Ухвала суду № 20671175, 23.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2011 р. м. КиївК-18362/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року

у справі № 5/46-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Воєводино»

до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

про скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариствj з обмеженою відповідальністю «Воєводино»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області (далі відповідач) про скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ у Закарпатській області від 30 січня 2008 року № 45/23-0-33142002/1105.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 28 березня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року постанову Господарського суду Закарпатської області від 28 березня 2008 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ у Закарпатській області від 30 січня 2008 року № 45/23-0-33142002/1105.

В касаційній скарзі Ужгородська МДПІ у Закарпатській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року та залишити в силі постанову Господарського суду Закарпатської області від 28 березня 2008 року.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Воєводино», посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодг\ним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу Ужгородської МДПІ у Закарпатській області без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року без змін.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Ужгородська МДПІ у Закарпатській області провела виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТОВ «Воєводино»за період з 01 січня 2005 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої було складено акт від 21 січня 2008 року № 6/23-0-33142002.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що підприємством не нараховано та не внесено до бюджету внески при виплаті дивідендів на користь засновника у IV кварталі 2006 року у сумі 17889,69 грн.

30 січня 2008 року Ужгородська МДПІ у Закарпатській області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 45/23-0-33142002/1105, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Воєводино»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: внески нараховані при сплаті дивідендів у розмірі 55669,07,00 грн., з яких 17889,69,00 грн. за основним платежем, 35779,38грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки позивачем не було нараховано та сплачено до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів авансовий внесок у розмірі 25% від загальної суми виплачених дивідендів, висновок податкового органу про визначення ТОВ «Воєводино»суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: внески нараховані при сплаті дивідендів є обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що статтею 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено застосування до субєкта господарської діяльності штрафних фінансових санкцій .

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Як вказано в акті перевірки, у періоді, що перевірявся, ТОВ «Воєводино»було платником єдиного податку.

Перевіркою було встановлено, що відповідно до прийнятого рішення засновнику товариства виплачено дивіденди у сумі 71558,77 грн. згідно видаткового касового ордера № 171 від 15 грудня 2006 року. Сума виплати дивідендів задекларована підприємством у поданому до податкового органу податковому розрахунку сум доходу, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за IV квартал 2006 року за № 9943 від 15 січня 2007 року. Проте, ТОВ «Воєводино»при виплаті дивідендів на користь засновника не нараховано та не сплачено внески в розмірі 25% від загальної суми виплачених дивідендів, чим порушено вимоги підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно абзаців 1, 3, 5 та 6 підпункту 7.8.2 пункту 7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону). Якщо згідно із законодавством цей податок є складовою частиною єдиного податку (спеціального торгового патенту), то особа - платник такого єдиного податку (спеціального торгового патенту) зобов'язана при виплаті дивідендів нараховувати та сплачувати до бюджету, до якого зараховується такий єдиний податок (вартість спеціального торгового патенту) внесок за правилами, встановленими цим підпунктом для сплати авансового внеску з податку на прибуток, без права застосування норм підпункту 7.8.3 цього пункту. При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними у першому, другому та третьому абзацах цього підпункту, незалежно від того, чи є особа платником податку на прибуток, чи ні.

Встановлений абзацом 5 підпункту 7.8.2 пункту 7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) обовязок платника єдиного податку (спеціального торгового патенту) при виплаті дивідендів нараховувати та сплачувати до бюджету відповідний внесок нічим не обумовлений, крім як власне виплатою дивідендів.

Вказані положення підпункту 7.8.2 пункту 7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) врахована у формі Розрахунку плати єдиного податку субєктом малого підприємництва юридичною особою, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2003 року № 98.

Пунктом 7 Порядку складання розрахунку сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва юридичною особою, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2003 року № 98 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що у рядку 6 «Внески, нараховані на суму дивідендів»відображається сума внесків, які платник єдиного податку зобов'язаний при виплаті дивідендів нараховувати та сплачувати до бюджету, до якого зараховується єдиний податок, за правилами, установленими підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Наявний в матеріалах справи розрахунок плати єдиного податку субєктом малого підприємництва юридичною особою ТОВ «Воєводино»за IV квартал 2006 року у рядку 6 суми таких внесків не відображені.

Згідно підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Господарського суду Закарпатської області від 28 березня 2008 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року скасувати, а постанову Господарського суду Закарпатської області від 28 березня 2008 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ А.М. Лосєв

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук