Ухвала суду № 20671078, 09.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2011 р. м. КиївК-16102/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Торезі Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року

у справі № 2-а-463/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат»

до Державної податкової інспекції у місті Торезі Донецької області

про скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Торезі Донецької області (далі відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001511510/0 від 06 липня 2007 року, № 0001491510/0 від 06 липня 2007 року, № 0001511510/1 від 20 серпня 2007 року, № 0001491510/1 від 20 серпня 2007 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2008 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Торезі Донецької області від 20 серпня 2007 року № 0001511510/1 та № 0001491510/0. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Торезі Донецької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат», посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу ДПІ у м. Торезі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року без змін.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Торезі Донецької області провела невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість, збору за забруднення навколишнього природного середовища, за результатами якої було складено акт № 687/15-0/32131749 від 27 червня 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем пункту 10 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 01 березня 1999 року № 303, та підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що мало вираз у порушенні граничного терміну сплати суми узгоджених податкових зобовязань, зокрема, податку на додану вартість та збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що податкові зобовязання позивача з податку на додану вартість, які були узгоджені згідно уточнюючого розрахунку № 13837 від 20 вересня 2006 року, податкової декларації № 13849 від 20 вересня 2006 року, податкової декларації № 16614 від 20 жовтня 2006 року, податкової декларації № 18835 від 16 листопада 2006 року, податкової декларації № 19600 від 19 грудня 2006 року, а також податкові зобовязання позивача зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, які були узгоджені податковим розрахунком № 19699 від 30 січня 2006 року, уточнюючим розрахунком № 21132 від 20 лютого 2006 року, податковим розрахунком № 5818 від 25 квітня 2006 року, були погашені із порушенням граничного строку сплати.

06 липня 2007 року ДПІ у м. Торезі Донецької області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0001511510/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку більш, ніж на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 225446,68 грн. застосувала до позивача суму штрафних санкцій в розмірі 50 % в сумі 112723,37 грн.

06 липня 2007 року ДПІ у м. Торезі Донецької області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0001491510/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку більш, ніж на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 96190,28 грн. застосувала до позивача суму штрафних санкцій в розмірі 50 % в сумі 48095,15 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001511510/1 від 20 серпня 2007 року, № 0001491510/1 від 20 серпня 2007 року на аналогічні суми штрафних санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що норма пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не встановлює право чи обовязок саме органу державної податкової служби якимось чином змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, який є додатком до акту перевірки №687/15-0/32131749 від 27 червня 2007 року, обєктом застосування штрафу за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 112723,37 грн. та штрафу за платежем: збір за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 48095,15 грн. ДПІ у м. Торезі Донецької області визначила сплачені позивачем суми згідно платіжних доручень, перелік яких вказано в акті перевірки (арк. справи 40-42), та здійснення яких підтверджується виписками банку (арк. справи 7-11, 67-74, 80-87), в рахунок погашення узгодженої суми податкових зобовязань з податку на додану вартість за серпень вересень 2006 року та листопад 2006 року, а також в рахунок погашення узгодженої суми податкових зобовязань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за четвертий квартал 2005 року та за перший квартал 2006 року, які враховані податковим органом в погашення узгоджених, але не сплачених податкових зобовязань з податку на додану вартість та збору за забруднення навколишнього природного середовища за інші податкові періоди.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено абзацом 1 підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення податковим органом позивачу штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями № 0001511510/1 від 20 серпня 2007 року, № 0001491510/1 від 20 серпня 2007 року.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001511510/0 від 06 липня 2007 року, №0001491510/0 від 06 липня 2007 року, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у місті Торезі Донецької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2008 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Торезі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ А.М. Лосєв

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

Суддя Л.І. Бившева