Ухвала суду № 20672230, 14.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2011 року м. КиївК-12960/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Лосєва А.М.

Маринчак Н.Є.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Жидачівському районі

на постанову Господарського суду Львівської області від 07.08.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2008

у справі № 5/1109-25/179 А (22-а-5033/07)

за позовом Гніздичівського державного спиртового заводу

до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі

третя особа Управління державного казначейства у Жидачівському районі Львівської області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 07.08.2007 позовні вимоги Гніздичівського державного спиртового заводу задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000551501/0 від 05.06.2006, №0000751501/0 від 03.07.2006, №0000452320/0/5161 від 21.08.2006. В частині позовних вимог провадження закрито.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2008 постанову Господарського суду Львівської області від 07.08.2007 скасовано, прийнято нову про часткове задоволення позову. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жидачівському районі Львівської області №0000551501/0 від 05.06.2006, №0000751501/0 від 03.07.2006, №0000452320/0/5161 від 21.08.2006. В решті позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на підставі акта перевірки №121/15-0/25551043 від 01.06.2006 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000551501/0 від 05.06.2006 про зменшення суми бюджетного відшкодування за лютий 2006 року з податку на додану вартість в розмірі 31571 грн., на підставі акта №171/15-0/25551043 від 29.06.2006 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000751501/0 від 03.07.2006 про зменшення суми бюджетного відшкодування за березень 2006 року в розмірі 3075 грн., на підставі акта №260/23-209/25551043 від 15.08.2006 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000452320/0/5161 від 21.08.2006 про зменшення суми бюджетного відшкодування за травень 2006 року з податку на додану вартість в розмірі 131443 грн.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг). На підтвердження такого розуміння правильності застосування вказаного підпункту слугує нова редакція цього підпункту, викладена в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008 № 309-VI. Для бюджетного відшкодування необхідною умовою є вимога Закону України «Про податок на додану вартість»щодо фактичної сплати податку, заявленого до бюджетного відшкодування, отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), оскільки встановлення іншого б суперечило самій суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 цього Закону як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

З огляду на викладене, за відсутності заперечень відповідача щодо фактичної сплати позивачем сум податку на додану вартість в ціні придбання постачальникам товарів (послуг), судова колегія вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям за лютий 2006 року в сумі 31571 грн., за березень 2006року в сумі 3075 грн., за травень 2006 року в сумі 131443 грн. та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

При цьому слід погодитись з висновками суду апеляційної інстанції про недотримання судом першої інстанції вимог процесуального закону при прийнятті рішення про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та про наявність підстав для відмови в їх задоволенні в цій частині.

Виходячи з викладеного, судова колегія доходить висновку, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі відхилити, а постанову Господарського суду Львівської області від 07.08.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2008 - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

А.М.Лосєв

Н.Є.Маринчак

Н.Г.Пилипчук

Суддя Л.В. Ланченко