Ухвала суду № 20671199, 30.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2011 р. м. КиївК-19112/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Ланченко Л.В., Лосєва А.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 02 серпня 2006 року

та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 27 березня 2007 року

у справі № 15/161/06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня»

до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області

про скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Берегиня»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 жовтня 2005 року № 87001700/30489635/00007317 в повному обсязі.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 02 серпня 2006 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 20 жовтня 2005 року № 87001700/30489635/00007317, прийняте ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Берегиня»85,00 грн. судового збору. Повернуто ТОВ «Берегиня»надміру сплачені кошти у сумі 118,00 грн. за інформаційне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27 березня 2007 року постанову Господарського суду Миколаївської області від 02 серпня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Миколаївської області від 02 серпня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 27 березня 2007 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області була проведена документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Берегиня»за період з 01 жовтня 2002 року по 30 червня 2005 року, за результатами якої було складено акт від 07 жовтня 2005 року № 45/23-30489635.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 3.4 статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме при нарахуванні доходів фізичним особам у не грошових формах за надані в оренду земельні паї, які визначались за звичайними цінами, підприємством не застосовувався коефіцієнт, який збільшує суму доходу в 1,1494, в результаті чого занижено суму податку з доходів фізичних осіб на 1953,45 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з акту перевірки неможливо встановити, за який саме період податковим органом було здійснено донарахування позивачу податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку з доходів фізичних осіб спірним податковим повідомленнями-рішенням, з урахуванням того, що Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»не містить підпункту 17.1.9, про порушення якого вказано у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог безвідносно мотивів таких висновків, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку з доходів фізичних осіб спірним податковим повідомленнями-рішенням слугував висновок податкового органу, що при нарахуванні доходів фізичним особам у не грошових формах за надані в оренду земельні паї, які визначались за звичайними цінами, не застосовувався коефіцієнт, формула якого наведена у пункті 3.4 статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно приписів пункту 3.4 статті 3 Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за відповідною формулою.

Водночас відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування є одним із основних принципів бухгалтерського обліку, який передбачає відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності працедавця в момент їх виникнення доходів найманих працівників та витрат підприємства на оплату праці. При цьому підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність виключно у грошовій одиниці України.

Згідно договору оренди земельної ділянки, укладеному 30 квітня 2003 року між позивачем та ОСОБА_1, орендна плата за земельний пай складає щорічно: у натуральній формі у відповідному кількісному вимірнику відповідної культури, а у грошовому вираженні не менше 1051,00 грн.

Матеріали справи містять довідку ТОВ «Берегиня»від 22 вересня 2005 року № 45, згідно якої товариство видало орендну плату за орендні паї 105 орендодавцям на суму 110592,00 грн. Нарахований та виплачений у 2004 році податок з доходів фізичних осіб за виплачену орендну плату за земельні паї у суму 14346,15 грн.

Отже, податковим органом не було доведено порушення позивачем вимог пункту 3.4 статті 3 Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»при здійсненні нарахування орендної плати за земельні паї, доказів на підтвердження таких висновків матеріали справи не містять, не додано таких доказів і до касаційної скарги.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог безвідносно мотивів такого висновку.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Миколаївської області від 02 серпня 2006 року та ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 27 березня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 02 серпня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 27 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Г.К. Голубєва

______ М.І. Костенко

______ Л.В. Ланченко

______ А.М. Лосєв

Суддя Л.І. Бившева