Постанова № 20691107, 06.10.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/7784/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К.

при секретаріБесарабі І.А.

за участі:представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >Вище професійного училища № 36 <3-тя особа >до державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі <3-тя особа >про скасування податкового повідомлення-рішення № 0009692340/0 від 30.12.2010 року в частині про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові з урахуванням змінених позовних вимог (заява від 06.10.2011 року) позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі № 0009692340/0 від 30.12.2010 року, яким визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 25597,0 грн., прийняте на підставі акту перевірки від 17.12.2010 року. Вважає зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірним, оскільки визначена перевіряючими в акті сума завищення податкового кредиту не обгрунтована конкретними господарськими операціями, назвами і номенклатурою товарно-матеріальних цінностей, визначена арифметично та не відповідає даним бухгалтерського обліку позивача. За даними податкового та бухгалтерського обліку позивача сума вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що частково використовуються в неоподатковуваних операціях складає 18802,0 грн., сума ПДВ 3760,0 грн. (а не 8864,0 грн. як в акті).

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та підтвердили обставини, на які посилаються у позовній заяві, просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає спірне податкове повідомлення-рішення законним, оскільки факт порушення позивачем вимог пп.7.4.2 і пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закону №168/97-ВР) та завищення податкового кредиту на 17359,0 грн. встановлений під час перевірки та відображений в акті від 17.12.2010 року.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному звязку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного нижче.

Суд встановив, що позивач Вище професійне училище №36 04.02.2002 року зареєстроване Дунаєвецькою райдержадміністрацією (Свідоцтво про державну реєстрацію Серії А00 №757795). З 06.02.2003 року перебуває на обліку в ДПІ в Дунаєвецькому районі.

Основними видами діяльності позивача є: надання освітніх послуг, повязаних з одержанням професійної освіти з підготовки робітничих професій, професійно-технічного навчання, перепідготовки, підвищення кваліфікації і курсового професійно-технічного навчання; вирощування зернових, технічних та решти культур.

В грудні 2010 року працівниками ДПІ в Дунаєвецькому районі проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, результати якої оформлені актом № 990/2340/26294370 від 17.12.2010 року.

На підставі акту перевірки № 990/2340/26294370 від 17.12.2010 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0009692340/0 від 30.12.2010 року, яким визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 25597,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 171719,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 8426,0 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку та залишене без змін рішеннями №4659/10/26-034 від 12.03.2011 року, №64 від 23.03.2011 року і №9672/6/25-045 від 25.05.2011 року.

Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки від 08.12.2010 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7.4.2 і пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закону №168/97-ВР), який діяв на час існування спірних відносин, і заниження податку на додану вартість на 17171,0 грн., в тому числі за жовтень 2007 року на 90,0 грн., листопад 2007 року на 94,0 грн., вересень 2008 року на 4473,0 грн., жовтень 2008 року на 988,0 грн., грудень 2008 року на 473,0 грн., січень 2009 року на 0,74 грн., лютий 2009 року на 114,0 грн., березень 2009 року на 937,0 грн., квітень 2009 року на 641,0 грн., травень 2009 року на 215,0 грн., червень 2009 року на 1775,0 грн., липень 20009 року на 332,0 грн., серпень 2009 року на 257,0 грн., жовтень 2009 року на 514,0 грн., січень 2010 року на 11076,0 грн., березень 2010 року на 403,0 грн., травень 2010 року на 1801,0 грн., червень 2010 року на 1784,0 грн., липень 2010 року на 26,0 грн., серпень 2010 року на 602,0 грн., вересень 2010 року на 502,0 грн. у звязку з безпідставним включенням до податкового кредиту з ПДВ податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей, які використовувались позивачем в операціях, звільнених від оподаткування.

Суд встановив, що в період, який підлягав перевірці, позивач здійснював діяльність з вирощування зернових, технічних та решти культур, яка оподатковується на загальних підставах, та діяльність з надання освітніх послуг, повязаних з одержанням професійної освіти з підготовки робітничих професій, професійно-технічного навчання, перепідготовки, підвищення кваліфікації і курсового професійно-технічного навчання, яка звільнена від оподаткування ПДВ відповідно до пп.5.1.3 п.5.1. ст.5 Закону №168/97-ВР.

За змістом пп.5.1.3 п.5.1. ст.5 Закону №168/97-ВР звільняються від оподаткування зокрема операції з поставки послуг професійно-технічної та вищої освіти закладами, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на поставку таких послуг, незалежно від їх організаційно-правового статусу та форми власності, згідно з переліком таких послуг, визначеним Кабінетом Міністрів України, а також послуг з розміщення учнів або студентів в інтернатах або гуртожитках.

Статтею 17 Закону України від 10 лютого 1998 року N 103/98-ВР "Про професійно-технічну освіту" зі змінами та доповненнями, передбачено, що професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я. За змістом ст.18 цього Закону до професійно-технічних навчальних закладів належать зокрема вище професійне училище.

Пунктами 4-3 Постанови Кабінету Міністрів України, від 08.06.2005 року № 435 "Про затвердження переліку послуг з виховання та навчання, операції з надання яких звільняються від обкладення податком на додану вартість" передбачено що послуги з усіх видів освітньої діяльності, які надаються загальноосвітніми навчальними закладами I - III ступеня та послуги з усіх видів освітньої діяльності, які надаються професійно-технічними навчальними закладами звільняються від оподаткування.

Перелік освітніх послуг, що підлягають ліцензуванню, визначено п. 3 Порядку ліцензування освітніх послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2003 року N 1380 "Про ліцензування освітніх послуг".

Протягом 2007 2010 років на підставі виданих Міністерством освіти і науки України Ліцензій Серії АВ №443138, Серії АБ №121993, серії АБ №121805, Серії АВ №552353 і серії АВ №498577 позивач здійснював діяльність з надання освітніх послуг.

З метою матеріального забезпечення навчального процесу з підготовки водіїв транспортних засобів, наказом №36 №86 від 21.12.2009 року «Про закріплення навчальних класів та автомобілів з підготовки контрактних груп водіїв транспортних засобів категорії СДЄ» виділені транспортні засоби, які перебувають на балансі позивача, а саме : автомобілі Газ 33070, ЗІЛ ММЗ 555 і 554, Урал 43-20, Газ 330610, КАВЗ 3270, ЛАЗ 695 М та причіп.

Крім зазначених транспортних засобів позивач протягом 2007-2010 років в процесі надання освітніх послуг з підготовки робітничих професій, професійно-технічного навчання, також використовував наявну сільськогосподарську техніку, зокрема трактор Т-150, комбайн ДОН 1500, кран, плуг. При цьому, зазначену сільськогосподарську техніку позивач використовував не тільки в навчальному процесі, а й в сільськогосподарському виробництві для вирощування зернових культур.

Таким чином, частина автомобільної техніки, яка перебуває на балансі позивача, використовувалась ним лише у операціях, звільнених від оподаткування, а частина частково в оподатковуваних операціях і частково в операціях, звільнених від оподаткування.

Аналогічним чином позивач використовував запчастини, що придбавались протягом 2007-2010 років, як в оподатковуваних операціях так і в операціях, звільнених від оподаткування та відображав сплачений в їх ціні ПДВ в бухгалтерському та податковому обліку.

За змістом пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

В силу пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Підпунктом 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Отже, з урахуванням зазначених норм Закону №168/97-ВР умовою для застосування пп.7.4.2 і пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 цього Закону є мета придбання товарів (послуг) та основних фондів.

В той же час, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд вважає що норма пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону N 168/97-ВР не ставить правомірність чи обгрунтованість включення сум ПДВ, сплачених при придбанні основних фондів, у звітному періоді, у якому відбувалась сплата, у залежність від наступного використання цих основних засобів в операціях, що не є об'єктом оподаткування, якщо відсутня мета використання цих основних засобів в неоподатковуваних операціях.

Таке включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту є повністю заснованим на законі.

У свою чергу пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР не містить вказівки на обов'язок платника податку збільшувати суму своїх податкових зобов'язань у зв'язку з використанням основних фондів в операціях, що не є об'єктом оподаткуванням, на суму (або її частину), яка була включена до податкового кредиту у попередніх податкових періодах, і може бути застосований лише у тому випадку, коли придбання товарів (робіт, послуг) та наступне їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування, мали місце в межах одного податкового періоду.

Відтак під час перевірки підлягали зясуванню мета придбання позивачем запасних частин, для якого виду наявної у позивача автомобільної техніки, для використання у яких господарських операціях (для забезпечення навчального процесу чи вирощування зернових культур) та у якому звітному періоді відбувалось придбання.

Проте, зазначені обставини перевіряючі під час перевірки в не зясували та не відобразили в акті перевірки. Під час перевірки не була зясована ані мета придбання запчастин (для ремонту якої техніки), ані період їх використання в неоподатковуваних операціях після їх придбання (в одному звітному періоді чи різних звітних періодах).

Так, всупереч п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 , який діяв на час існування спірних відносин, зазначені в акті перевірки факти виявлених порушень податкового законодавства викладені не чітко та без посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В силу ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Проте, зі змісту акту перевірки та пояснень представників відповідача в судовому засіданні суд зясував, що під час перевірки відповідачем не досліджувались первинні документи та дані бухгалтерського обліку позивача, а використовувались лише реєстри податкових накладних.

Судом враховується, позивач протягом 2007-2010 років самостійно здійснював розподіл ПДВ, сплаченого в ціні запасних частин, які в послідуючому використовувались ним як в оподатковуваних так і в неоподатковуваних операціях.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо необхідності дотримання позивачем вимог виконання позивачем вимог пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР та ведення окремого облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування.

При цьому, операції з поставки товарів (послуг), що не є об'єктом оподаткування згідно з п. 3.2 статті 3 Закону та операції з придбання зазначених товарів (послуг) відображаються у податковій декларації з ПДВ (рядки 3 та 11.2) та у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В судовому засіданні представники відповідача підтвердили факт ведення позивачем окремого податкового обліку оподатковуваних операцій та операцій, звільнених від оподаткування.

Проте, зважаючи на недоліки акту перевірки, який в силу п. 1.3 Порядку є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання і слугував підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, суд позбавлений можливості дослідити обґрунтованість визначеного відповідачем розміру податкового зобовязання з ПДВ.

При цьому суд не бере до уваги як безпідставні доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на включення до податкового кредиту з ПДВ, сплаченого в ціні придбаних запчастин, у звязку з відсутністю державної реєстрації використовуваних позивачем транспортних засобів, оскільки вся наявна у позивача автомобільна та сільськогосподарська техніка отримана ним відповідно до розподільчого балансу у 2002 році, перебуває на балансі позивача, що підтверджується картками обліку основних засобів, фінансовою, бухгалтерською та статистичною звітністю, та використовується позивачем в господарській діяльності на законних підставах.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене вище відповідачем не доведено правомірність висновків щодо порушення позивачем вимог пп.7.4.2 і пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР і заниження податку на додану вартість на 17171,0 грн., а відтак і правомірність спірного податкового повідомлення-рішення

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб"єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (відокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

З урахуванням викладеного, керуючись Законом України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 11, 69, 70, 99, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі № 0009692340/0 від 30.12.2010 року.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 11 жовтня 2011 року

< чи набрала законної сили ><Дата набрання законної сили >

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук

"Згідно з оригіналом" СуддяО.К. Ковальчук