Рішення № 20678580, 26.12.2011, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-4503\2011 Головуючий у 1 інстанції:

Скользнєва Н.Г.

Доповідач: Маловічко С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2011 рокум. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого:Спас О.В., суддів Маловічко С.В., Бабак А.М.

при секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіакомпанія слово»в особі директора ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 липня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіакомпанія «Слово», фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації,

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіакомпанія «Слово»та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 як видавників щотижневика газети «ІНФОРМАЦІЯ_4», до ОСОБА_2 як головного редактора цієї газети про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації. В заяві просив суд: визнати недостовірною та такою, що порочить та принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_3, інформацію, викладену, розміщену, розповсюджену ІНФОРМАЦІЯ_2 в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_4»ІНФОРМАЦІЯ_1, Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіакомпанія «Слово», фізичною особою підприємцем ОСОБА_4, ОСОБА_2, у статті під назвою (російською мовою) «ІНФОРМАЦІЯ_3», а саме: «...Судя по созвучию «ІНФОРМАЦІЯ_5»с названием летнего клуба «ІНФОРМАЦІЯ_6»(окрещенного запорожцями «лягушатником»за огромное количество комаров) владелец у них один. По слухам владелец бренда «ІНФОРМАЦІЯ_7»ОСОБА_3...»; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіакомпанія «Слово», фізичну особу підприємця ОСОБА_4, ОСОБА_2, в найближчий час з моменту вирішення справи по суті розмістити у друкованому засобі масової інформації - газеті «ІНФОРМАЦІЯ_4»спростування зазначеної інформації, розмістивши попередньо узгоджений з ОСОБА_3 текст. Спростування повинно бути поміщено під заголовком «Спростування», та набрано тим же шрифтом, що і повідомлення яке спростовується, у

вигляді редакційного матеріалу, на першій сторінці газети.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вищезазначена розповсюджена відповідачами інформація нічим не підтверджується, і тому є недостовірною, носить негативний характер стосовно позивача та зводиться до наступного: ОСОБА_3 є власником нічного клубу «ІНФОРМАЦІЯ_5», якому у цій статті надано негативну характеристику. Така інформацію, на думку позивача, порочить його честь, формує у спільноти негативне ставлення до ОСОБА_3, наносить шкоду його діловій репутації та репутації ТМ «Хорти-

ця», дискредитуючи продукцію цієї добре відомої торгової марки.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 липня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що порочить та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 (ідент. код НОМЕР_1, адреса: 69118, АДРЕСА_1), інформацію, викладену, розміщену, розповсюджену ІНФОРМАЦІЯ_2 в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_4»ІНФОРМАЦІЯ_1, Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіакомпанія «Слово»(код ЄДРПОУ 35258901, адреса: 69000, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152), фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (ідент. код НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2), ОСОБА_2 (ідент. код НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_3), у статті під назвою (російською мовою) «ІНФОРМАЦІЯ_3», а саме: «...Судя по созвучию «ІНФОРМАЦІЯ_5»с названием летнего клуба «ІНФОРМАЦІЯ_6»(окрещенного запорожцями «лягушатником»за огромное количество комаров) владелец у них один. По слухам владелец бренда «ІНФОРМАЦІЯ_7»ОСОБА_3...».

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіакомпанія «Слово»(код ЄДРПОУ 35258901, адреса: 69000, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152), фізичну особу підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2), ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_3), спростувати недостовірну і таку, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 (ідент. код НОМЕР_1, адреса: 69118, АДРЕСА_1), інформацію викладену, розміщену, розповсюджену ІНФОРМАЦІЯ_2 в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_4»ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті під назвою (російською мовою) «ІНФОРМАЦІЯ_3», а саме: «...Судя по созвучию «ІНФОРМАЦІЯ_5»с названием летнего клуба «ІНФОРМАЦІЯ_6»(окрещенного запорожцями «лягушатником»за огромное количество комаров) владелец у них один. По слухам владелец бренда «ІНФОРМАЦІЯ_7»ОСОБА_3...»; в той же спосіб, яким ця інформація була поширена - шляхом розміщення у друкованому засобі масової інформації газеті «ІНФОРМАЦІЯ_4»попередньо узгодженого з ОСОБА_3 тексту спростування, у запланованому найближчому випуску після набуття чинності судовим рішенням. Спростування повинно бути поміщено під заголовком «Спростування», та набрано тим же шрифтом на тій саме сторінці газети, що і повідомлення, яке спростовується, у вигляді редакційного матеріалу.

Стягнуто в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіакомпанія «Слово»(код ЄДРПОУ 35258901, адреса: 69000, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152), фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (ідент. код НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2), ОСОБА_2 (ідент. код НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_3) на користь ОСОБА_3 (ідент. код НОМЕР_1, адреса: 69118, АДРЕСА_1) судові витрати на загальну суму 109 ( сто девять) гривень 00 копійок, з яких : 34 ( тридцять чотири) гривні 00 копійок судовий збір ; 75 ( сімдесят п»ять) гривень 00 копійок витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ Медіакомпанія «Слово»в особі директора ОСОБА_2 подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та

ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачами визнається той факт, що в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_4»від ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті під назвою (російською мовою) «ІНФОРМАЦІЯ_3»було опубліковано наступну інформацію: «...Судя по созвучию «ІНФОРМАЦІЯ_5» с названием летнего клуба «ІНФОРМАЦІЯ_6»(окрещенного запорожцами «лягушатником»за огромное количество комаров) владелец у них один. По слухам владелец бренда «ІНФОРМАЦІЯ_7»ОСОБА_3...». Саме цю інформацію позивач вважає недостовірною, негативною та такою, що порочить його честь гідність та ділову репутацію, а тому просив суд спростувати її.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав доведеним факт розповсюдження відповідачами інформації, визнав, що вона є фактичним твердженням, не відповідає дійсності, є негативною та порочить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_3, тому зобов»язав відповідачів спростувати її.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду, виходячи з наступного.

З системного аналізу діючого законодавства, а саме ст. 32 Конституції Ураїни, ст. 37 ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», ст.ст. 277, 280 ЦК України, вбачається, що ним гарантовано право особи на повагу до честі, гідності та ділової репутації, а також закріплено право на судовий захист цих особистих немайнових прав, зокрема шляхом спростування недостовірної інформації.

Разом з тим, справи про захист гідності, честі і ділової репутації мають свої особливості, зокрема, дуже важливим є правильне визначення характеру інформації, від чого залежить, чи може вона бути предметом спростування, про що зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

Так, згідно з пунктом 19 зазначеної постанови Пленуму ВСУ, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з»ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до ч. 2 ст. 47-1 ЗУ «Про інформацію»оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб»єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Далі в пункті 19 постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009р. зазначено, якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатись наданим їй ч. 1 ст. 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи ( ст. 37 Закону про пресу) у тому ж засобі масової інформації з метою обгрунтування безпідставно поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Такі ж положення містяться в статті 30 ЗУ «Про інформацію».

Поняття припущення визначено наступним чином: «припущення на відміну від твердження, містить спеціальні маркери слова, що виражають неупевненість, сумніви, вірогідність появи певної події, однієї з низки версій ( напр. рос.: можеть быть, вероятно, по-видимому, как представляется, думается і т. ін.). Припущення є однією з форми вираження думки, коли підкреслюється попередній характер висловлених доказів ( доводів) або власна неупевненість в їхній вірогідності, достовірності, обгрунтованості».

З огляду на зазначені положення постанови Пленуму ВСУ, ст.ст. 30, 47-1 ЗУ «Про інформацію», визначення поняття «припущення», на думку колегії, інформація, яку просить спростувати позивач, є лише авторським припущенням, що клуб «ІНФОРМАЦІЯ_5»може належати ОСОБА_3, яке виведено з аналізу схожесті назв з клубом «Літо-прожект». Крім того, автор чітко вказує, що таке припущення виникло на підставі чуток. Жодним чином автор не наголошує на тому, що безсумнівно власником клубу «ІНФОРМАЦІЯ_5», який відкрився в недобудованому стані, є ОСОБА_3 Отже, висловлювання у статті, яке є предметом розгляду у цій справі, не містить в собі фактичних даних, оскільки за характером використання мовних засобів є лише припущенням. А тому це висловлювання у відповідності до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту.

В ході апеляційного розгляду адвокатом ОСОБА_3 ОСОБА_6 надано висновок спеціаліста-лінгвіста щодо аналізу вислювлювання, яке є предметом дослідження у цій справі. Проте з огляду на те, що таке клопотання не заявлялось стороною позивача, судом таке дослідження не призначалось, спеціаліст про кримінальну відповідальність не попереджався, колегія досліджує цей документ як простий письмовий доказ у справі.

До зазначеного висновку не додано адвокатського запиту від 25.10.2011р., на який посилався адвокат ОСОБА_6, як на підставу поважності причин ненадання такого висновку до суду першої інстанції. Згідно вступних відомостей, дослідження спеціаліст почав 24 жовтня 2011р., в той час як адвокат ОСОБА_6 уклав угоду з позивачем ОСОБА_3 тільки 25.10.2011р., тобто на час звернення до спеціаліста адвокат ще не був уповноважений на будь-які дії у цій справі від імені позивача.

З аналізу наданого документу слідує, що питання спеціалісту викладені некоректно:

1. В якій формі висловлені негативні відомості, що містяться у спірних текстах: твердження, припущення, думки, питання або в іншій. Які з цих повідомлень можна віднести до оціночних суджень ( тверджень)? - в дефініції першого питання висловлювання, які є предметом дослідження, одразу зазначені як «негативні відомості», а це з самого початку націлює дослідника працювати саме в такому напрямку, що і вбачається з мотивувальної частини дослідження;

2. Чи можна після ознайомлення зі спірним текстом зробити висновок, що власником клубу ІНФОРМАЦІЯ_5 є саме ОСОБА_3? - друге питання взагалі не може бути адресовано лінгвісту, оскільки воно не стосується тлумачення самого спірного вислову, а відповідь на нього є, насамперед, предметом юридичної оцінки інформації судом.

З огляду на зазначені обставини, колегія критично відноситься до наданого документу і не приймає викладені в ньому висновки в якості доказу доводів позивача, що спірний вислів за своїм характером є твердженням.

Таким чином, суд першої інстанції, не правильно визначившись з характером висловлювання, яке є предметом спору, дійшов помилкового висновку про необхідність його спростування. Тому оскаржуване рішення суду у відповідності до вимог п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення протилежного змісту про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіакомпанія слово»в особі директора ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 липня 2011 року по цій справі скасувати.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіакомпанія «Слово», фізичної особи підприємця ОСОБА_4, ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації.

Рішення судової колегії може бути оскаржено безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і криміна льних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: