Постанова № 20691684, 17.10.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2011 року Справа № 2а/2370/6190/2011

17.10.11

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаращенка В. В.,

при секретарі Бондар Т. П.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 за довіреністю,

представника відповідача ОСОБА_2 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

21.07.2011 року до суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_3 з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про визнання протизаконним акту перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення №0002301700 від 16.06.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено перевірку, за результатами якої складено акт від 09.06.2011 року №9/17015/НОМЕР_1, у якому податковим органом встановлено, що правочини, укладені позивачем з ПП «Інбудтраст»не мають ділової мети, не спричинили реального настання правових наслідків - є нікчемним, відповідно, суми ПДВ за такими правочинами, безпідставно віднесені до податкового кредиту. За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0002301700 від 16.06.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання позивачу з податку на додану вартість за лютий 2011 року на 9917 грн.

Позивач не погоджується з висновками перевірки оскільки вважає, що виконання правочину підтверджується договорами купівлі-продажу, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, повною оплатою придбаного товару. При цьому, перевезення товару за вказаними договорами здійснювалось партіями, на протязі місяця, за допомогою власного автомобіля.

Враховуючи те, що одним з видів діяльності позивача є виробництво хліба та хлібобулочних виробів придбаний товар позивач використав у власній господарській діяльності, отже наведені обставини свідчать про реальне настання правових наслідків за укладеними правочинами. Насамкінець позивач зазначає, що ПП «Інбудтраст»є діючим підприємством, звітує перед податковим органом, отримую за юридичною адресою кореспонденцію, здійснює господарську діяльність, що підтверджується, зокрема рішенням господарського суду Кіровоградської області, листом та відзивом вказаного підприємства.

27.09.2011 року представником позивача подано до суду клопотання про відмову від позову в частині визнання протизаконним акту перевірки № 9/17 015/НОМЕР_1 від 16.06.2011 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з врахуванням клопотання від 27.09.2011 року та просив позов в цій частині задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечення зазначив, що згідно акту перевірки №9/17015/НОМЕР_1 від 09.06.2011 року позивачем у порушення вимог ст. 185, ст. 188, п. 198.1, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 VI неправомірно занижено ПДВ за лютий 2011 року на суму 9916 грн. 67 коп. згідно податкових накладних, які не мають статусу юридично значимих оскільки складені за наслідками нікчемних правочинів з ПП «Інбудтраст».

З посиланням на висновки довідки Кіровоградської ОДПІ від 08.04.2011 року №278/1520/35189587, зазначив, що підприємствами покупцями ПП «Інбудтраст», в тому числі ФОП ОСОБА_3, безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ згідно податкових накладних, виписаних вказаним підприємством.

Крім цього, господарські операції за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року щодо придбання товарів у ПП «Інбудтраст»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій. В звязку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Правомірність формування податкового кредиту має залежати від того чи відбувся факт придбання або компенсація за отримані товари. У звязку із тим, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит, ДПІ в Черкаському районі винесено податкове повідомлення-рішення від 16.06.2011 року №0002301700, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за лютий 2011 року на 9917 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов до наступного.

ОСОБА_3 зареєстрований Черкаською районною державною адміністрацією Черкаської області як фізична особа - підприємець 16.09.2002 року (ідентифікаційний код НОМЕР_1), що підтверджується витягом з ЄДР станом на 14.10.2011 року. Відповідно до свідоцтва №НОМЕР_3 від 01.10.2003 року зареєстрований платником податку на додану вартість.

Згідно довідки ДПІ у Черкаському районі від 19.04.2011 року №5814117080 позивач має право займатись таким видом діяльності, як виробництво хліба та хлібобулочних виробів, КВЕД 15.81.0.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП «Інбудтраст»за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року державною податковою інспекцію у Черкаському районі складено акт від 09.06.2011 року №9/17015/НОМЕР_1. В ході перевірки встановлено, що угоди, укладені позивачем з ПП «Інбудтраст»на поставку товарів (муки в/г та горішків кешью) мають протиправний характер, тому ФОП ОСОБА_3 протиправно віднесено до податкового кредиту ПДВ за наслідками вказаних операцій. Господарські операції за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року щодо придбання товарів у ПП «Інбудтраст»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій. В звязку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Операції купівлі-продажу робіт (послуг) за участю ПП «Інбудтраст»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Згідно довідки Кіровоградської ОДПІ від 08.04.2011 року №278/1520/35189587 ПП «Інбудтраст»займається формуванням податкових зобовязань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Черкаському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.06.2011 року №0002301700, яким збільшено позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 9917 грн.

Предметом спору у даній справі є правомірність спірного рішення контролюючого органу з огляду на різні підходи до оцінки завищення позивачем податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 9917 грн.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - Кодекс). Так, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також, пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу. Відповідно до абз. «а»п. 200.4 ст. 200 Кодексу бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Так, п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу містить загальні норми щодо самого поняття «бюджетне відшкодування»та джерела його формування для подальшого використання, а норми ст. 200 Кодексу передбачають підстави та порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Згідно наданих суду доказів вбачається, що між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Інбудтраст»20.01.2011 року та 22.02.2011 року укладено договори купівлі-продажу товарів №000002 та №000057, відповідно.

На виконання вказаних договорів ФОП ОСОБА_3 здійснив закупку товару у ПП «Інбудтраст»на загальну суму 59500 грн., в тому числі ПДВ у сумі 9916 грн. 67 коп.

Одержання вказаного товару, а саме 5000 кг муки в/с та 225 кг кешью підтверджується:

- видатковою накладною № РН-000057 від 22.02.2011 року на суму 19000 грн., в тому числі ПДВ у сумі 3166 грн. 67 коп.;

- видатковою накладною № РН-000067 від 28.02.2011р. на суму 40500 грн., в тому числі ПДВ у сумі 6750 грн.;

- податковою накладною № 67 від 28.02.2011р. на суму 40500 грн., у т. ч. ПДВ на суму 6750 грн.;

- податковою накладною № 57 від 22.02.2011р. на суму 19000 грн., у т. ч. ПДВ на суму 3166 грн. 67 коп.

Доставка товару здійснювалась власним вантажним автомобілем позивача за допомогою водія ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності серії ВМР № 933964 від 07.04.2010 року. Наявність вказаного автомобіля підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки MERCEDES, вантажопасажирського типу, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3.

Перерахування коштів на рахунок контрагента позивач підтверджує платіжним дорученням від 22.02.2011 року на суму 19000 грн., платіжним дорученням від 19.02.2011 року на суму 40000 грн. та платіжним дорученням від 22.03.2011 року на суму 500 грн.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»від 16.07.1999 року №996-Х1У підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, відповідач не заперечує, що первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Інбудтраст» оформлені належним чином та містять всі необхідні реквізити.

Отже, судом встановлено, що позивач виконав всі вимоги Податкового кодексу України щодо документального оформлення податкового обліку та в підтвердження правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ під час перевірок надав всі передбачені діючим законодавством Україні документи.

Суд не бере до уваги твердження відповідача щодо відсутності ПП «Інбудтраст»за місцезнаходженням, оскільки позивачем надано до суду лист ПП «Інбудтраст»від 15.09.2011 року №15/09, рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2011 року №5013/1584/11 та відзив вказаного контрагента №16/09 від 16.09.2011 року, які спростовують вказані обставини.

У наданому до суду акті перевірки не зазначено, які саме матеріальні, трудові та інші ресурси необхідні для реалізації вказаної у податкових та видаткових накладних продукції, не досліджено можливості виконання цих правочинів третіми особами, тому суд вважає обставину щодо неможливості виконання господарської операції ПП «Інбудтраст» такою, що не доведена.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

18.03.2011 року позивачем подано декларацію з ПДВ за лютий 2011 року, у якій згідно розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів відображено податковий кредит у розмірі 9916 грн. 67 коп., за рахунок операцій з ПП «Інбудтраст».

Таким чином, позивач сформувавподатковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцем. Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту позивачем сформована правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Кодексом адміністративного судочинства України (ч. 3 ст. 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Більше того, на вимогу суду, відповідачем не підтверджено викладених у довідці від 08.04.2011 року №278/1520/35189587 фактів відносно перевірки ПП «Інбудтраст»проведеної Кіровоградської ОДПІ, виходячи з того, що в матеріалах справи міститься лист ПП «Інбудтраст»від 15.09.2011 року, адресований начальнику Кіровоградської ОДПІ щодо відсутності у підприємства будь-якої інформації про проведення перевірки та складання відповідного акту.

З огляду на зазначене, суд вважає підстави, за якими прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.06.2011 року №0002301700, яким позивачу збільшено грошове зобовязання з ПДВ на 9917 грн., є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає до скасування.

Керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 159, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області від 16.06.2011 року №0002301700 про збільшення грошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 9917 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 жовтня 2011 року.

Суддя В.В. Гаращенко