Ухвала суду № 20671124, 16.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" листопада 2011 р. м. КиївК-16832/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника відповідача-1 Сиротіної О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2008 року

у справі № 2-а-9060/08

за позовом Приватного підприємства «Механічний завод «Локомотив»

до 1. Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька,

2. Головного управління Державного казначейства у Донецькій області

про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Механічний завод «Локомотив»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька (далі відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства у Донецькій області (далі відповідач-2) про стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Механічний завод «Локомотив»бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за січень, березень та травень 2004 року у розмірі 5958515,00 грн. (в редакції уточнень до позову від 19 травня 2008 року арк. справи 75).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2008 року позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Механічний завод «Локомотив»шляхом перерахування на поточний рахунок бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по податковій декларації за січень, березень та травень 2004 року у сумі 5958515,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Механічний завод «Локомотив»1700,00 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2008 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача-1, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга ДПІ у Калінінському районі м. Донецька задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ПП «Механічний завод «Локомотив»подало до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2004 року (вх. № 4681 від 20 лютого 2004 року) за березень 2004 року (вх. № 19794 від 20 квітня 2004 року) та за травень 2004 року (вх. № 36399 від 21 червня 2006 року), у рядках 25 яких позивач вказав суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню, 2013082,00 грн., 1957000,00 грн. та 1988433,00 грн. відповідно.

ДПІ у Калінінському районі м. Донецька провела виїзну позапланову документальну перевірку правомірності задекларованого відємного значення податку на додану вартість ПП «Механічний завод «Локомотив»за періоди: січень, березень, травень 2004 року, за результатами якої було складено акт № 355/23-409-1/31551866 від 16 березня 2006 року, на підставі якого 29 березня 2006 року податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000271543/0 про зменшення ПП «Механічний завод «Локомотив»суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) на 5958815,00 грн., у тому числі: за січень 2004 року у розмірі 2013082,00 грн., за березень 2004 року у розмірі 1957000,00 грн., за травень 2004 року у розмірі 1988433,00 грн.

Постановою Господарського суду Донецької області від 25 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19 червня 2006 року, у справі № 2/95а за позовом ПП «Механічний завод «Локомотив»до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Державної податкової адміністрації у Донецькій області, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень було визнано повністю нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Калінінському районі м. Донецька від 29 березня 2006 року № 0000271543/0. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2007 року касаційну скаргу ДПІ у Калінінському районі м. Донецька на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19 червня 2006 року у справі № 2/95а було залишено без розгляду. Ухвалою Верховного Суду України від 12 грудня 2007 року скаргу ДПІ у Калінінському районі м. Донецька про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2007 року у справі за позовом ПП «Механічний завод «Локомотив»до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька про визнання недійсним рішення було повернуто скаржнику.

11 лютого 2008 року ПП «Механічний завод «Локомотив»звернулося до податкового органу із заявою про відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5958815,00 грн. на розрахунковий рахунок платника податку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з дня набрання законної сили постановою Господарського суду Донецької області у справі № 2/95а відповідачі повинні були здійснити відшкодування сум податку на додану вартість, заявлених платником податку у податкових деклараціях за відповідні податкові періоди, шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, з урахуванням того, що строк звернення за поверненням надмірно сплаченого податку на додану вартість , який дорівнює 1095 дням, не сплинув з огляду на дату набрання зазначеним судовим рішенням законної сили. Також суд відзначив, що законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

За приписами абзаців 1-3 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду Донецької області від 25 травня 2006 року у справі № 2/95а, яка набрала законної сили 19 червня 2006 року, було визнано повністю нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Калінінському районі м. Донецька від 29 березня 2006 року № 0000271543/0 про зменшення ПП «Механічний завод «Локомотив»суми бюджетного відшкодування на 5958815,00 грн.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2/95а відповідачі повинні були здійснити відшкодування сум податку на додану вартість, заявлених платником податку у податкових деклараціях за відповідні податкові періоди.

Обґрунтованими є також висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що позивачем було дотримано строк, визначений підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», для подачі заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування, виходячи з дати набрання законної сили постановою Господарського суду Донецької області у справі № 2/95а.

Також колегія суддів відзначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість»право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

В зв'язку з цим, посилання податкового органу на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників позивача визнається колегією суддів необґрунтованим, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Калінінському районі м. Донецька підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2008 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ А.М. Лосєв

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

Суддя Л.І. Бившева