Ухвала суду № 20672466, 21.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" липня 2011 р. м. КиївК-15622/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Островича С.Е., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова

на постанову Господарського суду Львівської області від 27 вересня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2008 року

у справі №25/287-А

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Орлан-Транс»(надалі ВАТ «Орлан-Транс»)

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова (ДПІ у Личаківському районі м.Львова)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У серпні 2007 року ВАТ «Орлан-Транс»звернулось до господарського суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова №0004132310/0 від 12.12.2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 87257,82грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова була кредитором ТОВ «ІнКомТелм», постачальника 4-го ланцюга позивача, та могла виступати стороною у справі про банкрутство і мала право на задоволення своїх вимог щодо погашення зобовязань з сплати податку на додану вартість. Крім цього, є незрозумілим для позивача розрахунок сум в додатках до акту №97/23-0/05461378 від 12.12.2006 року виїзної позапланової документальної перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова, які на думку відповідача безпідставно включені позивачем до бюджетного відшкодування та вважає такі висновки ДПІ неправомірними, позаяк факт придбання позивачем товарів засвідчено належним чином оформленими податковими накладними.

Постановою Господарського суду Львівської області від 27 вересня 2007 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2008 року, позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова №0004132310/0 від 12.12.2006 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційного суду, виходив з того, що Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обовязку покупця сплачувати податок на додану вартість безпосередньо до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку отриманого від покупця в ціні товару. Тому враховуючи те, що придбання товару позивачем відноситься до складу валових витрат виробництва, а розрахунковий і звітний документ податкова накладна відповідає вимогам законодавства, позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, що вказано у податкових накладних.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями ДПІ у Личаківському районі м.Львова звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

Сторони в судове засідання не зявились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівником податкового органу була здійсненна виїзна позапланова документальна перевірка ВАТ «Орлан-Транс»з питань взаємовідносин та стану розрахунків з ТОВ «Золотий Гепард», ЗАТ «Гефест», ТОВ «Новойл», ТОВ «ІнКонТелм»за листопад-грудень 2004 року, за результатами якої складено акт №97/23-0/05461378 від 12.12.2006 року.

В згаданому акті, на думку податкового органу, позивачем порушено вимоги п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану і вартість»а саме, безпідставно включено до податкового кредиту за листопад 2004 року податку на додану вартість в сумі 53409,45грн. та за грудень 2004року податку на додану вартість в сумі 33848,37грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2004 року на 53409,45грн., за грудень 2004 року на 33848,37грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0004132310/0 від 12.12.2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 87257,82грн.

Висновки, зроблені судами першої та апеляційної інстанцій, не відповідають вимогам закону.

При вирішенні даного спору судами не взято до уваги те, що відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди дійшли висновку про те, що для отримання відшкодування податку на додану вартість достатньо таких підстав, як наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість.

У той же час п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару.

Так, згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, поставка товару є необхідною передумовою правомірності отримання відшкодування податку на додану вартість.

У періоді, що було перевірено контролюючим органом підприємство здійснювало діяльність, повязану з купівлею-продажем товарів, а саме: придбання нафтопродуктів (дизельне паливо). При цьому, поставка товару належним чином відповідачем або судом першої та апеляційної інстанції не перевірялась. Тобто відсутні документи (угоди з контрагентами, а також угоди оренди чи відповідального зберігання товару, платіжні документи, товарно-транспортні накладні тощо) щодо підтвердження реалізації та зберігання товару за період проведення зазначеної господарської операції за листопад-грудень 2004 року ВАТ «Орлан-Транс».

За таких обставин, колегія суддів звертає увагу на те, що судами попередніх інстанції зроблені висновки тільки на підставі тих документів, які знаходяться в матеріалах справи, при цьому не враховано, що для повного та всебічного вирішення спору по суті необхідно зясувати та встановити, чи мали операції з реалізації спірного товару реальний характер, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

Також слід зазначити, що податкові накладні, які отримані позивачем від ТОВ «Золотий Гепард», ЗАТ «Гефест», ТОВ «Новойл», ТОВ «Татарстан-Експорт»та ТОВ «ІнКонТелм», виписані в один і той же день (30.11.2004 року), а судами при цьому не зясовано стосується вони одних і тих же договорів (а.с.36).

За відсутності таких даних неможливо визначитись з питання обґрунтованості зменшення сум бюджетного відшкодування позивачу податковим органом.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції наголошує на тому, що суд постановляє ухвалу про закінчення зясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного зясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 2 статті 71 цього Кодексу передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановляє, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки вони постановлені на підставі неповно зясованих обставин у справі.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у звязку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного зясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та обєктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Львівської області від 27 вересня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2008 року скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:____ Н.Є. Маринчак

Судді:____ О.В. Карась

____ М.І. Костенко

____ С.Е. Острович

____ Є.А. Усенко