Постанова № 20672480, 26.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" липня 2011 р. м. КиївК-10956/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Костенка М.І., Островича С.Е.,

при секретарі Бадріашвілі К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»

на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2009 року

у справі №А-8/27

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»(надалі ТОВ «Карпатнафтохім»)

до Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області (надалі Калуська ОДПІ в Івано-Франківській області)

за участю Прокуратури Івано-Франківської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У лютому 2007 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області №0002792301/0 від 18.12. 2006 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Законом України «Про податок на додану вартість»наведений механізм визначення суми бюджетного відшкодування. За змістом п.п.7.7.2 ст.7 цього Закону бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів, послуг в попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів. Згідно п.1.8 вищевказаного Закону даний механізм являє собою бюджетне відшкодування. Податковою інспекцією, на думку позивача, звужується поняття бюджетного відшкодування та на підставі рядка «3»форми розрахунку суми бюджетного відшкодування, що є додатком №3 до податкової декларації з ПДВ, сума бюджетного відшкодування визначається як сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів. Крім того, позивач вважає безпідставним посилання податкового органу в оскарженому рішенні як на підставу перерахунку суми бюджетного відшкодування на п.п.7.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який лише встановлює порядок здійснення перевірки податкової декларації платника податку, а також підстави для проведення позапланової виїзної документальної перевірки. В цьому позивач вбачає порушення ч.2 ст.19 Конституції України, з огляду на те, що п.п.6.1 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зобов'язує податковий орган зазначати в податковому повідомленні норму податкового Закону, відповідно до якої був зроблений перерахунок податкових зобов'язань.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2007 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2009 року, в задоволені позовних вимог відмовлено.

Прийняті рішення мотивовані тим, що позивачем розрахунок бюджетного відшкодування в декларації подано іншої форми без пояснення мотивів її складення, що суперечить вимогам абз.3 п.п.4.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами»та п.9.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 у редакції наказу ДПА України від 15.06.2005 року №213 «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість».

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями ТОВ «Карпатнафтохім»звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Калуська ОДПІ в Івано-Франківській області була здійснена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Карпатнафтохім»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, напрям відшкодування на рахунок платника у банку, за вересень 2006 року, за результатами якої складено акт №1227/23-1/33129683 від 18.12.2006 року.

В згаданому акті перевірки, на думку податкового органу, позивачем порушено вимоги п.п.7.7.1, п.п.7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено заявлене бюджетне відшкодування податку на додану вартість за вересень 2006 року в сумі 1393230,00грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0002792301/0 від 18.12.2006 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2006 року на 1393230,00грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ "Карпатнафтохім" подано до Калуської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2006 року №27344 від 20.10.2006 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування за вересень, згідно з яких визначено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 6514000,00грн.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанції керувались тим, що позивачем у попередньому податковому періоді - серпні 2006 року - оплачено податок на додану вартість, який віднесено до податкового кредиту в сумі 5120770,00грн., то сума бюджетного відшкодування завищена на 1393230,00грн. (6514000,00грн. -5120770,00грн).

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з таким висновком судів попередніх інстанції погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі - Закон) бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи із системного аналізу наведених норм колегія суддів приходить до висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому, Закону України «Про податок на додану вартість»не обмежує термін «попередній період»лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. А тому будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

В свою чергу, в назві рядка № 3 форми “Розрахунку суми бюджетного відшкодування”, що є додатком № 3 до податкової декларації з податку на додану вартість, форма якої затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) зазначається, що відшкодуванню підлягає не фактично сплачена сума податку на додану вартість, з якої утворилось відємне значення (що в поточному періоді може утворитись за рахунок відємних значень декількох попередніх періодів), а лише податковий кредит попереднього податкового періоду, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Тобто, формулювання рядка № 3 “Розрахунку суми бюджетного відшкодування” не відповідає повною мірою положенням підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР, оскільки, як вказано вище, даною нормою передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, а не сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, сплаченого в такому податковому періоді.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»задовольнити.

Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2009 року скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»до Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області за участю Прокуратури Івано-Франківської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0002792301/0 від 18.12.2006 року задовольнити.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:____ Н.Є. Маринчак

Судді:____ Г.К. Голубєва

____ О.В. Карась

____ М.І. Костенко

____ С.Е. Острович