Постанова № 20687662, 02.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/6944/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17.00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріПроніні Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Брикет»

до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька

про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення від 22.04.2011р.

№ 0000352342 та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від

24.04.2011 року №0000362342

за участю представника позивача Лакути В.В.

представника відповідача Карташева О.О.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Брикет» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення від 22.04.2011р. № 0000352342 та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 24.04.2011 року №0000362342.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р. були встановлені порушення, зокрема:

·п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п. 2.8 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», п. 1 Наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в результаті чого завищено відємне значення податку на прибуток на суму 1867329грн., у тому числі у ІІ кварталі 2010 року на суму 147703,00грн. у ІІІ кварталі 2010 року на суму 1719626,00 грн.;

·п.п. 7.4.5, п.п. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижений податок на додану варітьсь на суму 373466,00 грн., у тому числі за червень 2010 року у розмірі 29541,00 грн., за серпень 2010 року у розмірі 288260,00 грн., за вересень 2010 року у розмірі 55665,00 грн.

За результатами перевірки складений акт 316/23/00176526 від 13.04.2011 року, у якому відображені вказані порушення.

На підставі цього акту перевірки, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, підпунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000352342 від 22.04.2011р., яким були збільшені податкові зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 373466,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 93366,50 грн. та № 0000362342 від 24.04.2011 року, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1867329,00 грн.

Позивач частково не згоден з повідомленням-рішенням від 22.04.2011р. № 0000352342 в частині нарахування грошового зобовязання у розмірі 306317,50 грн., у тому числі 245054,00 грн., за основним платежем, 61263,50 грн. за штрафними санкціями та з податковим повідомленням-рішенням від 24.04.2011 року №0000362342 в повному обсязі. Посилаючись на Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податковий кодекс України вважає, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про те, що договір між ним та ТОВ «Фідес-2010» має ознаки нікчемності.

У позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями. Крім того, в наявності маються залізничні накладні, видаткові накладні на інші документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з вказаними особами.

Також, позивач з посиланням на п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України зазначає, що спірна перевірка проводилася на підставі постанови слідчого, податкові повідомлення-рішення не приймаються до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Тому позивач вважає, що податковим органом неправомірно визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток та просить суд визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення від 22.04.2011р. № 0000352342 та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 24.04.2011 року №0000362342 в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав просив їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявився, адміністративний позов не визнав з підстав, які викладені у запереченнях (т.1 а.с.145-147, 193). Зазначає, що проведеною перевіркою з питань дотримання вимог податкового, законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р. було встановлено, що на порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач включив до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Фідес-2010» за нікчемним правочином. Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що у вказаного підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні засоби, технічний персонал, виробничі активи, транспортні засоби, складські приміщення, воно не знаходиться за юридичною адресою, не надає податкової звітності, чим порушено ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України. Внаслідок цього відсутні обєкти оподаткування ПДВ в розумінні ст. 3 Закону України «Про ПДВ», зважаючи на що відповідач стверджує про незаконність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за цими операціями. Також зазначає, що ТОВ «Фідес-2010», згідно довідки про включення до ЄДРПОУ мав право здійснювати та здійснював діяльність «Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту», код КВЕД 51.19.0. Цей вид діяльності передбачає кваліфікаційні вимоги до здійснення поточних операцій у сфері оптової торгівлі, а саме: сортування крупних партій товарів, поділ або перефасування меншими партіями перепакування, фасування, зберігання, складування, сортування відходів, тощо. Така діяльність розглядається як допоміжна торгівельна діяльність, яка обовязково виникає при здійсненні оптової торгівлі або посередництві оптової торгівлі, здійснюється за власний рахунок, власним майном, трудовими ресурсами реалізуючі власну господарську компетенцію, сукупність господарських обовязків. Проведеною перевіркою не виявлено, а підприємством не надано документів, які б підтвердили наявність у ТОВ «Фідес-2010» умов для здійснення вказаного вище виду діяльності.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач Відкрите акціонерне товариство «Брикет» зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради Донецької області, 19.01.1996р., свідоцтво серії А00 №304951, код ЄДРПОУ 00176526.

Державною податковою інспекцією у Петровському районі м. Донецька у період з 09.02.2011р. по 16.02.2011р. та з 01.04.2011р. по 06.04.2011 р. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2010р.

За результатами даної перевірки був складений акт № 316/23/00176526 від 13.04.2011р. (надалі Акт перевірки).

У зазначеному акті було відображено, що на порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач включив до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Фідес-2010» за нікчемним правочином.

У акті перевірки відповідачем зазначено, що згідно з ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому ТОВ «Брикет» з постачальниками ТОВ «Фідес-2010» не спричинив реального настання правових наслідків, а отже є нікчемним.

Так, в ході проведення даної перевірки згідно проведеного аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів, отриманих відповідей за результатами зустрічних перевірок, системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобовязань та /або податкового кредиту по податку на додану вартість підприємства ТОВ «Фідес-2010» та його контрагентів встановлено наступне:

-згідно інформації ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 30.03.2011р. № 14346/7/23-610 та акту невиїзної документальної перевірки ТОВ «Фідес-2010» з питання дотримання вимог податкового законодавства за серпень 2010 року ТОВ «Фідес-2010» обліковується зі станом 8 «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням». Від відділу податкової міліції до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська була надана довідка №2692/26-205 від 20.12.2010р. де зазначено, що підприємство за юридичною адресою: м. Дніпропетровськ, провулок Добровольців, буд 10 не знаходиться;

-ТОВ «Фідес-2010», згідно довідки про включення до ЄДРПОУ мав право здійснювати та здійснював діяльність «Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту», код КВЕД 51.19.0. Вид діяльності, як оптова торгівля та посередництво в оптовій торгівлі передбачає кваліфікаційні вимоги до здійснення поточних операцій у сфері оптової торгівлі, а саме: сортування крупних партій товарів, поділ або перефасування меншими партіями перепакування, фасування, зберігання, складування, сортування відходів, тощо. Ця діяльність розглядається як допоміжна торгівельна діяльність, яка обовязково виникає при здійсненні оптової торгівлі або посередництві оптової торгівлі, здійснюється за власний рахунок, власним майном, трудовими ресурсами реалізуючі власну господарську компетенцію, сукупність господарських обовязків. Проведеною перевіркою не виявлено, а підприємством не надано документів, які б підтвердили виконання вимог діючого законодавства у сфері оптової торгівлі.

-на ТОВ «Фідес-2010» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності. До декларації з податку на прибуток за 6 місяців 2010 року додаток К1 не надавався. Значення в рядках 4.10. «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «сума амортизаційних відрахувань» декларацій відсутні;

-відповідно до розрахунку сум комунального податку за 4 квартал 2010 року кількість працюючих на підприємстві за 2010р. склала 4 особи ( у т.ч. директор підприємства Куц Ігор Геннадійович).

Виходячи з наведеного відповідач у Акті перевірки зазначив, що господарські операції з цим контрагентом не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень на іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення такої діяльності.

Тому за твердженням відповідача згідно з п. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зазначений договір є нікчемним. Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

З наведених підстав відповідач дійшов висновку про порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п. 2.8 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», п. 1 Наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в результаті чого завищено відємне значення податку на прибуток на суму 1867329грн., у тому числі у ІІ кварталі 2010 року на суму 147703, у ІІІ кварталі 2010 року на суму 1719626,00 грн. та п.п. 7.4.5, п.п. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижений податок на додану варітьсь на суму 373466,00 грн., у тому числі за червень 2010 року у розмірі 29541,00 грн., за серпень 2010 року у розмірі 288260,00 грн., за вересень 2010 року у розмірі 55665,00 грн.

На підставі Акту перевірки, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, підпунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000352342 від 22.04.2011р., яким були збільшені податкові зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 373466,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 93366,50 грн. та № 0000362342 від 24.04.2011 року, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1867329,00 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсними даних повідомлень-рішень підлягають задоволенню виходячи з наступних встановлених обставин.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фідес-2000» був укладений договір №Пс/10-012 від 01.05.2010р. (надалі Договір).

Згідно даного договору ВАТ «Брикет» є покупецем, ТОВ «Фідес-2010» -постачальником. Постачальник зобовязується поставити, а покупець прийти та сплатити на умовах, вказаних в договорі, косовугільну продукцію. Кількість товару вказано в специфікаціях до Договору. Якість продукції повинна відповідати діючим нормам та підтверджуватися сертифікатом якості виробника (вантажовідправника). Ціна товару встановлюється в національній валюті України за 1тн без врахування ПДВ. Постачання здійснюється на умовах поставки СРТ ст. Мандрикіно Донецька залізниця, в редакції Інкотермс-2000. Постачальник зобовязаний надати покупцю оригінали наступних документів: рахунок-фактуру на товар, сертифікат якості, акт прийому-передачі, податкову накладну. Сплата вартості товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів.

На підтвердження виконання даного договору позивач надав копії наступних документів:

- специфікації № 1 від 01.05.2010р., №2 від 01.05.2010р., № 3 від 01.06.2010р., № 4 від

01.07.2010р. до договору № Пс/10-012 від 01.05.2010р.

- видаткові накладні: № 041108 від 11.08.2010р. на суму 581904,00 грн., у тому числі ПДВ 96984,00 грн., № 042408 від 24.08.2010р. на суму 888422,40 грн., у тому числі ПДВ 148070,40 грн.;

- податкові накладні: № 040908 від 09.08.2010р. на суму 527708,77 грн., у тому числі ПДВ 87951,46 грн., № 041108 від 11.08.2010р. на суму 54195,23 грн., у тому числі ПДВ 9032,54 грн., № 042408 від 24.08.2010р. на суму 888422,40 грн., у тому числі ПДВ 148070,40 грн.

- рахунки фактури: № 041108 від 11.08.2010р. на суму 581904,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 96984,00 грн., № 042408 від 24.08.2010р. на су 888422,40 грн., у тому числі ПДВ 148070,40 грн.

- залізничні накладні: № 52644409 від 24.08.2010р., № 52644153 від 21.08.2010р., №52644046 від 19.08.2010р., №52643908 від 18.08.2010р., №52643514 від 11.08.2010р., № 52643440 від 10.08.2010р.

- сертифікати якості: №4/2271 від 23.08.2010р., № 4/2256, №4/2257 від 20.08.2010р., № 4/2234-№4/2237 від 18.08.2010р., № 4/2226-№4/2230 від 16.08.2010р., № 4/2175, № 4/2174, № 4/2181 від 09.08.2010р., № 4/2176, 4/2177, № 4/2179, №4/2180 від 09.08.2010р.

Факт оплати товару підтверджується платіжними дорученнями: №4148 від 08.06.2010р., №415 від 20.10.2010р., №4279 від 02.07.2010р., банківськими виписками з особового рахунку: від 13.09.2010р., від 30.08.2010р., від 09.08.2010р., від 30.07.2010р., від 21.07.2010р., від 14.07.2010р., від 12.07.2010р., від 08.07.2010р., від 06.07.2010р., від 05.07.2010р., від 01.07.2010р., від 29.06.2010р., від 25.06.2010р., від 22.06.2010р., від 21.06.2010р., від 11.06.2010р., від 27.05.2010р., 13.05.2010р.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податку залежить від їх оплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та одержання належним чином оформленої податкової накладної.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Відповідачем під час перевірки не було встановлено, що на час здійснення спірних операцій ТОВ «Фідес-2010» не мав статусу платника ПДВ.

З урахуванням цього наведене підприємство правомірно видавало податкові накладні, на підставі яких позивачем були включені до складу податкового кредиту відповідні суми податку.

Також перевіркою встановлено, що позивач на вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Фідес-2010» сформував валові витрати на загальну суму 1225272,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з у рахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно з нормами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Водночас у п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Судом встановлена та відповідачем не заперечується наявність у позивача первинних документів, які б підтверджували понесення витрат, які у відповідності до наведених норм підлягають включенню до складу валових витрат (накладних, платіжних документів).

Причиною виникнення даного спору є не відсутність документів, які б підтверджували право позивача на податковий кредит з ПДВ та валові витрати, а їх оцінка відповідачем як таких, що не підтверджують здійснення господарських операцій, тобто є фіктивними. Такого висновку відповідач дійшов виходячи з приписів ч.1 ст. 216 ЦК України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідач вважає, що правочин між позивачем та ТОВ «Фідес-2010» є недійсним в силу закону, а отже складені на їх виконання документи не мають юридичних наслідків.

При цьому він посилається на те, що згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З аналізу Акту перевірки ДПІ у Петровському районі м. Донецька № 316/23/00176526 від 13.04.2011р. та заперечень відповідача проти позову вбачається, що обставинами, які на думку відповідача свідчать про нікчемність договору між позивачем та ТОВ «Фідес-2010», їх спрямованість на порушення публічного порядку є зазначені вище підстави, а саме:

1. не знаходження за юридичною адресою;

2. відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності певного виду, основних засобів, виробничих активів, транспортних засобів, складських приміщень;

3. недостатність загальної чисельності працюючих.

При оцінці даних доводів відповідача суд виходить з наступного:

1. Відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

У матеріалах справи наявний спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №11030569 від 02.09.2011 року, який містить відомості щодо ТОВ «Фідес-2010». З нього вбачається, що на момент проведення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі відсутні відомості, на підставі яких можливо було б ставити під сумнів цивільну правоздатність вказаного підприємства.

2. З приводу посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Фідес-2010» умов для здійснення зазначеного у ЄДРПОУ виду діяльності «інші види оптової торгівлі», «посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту», тощо та неможливості здійснювати інші види діяльності суд зазначає наступне.

Частинами 1, 3, 4 статті 91 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ч. 5 ст. 79 Господарського кодексу України господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, право юридичної особи на здійснення певного виду діяльності може бути обмежене тільки законом (ліцензування, тощо), а реалізація такого права законом та установчими документами.

Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності» (КВЕД), на який посилається відповідач, затверджений наказом Державного комітету статистики від 26.12.2005 № 375.

Главою 3 Національного класифікатора України «Класифікація видів економічної діяльності» встановлено, що основним призначенням КВЕД є визначення та кодування основного та другорядних видів економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб (статистичних одиниць), яке здійснюється органами державної статистики, та їх відображення у ЄДРПОУ.

Безпосередньо у главі 3 даного Класифікатора зазначено, що:

-наданий органами державної статистики код виду економічної діяльності не створює сам по собі прав та обовязків для підприємств та організацій, не тягне ніяких правових наслідків;

-код виду економічної діяльності не обовязково є достатнім критерієм для виконання умов, які передбачені нормативними актами;

-при застосуванні нормативних актів або контрактів код виду діяльності є припущенням, а не доказом.

Таким чином, нормативно-правовий акт, яким передбачене встановлення кодів виду економічної діяльності та правила їх застосування прямо вказує на відсутність обмежень у звязку з їх встановленням прав та обовязків підприємства.

Крім того, як вбачається зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №11030569 від 02.09.2011 року, перелік зазначених у реєстрі видів діяльності ТОВ «Фідес 2010» є більшим, ніж про це зазначає відповідач.

3. Що стосується відсутності у ТОВ «Фідес-2010» основних засобів та виробничих потужностей суд зазначає, що спірним договором не передбачено, що придбаний товар мав бути виготовлений саме на виробничих потужностях цього підприємства. Відповідачем не доведено, що продаж вказаного товару вимагав від контрагента позивача наявності виробничих потужностей та певних основних засобів.

4. Так само відповідачем не доведено, що виконання спірних господарських операцій вимагало наявності більш, ніж 4 працівників у штаті контрагента позивача. Відповідачем не встановлювалася відсутність укладених з цим підприємством цивільно-правових договорів з фізичними особами на виконання робіт, повязаних зі спірними операціями. Таким чином відповідачем не доведено, що кількість працюючих на ТОВ «Фідес-2010» є недостатньою для здійснення господарських операцій з позивачем.

5. Суд не приймає до уваги посилання відповідача на не встановлення факту передачі товарів від ТОВ «Фідес-2010» позивачу за договором №Пс/10-012 від 01.05.2010 року з наступних підстав.

Як вже зазначалось раніше, позивачем, на підтвердження факту перевезення товару за договором №Пс/10-012 від 01.05.2010 року були надані залізничні накладні: № 52644409 від 24.08.2010р., № 52644153 від 21.08.2010р., №52644046 від 19.08.2010р., №52643908 від 18.08.2010р., №52643514 від 11.08.2010р., № 52643440 від 10.08.2010р.

Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457, накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил оформлення перевізних документів, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 N 644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000р. за N863/5084 і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка складається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Тобто залізнична накладна не відображає відносини власності на вантаж.

Форма накладної затверджена Наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 № 460 «Про затвердження бланків перевізних документів» та Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 N 644 «Про затвердження Правил оформлення перевізних документів».

Жоден із зазначених нормативно-правових актів не вимагає того, щоб вантажовідправник був одночасно і власником вантажу.

Як вбачається з зазначених вище залізничних накладних, відправником вантажу є ВАТ «МК «Азовсталь», одержувачем - ВАТ «Брикет», власником ТОВ «Метінвест Холдинг».

