Рішення № 20673447, 26.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

26Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" грудня 2011 р.Справа № 27/17-3155-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді: Невінгловської Ю.М. при секретарі судового засідання: Холіній Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2. (представник діючий за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт”;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська Національна Стивідорна Компанія”

про стягнення 301 922,11 грн.

В судовому засіданні 03.10.2011р., в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 04.10.2011р.

ВСТАНОВИВ:

08.08.2011р. Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" про стягнення грошових коштів у розмірі 301 922,11 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що згідно до умов укладеного між сторонами договору №КД-4405 від 01.10.2003р. порт прийняв на себе зобов'язання по виконанню для підприємства робіт (послуг) із забезпечення виконання підприємством комплексу робіт та послуг, пов'язаних з перевалкою вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт), при цьому пунктом 2.6 Договору встановлено, що ТОВ „УНСК” гарантує залучення вантажопотоку в об'ємі 475,4 тис. тон на рік, а пунктом 5.5 договору (із змінами внесеними додатковою угодою від 01.06.2011р.) передбачена відповідальність підприємства за невиконання вимог п. 2.6 цього Договору, за якою підприємство компенсує порту втрати в розмірі 15,5% (без врахування ПДВ, ПДВ нараховується відповідно до діючого законодавства України) від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт у відношенні до об'єму вантажу, якого бракує, виходячи із середньодохідної ставки за відпрацьований рік. Як зазначається позивачем, підприємство не виконало свої зобов'язання перед ДП „ОМТП” щодо гарантованого обсягу вантажів, в звязку з чим, порт нарахував відповідачу до сплати суму компенсації за періоди з 01.10.2009р. по 30.09.2010р. та з 01.10.2010р. по 31.12.2010р., з урахуванням податку на додану вартість. Однак, відповідач погодився та сплатив лише суму компенсації у розмірі 669906,91грн. за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р., не погодився із нарахуванням на вказану суму ПДВ та не визнає вимоги по сплаті компенсації за період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 12.09.2011 року представником відповідача було подано заяву про призначення судової економічної експертизи, та запропоновано перелік питань, які за думкою відповідача повинні бути поставлені перед експертом.

Позивач просив поставити перед експертом лише одне питання: чи підлягає нарахуванню та сплаті ПДВ на суму неустойки, сплата якої передбачена п.5.5 Договору про надання послуг №КД-4405 від 01.10.2003р., укладеного між ДП „Одеський морський торговельний порт” та ТОВ „Українська Національна Стивідорна Компанія”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.10.2011 року, з метою повного та всебічного розгляду обставин справи, для розяснення питань, що виникли при вирішені спору та потребують спеціальних знань, згідно до ст.41ГПК України, судом було призначено судову економічну експертизу та, відповідно до п.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, зупинено провадження у справі.

В зв'язку із поверненням справи №27/17-3155-2011 з висновком судового експерта та усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою господарського суду Одеської області від 15.12.2011 року провадження у справі поновлено для здійснення подальшого розгляду по суті.

В судовому засіданні 26.12.2011р. позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01.10.2003 року між Державним підприємством “Одеський морський торговельній порт” (надалі - Порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" (надалі Підприємство) було укладено Договір про надання послуг №КД-4405.

У відповідності до пунктів 1.1-1.3 Договору, Порт прийняв на себе зобовязання по виконанню для Підприємства робіт (послуг) із забезпечення виконання Підприємством комплексу робіт та послуг, повязаних з перевалкою вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт), вказаних у підпунктах 3.1.1 3.1.7 Договору, а Підприємство зобовязалося прийняти та оплатити виконані роботи. Підприємство сплачує послуги Порту у порядку та на умовах, передбачених Договором. Послуги з перевалки вантажів здійснюються в межах території та акваторії Одеського морського торгівельного порту, переважно на причалі №14 (п.1.3 Договору).

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що у рамках пункту 1.1 договору підприємство забезпечує порту обсяг робіт та послуг по відношенню до фактичного вантажопотоку, залученого підприємством у відповідності до умов Договору.

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що ТОВ “УНСК” гарантує залучення вантажопотоку в обємі 475,4 тис. тон на рік.

Пунктом 5.5 Договору було передбачено, що у випадку невиконання ТОВ «УНСК»вимог п.2.6 цього договору, Підприємство компенсує Порту втрати в розмірі 18% від вартості комплексу вантажно-розвантажувальних робіт у відношенні відсутнього обсягу вантажу, виходячи з середньодохідної ставки за відпрацьований рік. Середньодохідна ставка розраховується як відношення доходу, отриманого від навантажувально-розвантажувальних робіт за відпрацьований рік, до загальної кількості тонн вантажу за аналогічний період.

31.12.2010 р. між ТОВ «УНСК»та ДП «ОМТП»підписано Додаткову угоду від №4 до Договору про надання послуг від 01.10.2003 р. №КД-4405, згідно з якою Договір доповнено пунктом 8.8, який встановлює, що в Договорі під роком розуміється період, якій дорівнює календарного року, а для порівняння періоду, якій становить менше календарного року, приймаються аналогічні попередні періоди. Датою підписання цієї Додаткової угоди визначено 31.12.2010 р., і в пункті 3 даної угоди зазначено, що вона набирає чинності з моменту їїпідписання, тобто з 31.12.2010 р.

Додатковою угодою від 01.06.2011 р. № КД-4405/5 до договору № КД-4405 від 01.10.2003р. внесені зміни до п.5.5, згідно якого ставка компенсування втрат становить 15,5%, та пунктом 2 додаткової угоди встановлено, що вищевказані зміни застосовуються між сторонами з 01.10.2009 р. та діють до закінчення строку договору.

04.02.2011 р. ДП «Одеський морський торговельний порт»звернувся до ТОВ «Української Національної Стивідорної Компанії»з письмовою претензією № 020/1-81про компенсацію втрат у зв'язку з невиконанням умов п.2.6 договору № КД-4405 від 01.10.2003р. за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р. у розмірі 933547,70 грн. Уточнення до претензії було надіслано 14.06.2011р. №020/1-534, в зв'язку укладенням додаткової угоди № 5 до Договору (відповідно якої компенсація втрат складає 15,5 %), в якому уточнена сума претензії Одеського порту складає 803888,29 грн., враховуючи ПДВ. Одночасно ДП «ОМТП»звернулось до ТОВ «УНСК»з претензією по невиконанню умов п.2.6 Договору за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р., за який розмір компенсації по претензії № 020/01-535 від 14.06.2011р., яка є уточненням до претензії № 020/1-195 від 11.03.2010 р., складає 167940,73 грн., враховуючи ПДВ. В розрахунок суми претензії за основу брався прибуток ТОВ «УНСК»від навантажувально-розвантажувальних робіт (НРР) відповідно актів виконаних робіт у розмірі 35678182,47грн., середньодохідна ставка розраховувалась згідно п.5.5 як відношення доходу, отриманого від вантажно-розвантажувальних робіт за відпрацьований рік до загальної кількості тон за аналогічний період.

У своїх відповідях на претензії ТОВ «УНСК» не погоджувалось з ДП «ОМТП»та вважало обґрунтованою лише суму 144681,04грн. Базою для розрахунку підприємство вважало не свій отриманий дохід, а дохід Порту від вартості навантажувально-розвантажувальних робіт (перевалки), які підприємство сплачує Порту за договором. Після сумісної наради за участю керівництва ДП «ОМТП»17.05.2011р., листом вих.№386/6 від 17.05.2011р. ТОВ «УНСК»визнала розмір претензії, але без урахування ПДВ, тобто у розмірі 669906,91грн.

Крім того, ТОВ «УНСК» у своїй відповіді вих.№505/6 від 14.07.2011 р. звертало увагу на умови Додаткової угоди від 31.12.2010 р. №4, які не можуть застосовуватися до відносин сторін, які виникли до його укладення, тобто в період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р., отже порівняння періодів, які становлять менше календарного року із аналогічними попередніми періодами договором не передбачено.

Позивач у позовній заяві стверджує, що господарська санкція, передбачена пунктом 5.5 Договору, відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України, є неустойкою, а саме - штрафом, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Оскільки при розгляді справи судом встановлено, що фактично однією із причин наявності спору між сторонами є порядок нарахування компенсації, передбаченої пунктом 5.5 договору №КД-4405 від 01.10.2003 р. та включення до даної суми ПДВ, між тим, у суду відсутні спеціальні знання для надання даному питанню належної оцінки, суд дійшов висновку, що об'єктивна оцінка наданих сторонами доказів може бути здійснена господарським судом лише з призначенням судової економічної експертизи.

