Постанова № 20687255, 09.12.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2011 року <год:хв >Справа № 2а/0370/3279/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Піянзіну О.К.,

за участю представника позивача Книш З.І.,

представника відповідача Гаврилюка В.С.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій» звернулося в суд із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 11 липня 2011 року за №0003122303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 13440 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією неправомірно застосовані штрафні санкції до товариства, оскільки такі штрафні санкції були застосовані під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів який було введено ухвалою господарського суду Волинської області від 22 жовтня 2009 року по справі №7\98-Б за заявою акціонерного товариства відкритого типу «Волиньрембуд» до товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій» про банкрутство.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та додатково пояснила, що у звязку із введенням господарським судом Волинської області мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідно до пункту 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів, а отже відповідач не мав права застосовувати до позивача такі штрафні санкції.

Відповідач у заперечені на позов та представник відповідача в судовому засіданні предявлені позовні вимоги заперечили, обґрунтовуючи тим, що плановою виїзною перевіркою з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2009 року по 31 березня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2009 року по 31 березня 2011 року встановлено порушення Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме, здійснення торгівельної діяльності (оптова торгівля) через касу підприємства за готівкові кошти без придбання відповідного торгового патенту в період з 1 липня 2009 року по 31 березня 2011 року та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме:

1) згідно прибуткового касового ордера №303 від 10 липня 2009 року реалізовано ОСОБА_3 арматуру згідно накладної №555 від 09 липня 2009 року на суму 250 грн., що не є продукцією власного виробництва позивача;

2) згідно прибуткового касового ордера №201 від 9 липня 2010 року реалізовано ОСОБА_4 на підставі видаткової накладної №РН-0000318 від 16 липня 2010 року швелер на суму 2323,60 грн., що не є продукцією власного виробництва позивача;

3) згідно прибуткових касових ордерів №277 від 9 серпня 2010 року та №301 від 17 серпня 2010 року реалізовано ОСОБА_5 на підставі видаткової накладної №РН-0000547 від 29 жовтня 2010 року на суму 7388,13 грн., що не є продукцією власного виробництва позивача;

4) згідно прибуткових касових ордерів №435 від 15 жовтня 2010 року, №501 від 12 листопада 2010 року, №550 від 26 листопада 2010 року реалізовано ОСОБА_6 на підставі видаткової накладної №РН-0000480 від 30 вересня 2010 року (труба, арматура) на суму 3844,26 грн., що не є продукцією власного виробництва позивача;

5) згідно прибуткового касового ордера №51 від 31 березня 2011 року реалізовано ОСОБА_7 на підставі видаткової накладної №РН-0000058 від 31 березня 2011 року цемент М-400 на суму 1265,95 грн., що не є продукцією власного виробництва позивача.

Крім того, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобов'язання, так і податкові зобов'язання, які виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафні (фінансові) санкції за них.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову з таких підстав.

Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією 30 червня 2011 року проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2009 року по 31 березня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2009 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено акт за №5139/23-2/23251236.

Перевіркою встановлено, порушення вимог Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі акту перевірки Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією 11 липня 2011 року складене податкове повідомлення-рішення за №0003122303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 13440 грн.

Крім того, ухвалою господарського суду Волинської області від 22 жовтня 2009 року порушено провадження у справі про банкрутство №7\98-Б за заявою акціонерного товариства відкритого типу «Волиньрембуд» до товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій» про банкрутство. Зазначеною ухвалою також введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, під час якого судом заборонено стягнення на підставі виконавчих документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня); не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

Як встановлено судом, позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 13440 грн. виключно з підстав заборони нараховувати штрафні санкції під час дії мораторію, застосованого ухвалою господарського суду Волинської області 22 жовтня 2009 року по справі №7\98-Б. В свою чергу, правильність визначення Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією визначення штрафних санкцій позивачем не оспорювалися.

Відповідно до абзацу двадцять четвертого статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію

Частиною 4 статті 12 даного Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (абзац шостий частини першої статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

З огляду на наведені норми суд приходить до висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, тобто таких кредиторів вимоги яких до боржника виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

З аналізу Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» випливає, що за зобов'язаннями поточних кредиторів, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем застосовано позивачу штрафні санкції за порушення вимог Податкового кодексу України щодо діяльності без торгового патенту та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання.

Такі штрафні санкції визначено після введення ухвалою господарського суду Волинської області від 22 жовтня 2009 року по справі №7\98-Б мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому дія мораторію на штрафні санкції визначені оспорюваним податковим повідомленням-рішенням не розповсюджується.

Крім того, суд погоджується із твердженням позивача, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не нараховується штрафні санкції (штрафи) та пеня. Однак, в даному випадку до позивача застосовні штрафні санкції за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Податкового кодексу України щодо діяльності без торгового патенту, а не за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії субєкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам позивач належним чином не довів, що складене Луцькою обєднаною державною податковою інспекцією податкове повідомлення-рішення є протиправним та не надав суду доказів, які б належним чином підтверджували підставність позовних вимог.

Відповідач в свою чергу довів, що складене податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяА.Я. Ксензюк