Постанова № 20688220, 28.12.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2011 р.                                                                       справа № 2а/0570/22346/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі                                                  Окрибелашвілі О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції

до Комунального підприємства «Макіївський міськводоканал», м. Макіївка

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Макіївська міська рада,

про надання дозволу на погашення суми податкового боргу зі збору за спеціальне використання водних ресурсів у розмірі 805199,85 грн. за рахунок майна Комунального підприємства «Макіївський міськводоканал», що перебуває у податковій заставі відповідно до акту опису активів № 5998/10/24 від 21.05.2007р., а саме: будівля вимірювального вузла (поз. 14), чайкінські резервуари (поз. 15, поз. 18, поз. 19, поз. 20), камера переключення (поз. 16), хлораторна з котельною (поз. 17), екскаватор ЕО – 3106 «Борекс» 40-08 Дц, інвентарний № 5227 (поз. 1153), екскаватор ЕО – 3106 50-33 ДЦ (ЗИК 97) інвентарний № 5228 (поз. 154), екскаватор ЕО – 2621 ЮМЗ 94-40 ДЦ інвентарний № 5229 (поз. 155), екскаватор ЕО – 2102 «Борекс» Дц інвентарний № 74-60 (поз. 156), екскаватор «Борекс» ЕО – 2102 74-60 ДЦ інвентарний № 5231 (поз. 157)

за участю представників сторін:

від позивача:           ОСОБА_1 – за дов. від 9 грудня 2011 року

ОСОБА_2 – за дов. від 9 грудня 2011 року

від відповідача: ОСОБА_3 – за дов. від 26 вересня 2011 року

ОСОБА_4 – за дов. від 28 грудня 2011 року

від третьої особи: ОСОБА_5 – за дов. від 11 січня року

ВСТАНОВИВ:

Макіївською об’єднаною державною податковою інспекцією заявлено позов до Комунального підприємства «Макіївський міськводоканал», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Макіївська міська рада, про надання дозволу на погашення суми податкового боргу зі збору за спеціальне використання водних ресурсів у розмірі 805199,85 грн. за рахунок майна Комунального підприємства «Макіївський міськводоканал», що перебуває у податковій заставі відповідно до акту опису активів № 5998/10/24 від 21.05.2007р., а саме: будівля вимірювального вузла (поз. 14), чайкінські резервуари (поз. 15, поз. 18, поз. 19, поз. 20), камера переключення (поз. 16), хлораторна з котельною (поз. 17), екскаватор ЕО – 3106 «Борекс» 40-08 Дц, інвентарний № 5227 (поз. 1153), екскаватор ЕО – 3106 50-33 ДЦ (ЗИК 97) інвентарний № 5228 (поз. 154), екскаватор ЕО – 2621 ЮМЗ 94-40 ДЦ інвентарний № 5229 (поз. 155), екскаватор ЕО – 2102 «Борекс» Дц інвентарний № 74-60 (поз. 156), екскаватор «Борекс» ЕО – 2102 74-60 ДЦ інвентарний № 5231 (поз. 157).

Правовою підставою надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, представники позивача під час розгляду справи вважають норми ст.ст. 14, 16, 20, 54, 57, 87, 88, 89, 95 Податкового кодексу України. Зазначає, що податковий борг в сумі 805199,85 грн. у відповідача виник на підставі наданих податкового розрахунку зі збору за спеціальне використання водних ресурсів. Позивачем на виконання рішення суду про стягнення коштів за податковим боргом були спрямовані в банк платіжні доручення, які повернуті без виконання, що унеможливлює стягнути кошти за податковим боргом. Активи податника податків передані у податкову заставу. Тому просить позов задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, зазначивши, що відповідно до положень статуту КП «Макіївський міськводоканал» власником підприємства є територіальна громада м. Макіївки. Майно підприємства належить власнику і передається підприємству на праві повного господарського відання. Згідно з п. 3.2 статуту майно підприємства відповідно до законодавства України є власністю територіальної громади міста. Підприємство має право продавати, передавати юридичним і фізичним особам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно у тимчасове користування майно та інші матеріальні цінності, або списувати їх з балансу по узгодженню з власником у встановленому законом порядку. Відповідно до п. 30 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання прийняття рішень щодо відчуження комунального майна вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Відповідно до п. 96.1 ст. 96 Податкового Кодексу України у разі відсутності у боржника власного майна, що відповідно до законодавства може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків з поданням про прийняття відповідного рішення.

На підставі викладеного, вважають, що вимоги Макіївської ОДПІ є безпідставними та просять відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи – Макіївської міської ради пояснив в судовому засіданні що майно, яке знаходиться у податковій заставі КП «Макіївський міськводоканал», є об'єктами права комунальної власності територіальної громади м. Макіївка і закріплене за підприємством на праві господарського відання. Оскільки «Чайкінські резервуари» є об'єктом нерухомості, право власності на такий об'єкт підлягає державній реєстрації. На теперішній час, право власності за територіальною громадою міста Макіївки на об'єкт не оформлено. Документи, що підтверджують право власності на екскаватори та технічні паспорти знаходяться в КП «Макіївський міськводоканал». Згідно інформації КП «Макіївський міськводоканал», Червоногвардійський водопровідний вузол «Чайкінські резервуари» не використовується у виробничій діяльності підприємства, а екскаватори, використовуються у виробничій діяльності підприємства.

Відповідно до ст.ст. 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» до виключної компетенції міської ради відносить прийняття рішення щодо відчуження відповідно до закону комунального майна. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються міською радою. Майнові операції з об'єктами права комунальної власності не повинні погіршувати умови надання послуг населенню.

Оскільки екскаватори використовуються у виробничій діяльності підприємства, продаж їх може негативно вплинути на проведення ремонтних робіт, своєчасне усунення аварій у системах водопостачання, і як наслідок, погіршення умов надання послуг з водопостачання та водовідведення населенню міста.

Після оформлення права власності на «Чанкінські резервуари», питання можливості реалізації вищевказаного об'єкту може бути розглянуте на сесії Макіївської міської ради.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, третьої особи, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство «Макіївський міськводоканал» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 05.11.2003р., включене до ЄДРПОУ за номером 03361543, перебуває на подтковому обліку в Макіївській ОДПІ з 28.06.1993р. (арк. справи 6 – 13).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Підпунктом 20.1.28. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України (далі – ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.155. п. 14.1. ст. 14 ПК України визначено, що податкова застава є способом забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п. 89.1. ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Пунктом 89.2. ст. 89 ПК України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Статтею 95 розділу II Кодексу визначено порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 Кодексу визначено, що орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Отже, рішення керівника податкового органу про погашення усієї суми податкового боргу може прийматися лише на підставі рішення суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Згідно із п. 2. Порядку зміни початкової ціни продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, в рахунок погашення його податкового боргу та оприлюднення інформації про час та умови проведення відповідних торгів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. № 1244, погашення усієї суми податкового боргу платника податків за рахунок його майна здійснюється за рішенням органу державної податкової служби, прийнятим з урахуванням вимог пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, за формою згідно з додатком.

Продаж майна здійснюється на біржових торгах, аукціонах у строки та у порядку визначеному наведеною постановою Кабінету Міністрів України.

Як вбачається з положень статуту КП «Макіївський міськводоканал», затвердженого рішенням Макіївської міської ради від 12.08.2003р. № 13/3 (арк. справи 7 – 9), власником підприємства є територіальна громада м. Макіївки (п. 1.2.), майно підприємства належить власнику і передається підприємству в повне господарське відання (п. 1.5.), майно підприємства відповідно до законодавства України і цього статуту є власністю територіальної громади міста, а майно, отримане за договором оренди або тимчасового користування, належить йому на умовах, обумовлених у відповідних договорах (п. 3.2.), управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання принципу самоврядування трудового колективу і прав власника по господарському використанню свого майна (п. 5.1.), у своїй діяльності по управлянню підприємства директор керується законодавством України, розпорядженням міського голови, рішеннями виконкому та міської ради або уповноваженого нею виконавчих органів і цим статутом (п. 5.9.).

Статтею 327 Цивільного кодексу України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно із ч.ч. 1, 3, 6 ст. 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить.

Тобто, як самостійний суб'єкт господарювання комунальне унітарне підприємство несе відповідальність тільки за своїми власними зобов'язаннями. Дане підприємство не відповідає за зобов'язаннями власника та органу місцевого самоврядування.

Статтею 136 Господарського кодексу України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

З наведених норм випливає, що право господарського відання є правовою формою реалізації права комунальної власності спеціально створеним суб'єктом господарювання – комунальним підприємством, яке має певну сукупність прав та обов'язків, які дають їм змогу здійснювати функції власника.

При цьому власником їх майна залишається відповідна територіальна громада.

Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. № 280/97-ВР визначено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно із ч.ч. 3, 5 ст. 16 цього Закону, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 зі ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Частинами 7, 8, цієї статті визначено, що майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Пунктом 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради приймаються рішення, зокрема, щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Суд зазначає, що пунктом 95.9. ст. 95 ПК України визначено, що у разі якщо продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного органу державної податкової служби із дотриманням законодавства з питань приватизації.

З наведеної норми випливає, що особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств, пов’язані з тим, що майно, яке включене до складу цілісних майнових комплексів такого підприємства, не може бути використано як джерело погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення.

До акту опису майна, за рахунок якого податковий орган просить надати дозвіл на погашення суми податкового боргу, входить, зокрема, нерухоме майно та обладнання. Питання щодо включення або не включення цього майна до складу цілісного майнового комплексу не було предметом розгляду при складанні акту опису майна відповідача.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надання судом дозволу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, є наслідком прийняття органом державної податкової служби відповідного рішення про погашення усієї суми податкового боргу та надає безумовне право позивачу на реалізацію комунального майна на біржових торах та аукціонах.

Доказів про включення (не включення) майна, що входить до акту опису активів, до цілісного майнового комплексу та доказів отримання згоди власника (органу, уповноваженого управляти майном відповідача) позивач не надав.

Разом з тим, недотримання позивачем особливого порядку звернення стягнення на майно, що є об'єктом комунальної власності, зокрема, отримання передбаченого ст. 60 України «Про місцеве самоврядування в Україні» згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу на відчуження майна, що є об'єктом комунальної власності, має наслідком відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Макіївській об’єднаній державній податковій інспекції до Комунального підприємства «Макіївський міськводоканал», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Макіївська міська рада, про надання дозволу на погашення суми податкового боргу зі збору за спеціальне використання водних ресурсів у розмірі 805199,85 грн. за рахунок майна Комунального підприємства «Макіївський міськводоканал», що перебуває у податковій заставі відповідно до акту опису активів № 5998/10/24 від 21.05.2007р., а саме: будівля вимірювального вузла (поз. 14), чайкінські резервуари (поз. 15, поз. 18, поз. 19, поз. 20), камера переключення (поз. 16), хлораторна з котельною (поз. 17), екскаватор ЕО – 3106 «Борекс» 40-08 Дц, інвентарний № 5227 (поз. 1153), екскаватор ЕО – 3106 50-33 ДЦ (ЗИК 97) інвентарний № 5228 (поз. 154), екскаватор ЕО – 2621 ЮМЗ 94-40 ДЦ інвентарний № 5229 (поз. 155), екскаватор ЕО – 2102 «Борекс» Дц інвентарний № 74-60 (поз. 156), екскаватор «Борекс» ЕО – 2102 74-60 ДЦ інвентарний № 5231 (поз. 157) – відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 грудня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 30 грудня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                                 Абдукадирова К.Е.