Дослідивши матеріали справи, висновок №14729/14730 судово-економічної експертизи, складений 30.11.2011 р., заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

При розгляді справи судом встановлено, що суть господарських правовідносин між Позивачем та Відповідачем за даним Договором полягає у виконанні Портом послуг із забезпечення перевалки вантажів, які ТОВ “УНСК” в свою чергу, зобовязано залучити в обсязі 475,4 тис. тон на рік.

Відповідно проведеному дослідженню по першому питанню встановлено, що за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р. по Договору про надання послуг від 01.10.2003р. № КД-4405 ТОВ «УНСК»виконана перевалка вантажу в обсязі 424033,467 тон., та не було залучено для перевалки обсяг вантажів на 51366,533 тон, тобто не виконані умови п.2.6. Договору.

Як зазначається сторонами, підприємство не виконало свої зобов'язання перед ДП „ОМТП" щодо гарантованого обсягу вантажів, та в період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року було перероблено 424033,467 тон вантажу, що є на 51366,533 тон менше, ніж передбачено пунктом 2.6 Договору. В зв'язку із вказаними обставинами, порт нарахував відповідачу до сплати суму компенсації у розмірі 803 888,29 грн., яка включає в себе 133 981,38 грн. ПДВ. Однак, відповідач погодився лише з сумою компенсації у розмірі 669 906,91 грн. та не погодився із нарахуванням на вказану суму ПДВ.

Крім того, у звязку із тим, що позивач вважає, що до виниклих правовідносин застосовуються умови Додаткової угоди №4 від 31.12.2010р. та підприємство не виконало свої зобов'язання щодо гарантованого обсягу вантажів за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010р., ДП„ОМТП" нарахувало відповідачу до сплати суму компенсації в розмірі 167940,73 грн.

Згідно із ч.1 ст.230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стягнення штрафної санкції не є операцією з поставки товарів або послуг, а також не належить до переліку прирівняних до них господарських операцій.

Відповідно до ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платника з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Компенсація втрат при невиконанні об'ємів поставки не відповідає поняттям "поставка товарів" або «поставка послуг". У відповідності п.п.14.1.185 та п.п. 14.1.191 Податкового Кодексу України (ПКУ):

«постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності...».

«постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду...».

Згідно з п. 188 ПКУ базою оподаткування операцій є договірна (контрактна) вартість товарів (послуг), але не нижче звичайних цін. П. 192.1. ПКУ передбачає корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.

Отже, компенсація втрат ДП "ОМТП", нарахована за претензією щодо невиконання умов договору № КД-4405 від 01.10.2003р. не може розглядатись як компенсація вартості наданих послуг, оскільки фактично претензія розрахована саме за ненадання певного обсягу послуг.

При цьому, суд зазначає, що лист ДПА в Одеській області містить відповідь на лист порту стосовно того, що кошти, отримані як сума штрафу та пені за затримку оплати чи постачання товарів/послуг тощо, необхідно розцінювати як компенсацію вартості товарів/послуг, яка включається до бази оподаткування ПДВ. При цьому, у виниклих правовідносинах спірним є питання оподаткування сум, які нараховані, як компенсація втрат при невиконані обсягів вантажообігу ДП «ОМТП», що фактично є недоотриманням коштів за ненадані послуги.

Проведеним дослідженням судового експерту встановлено, що згідно наданих актів прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг) усього за період 01.10.2009 р. по 30.09.2010р. ТОВ «Українська Національна Стивідорна Компанія»було виконано робіт (послуг) у розмірі 35678182,47 грн. (розмір ПДВ в актах не визначено), в результаті чого ДП «Одеський морський торговельний порт»від ТОВ «Української Національної Стивідорної Компанії»отримав доходу у розмірі 6636141,94грн., в т.ч. ПДВ 1106023,66 грн.

