Ухвала суду № 20671091, 13.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2011 р. м. КиївК-11977/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Костенка М.І.

секретар судового засіданняСесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 13.12.2011 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці на постанову господарського суду Чернівецької області від 18.03.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009

справі№10/169

за позовомЗакритого акціонерного товариства „Укртранс-Чернівці”

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці,

Головного Управління Державного казначейства України

у Чернівецькій області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

в сумі 472269 грн., визнання протиправною бездіяльність

Державної податкової інспекції у м. Чернівці

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „Укртранс-Чернівці” звернулось до господарського суду Чернівецької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці, Головного Управління Державного казначейства України у Чернівецькій області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 472269 грн. та визнання протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Чернівці.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 18.03.2008 позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009 постанову господарського суду Чернівецької області від 18.03.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у м. Чернівці звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем 03.08.2007 проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2007 року та складено акт № 3138/23-1/03115560 від 03.08.2007.

18.09.2007 Державною податковою інспекцією у м. Чернівці проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2007 року та складено акт № 3785/23-2/03115560 від 18.09.2007.

18.10.2007 Державною податковою інспекцією у м. Чернівці проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2007 року та складено акт № 4061/23-2/03115560 від 19.10.2007.

Проведеними перевірками не виявлено будь-яких порушень з боку позивача у визначенні податкових зобовязань, встановлено, що на усі придбані товари та послуги у підприємства є в наявності підтверджуючі податкові накладні, не виявлено жодних розбіжностей щодо визначення податкового кредиту та відємного значення між сумою податкових зобовязань і сумою податкового кредиту.

18.06.2007 позивачем подано заяву про суму бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 180023 грн., 20.07.2007 заяву про суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 244308 грн. за червень 2007 року, 20.08.2007 заяву про суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 59373 грн. за липень 2007 року.

Для надання правової оцінки щодо заявлення позивачем до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, яке є різницею між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, необхідно застосовувати положення Закону України „Про податок на додану вартість”, якими регламентується порядок визначення податкового кредиту та порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований пп. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якого платник податків зобовязаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення відємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України „Про податок на додану вартість” не ставив таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обовязку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобовязань до бюджету.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці на постанову господарського суду Чернівецької області від 18.03.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009 у справі № 10/169 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Чернівецької області від 18.03.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009 у справі № 10/169 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О. Рибченко

М.І. Костенко Суддя М.О. Федоров