Ухвала суду № 20671120, 16.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" листопада 2011 р. м. КиївК-15946/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача Логутєва В.М.,

представника відповідача Гінтєр К.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя

та заяву про приєднання до касаційної скарги Прокуратури міста Севастополя

на постанову Господарського суду міста Севастополя від 05 червня 2008 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 липня 2008 року

у справі № 5020-5/131

за позовом Приватного підприємства «Соріус»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Державного казначейства України в місті Севастополі

за участю Прокурора міста Севастополя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Соріус»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (далі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя № 000008235/0 від 28 березня 2007 року; зобовязання ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя подати до ГУ ДКУ в м. Севастополі належні документи для бюджетного відшкодування податку на додану вартість ПП «Соріус»за січень 2007 року у сумі 236562,00 грн., яке виникло за договорами комісії з ДП ДК «Укрспецекспорт»ДГЗП «Спецтехноекспорт».

Постановою Господарського суду міста Севастополя від 05 червня 2008 року позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя № 000008235/0 від 28 березня 2007 року про зменшення ПП «Соріус»сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 236562,00 грн. Зобовязано ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя надати належні документи до державного казначейства для бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок ПП «Соріус»за січень 2007 року в сумі 236562,00 грн., яке виникло по договорам комісії, укладеним між ПП «Соріус»та ДП ДК «Укрспецекспорт»ДГЗП «Спецтехноекспорт».

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2008 року постанову Господарського суду міста Севастополя від 05 червня 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду міста Севастополя від 05 червня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У заяві про приєднання до касаційної скарги Прокуратури м. Севастополя підтримала вимоги касаційної скарги ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя та просила їх задовольнити.

У запереченні на касаційну скаргу ПП «Соріус», посилаючись на те, що постанова Господарського суду міста Севастополя від 05 червня 2008 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2008 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга та заява про приєднання до касаційної скарги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ПП «Соріус»подало до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2007 року (вх. № 3713 від 19 лютого 2007 року), у якій підприємство звітувало з наступними показниками: експортні операції 4574121,00 грн. (рядок 2.1 колонки А), підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою 268195,00 грн. (рядок 10.1 колонки Б), усього податкового кредиту 268195,00 грн. (рядок 17), різниця між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту склала відємне значення 268195,00 грн. (рядок 18.2), залишок відємного значення попереднього звітного періоду 551845,00 грн. (рядок 23); залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду 551845,00 грн.

05 березня 2007 року ПП «Соріус»подало до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за податковий період: січень 2007 року (вх. № 47541), у якому вказало суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку 250317,00 грн. Разом з уточнюючим розрахунком позивачем був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя провела виїзну позапланову документальну перевірку ПП «Соріус»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2007 року, за результатами якої було складено акт № 43/23-5/22285658/5655/10 від 20 березня 2007 року.

В акті перевірки було зазначено про порушення позивачем підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у завишенні суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2007 року на 236562,00 грн., а також вказано, що бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок за січень 2007 року підлягає сума податку на додану вартість у розмірі 13755,00 грн.

28 березня 2007 року ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя прийняла податкове повідомлення-рішення № 000008235/0, яким на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ПП «Соріус» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2007 року на 236562,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що утримання комісіонером відповідно до положень пункту 5.4 статті 5 договорів комісії коштів за свої послуги є фактичною оплатою вартості послуг, наданих комісіонером, що були отримані позивачем, оскільки кошти позивача були зараховані на рахунок комісіонера та перейшли у його власність з відповідними податковими наслідками, у звязку з чим позивачем правомірно було заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між ПП «Соріус» (комітентом) та ДП ДК «Укрспецекспорт»ДГЗП «Спецтехноекспорт»(комісіонер) були укладені договори комісії № STE-1-19-D/K-06 від 16 січня 2006 року, № STE-1-23-D/K-06 від 16 січня 2006 року, № STE-1-33-D/K-06 від 16 січня 2006 року, № STE-1-42-D/K-06 від 14 березня 2006 року, № STE-1-135-D/K-06 від 14 березня 2006 року, № STE-1-142-D/K-06 від 17 квітня 2006 року, № STE-1-250-D/K-06 від 17 липня 2007 року, № STE-1-251-D/K-06 від 17 липня 2007 року, № STE-1-252-D/K-06 від 17 липня 2007 року, № STE-1-253-D/K-06 від 17 липня 2007 року, № STE-1-254-D/K-06 від 17 липня 2007 року відповідно до умов яких комісіонер зобовязується за дорученням комітента за плату вчинити правочин з поставки судових та корабельних запчастин (продукції) від свого імені за рахунок комітента (пункт 1.1 статті 1 договорів); за виконання доручення, зазначеного у даному договорі, комісіонер отримує комісійну плату у розмірі різниці між ціною продажу продукції, встановленою комісіонером самостійно та за якою він укладає контракт, погодженою комітентом ціною продукції, а також понесених комісіонером витрат (підпункт 3.2.3 пункту 3.2 статті 3 договорів). Визначений таким чином розмір комісійної плати включає в себе податок на додану вартість (пункт 5.2 статті 2 договорів); грошові кошти за продаж продукції комітента надходять на рахунок комісіонера (пункт 5.3 статті 5 договорів); комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього від покупця (пункт 5.4 статті 5 договорів); усі витрати комісіонера відображаються в його звіті, який складається та подається комітенту в письмовій формі у термін згідно з підпунктом 3.1.4 пункту 3.1 статті 3 договорів (пункт 5.5 статті 5 договорів).