Відповідно до ч. 6 ст. 267 Господарського кодексу України договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Так, судом встановлено, що між ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» (постачальник) та ТОВ «Метінвест Холдинг» (покупець) був укладений договір №ДУК-03/09-9-п від 17.12.2008р. та додаткова угода № 1 до цього договору від 08.12.2009р. Згідно цього договору постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупцю товар (дрібницю коксову) у відповідному асортименті, якості, строкам, по цінам, на умовах та обсягах, які передбачені додатками (специфікаціями) до цього договору, а покупець зобовязується прийти товар та сплатити на умовах даного договору. Постачальник зобовязується здійснити поточні поставки товару на умовах FCA, залізнична стація відправлення (згідно правил Інкотермс-2000).

Виконання даного договору підтверджується:

·залізничними накладними №52343440 від 10.08.2010р., № 52643514 від 11.08.2010р., № 52643908 від 18.08.2010р., № 52644046 від 19.08.2010р., № 52644153 від 21.08.2010р., № 52644409 від 24.08.2010р. за якими було поставлено ТОВ «Метінвест Холдинг» 10.08.2010р., 11.08.2010р., 18.08.2010р., 19.08.2010р., 21.08.2010р., 24.08.2010р. дрібницю коксову у кількості 272,95 т, 168,2 т, 241,95 т, 217,3 т, 160,2 т, 51,15т відповідно;

·рахунками №№ 90792175, 90794099, 90793623, 90790384, 90792173, 90792174.

В подальшому, між ТОВ «Метінвест Холдинг» (постачальник) та ТОВ «Интерколтрейд» (покупець) був укладений договір №ДУК-03/09-31-р від 01.09.2009р. Згідно цього договору постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупцю товар продукцію коксохімічного виробництва (дрібницю коксову) у відповідному асортименті, якості, строкам, по цінам, на умовах та обсягах, які передбачені додатками (специфікаціями) до цього договору, а покупець зобовязується прийти товар та сплатити на умовах даного договору. Постачальник зобовязується здійснити поточні поставки товару на умовах FCA, залізнична стація відправлення (згідно правил Інкотермс-2000).

Виконання цього договору підтверджується:

·залізничними накладними №52343440 від 10.08.2010р., № 52643514 від 11.08.2010р., № 52643908 від 18.08.2010р., № 52644046 від 19.08.2010р., № 52644153 від 21.08.2010р., № 52644409 від 24.08.2010р. за якими було поставлено ТОВ «Интерколтрейд» 10.08.2010р., 11.08.2010р., 18.08.2010р., 19.08.2010р., 21.08.2010р., 24.08.2010р. дрібницю коксову у кількості 272,95 т, 168,2 т, 241,95 т, 217,3 т, 160,2 т, 51,15т відповідно;

·рахунками фактури: СФ-2/08-31м від 24.08.2010р., СФ-1/08-31м від 11.08.2010р.;

·актами прийму-передачі: від 24.08.2010р., №А-1/08-31м від 11.08.2010р.;

·реєстрами залізничних накладних.

У свою чергу, між ТОВ «Интерколтрейд» (постачальник) та ТОВ «Фідес-2010» (покупець) був укладений договір №20-03/10У від 20.03.2010р. Згідно цього договору постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та сплатити на умовах, які викладені в даному договорі коксовугільну продукцію. Асортимент, кількість та ціна товару зазначається у специфікаціях, які є невідємною частиною цього договору. Поставка товару здійснюється на умовах СРТ ст. Мандрикино Донецька залізниця, в редакції Інкотерсм-2000.

Виконання цього договору підтверджується:

·залізничними накладними №52343440 від 10.08.2010р., № 52643514 від 11.08.2010р., № 52643908 від 18.08.2010р., № 52644046 від 19.08.2010р., № 52644153 від 21.08.2010р., № 52644409 від 24.08.2010р. за якими *було поставлено ТОВ «Фідес-2010» 11.08.2010р., 24.08.2010 р. дрібницю коксову у кількості 441,15т та 724,60т відповідно,

·видатковими накладними № 081104 від 11.08.2010р., №082403 від 24.08.2010р.,

·актами прийому-передачі № 081104 від 11.08.2010р., № 082403 від 24.08.2010р.,

·квитанціями про приймання вантажу: №52643440, № 52643514, №52643908, №52644046, № 52644153 № 52644409.

Також, в матеріалах справи наявні листи ТОВ «Интерколтрейд», які адресовані ТОВ «Фідес-2010»: №5003 від 11.08.2010р., №5132 від 24.08.2010р. (т.2 а.с.45, 56). З цих листів вбачається, що ТОВ «Интерколтрейд» відвантажено товар (дрібниця коксова), який є власністю ТОВ «Фідес-2010», на склад ТОВ «Брикет».

