незважаючи на подання позивачем до ДПІ у Подільському р-ні м. Києва декларацій з податку на прибуток підприємства за І-ий квартал 2004 року, І-ше півріччя 2004 року, 2004 рік та 2005 рік із задекларованими сумами валових доходів від виконання довгострокових договорів, контракти, укладені позивачем із нерезидентами, фактично не відповідають критеріям, встановленим підпунктом 7.10.2 пункту 7.10 статті 7 Закону № 334/94-ВР.

Крім цього, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що згідно статті 1 контракту від 16.10.2003 р. за № 296 (далі Контракт № 296) предметом договірних відносин було зобовязання Продавця (ЗАТ "КССРЗ") побудувати на своїй верфі і продати Покупцю (компанії "Damen Shipyards Bergum") один корпус проекту "Damen driver liner 1145" із надбудовою, з устаткуванням відповідно до умов Додатків до контракту І, ІІ, ІІІ, ІV і V, які є невідємною частиною контракту № 296. Загальна вартість контракту складала 762750,0 євро.

Ціна поставленого корпусу на умовах поставки FCA, Херсон, Україна (Інкотермс-2000), мала бути виплачена Покупцем за схемою: Покупець зобовязується відкрити на користь Продавця акредитив на загальну суму контрактної вартості товару (п. 2.1, 3.2 Контракту № 296). Датою поставки корпусу судна вважається дата підписання протоколу приймання-передачі корпусу (п. 7.3 Контракту № 296).

В подальшому на виконання Контракту № 296 між ЗАТ "КССРЗ" (Продавець) та компанією "Damen Shipyards Bergum" (Нідерланди) (Покупець) було укладено ряд додаткових угод, а саме:

- додаткова угода № 1 від 16.10.2003 р., відповідно до якої Покупцем оплачено Продавцю згідно виставленого інвойсу 3000,00 євро за внесення змін до проектної документації;

- додаткова угода № 2 від 18.05.2004 р., відповідно до якої змінено вартість контракту на суму 877700,00 євро та узгоджено схему оплати;

- додаткова угода № 3 від 29.04.2005 р., відповідно до якої внесено зміни до схеми оплати товару, узгоджено порядок проведення розрахунків та строк поставки корпусу судна 30.06.2005 р.;

- додаткова угода № 4 від 29.04.2005 р., відповідно до якої за двосторонньою згодою сторін ЗАТ "КССРЗ" відмовилось від вантажу, який поставлявся згідно п. 1.11 контракту № 296 від відправника - компанії "Damen Shipyards Bergum" (вантажна митна декларація № 100000009/4/530617) на користь ДП "Судноверф";

- додаткова угода № 5 від 07.06.2005 р., відповідно до якої Продавець (ЗАТ "КССРЗ") передав Будівельнику (ДП "Судноверф"), а Будівельник взяв на себе всі права, ризики та зобовязання щодо добудови і продажу Покупцю (компанія "Damen Shipyards Bergum") одного корпусу з надбудовою та устаткуванням згідно контракту № 296. Покупець зобовязаний був придбати та оплатити один корпус судна на умовах контракту № 296 (дана додаткова угода укладена за участю трьох сторін ЗАТ "КССРЗ", ДП "Судноверф" і компанії "Damen Shipyards Bergum");

- додаткова угода № 6 від 05.07.2005 р., відповідно до якої Покупець (компанія "Damen Shipyards Bergum") отримав оригінал сертифікату прав власності на корпус судна. Продавець (ДП "Судноверф") не повинен був дати дозвіл на початок транспортування корпусу судна, поки Покупець не здійснив кінцевий платіж за товар. Термін дії контракту було продовжено до 01.09.2005 р.;

- додаткова угода № 7 від 12.08.2005 р., відповідно до якої сторонами погоджено, що у звязку з затримкою поставкою корпусу судна Продавець мав виплатити Покупцю штраф за прострочення поставки, компенсувати додаткові затрати Покупця на більш тривале фінансування проекту тощо. Загальна вартість Контракту № 296 склала 837700,00 євро.

Крім цього, позивачем до матеріалів даної справи було надано трьохсторонній договір комісії від 06.06.2005 р. за № 29, укладений між ЗАТ "КССРЗ" (Комітент) з однієї сторони та ДП "Судноверф" (Комісіонер) з другої сторони, за участі компанії "Damen Shipyards Bergum" (Покупець), відповідно до якого Комісіонер зобовязується за дорученням Комітента за винагороду здійснити від свого імені та за рахунок Комітента продаж на експорт одного корпусу судна проекту "Damen driver liner 1145" Покупцю за ціною, не нижчою, ніж вказана Комітентом (п. 1.1).

Комісіонер зобовязується перерахувати всі отримані від Покупця кошти після здійснення ним для виконання комісійного доручення Комітенту в терміни і в порядку, встановленому даним договором (п. 1.2).

Комісіонер зобовязується виконувати доручення на вигідних для Комітента умовах. За виконання доручення в повному обсязі та у встановлені строки Комітент виплачує Комісіонеру винагороду (п. 1.3, 1.4).

