Постанова № 20689696, 29.12.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/9909/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соколенка Ф.Ф.,

при секретарі Дрижирук М.І.,

за участю:

представника позивача - Рудецької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Гадяцького районного центру зайнятостідо ОСОБА_2про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2011 року Гадяцький районний центр зайнятостізвернувся до ОСОБА_2про стягнення коштів, витрачених на виплату матеріальної допомоги по безробіттю, в розмірі 3907,60 грн та на організацію та проведення громадських робіт, в розмірі 1198,14 грн.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу, позивач зазначив, що при отриманні виплат у період перебування на обліку у Гадяцькому районному центрі зайнятості громадянин ОСОБА_2 приховав факт реєстрації його як фізичної особи-підприємця, чим порушив вимоги Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Незаконно отримав кошти на загальну суму 5105,74 грн, у добровільному порядку їх не повернув.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Відповідач повторно в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за даної явки та наявними в справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до Гадяцького районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою матеріальної допомоги 26.10.2010.(а.с.11)

На підставі пунктів 1,3,4 статті 22, пункту 1 статті 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»наказом Гадяцького районного центру зайнятості від 26.10.2010 № НТ101026 гр. ОСОБА_2 надано статус безробітного і цим же наказом призначено допомогу по безробіттю.(а.с.12)

З довідки Гадяцького районного центру зайнятості від 03.10.2011 № 1602111263 слідує, що за період з 26.10.2010 по 09.09.2011 відповідачем отримано матеріальну допомогу по безробіттю у сумі 3907,60 грн (а.с. 15).

Згідно частини 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення», Державна служба зайнятості має право направляти безробітних громадян за їх бажанням на оплачувані громадські роботи, фінансування яких, в розумінні частини 2 статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»є видом соціальних послуг.

Відповідно до вище зазначеної норми, під час перебування на обліку у центрі зайнятості, відповідач приймав участь у громадських роботах в періоди з 16.05.2011 по 30.06.211, з 08.09.2011 по 12.09.2011 у Філії "Гадяцький Райавтодор" згідно договору № 160211050400058 від 04.05.2011, укладеного між позивачем та роботодавцем. Відповідно до корінця направлення на громадські роботи від 06.09.2011 № 1602110801004056 відповідача згідно з вищезазначеним договором прийнято на роботу з 08 вересня 2011 року на посаду дорожнього робітника.(а.с.17)

Сума коштів витрачених на організацію та проведення громадських робіт Гадяцьким районним центром зайнятості становить 1198,14 грн згідно довідки від 06.10.2011 на яку посилається позивач(а.с.18)

З метою виконання Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62 відповідно до пункту 5 частини 2 статті 12 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття »»Гадяцьким районним центром зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, за результатами якого складено акт від 06.10.2011 № 14.(а.с.13)

Розслідуванням встановлено, що гр. ОСОБА_2 з 01.04.1999 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа та відповідно відносився до категорії зайнятого населення.

З наявної у матеріалах справи Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вбачається, що до реєстру внесено запис про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2. 27.09.2011 до реєстру внесено запис про рішення цього суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи щодо припинення підприємницької діяльності.(а.с.19)

Відповідно до частини 3 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»від 15.05.2003, № 755-ІV фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи.

Отже, на дату набуття відповідачем статусу безробітного (26.10.2010) підприємницька діяльність відповідача не була припинена.

Наказом Гадяцького районного центру зайнятості від 06.10.2011 № НТ111006 припинено виплату відповідачу допомоги по безробіттю та згідно цього ж наказу його знято з обліку у звязку з виявлення факту подання недостовірних даних, що мало місце під час одержання допомоги по безробіттю.

На підставі акту розслідування, а також частини 3 статті 36 Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” Гадяцьким районним центром зайнятості видано наказ від 07.10.2011 за №142 про повернення гр. ОСОБА_2 грошових коштів,отриманих у період з 21.01.2011 по 09.09.2011 як допомога по безробіттю в сумі 3907,60 грн та коштів, витрачені на організацію та проведення громадських робіт за періоди з 16.05.2011 по 30.06.2011, з 08.09.2011 по 12.09.2011, в сумі 1198,14 грн.(а.с.14)

13.10.2011 відповідачу направлено лист - претензію про необхідність повернення матеріальної допомоги по безробіттю у 15-денний строк, але вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Станом на дату судового розгляду справи відомості щодо надходження коштів на рахунок позивача відсутні.

Надаючи оцінку позовній вимозі про стягнення коштів, витрачених на виплату матеріальної допомоги по безробіттю, в розмірі 3907,60 грн суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 2 Закону України „Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»підприємці належать до зайнятого населення.

Частинами 2 та 3 статті 36 Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” закріплено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг /частина 2/; сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг /частина 3/.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 60/62 у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

З огляду на вище викладене, відповідач не мав права на отримання допомоги по безробіттю, яку було призначено центром зайнятості у звязку із ненаданням достовірної інформації про те, що він є субєктом підприємницької діяльності. Заява підписана відповідачем є офіційним документом, в якому ним зазначені обставини, що впливали на призначення допомоги по безробіттю та в якій умисно приховано факт реєстрації його як субєкта підприємницької діяльності фізичної особи.

Суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку позовній вимозі про стягнення коштів, витрачених на організацію та проведення громадських робіт, в розмірі 1198,14 грн суд виходить з наступного.

Статтею 23 Закону України «Про зайнятість населення»передбачено організація оплачуваних громадських робіт. Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за участю державної служби зайнятості для забезпечення тимчасової зайнятості населення, передусім осіб, зареєстрованих як безробітні, організують проведення оплачуваних громадських робіт на підприємствах, в установах і в організаціях комунальної власності і за договорами - на інших підприємствах, в установах і організаціях. Оплачувані громадські роботи повинні мати суспільно корисну спрямованість, відповідати потребам громади, регіону і сприяти їх соціальному розвитку. Види оплачуваних громадських робіт визначаються місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад.

З особами, які бажають брати участь в громадських роботах, укладається строковий трудовий договір з правом його продовження за погодженням сторін до вирішення питання про їх працевлаштування на підходящу роботу. Переважним правом укладання договорів користуються громадяни, зареєстровані як безробітні.

У разі закінчення встановленого строку виплати допомоги по безробіттю громадянин має переважне право на здобуття іншої професії (спеціальності) і участь в оплачуваних громадських роботах на період - до надання йому підходящої роботи.

Оплата праці осіб, зайнятих на громадських роботах, здійснюється за фактично виконану роботу і не може бути меншою мінімального розміру заробітної плати, встановленої законодавством України, при якісному виконанні норм праці.

За безробітними громадянами, які беруть участь у таких роботах, зберігається виплата допомоги по безробіттю у розмірах і в строки, встановлені відповідно до цього Закону.

Фінансування громадських робіт провадиться за рахунок місцевого бюджету із залученням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (в частині організації таких робіт для безробітних) і підприємств, установ та організацій, для яких ця робота виконується за договорами.

Порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт, визначено Положенням про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2008, № 839.

Посилання позивача на відповідальність відповідача відповідно договору про організацію та проведення громадських робіт від 04.05.2011 №160211050400058 є безпідставними, оскільки даний договір регулює взаємовідносини, які склалися між позивачем та роботодавцем і ніяким чином не містить застережень відносно відповідальності ОСОБА_2 перед центром зайнятості.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що ОСОБА_2 було отримано заробітну плату за виконану роботу від роботодавця. Факт відпрацьованого часу підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів виконаних робіт.(а.с.58-61)

Повернення заробітної плати, отриманої за відпрацьований час порушує норми Конституції України, де статтею 43 встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Приймаючи до уваги,що виплачені кошти є винагородою за фактично виконані роботи відповідачем, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з ОСОБА_2 коштів, витрачених на організацію та проведення громадських робіт у сумі 1198,14 грн задоволенню не підлягає.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Пунктом 4 статті 94 Кодексу Адміністративного судочинства України, визначено, що у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Гадяцького районного центру зайнятостідо ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на корись Гадяцького районного центру зайнятості (37300, м.Гадяч, вул.Шевченка, 1-а, ідентифікаційний код 01528571) незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 3907 (три тисячі дев'тсот сім) гривень 60 (шістдесят) копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 03 січня 2012 року.

СуддяФ.Ф. Соколенко