Ухвала суду № 20671113, 13.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2011 р. м. КиївК-23878/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Костенка М.І.

секретар судового засіданняСесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 13.12.2011 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010

у справі№ 2а-2930/09/2670

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Епос”

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Епос” звернулось до Окружного адміністративно суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду від 30.04.2009 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.03.2008 та складено акт № 394/1-23-02-31026977 від 15.09.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000622302/0 від 25.09.2008, яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1667623 грн., податкове повідомлення - рішення № 0000632302/0 від 25.09.2008, яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1156979 грн.

Перевіркою встановлено порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, пп. 7.4.1, п.7.4, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, за І півріччя 2007 року позивачем не було зменшено валові витрати, податковий кредит на суму передоплати - дебіторської заборгованості ТОВ „Аквілон”, яка не підлягає погашенню у звязку із банкрутством контрагента, в ході перевірки ТОВ „Епос” не були надані документи, які б свідчили про подання до господарського суду письмової заяви з вимогами до боржника ТОВ „Аквілон”.

Судами попередніх інстанцій встановлено, позивачем укладено договір № ЕН/07-01 від 30.04.2007 відступлення права вимоги в податковому обліку з податку на прибуток та ПДВ позивачем не відображалось правомірно, оскільки як податковий облік з податку на прибуток так і податковий облік з ПДВ формуються за результатами звітного податкового періоду за правилом події, що відбувається першою протягом такого періоду: або надходження (списання) грошових коштів; або відвантаження (оприбуткування) товарів.

Договір уступки права вимоги підписаний повноважними представниками сторін, відповідає загальним вимогам цивільного законодавства і не визнавався недійсним в установленому порядку, був схвалений генеральним директором ТОВ „Аквілон”, який мав печатку товариства і був зареєстрований у якості керівника у державному реєстрі.

Відступлення права вимоги полягає в заміні кредитора і в бухгалтерському (аналітичному) обліку відображається коригуючими записами по списанню заборгованості одного контрагента (попереднього боржника) та по відображенню заборгованості іншого контрагента (нового боржника), який зобовязується оплатити заборгованість протягом певного терміну.

Відповідно до пп. 7.5.1, п.7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При укладанні договору відступлення права вимоги № ЕН/07-01 від 30.04.2007 не відбувається жодна із вище перерахованих подій, яка б впливала на податковий облік позивача з податку на прибуток (збільшення, зменшення валових доходів, витрат) та на податковий облік з ПДВ (збільшення, зменшення податкового кредиту, зобовязання з ПДВ).

У вересні 2008 року ТОВ „Намар” повністю повернуло ТОВ „Епос” 5516595, 22 грн. суми заборгованості.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивач правомірно саме у цьому звітному періоді зменшив податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати на суму заборгованості, що були повернуті ТОВ „Намар”.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 у справі № 2а-2930/09/2670 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 у справі № 2а-2930/09/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О. Рибченко

М.І. Костенко Суддя М.О. Федоров