Експертом проведено розрахунок суми компенсації за період 01.10.2009 р.-30.09.2010 р., що підлягає сплаті на користь ДП «ОМТП» у зв'язку з невиконанням п.2.6 Договору, сума якої за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р. з урахуванням 15,5 % ставки становить 669906,91 грн., при цьому дана компенсація не оподатковується ПДВ оскільки стягнення неустойки, зазначеної в позовній заяві в сумі 803888,29 грн. з ПДВ, та в уточненій претензії від 14.06.2011 р. № 020/1-535 в сумі 167940,73 грн. з ПДВ, не пов'язано з затримкою оплати чи затримкою постачання товарів/послуг.

Отже, у відповідності п.14.1.185, п.14.1.191, п.185, п.187 Податкового Кодексу України, не передбачено нарахування та сплата ПДВ в складі господарської санкції за невиконання ТОВ «Українська Національна Стивідорна Компанія»гарантованого об'єму перевалки вантажів, встановленому у Договорі про надання послуг від 01.10.2003р. №КД-4405, укладеним між ДП «Одеський морський торговельний порт»та ТОВ «Українська Національна Стивідорна Компанія».

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, про безпідставність нарахування позивачем на суму господарської санкції за невиконання ТОВ «Українська Національна Стивідорна Компанія»гарантованого об'єму перевалки вантажів за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р. податку на додану вартість у розмірі 133 981,38 грн. ПДВ.

Щодо стягнення з відповідача господарської санкції за невиконання ТОВ «Українська Національна Стивідорна Компанія»гарантованого об'єму перевалки вантажів за період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р., суд зазначає наступне:

Стаття 631 ЦК України встановлює, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно із статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше.

Стаття 653 ЦК України встановлює, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Отже, умови договору, а так само й зміни до нього, не поширюються на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, або змін до нього, якщо це прямо не зазначено в самому договорі.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що умови Додаткової угоди від 31.12.2010 р. №4, в силу закону, не можуть застосовуватися до відносин сторін, які виникли до його укладення, тобто в період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р., оскільки в даний період ця додаткова угода не була укладена та пунктом 3 зазначеної Угоди визначено, що вона набирає чинності із моменту її підписання, тобто з 31.12.2010 р.

З урахуванням викладеного суд вважає, що стягнення з відповідача господарської санкції за невиконання ТОВ «Українська Національна Стивідорна Компанія»гарантованого об'єму перевалки вантажів за період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. є необґрунтованим, оскільки даний період, за умовами Договору про надання послуг від 01.10.2003р. № КД-4405 (в редакції що діяла на розрахунковий період за 2009-2010р.р.) відноситься до наступного відпрацьованого періоду (2010-2011р.р.).

Крім того, суд зазначає, що у розрахунку суми компенсації Порту за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р. наявна математична помилка в графі №5, яка полягає в тому, що позивач визначає невиконаний обєм НРР як різницю між показником 475400,00 т (тобто гарантованим обємом за рік) та фактичним виконанням за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р. - 33070,008 т. Отже, розрахунки середньодохідної ставки та суми компенсації, що наведені у позовній також є необґрунтованими та недоведеними матеріалами справи, оскільки ґрунтуються на застосуванні невірного показника невиконаного обєму НРР.

Окремо суд зазначає, що встановити яким чином позивачем встановлено невиконаний обєм НРР за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р. неможливо. Так, пунктом 2.6 Договору визначено гарантований обєм вантажопотоку на рік - 475,4 тис. тон. В той же час гарантований обєм вантажопотоку на місяць або квартал Договором не встановлено. Крім того, у пунктом 5.5 Договору встановлено порядок розрахунку компенсації втрат виключно за рік, а не за окремі місяці.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Приписами ст. 33 цього кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Крім того, положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ДП «Одеський морський торговельний порт», в звязку з чим відмовляє у їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати за проведення судової експертизи у розмірі 1688,40 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32- 34, 43, 44, 49, 75 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити в повному обсязі.

2.Стягнути з Державного підприємства „Одеський морський торговельній порт” (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, ід. код 01125666) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська Національна Стивідорна Компанія” (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, ід. код 31846804) витрати на проведення судової економічної експертизи у розмірі 1688 /одна тисяча шістсот вісімдесят вісім/грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту підписання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення підписано 03.01.2012р.