Провізну плату (тариф) за перевезення вантажів за залізничними накладними №52343440 від 10.08.2010р., № 52643514 від 11.08.2010р., № 52643908 від 18.08.2010р., №52644046 від 19.08.2010р., № 52644153 від 21.08.2010р., № 52644409 від 24.08.2010р. Донецькій залізниці було сплачено Приватним підприємством «Перша Алчевська недержавна залізнична експедиційна контора» (ПП «ПАНЗЕКО») в порядку надання транспортно-експедиторських послуг Приватному підприємству «АЛАКОМ», згідно договору про надання послуг та згідно заявок ПП «АЛАКОМ» від 11.08.2010р. № 56 та від 16.08.2010р. №81.

У той самий час, ПП «АЛАКОМ» було надано транспортно-експедиторські послуги на перевезення вантажів по зазначеним вище залізничним накладним ТОВ «Интерколтрейд» згідно договору про надання послуг та згідно його заявок від 11.08.2010р. № 3574 та від 16.08.2010р. №3601.

Дані обставини підтверджується листом ПП «ПАНЗЕКО» №1-54 від 22.07.2011р. та додатками до нього (т. 2 а.с. 24-31), а також банківськими витягами з особового рахунку ПП «ПАНЗЕКО» (т.1 а.с.181-187).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що товар, який був отриманий ТОВ «Брикет» перевозився залізницею. Дана обставина підтверджується виробником товару та підприємствами, купівлю-продаж за ланцюгом яких встановлено судом.Тобто, правочин між позивачем та ТОВ «Фідес-2010» мав реальний товарний характер.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача у судовому засіданні на порушення ТОВ «Фідес-2010» умов поставки товару згідно договору №Пс/10-012 від 01.05.2010р., як на підставу визнання цього договору нікчемним.

Згідно пункту 3.1 зазначеного договору постачання здійснюється на умовах поставки СРТ ст. Мандрикіно Донецька залізниця, в редакції Інкотермс-2000.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «ІНКОТЕРМС-2000» умова СРТ це термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Судом не встановлений факт оплати послуг перевезення покупцем, тобто позивачем, а отже й порушень умов договору.

Крім того, Цивільний кодекс України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання правочинів нікчемними, серед яких відсутня така підстава, як порушення умов виконання договору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання можуть настати правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Недійсність договору не віднесена до наслідків його порушення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що з направлень на перевірку від 02.02.2011 року № 55, наказу від 08.02.2011р. № 82 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та акту від 13.04.2011 р. № 316/23/00176526 вбачається, що перевірку проведено на підставі п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на виконання постанови заступника начальника СВ ПМ ДПА в Дніпропетровській області майора міліції Турчака А.Б. від 10.01.2011 року.

Згідно з п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Як вбачається з копії постанови від 10.01.2011р., перевірка позивача призначена у відповідності до ст.. 66, 130 КПК України. У той самий час згідно з листом слідчого відділу податкової міліції ДПА у Дніпропетровській області від 11.08.2011 року № 23890/10/09-99106210 на час розгляду справи зазначене у рішення суду у рамках кримінальної справи не приймалось.

Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України.

Доводи відповідача про те, що податкові повідомлення-рішення не можуть бути прийняті лише стосовно особи, відносно якої порушено кримінальну справу, судом до уваги не приймаються, оскільки не ґрунтуються на нормах законодавства.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Надані відповідачем докази не спростовують встановлених судом обставин щодо фактичного придбання позивачем у ТОВ «Фідес-2010»» продукції.

Зібраними у справі доказами судом перевірені обставини, з яких виходив відповідач при прийнятті оспорюваних повідомлень-рішень. Частина цих обставин не знайшла свого підтвердження, висновки щодо інших обставин не відповідають вимогам законодавства, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Брикет» до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення від 22.04.2011р. № 0000352342 та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 24.04.2011 року №0000362342 задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька від 22.04.2011 р. № 0000352342 в частині нарахування суми грошового зобовязання у розмірі 306317,50 грн., у т.ч. 245 054,00 грн., за основним платежем та 61 263,50 грн. за штрафними санкціями.

Визнати нечинним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька від 24.04.2011р. № 0000362342.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Брикет» (83046, Донецька область, м. Донецьк, вул. Ніжневаторська, 14, код ЄДРПОУ 00176526) судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 02.09.2011 року.

Повний текст постанови у відповідності з вимогами ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлений та підписаний 07.09.2011 року.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.