Факт виконання комісіонером своїх зобовязань за договорами комісії підтверджується звітами комісіонера (т.1 арк. справи 121-142), відповідно до яких комісіонер виконав свої зобовязання за договорами комісії та склав відповідні звіти, придбав право на належність йому грошових коштів та оплату послуг, шляхом відрахування їх сум у відповідності до пункту 5.4 статті 5 договорів, які належать позивачу (комітенту), комісійної винагороди в розмірі 1419383,62 грн. в тому числі податок на додану вартість 236562,00 грн.

Комісіонер, відповідно до умов договорів відрахував на свою користь винагороду, яка йому належить, та визнавши її, фактично отримав оплату своїх послуг, в тому числі податок на додану вартість, у звязку з чим, виписав позивачу (комітенту) податкові накладні на вказану суму (з урахуванням податку на додану вартість).

Як зазначено в акті перевірки, податкові накладні, виписані ДП ДК «Укрспецекспорт»ДГЗП «Спецтехноекспорт»позивачу, правомірно відображені останнім у розділі 1 отриманих та виданих податкових накладних в грудні 2006 року та відповідно у складі податкового кредиту у рядку 17 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2006 року, у звязку з чим у ПП «Соріус» у відповідності з положеннями пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»виникло право на податковий кредит у грудні 2006 року, з огляду на що ПП «Соріус»включило суму податку на додану вартість за цими податковими накладними у розмірі 236562,00 грн. до бюджетного відшкодування за січень 2007 року як фактично оплачену.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2007 року на 236562,00 грн. слугував висновок податкового органу про те, що згідно даних рахунків бухгалтерського обліку ПП «Соріус»311 (рахунки в банках) та 301 (каса) відсутні операції, що підтверджують оплату комісійної винагороди, сплаченої ДП ДК «Укрспецекспорт»ДГЗП «Спецтехноекспорт»за договорами комісії та, як наслідок, не підтверджено факт оплати сум податку на додану вартість у розмірі 236562,00 грн., які були включені до податкового кредиту грудня 2006 року.

Згідно частини 1 статті 1013 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Відповідно до статті 1020 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові.

З огляду на те, що пунктом 5.4 статті 5 договорів комісії передбачено право комісіонера здійснювати відрахування належних йому за договором сум з усіх грошових коштів, що надійшли до нього від покупця, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що утримання комісіонером згідно договорів комісії коштів за свої послуги (з урахуванням податку на додану вартість) є фактичною оплатою вартості послуг, які були отримані позивачем.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

У відповідності до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з положеннями підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що за вказаними договорами комісії відбулась фактична оплата послуг комісіонера, у звязку з чим передбачена підпунктом «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»обовязкова умова для отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку була дотримана позивачем.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність зменшення ПП «Соріус» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2007 року на 236562,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині задоволених позовних вимог про зобовязання ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя подати до ГУ ДКУ в м. Севастополі належні документи для бюджетного відшкодування податку на додану вартість ПП «Соріус»за січень 2007 року, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя та заява Прокуратури міста Севастополя про приєднання до касаційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду міста Севастополя від 05 червня 2008 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя та заяву Прокуратури міста Севастополя про приєднання до касаційної скарги залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Севастополя від 05 червня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2008 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ А.М. Лосєв

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

Суддя Л.І. Бившева