Постанова № 20672190, 01.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2011 р. м. КиївК-19401/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Степашка О.І.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2009 та постанову Господарського суду Хмельницької області від 23.06.2008

у справі № 6/461-НА Господарського суду Хмельницької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест 2010»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

за участю прокуратури Хмельницької області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 23.06.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2009, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому від 14.06.2007 № 0001002301/0/5127 та № 0001012301/0/5128 про визначення ТОВ «Укрбудінвест 2010»податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 1310084,00 грн. (в тому числі 655042,00 грн. основний платіж та 655042,00 грн. штрафні (фінансові) санкції) та з податку на додану вартість у сумі 786051,00 грн. (в тому числі 524034,00 грн. основний платіж та 262017,00 грн. штрафні (фінансові) санкції) відповідно.

Висновок суду про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на товарні та податкові накладні, виписані приватним підприємством (ПП) «Софінком»в період з 25.0.2005 по 08.02.2006 на поставку ТОВ «Укрбудінвест 2010»товарів; довідку Головного управління статистики у Луганській області від 13.08.2007 про виключення ПП «Софінком»з ЄДРПОУ на підставі рішення про ліквідацію 02.11.2006 та на норми пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.2.3 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР). Застосувавши ці норми, суд зробив висновок про правомірне віднесення позивачем в податковому обліку з податку на прибуток за 9 місяців 2005 року, 2005 рік, І квартал 2006 року до валових витрат 2620170,00 грн. та до податкового кредиту в податковому обліку з ПДВ за липень грудень 2005 року, січень, лютий 2006 року 524034,00 грн. по розрахунках з ПП «Софінком 2010».

В касаційній скарзі ДПІ у м. Хмельницькому просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу, представника в судове засідання суду касаційної інстанції не направив.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованих сум валових витрат за 9 місяців 2005 року, 2005 рік та І квартал 2006 року на загальну суму 2620170,00 грн., а також сум податкового кредиту за липень грудень 2005 року, січень, лютий 2006 року на загальну суму 524034,00 грн. слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Укрбудінвест 2010»від 01.06.2007 № 3475/23-4/33456157, про порушення товариством підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР внаслідок включення до валових витрат та податкового кредиту зазначених сум, не підтверджених документами бухгалтерського та податкового обліку. При цьому контролюючий орган послався на встановлений в постанові Господарського суду Луганської області від 0.12.2005 у справі № 10/590ад за позовом ДПІ у Артемівському районі м. Луганська до ПП «Софінком»про припинення юридичної особи факт державної реєстрації ПП «Софінком»на підставну особу, яка, не маючи юридичних повноважень, діяла від імені цього підприємства, видаючи та підписуючи документи, що супроводжували господарську діяльність останнього.

Визнаючи неправомірним донарахування позивачу сум податкових зобовязань з цих підстав, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач підтвердив задекларовані суми валових витрат та податкового кредиту товарними і податковими накладними, виписаними ПП «Софінком»як юридичною особою, що мала правосубєктність, оскільки підприємство на дати виписування цих документів перебувало в ЄДРПОУ та Реєстрі платників податку на додану вартість.

З таким висновком, однак, не можна погодитися з огляду на наступне.

Згідно з абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не відносяться до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими документами, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена правилами податкового обліку.

Вимога щодо підтвердження суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР як неодмінної умови включення цієї суми до податкового кредиту встановлена абзацом першим підпункту 7.4.5 цієї статті. Абзацами першим і третім підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Визначення податкової накладної як розрахункового документу означає визнання за нею статусу первинного документу, а тому для податкової накладної обовязкові вимоги, встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»для первинного документу. Частиною другої цієї статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Постановою Господарського суду Луганської області від 07.12.2005 у справі № 10/590ад, яка набрала чинності 21.03.2006, встановлено, що громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2, засновники ПП «Софінком», не здійснювали діяльність від імені цього підприємства, не підписували документи, які супроводжували його підприємницьку діяльність; від імені підприємства фактично діяли не встановлені особи, що не мали відповідних повноважень (а.с. 21-22, т. 2).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 72 КАС України мають приюдиційне значення для суду при розгляді даної справи.

Ні під час перевірки, ані під час судового процесу позивач не надав доказів, які б підтверджували фактичне переміщення товару від постачальника (ПП «Софінком»), при тому, що пунктом 3.2 договору № 0108/Б від 01.08.2005 між ПП «Софінком»та ТОВ «Укрбудінвест 2010»встановлено, що товар поставляється за рахунок та транспортом покупця (ТОВ «Укрбудінвест 2010») (а.с. 41, т. 1). В підтвердження розрахунку за придбаний товар позивач послався на взаємозалік однорідних вимог, що виникли у нього до ПП «Софінком»за договором № 0108 від 01.08.2005 про поставку цементу і щебня. Разом з тим, будь-які документи, які б підтверджували господарську операції з позивачем придбання цементу та щебеню, щодо поставки якого був укладений цей договір, у справі відсутні, так само як і відсутні сертифікат виробника чи технічний паспорт на обладнання, на поставку якого виписані податкові накладні від імені ПП «Софінком». Останні ж, проте, згідно з умовами договору № 0108 від 01.08.2005 підлягали передачі продавцем покупцю (а.с. 41, т. 2 ).

За наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність господарських операцій з поставки товару неналежним чином оформлені ( підписані невідомою особою) товарні та податкові накладні не можуть бути підставою для віднесення до валових витрат та для включення до податкового кредиту вартості товару та сум ПДВ.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ»до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

З огляду на порушення судами першої та апеляційної інстанцій підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, частини 1 ст. 72 КАС України, що призвело до неправильних висновків щодо прав і обовязків сторін у справі, ухвалені у справі судові рішення відповідно до статті 229 КАС України підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у м. Хмельницькому задовольнити, скасувати постанову Господарського суду Хмельницької області від 23.06.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2009; в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписО.І.Степашко