Ухвала суду № 20672233, 14.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2011 року м. КиївК-7882/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Лосєва А.М.

Маринчак Н.Є.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків (СДПІ по роботі з ВПП) у м.Запоріжжі та Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Запорізький сталепрокатний завод»

на постанову Господарського суду Запорізької області від 13.06.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2008

у справі № 13/218/07-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 13.06.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2008, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі №0000481311/0 від 29.11.2006 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 1984,49 грн. та штрафних санкцій 992,45 грн. В іншій частині позову відмовлено..

У справі відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами позивача та відповідача.

Позивачем ставиться питання про зміну рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині відмови в позові та прийняття в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального права.

Відповідачем ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена перевірка дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за результатами якої складено акт від 17.11.2006 №489/08-01/00191247.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп. 3.1.2 п.3.1 ст. 3 та пп. 7.3.6 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено суму податкових зобов'язань з ПДВ у січні 2005 року на 7589,59 грн. В порушення пп. 5.5 п. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, із змінами та доповненнями, в рядку 7 податкової декларації з ПДВ за січень 2005 року не відображено послуги, отримані від нерезидента на митній території України на суму 37947,97 грн., ПДВ - 7589,59 грн.

В порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством завищено суму податкового кредиту за період березень, вересень 2004 року на загальну суму 1984,49 грн., внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за операціями з придбання та встановлення аксесуарів на орендований автомобіль КІА Sorento реєстраційний номер НОМЕР_1.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2006 №0000481311/0 , яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 15446,76 грн., у т.ч. 10297,84 грн. основний платіж та 5148,92 грн. штрафні санкції.

Відповідно до пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки.

Датою виникнення податкових зобов'язань, згідно пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Платником податку є особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, в разі коли такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно з законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Компанією SOLUTIONS LLC»(США) (далі - Компанія) укладено агентську угоду №31 від 10.01.2005 щодо здійснення нерезидентом посередницьких послуг по маркетингу (пошуку покупця), на виконання умов якого Компанією знайдено позивачу покупця - Управління Енергетики Нахічеванської Автономної Республіки (Азербайджанська Республіка, м.Нахічевань), з яким укладено зовнішньоекономічний контракт постачання продукції власного виробництва від 10.01.2005 №280001 на суму 71600 дол. США.

Надання Компанією послуг підтверджується актом виконаних робіт від 27.01.2005.

Платіжним дорученням від 01.02.2005 №5-834 позивачем сплачено Компанії комісійну винагороду у розмірі 7155 дол. США або 37947,97 грн., ПДВ 7589,59 грн.

Виходячи з викладеного, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що отримана позивачем послуга є імпортом послуг, наданих нерезидентом, та підлягає оподаткуванню податком на додану вартість, у звязку з чим визначення позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість за даною операцією є правомірним.

Порядок податкового обліку витрат на поліпшення орендованих основних фондів врегульовано пп.8.8.1 п.8.8 ст.8 Закону України «Про податок на прибуток підприємств», згідно якої у випадку, якщо договір оперативного лізингу (оренди) зобовязує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення обєкта оперативного лізингу (оренди), орендар збільшує (створює) балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість фактично проведених поліпшень такого обєкта. При цьому орендарем не враховується балансова вартість обєкта оперативного лізингу (оренди), за винятком вартості фактично проведених його поліпшень при застосуванні п.8.7 ст.8 Закону.

Пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, позивач як орендар, який здійснив поліпшення орендованого автомобіля, відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» має право на податковий кредит щодо сум сплаченого (нарахованого) ПДВ, у звязку з чим суди попередніх інстанцій правильно виключили з донарахованої відповідачем суми податкового зобовязання з податку на додану вартість 1984,49 грн. основного платежу та 992,45 грн. штрафних санкцій.

Доводи касаційних скарг як позивача так і відповідача правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційних скаргах, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі та Відкритого акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод»відхилити, а постанову Господарського суду Запорізької області від 13.06.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2008 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

А.М.Лосєв

Н.Є.Маринчак

Н.Г.Пилипчук

Суддя Л.В. Ланченко