Ухвала суду № 20672506, 28.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" липня 2011 р. м. КиївК-1767/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Усенко Є.А.,

при секретарі Бадріашвілі К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області

на постанову Господарського суду Луганської області від 09 жовтня 2007 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2008 року

у справі №8/508ад(22-а-384/08)

за позовом Спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав»

до Головного управління державного казначейства України в Луганській області та Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області (надалі ГУ ДКУ в Луганській області та ДПІ у м.Свердловську Луганської області)

за участю прокуратури Луганської області

про стягнення суми бюджетної заборгованості з ПДВ, -

встановив:

У серпні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом до ГУ ДКУ в Луганській області та ДПІ у м.Свердловську Луганської області про стягнення суми бюджетної заборгованості по податку на додану вартість по декларації за червень 2006 року.

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що законність та обґрунтованість висновків ДПІ, викладених нею у довідці №225/23-30/05827201 від 12.09.06 року «Про результати виїзної позапланової перевірки Спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за період з 01.06.06 року по 30.06.06 року», - згідно якій платник ПДВ має право на відшкодування з бюджету ПДВ.

Постановою Господарського суду Луганської області від 09 жовтня 2007 року залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2008 року, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав»спірну суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та судові витрати.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями ДПІ у м.Свердловську Луганської області звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області та Генеральної прокуратури України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами фінансово господарської діяльності за червень 2006 року позивач надав до податкової інспекції декларацію по податку на додану вартість, в якій визначив суму податку на додану вартість, яка підлягала відшкодуванню на рахунок платника в установі банку.

21.07.2006р. підприємство подало до Управління Державного казначейства у м.Свердловську заяву про включення податкової декларації по ПДВ за червень 2006 року до реєстру податкових декларацій та про перерахунок суми бюджетного відшкодування по ПДВ на розрахунковий рахунок в установі банку.

В довідці від 12.09.2006р. №225/23-30/05827201 про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.06.2006р. по 30.06.2006р. зазначено, що фактично оплачений постачальникам у травні 2006 року податковий кредит в спірній сумі.

У висновку довідки податкова інспекція підтвердила ПДВ частково, а інший частині ПДВ підтвердити неможливо, оскільки не підтверджені правовідносини з постачальниками.

В подальшому податковою інспекцією здійснена невиїзна документальна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2005 року, лютий березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2006 року, за результатами якої складений акт від 19.12.2006р. №316/23-30/05827201.

В згаданому акті, на думку податкового органу, позивачем порушено вимоги п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством зайво віднесені до відшкодування суми ПДВ за вказані вище періоди.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення від 19.12.2006р. №0000102344/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за спірні періоди, в тому числі за червень 2006 року.

Судами також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем надані до перевірки документи бухгалтерського та податкового обліку в підтвердження сум ПДВ, заявлених що відшкодування по декларації по ПДВ за червень 2006 р., які повністю відповідають вимогам законодавства.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яких платник податків зобовязаний дотримуватися, і виключно за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Приписами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судами не встановлено жодного порушення вимог законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Так, судами попередніх інстанцій достовірно встановлена наявність належним чином оформлених податкових накладних, які є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), з дати отримання яких, згідно із приписами п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у платника виникає право на податковий кредит (за умови, якщо така подія є першою порівняно з іншою законодавчо визначеною подією), та які, виходячи із змісту п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж закону, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як зазначено в довідці від 12.09.2006р. №225/23-30/05827201 про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.06.2006р. по 30.06.2006р., позивачем фактично сплачено постачальникам у травні 2006 року податковий кредит.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальником у ланцюгу постачання товару не впливає на віднесення позивачем (покупцем) до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не ставив право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту в залежність від наявності документів щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Частина 1 статті 11 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зі змісту частини 2 статті 71 цього Кодексу вбачається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та норм процесуального права, на які посилається податковий орган у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Луганської області від 09 жовтня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2008 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ Г.К. Голубєва

____ М.І. Костенко

____ С.Е. Острович

____ Є.А. Усенко

Суддя Н.Є. Маринчак