Ухвала суду № 20671229, 30.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2011 р. м. КиївК-7921/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєва Г.К., Костенка М.І., Ланченко Л.В., Лосєва А.М.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача Бойка В.А.,

представника відповідача Невмержицької І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2008 року

у справі № 32/132-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-металургійна компанія»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-металургійна компанія»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі відповідач) про визнання нечинним та скасування рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12 грудня 2006 року № 0001952202/0.

Постановою Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2007 року позов задоволено повністю. Визнано нечинним та скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12 грудня 2006 року № 0001952202/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія»3,40 грн. судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2008 року постанову Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2008 року без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва провела виїзну планову перевірку ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 739/1-23-05-25412086 від 05 грудня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яке полягало у несвоєчасному надходженні валютної виручки за експортовану продукцію по контракту від 28 грудня 2005 року № 003/06-Е з нерезидентом Республіканським унітарним підприємством «Торговый дом концерна «Белресурсы» (Республіка Білорусь) у законодавчо встановлений термін.

12 грудня 2006 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі акту перевірки прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001552202/0, яким на підставі статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»застосувала до ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія»суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 144458,75 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»не передбачає відповідальності за добровільне погашення дебіторської заборгованості за іноземним контрактом у період розгляду справи у Міжнародному комерційному арбітражному суді, а отже відсутні підстави для застосування до резидента штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як зазначено в акті перевірки, валютна виручка на загальну суму 377752,92 дол. США (1907652,25 грн.) по контракту від 28 грудня 2005 року № 003/06-Е, укладеному позивачем з Республіканським унітарним підприємством «Торговый дом концерна «Белресурсы» (Республіка Білорусь) надійшла на рахунок позивача з порушенням законодавчо встановленого терміну, а саме: 16670 дол. США (84183,50 грн.) з простроченням на 18 днів; 8000 дол. США (40400,00 грн.) з простроченням на 2 дня; 23170 дол. США (117008,50 грн.) з простроченням на 5 днів; 46340 дол. США (234017,00 грн.) з простроченням на 1 день; 14630 дол. США (73881,50 грн.) з простроченням на 1 день; 11123 дол. США (56171,15 грн.) з простроченням на 1 день; 2860,00 дол. США (105343,00 грн.) з простроченням на 4 дні; 57900 дол. США (292392,00 грн.) з прострочення на 3 дні; 21320 дол. США (107666,00 грн.) з її простроченням на 3 дні; 14140дол. США (71407,00грн.) з простроченням на 1 день; 10190 дол. США (51459,50 грн.) з простроченням на 6 днів; 38239,32 дол. США (193108,57 грн.) з простроченням на 27 днів; 6956,26 дол. США (35129,11 грн.) з простроченням на 1 день та 8343 дол. США (42132,15грн.) з простроченням на 2 дні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 липня 2006 року ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія»звернулося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України з позовною заявою до Республіканського унітарного підприємства «Торговый дом концерна «Белресурсы»про стягнення 422680,08 дол. США, яка згідно постанови від 14 липня 2006 року була прийнята Міжнародним комерційним арбітражним судом при торгово-промисловій палаті України до провадження за № 167б/2006.

20 жовтня 2006 року Міжнародним комерційним арбітражним судом при торгово-промисловій палаті України було прийнято рішення, яким зобовязано Республіканське унітарне підприємство «Торговый дом концерна «Белресурсы»негайно по отриманню цього рішення сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо металургійна компанія»59442,88 дол. США пені за порушення строків оплати металопродукції, 10442,88 дол. США відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, всього 69885,76 дол. США. Провадження по справі в частині стягнення з відповідача 358213,06 дол. США припинено у звязку з добровільною сплатою зазначеної суми після предявлення позову, а в частині стягнення 5024,14 дол. США у звязку з відмовою позивача від цих вимог.

Як вбачається з розрахунку пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності, який є додатком № 2 до акту перевірки № 739/1-23-05-25412086 від 05 грудня 2006 року, пеня за несвоєчасне надходження валютної виручки за експортовану продукцію по контракту від 28 грудня 2005 року № 003/06-Е була нарахована податковим органом позивачу за період з 15 липня 2006 року по 31 серпня 2006 року.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

За приписами частини 3 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

У відповідності до положень частини 4 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для застосування до позивача штрафних санкцій згідно спірного рішення слугував висновок податкового органу про те, що Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»передбачає єдину підставу для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами, а саме прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості за зовнішньоекономічним договором.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Пеня за порушення встановленого статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено статтею 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності резидента складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів свідчить про відсутність складу правопорушення.

З аналізу частини 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»вбачається, що стягнення пені за прострочення одержання резидентом виручки в іноземній валюті відбувається за порушення резидентами терміну, передбаченого статтею 1 цього Закону. Тобто, підставою відповідальності резидента за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»є наявність у його діях факту правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було вжито усіх необхідних заходів для своєчасного повернення валютної виручки за експортовану продукцію по контракту від 28 грудня 2005 року № 003/06-Е, зокрема, звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України з позовною заявою до Республіканського унітарного підприємства «Торговый дом концерна «Белресурсы»про стягнення заборгованості.

Тобто, з фактичних обставин справи вбачається, що позивач не лише виконав усі умови іноземного контракту, але і вжив усіх можливих від нього заходів спрямованих на попередження та уникнення правопорушення при здійсненні розрахунків у іноземній валюті, що свідчить про відсутність вини у його діях. У звязку з чим, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування до позивача адміністративно-господарської санкції пені за порушення положень статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Колегія суддів відзначає, що посилання податкового органу на частину 4 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», якою визначено, що підставою для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами є прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості за зовнішньоекономічним договором, як на єдину підставу звільнення резидента від відповідальності за порушення валютного законодавства є необґрунтованим, оскільки суперечить як Конституції України так і самому Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Як вбачається з аналізу статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», нею визначено відповідальність за порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону та порядок вирішення повязаних з цим спорів у судовому порядку.

Разом з тим, у Законі України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»немає жодної норми, яка б передбачала нарахування пені у випадку погашення нерезидентом заборгованості за іноземним контрактом у проміжок часу, а саме з моменту прийняття позову Міжнародним комерційним арбітражним судом до моменту винесення кінцевого рішення, що мало місце у даному випадку, а саме з 14 липня 2006 року (дата постанови про прийняття справи до провадження) по 20 жовтня 2006 року (дата рішення), оскільки остаточне погашення дебіторської заборгованості нерезидентом відбулося 31 серпня 2006 року.

Частиною 2 статті 58 Конституції України визначено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Отже, оскільки Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»не передбачено відповідальності за добровільне погашення дебіторської заборгованості нерезидентом за іноземним контрактом у період розгляду справи у Міжнародному комерційному арбітражному суді підстави для застосування до резидента штрафних санкцій відсутні.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Г.К. Голубєва

______ М.І. Костенко

______ Л.В. Ланченко

______ А.М. Лосєв

Суддя Л.І. Бившева