Суд звертає увагу, що реалізація ДП "Судноверф" на користь компанії "Damen Shipyards Bergum" (Нідерланди) корпусу судна підтверджується наявною в матеріалах справи вантажною митною декларацією від 30.08.2005 р. за № 508000001/5/009208, де в графі 2 "Відправник/Експортер" значиться запис: ДП "Судноверф" (Україна), в графі 8 "Одержувач/Імпортер" - "Damen Shipyards Bergum", найменування товару "1 корпус річкового сухогрузу типу Damen driver liner 1145", виробник ДП "Судноверф", в кількості 1 штука (графа 5), загальна митна вартість на суму 5234070,0 грн. (графа 12), "країна призначення" Нідерланди (графа 17), а також звітом ДП "Судноверф" про виконання зобовязань за договором комісії від 06.06.2005 р. за № 29.

Отримання ЗАТ "КССРЗ" коштів від ДП "Судноверф" за результатами виконання комісійного доручення (за результатами реалізації корпусу судна нерезиденту) та перерахування на користь останнього комісійної винагороди підтверджується копіями банківських виписок, що були надані позивачем на вимогу суду.

Згідно статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Статтею 1018 ЦК України передбачено, що майно (в т.ч. грошові кошти), придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Відповідно до статті 1 Закону № 959-ХІІ (із змінами та доповненнями) експорт це продаж товарів українськими субєктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним субєктам господарської діяльності (в т.ч. з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Згідно статті 194 МК України експорт - митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України.

Відповідно до пункту 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. за № 574 (із змінами та доповненнями) вантажна митна декларація це заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.

Пункт 1.7 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. за № 307 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 р. № 443/2247) містить, зокрема, наступні терміни:

-відправник - це особа, що передала або має передати заявлені у ВМД товари в розпорядження перевізника відповідно до договору перевезення для доставки одержувачу і що зазначена в транспортному документі або така, що самостійно доставляє ці товари одержувачу, не користуючись послугами перевізника;

-одержувач - зазначена в транспортному документі особа, якій перевізник згідно з транспортними документами або за дорученням відправника має передати у володіння товари.

Ця Інструкція визначає загальний порядок заповнення граф вантажної митної декларації (п. 1.1 Інструкції).

Суд звертає увагу, що при цьому жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що відправник товару за зовнішньоекономічним контрактом має бути одночасно і власником товару, що являється обєктом експорту.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що ЗАТ "КССРЗ" згідно умов контракту від 16.10.2003 р. за № 296 здійснено продаж на експорт корпусу судна нерезиденту компанії "Damen Shipyards Bergum" (Нідерланди) згідно вантажної митної декларації від 30.08.2005 р. за № 508000001/5/009208 через Комісіонера ДП "Судноверф" відповідно до договору комісії від 06.06.2005 р. за № 29.

Враховуючи наведене, суд погоджується з висновком судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 28.10.2008 р. за № 15017 щодо того, що перевіряючими були зроблені неправомірні висновки щодо заниження позивачем сум податку на додану вартість у грудні 2004 року на суму 568477,00 грн. та у грудні 2005 року на суму 471267,00 грн. виходячи тільки з умов Контракту № 296, без врахування умов договору комісії від 06.06.2005 р. за № 29.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність порушень позивачем податкового зобовязання, тому підстав для застосування штрафних санкцій згідно підпунктів 17.1.3 і 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в розмірі 1039744,00 грн., накладених спірними ППР в цій частині, у відповідача не було.

Крім цього, суд підтримує доводи позивача щодо протиправності нарахування відповідачем ЗАТ "КССРЗ" штрафних санкцій згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в розмірі 823202,00 грн. за несвоєчасне відображення сум податкових зобовязань з податку на додану вартість за результатами формування валових доходів за контрактом від 01.04.2003 р. за № 295, укладеного з компанією "Damen Shipyards Bergum" (Нідерланди) та контрактам від 14.02.2002 р. за № 415 і № 416, укладених з Адміністрацією портів Гамбії (GPA) від імені Уряду Гамбії (м. Банжул, Гамбія) з огляду на наступне.

Закон № 2181-ІІІ (який діяв на момент винесення спірних ППР) є спеціальним законом, зокрема, з питань нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Так, згідно приписів підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

У підпункті 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону України зазначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З аналізу даної норми Закону вбачається, що недоплатою є сума податкового зобов'язання, яку контролюючий орган донараховує самостійно, і, як наслідок, визначення суми штрафу прямо залежить від суми податкового зобовязання, донарахованого контролюючим органом за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, яке і є базовою величиною для розрахунку суми штрафних санкцій.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податковий орган, не визначивши у передбаченому законом порядку суму основного податкового зобовязання, в порушення вимог підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 згаданого Закону застосував штрафні санкції на загальну суму 823202,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ДПІ у Подільському р-ні м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття ППР № 0000082330/0 та ППР № 0000082330/1.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів на підтвердження правомірності свого рішення відповідач суду не надав.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Судом встановлено, що позивачем здійснено наступні документально підтверджені судові витрати: сплата державного мита в сумі 3,40 грн. (квитанція від 23.08.2007 р.) та оплата вартості судово-бухгалтерської експертизи в сумі 11 280,00 грн. (платіжне доручення № 25747082 від 10.10.2011 р.).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов закритого акціонерного товариства "Київський суднобудівний судноремонтний завод" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 13.03.2007 р. № 0000082330/0.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 30.05.2007 р. № 0000082330/1.

4. Судові витрати в сумі 11 283,40 грн. присудити на користь закритого акціонерного товариства "Київський суднобудівний судноремонтний завод" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги

Суддя Н.В. Клочкова