Ухвала суду № 20671279, 30.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2011 р. м. КиївК/9991/68648/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Лосєв А.М.

Судді:Бившева Л.І.

Голубєва Г.К.

Костенко М.І.

Ланченко Л.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 р.

у справі № 2а-6341/10/1770

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Стоміль Санок Україна»

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стоміль Санок Україна» (надалі позивач, ТОВ «Стоміль Санок Україна») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоміль Санок Україна»до Державної податкової інспекції у м. Рівне (надалі відповідачі, Державної податкової інспекції у м. Рівне) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 р. (суддя Л.А. Жуковська), залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Є.М.Мацький, судді: Т.С. Котік, Н.М. Малахова), адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 17.12.2010 р. № 0004792342/0. Стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з підстав неправильного застосування ними пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частин першої та другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками відповідача проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої 06.12.2010 р. складено акт №1987/23-100/35953560 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у період, що перевірявся, на загальну суму 129909,00 грн.

На підставі акта податковим органом складено податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010 р. № 0004792342/0, яким визначено позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 192776,00 грн., у т.ч. 129909,00 грн. основного платежу та 62867,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновок податкового органу про заниження суми податкових зобовязань з податку на прибуток сформовано на основі, проведеного відповідачем порівняння показників декларацій з податку на прибуток з даними декларацій з податку на додану вартість за період з липня по грудень 2009 р. За результатами такого співставлення виявлено розбіжності у показниках на суму 519636,00 грн.

Спростовуючи висновки відповідача товариство зазначило, що виявлені розбіжності повязані із неврахуванням податковим органом під час перевірки проведених коригувань сум податку на додану вартість, повязаних із поверненням товарів.

Вважаючи, що для встановлення обєктивних обставин у даній справі необхідно спеціальні знання у сфері бухгалтерського та податкового обліку, судом першої інстанції призначено судово-економічну експертизу, яка включала дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності, дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій, дослідження документів фінансово-кредитних операцій.

На вирішення експертизи поставлено наступні запитання:

-чи підтверджується нормативно та документально заниження податку на прибуток позивача за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р. у тому числі за 3 квартал 2009 р. у сумі 109034,00 грн., 4 квартал 2009 р. у сумі 20875,00 грн., встановлене актом від 06.12.2010 р. № 1987/23-100/35953560?

-який загальний обсяг реалізації згідно даних декларації з податку на додану вартість позивача у 3 та 4 кварталах 2009 р. з урахуванням коригувань із-за повернення товарів відображених у додатках № 1 «Розрахунок сум коригування податку на додану вартість»тих же декларацій та як він відповідає даним рядка 01.1 «Декларації з податку на прибуток підприємств за аналогічні періоди»?.

За результатами проведеного дослідження Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз наданий висновок від 29.04.2011 р. № 7174, у якому по першому питанню зазначалося:

загальний обсяг реалізації згідно даних декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Стоміль Санок Україна»у III кварталі 2009 року та у IV кварталі 2009 року з врахуванням коригувань із-за повернення товарів, відображених у Додатках № 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість» тих же декларацій становить:

за III квартал 2009 р. у сумі 9289318 грн.;

за IV квартал 2009 р. у сумі 7283850,00 грн.;

разом за III та IV квартали 2009 р. у сумі 16573168,00 грн.;

розбіжності між показниками, задекларованими ТОВ «Стоміль Санок Україна»за період липень грудень 2009 року в деклараціях з податку на прибуток (рядок 01.1) щодо доходів від продажу товарів (робіт, послуг) та деклараціях з податку на додану вартість щодо обсягів поставок врахуванням коригувань із-за повернення товарів, відображених в Додатках № 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість», становлять 1226 грн.

по другому питанню:

заниження податку на прибуток ТОВ «Стоміль Санок Україна»за період з 1 липня 2009 року по 30 червня 2010 року, в тому числі за III квартал 2009 року в сумі 109034 грн., за IV квартал 2009 року в сумі 20875 грн., встановлене актом перевірки від 06.12.2010 р. № 1987/23-100/35953560 нормативно та документально не підтверджується.

Тобто, висновком експерта було спростовано доводи Державної податкової інспекції у м. Рівне щодо заниження податку на прибуток за 3 та 4 квартали 2009 р. на суму 129909,00грн.

Однак, оскільки згідно частини другої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, суди попередніх інстанцій самостійно оцінили наявні у справі докази та встановили, що оскільки у 3 та 4 кварталах 2009р. позивачу повернули товар на суму 518410,00 грн., ним обґрунтовано проведено коригування даних податкових зобовязань з податку на додану вартість за вказаний період.

Проте, відповідачем зазначені коригування до уваги взято не було, у звязку з чим, податковим органом зроблено безпідставний висновок про заниження податку на прибуток та донарахування податкових зобовязань з цього податку.

З огляду на викладене, колегія судді касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про незаконність донарахування податкових зобовязань та скасування протиправного податкового повідомлення-рішення.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду даної справи у судах першої та апеляційної інстанцій, викладені висновки експертизи податковим органом спростовано не було.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 р. у справі № 2а-6341/10/1770 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Голубєва Г.К. (підпис)Костенко М.І. (підпис)Ланченко Л.В. Суддя А.М. Лосєв