Ухвала суду № 20671062, 09.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2011 р. м. КиївК-4257/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представників відповідача Давидчук Т.І., Дубовика Г.П., Курач С.М., Шуляр Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції у Житомирській області

на постанову Господарського суду Житомирської області від 04 травня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2008 року

у справі № 10/37-НА

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український солод»

до Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції у Житомирській області

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український солод»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції у Житомирській області (далі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000142301/0 від 09 лютого 2007 року (з урахуванням доповнень до позовної заяви т.2 арк. справи 12-13, 49-51).

Постановою Господарського суду Житомирської області від 04 травня 2007 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ у Житомирській області від 09 лютого 2007 року № 0000142301/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Український солод»3,40 грн. судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2008 року постанову Господарського суду Житомирської області від 04 травня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Бердичівська ОДПІ у Житомирській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Житомирської області від 04 травня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2008 року і прийняти нове рішення.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Український солод», посилаючись на те, що постанова Господарського суду Житомирської області від 04 травня 2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2008 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Бердичівська ОДПІ у Житомирській області провела планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТОВ «Український солод» за період з 01 жовтня 2005 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої було складено акт від 29 січня 2007 року № 112/23-01/30825170.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.5 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»по Декларації № 3, в результаті чого ТОВ «Український солод»занижено податок на додану вартість на суму 1521698,00 грн., у тому числі: за жовтень 2005 року на 90150,00 грн., за листопад 2005 року на 117927,00 грн., за грудень 2006 року на 32000,00 грн., за лютий 2006 року 106050,00 грн., за березень 2006 року на 16667,00 грн., за квітень 2006 року на 425666,00 грн., за червень 2006 року на 287333,00 грн., за липень 2006 року 445905,00 грн.; та зменшено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту на суму 295565,00 грн., в тому числі по періодах: за липень 2006 року на 87845,00 грн., за серпень 2006 року на 72786,00 грн., за вересень 2006 року 134934,00 грн. Перевіркою правильності визначення повноти нарахування податку на додану вартість Декларації № 2 встановлено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту у сумі 1123540,00 грн., яка в наступному звітному періоді зменшує суму податку, що залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання і не відображається в особовому рахунку платника.

09 лютого 2007 року Бердичівська ОДПІ у Житомирській області на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000142301/0, яким згідно з підпунктом «б»пункту 4.2.2 статті 4 та підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Український солод»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 2282547,00 грн., в тому числі 1521698,00 грн. за основним платежем, 760849,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що врахування податковим органом попередньої оплати, здійсненої ТОВ «Бердичівська солодова компанія», в Декларації № 3 з послідуючим коригуванням через подальше врахування в Декларації № 2 при фактичній поставці суперечить положенням пункту 4.5 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки відсутні підстави для таких коригувань, а віднесення сум податку на додану вартість за операціями по внесенню мінеральних добрив, здійсненими ТОВ «Швайківка»та ТОВ «Ямал», до податкового кредиту по Декларації № 2 податковим органом не було враховано, що при перенесенні податкових зобовязань з Декларації № 2 в Декларацію № 3 перенесенню підлягала також і сума податкового кредиту, у звязку з чим донарахування позивачу податковим органом суми податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Український солод»є правонаступником Сільськогосподарського ТОВ «Слободищенське»та з урахуванням особливостей діяльності подавало до податкового органу три види податкових декларацій із податку на додану вартість: № 1 спеціальна скорочена (по тваринництву), що складається на підставі пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», № 2 спеціальна скорочена (по рослинництву), що складається на підставі пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», та № 3 бюджетна (по розрахунках з бюджетом).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) слугував висновок податкового органу про те, що: ТОВ «Український солод»за перевіряємий період завищило податкові зобовязання, задекларовані в Декларації № 2, з отриманої попередньої оплати за зерно від ТОВ «Бердичівська солодова компанія», оскільки фактично поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки не було, внаслідок чого підприємство не має пільги щодо несплати податку на додану вартість до бюджету, вирахованого з суми попередньої оплати, у звязку з чим зазначену суму податку на додану вартість необхідно включити в Декларацію № 3; ТОВ «Український солод»за перевіряємий період завищило податкові зобовязання, задекларовані в Декларації № 2, з отриманої попередньої оплати з вартості наданих послуг по внесенню мінеральних добрив для ТОВ «Швайківка»та ТОВ «Ямал», оскільки послуги надавалися орендованими у ТОВ «Бердичівська солодова компанія»механізмами, у звязку з чим зазначену суму податку на додану вартість необхідно включити в Декларацію № 3; ТОВ «Український солод»за перевіряємий період занизило податковий кредит по операціях з придбання основний засобів, які частково використовуються в оподатковуваних операціях (по яким здійснюються розрахунки з бюджетом), а частково неоподатковуваних (за якими кошти перераховуються на спец рахунок), зокрема, позивачем віднесено до складу податкового кредиту Декларації № 3 суму податку на додану вартість за операціями з придбання у ТОВ «Бердичівська солодова компанія» виробничих будівель, у яких розпочато виробництво солоду ячмінного як із власної сировини, так і по наданню послуг по виготовленню солоду на давальницьких умовах для ТОВ «Бердичівська солодова компанія», у звязку з чим податковий кредит слід віднести до Декларації № 2 та Декларації № 3 пропорційно до використання у оподатковуваних та неоподатковуваних операціях; ТОВ «Український солод»за перевіряємий період занизило податковий кредит по операціях з придбання у ЗАТ «Укрнадра-ресурси»газу, який частково використовується в оподатковуваних операціях (по яким здійснюються розрахунки з бюджетом), а частково неоподатковуваних (за якими кошти перераховуються на спец рахунок), у звязку з чим податковий кредит слід віднести до Декларації № 2 та Декларації № 3 пропорційно до використання у оподатковуваних та неоподатковуваних операціях.

Пунктом 11.29 вказаної статті (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зупинено дію пункту 7.7 статті 7 пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 розділу 1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону № 168/97-ВР) суми податку на додану вартість повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобовязань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто відємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобовязань наступних звітних періодів.

Наведене дає підстави дійти висновку, що при визначенні обєкта оподаткування платник податку на додану вартість, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», і податкове зобовязання, і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобовязання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, то й податковий кредит із податку на додану вартість, сформований за операціями із придбання основних засобів та газу, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в його розпорядженні.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з якими погодився Вищий адміністративний суд України, щодо правомірності включення позивачем сум податку на додану вартість з вартості придбаних основних засобів та газу до Декларації № 2, є такими, що відповідають вимогам законодавства.

Правомірними є також висновки судів попередніх інстанцій щодо того, що пункт 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»не містить положень щодо зміни дати виникнення податкових зобовязань, встановленої підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 цього Закону, зокрема, лише виходячи із дати поставки, у звязку з чим позивач правомірно визначив свою зобовязання за правилом першої події, а саме з дати зарахування на банківський рахунок попередньої оплати продукції (послуг).

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції у Житомирській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Житомирської області від 04 травня 2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Житомирської області від 04 травня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ А.М. Лосєв

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

Суддя Л.І. Бившева