Ухвала суду № 20671180, 23.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2011 р. м. КиївК-19902/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернівці

на постанову Господарського суду Чернівецької області від 26 жовтня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року

у справі № 6/176

за позовом Державного підприємства «Завод «Електропобутприлад»

до Державної податкової інспекції у місті Чернівці

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Завод «Електропобутприлад»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернівці (далі відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 298388152/0 від 06 квітня 2007 року, № 298374152/0 від 05 квітня 2007 року, № 298375152/0 від 05 квітня 2007 року, № 298376152/0 від 05 квітня 2007 року, № 298378152/0 від 05 квітня 2007 року, № 298380152/0 від 05 квітня 2007 року, № 298381252/0 від 05 квітня 2007 року, № 298383152/0 від 05 квітня 2007 року, № 298382152/0 від 05 квітня 2007 року.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 26 жовтня 2007 року позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці від 05 квітня 2007 року № 298374152/0, № 298375152/0, № 298376152/0, № 298378152/0, № 298380152/0, № 298381252/0, № 298383152/0, № 298382152/0 та від 06 квітня 2007 року № 298388152/0 про донарахування ДП «Завод «Електропобутприлад»штрафних санкцій на загальну суму 3040,91 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року постанову Господарського суду Чернівецької області від 26 жовтня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Чернівці, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Чернівецької області від 26 жовтня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Чернівці була проведена документальна невиїзна перевірка своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання у гранично встановлені терміни ДП «Завод «Електропобутприлад», за результатами якої було складно акт № 1063/15-2/21432011 від 02 березня 2007 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у порушенні граничного строку сплати узгоджених податкових зобовязань по наступним податкам та зборам: плата за спеціальне користування водними ресурсами, податок на додану вартість, податок з юридичних осіб власників транспортних засобів, плата за землю, комунальний податок та збір за забруднення навколишнього природного середовища.

ДПІ у м. Чернівці на підставі вказаного вище акту перевірки прийняла податкові повідомлення-рішення від 05 квітня 2007 року № 298374152/0, № 298375152/0, № 298376152/0, № 298378152/0, № 298380152/0, № 298381252/0, № 298383152/0, № 298382152/0 та від 06 квітня 2007 року № 298388152/0, якими на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з огляду на кількість календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у відповідному процентному співвідношенні визначила ДП «Завод «Електропобутприлад»штрафні санкції за платежами: плата за спеціальне користування водними ресурсами, податок на додану вартість, податок з юридичних осіб власників транспортних засобів, плата за землю, комунальний податок та збір за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 3040,91 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18 травня 2004 року за заявою керівника ДП «Завод «Електропобутприлад»у було порушено провадження у справі № 10/77/б про банкрутство ДП «Завод «Електропобутприлад»з метою проведення керівником процедури санації та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21 грудня 2006 року провадження у справі № 10/77/б було затверджено звіт керуючого санацією ДП «Завод «Електропобутприлад»та припинено провадження у справі внаслідок погашення всіх вимог кредиторів, затверджених ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 29 червня 2004 року, у тому числі і ДПІ у м. Чернівці, у звязку з чим всі вимоги кредиторів, які виникли до 24 червня 2004 року, вважаються погашеними.

Однак, повністю погодитися з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Згідно абзацу 24 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, це положення слід застосовувати у контексті статті 1 цього Закону, де наведене саме визначення мораторію.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Як вбачається з акту перевірки, окрема, з порядкових номерів № 16, 19 та № 20, перевіряючими було встановлено порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання за податковою декларацією з податку на додану вартість № 179074 від 19 січня 2007 року (граничний термін сплати 31 січня 2007 року), податковими розрахунками плати за землю № 3985 від 06 лютого 2006 року (граничний термін сплати 01 січня 2007 року) та № 3985 від 06 лютого 2006 року (граничний термін сплати 31 січня 2007 року).

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, що суми штрафів, які є предметом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були предметом судового розгляду у справі № 10/77/б про банкрутство ДП «Завод «Електропобутприлад», оскільки обовязок зі плати вказаних вище (порядкові номери № 16, 19 та № 20 акту перевірки) узгоджених податкових зобовязань виник після дня введення мораторію (податкові розрахунки плати за землю № 3985 від 06 лютого 2006 року) та після припинення провадження у справі № 10/77/б про банкрутство ДП «Завод «Електропобутприлад»(податкова декларація з податку на додану вартість № 179074 від 19 січня 2007 року).

Проте вказаним обставинам судами попередніх інстанцій належна правова оцінка надана не була.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення має бути законним і обґрунтованим (частина 1), законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2), обґрунтованим рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 3).

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Наведені порушення судами попередніх інстанцій вимог норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухваленого у справі судового рішення і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в суді касаційної інстанції не дають права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, а саме щодо розмежування визначених податковим органом сум штрафів окремо по кожному епізоду, постановлені судові рішення у справі підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернівці задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Чернівецької області від 26 жовтня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ А.М. Лосєв

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук