Ухвала суду № 20672196, 24.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2011 р. м. КиївК-3990/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

при секретарі Навасардян М.Г.

за участю представника відповідача Ярмака М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Прокуратури Київської області та Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008

у справі № 33/5-05/18

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Либідь»

доОбухівської обєднаної державної податкової інспекції у Київській області

за участю Прокурора Київської області

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Либідь»(далі по тексту позивач, ТДВ «Либідь») звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Обухівської обєднаної державної податкової інспекції у Київській області (далі по тексту відповідач, Обухівська ОДПІ у Київській області) від 02.02.2005 № 0000112301/0/194.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Господарського суду Київської області від 09.08.2007 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008 скасовано постанову суду першої інстанції; ухвалено нову постанову, якою позов задоволено; визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення, з огляду на протиправність його прийняття.

В касаційній скарзі ДПІ в Обухівському районі Київської області просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Прокуратура Київської області в касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга податкової інспекції підлягає задоволенню повністю, а касаційна скарга прокуратури задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової комплексної документальної перевірки дотримання ТДВ «Либідь»вимог податкового та валютного законодавства за період з 10.09.2003 по 30.09.2004, складено акт № 8/23-1/32641321 від 31.01.2005, в якому встановлено, що позивач здійснював перестрахування ризиків у перестраховика нерезидента ТОВ «Страховая компания «Авест-Классик», м. Москва; перестрахування здійснювалось на підставі договору про пропорційне перестрахування № 61/07-04 від 14.06.2004, на виконання умов якого позивачем було перераховано на користь перестраховика перестрахові премії на загальну суму 90103484,50 грн.; із цих сум перестрахових премій позивачем в порушення п. 13.6 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не сплачено податок на доходи нерезидента.

На підставі результатів вказаної перевірки, 02.02.2005 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000112301/0/194 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 40546738,01 грн., в т.ч.: 13515522,67 грн. основного платежу та 27031215,34 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно інформації Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 20.01.2005 № 411/07-6, станом на 17.01.2005 перестраховик-нерезидент ТОВ «Страховая компания «Авест-Классик»не знаходиться у списку прорейтингованих компаній.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що перестраховик-нерезидент ТОВ «Страховая компания «Авест-Классик»не міститься у списку прорейтингованих компаній; відсутні будь-які відомості про наявність відповідності рейтингу фінансової надійності (стійкості); 15-ти відсотковий податок, передбачений п. 13.6 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»по суті не є податком на доходи нерезидента і, відповідно, вважається податком на прибуток позивача, оскільки резидент повинен оподатковувати виплати в межах договорів страхування та перестрахування на користь нерезидента, рейтинг якого не відповідає вимогам КМУ за ставкою 15% від суми таких виплат за власний рахунок.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що Угодою між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків не ставить принцип оподаткування доходів підприємств договірних держав в залежність від рейтингу їх надійності та не містить виключень для нерезидентів-перестраховиків, які таким рейтингам не відповідають; на позивача поширюються пільги, передбачені ч. 1 ст. 7 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині звільнення від оподаткування.

Суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 13.6, зобовязані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до п. 13.6. статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»страховики (інші резиденти), які здійснюють виплати у межах договорів страхування або перестрахування ризиків (у тому числі страхування життя) на користь нерезидентів, зобовязані оподатковувати суми такого страхування або перестрахування таким чином:

а) при страхуванні або перестрахуванні ризику у страховиків та перестраховиків - нерезидентів, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, встановленим Кабінетом Міністрів України на підставі прилюдного оголошення рейтингів таких компаній, - за ставкою 0 відсотків;

б) в інших випадках - за ставкою 15 відсотків від суми таких виплат за власний рахунок.

Станом на серпень-вересень 2004 року вимоги щодо рейтингу фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків - нерезидентів були встановлені постановою Кабінетів Міністрів України від 15.10.2003 № 1640, чинної з 01.01.2004 до 18.08.2005.

Згідно п. п. 2, 4, 5 Вимог до рейтингів фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків нерезидентів, затверджених цією постановою, зазначений рейтинг визнається в Україні у разі, коли він оприлюднений у країні місцезнаходження страховиків та перестраховиків - нерезидентів у бюлетенях міжнародних рейтингових агентств, визначених пунктом 1 цих Вимог, які видаються у країні місцезнаходження цих агентств і на офіційному сайті відповідного агентства в мережі Інтернет; рейтинг визначається на час укладення договору страхування (перестрахування); рейтинг фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків нерезидентів підтверджується страховиками-резидентами шляхом подання до Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг декларації за формою № 1П (пункт 5 вказаних Вимог).

Положення п. 13.6 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо оподаткування страховиком за власний рахунок сум страхування або перестрахування, які виплачуються ним нерезиденту, означає, що нерезидент отримує виплачений йому доход з джерелом походження з України в повному розмірі без утримання суми податку, тобто без оподаткування цього доходу в Україні, а відтак податок, який страховик-резидент зобовязаний сплатити відповідно до зазначеного пункту за своєю сутністю не є податком з доходу нерезидента.

Статтею 22 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків від 08.02.1995 визначено метод усунення подвійного оподаткування. Згідно з цією статтею, якщо резидент однієї Договірної Держави одержує доход або володіє майном у другій Договірній Державі, які відповідно до положень цієї Угоди можуть оподатковуватися у Другій Державі, сума податку на цей доход або майно, сплачена в цій другій державі, підлягає вирахуванню з податку, який стягується з такого резидента стосовно такого доходу або майна в першій згаданій Державі. Ці вирахування, проте, не будуть перевищувати суму податку першої Держави па такий доход або майно, нарахованого відповідно до її податкового законодавства і правил.

Якщо відповідно до будь-якого положення Угоди отримуваний доход або майно резидента Договірної Держави звільнені від податку в цій державі, ця Держава може, однак, при підрахунку ставки і суми податку з частини доходу або майна цього резидента, яке залишилося, взяти до уваги звільнений доход або майно.

Зазначений метод усунення подвійного оподаткування свідчить про те, що вказана Угода спрямована на недопущення подвійного оподаткування доходів або майна резидентів України та Російської Федерації, отриманих із джерелом походження в іншій із зазначених держав, тобто, як за законами держави, в якій вони отримані, так і за законами держави, резидентом якої с особа, яка отримала доход або майно. Саме в контексті такого завдання регулювання суспільних відносин з оподаткування доходів, отриманих із джерелом походження в іншій Договірній Державі, підлягають застосуванню норми цієї Угоди. З огляду на те, що пункт 13.6 статті 13 Закону України виключає можливість утримання податку із сум страхування або перестрахування, виплачених на користь нерезидента, встановивши, що податок сплачується резидентом за рахунок власних коштів, тобто виключає можливість подвійного оподаткування доходу нерезидента, отриманого із джерелом походження в Україні, оподаткування зазначених сум страхування або перестрахування знаходиться поза межами регулювання Угоди від 08.02.1995.

Щодо можливості застосування позивачем положень Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» слід зазначити наступне.

Стаття 7 зазначеного Закону встановлює, що підприємства, обєднання і організації, колгоспи, радгоспи, розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, звільняються від оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів. Для них Кабінетом Міністрів України встановлюються пільгові умови фінансування, гарантоване матеріально-технічне забезпечення.

Разом з тим, цей закон не є спеціальним законом з питань оподаткування.

Закон України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково-дослідну та іншу діяльність в цих зонах. Закон закріплює і гарантує забезпечення режиму використання та охорони вказаних територій з метою зменшення дії радіоактивного опромінення на здоровя людини та на екологічні системи.

Спеціальним законом з питань оподаткування податком на прибуток підприємств, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, був Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств». Статтею 15 цього Закону встановлено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, обєкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Оскільки Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не були встановлені для позивача пільги зі сплати цього податку, то Закон України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»не є чинним в частині, що суперечить спеціальному закону.

Крім того, згідно зі ст. 16 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»у зоні гарантованого добровільного відселення (до якого віднесено смт Іванків, Київська обл.) забороняється, зокрема, будівництво нових, розширення діючих підприємств, безпосередньо не повязаних із забезпеченням радіоекологічного, соціального захисту населення, а також умов його життя та праці.

Саме для підприємств, обєднань і організацій, колгоспів, радгоспів, що були розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю на момент прийняття цього Закону, його статтею 7 було встановлено звільнення від оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів. Для них Кабінетом Міністрів України встановлювалися пільгові умови фінансування, гарантоване матеріально-технічне забезпечення.

З огляду на викладене, відповідачем правомірно нараховано позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

Таким чином, постанова Господарського суду Київської області від 09.08.2007 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області підлягає задоволенню повністю та касаційна скарга Прокуратури Київської області задоволенню частково, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008 підлягає скасуванню, а постанова Господарського суду Київської області від 09.08.2007 залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Прокуратури Київської області задовольнити частково, касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008 скасувати, постанову Господарського суду Київської області від 09.08.2007 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак С.Е. Острович (підпис)Є.А. Усенко (підпис) З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова