Ухвала суду № 20671047, 02.03.2011, Вищий адміністративний суд України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2011 року м. КиївК-55290/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва

від09.10.2008 р.

та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду

від17.11.2009 р.

у справі№22-а-39091/08 (7/257 номер справи у суді першої інстанції)

за позовомПриватного підприємства «М.М.Ф.Чайка»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2008 р. (суддя Р.О.Арсірій), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя В.І.Маслій, судді М.В.Данилова, В.В.Малинін), позовні вимоги Приватного підприємства «М.М.Ф.Чайка»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі відповідач) задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 04.10.2007 р. №0008522314/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Суди першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи прийняті у справі судові рішення, виходили з того, що в порушення ч.2 ст.71 КАС України, контролюючим органом не надано належних доказів порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. (з наступними змінами та доповненнями, надалі Закон України №168/97-ВР) при формуванні своїх податкових зобовязань по спірних операціях.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заперечень на касаційну скаргу відповідача від позивачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено, що представниками податкового органу було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правових відносин із ТОВ «Експравогадза»за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2006 р. за результатами якої 24.09.2007 р. складено акт №580/23-14/31111475.

Із акту перевірки вбачається, що відповідачем визнано незаконним включення позивачем до складу податкового кредиту суми 151.081,41 грн. за 2005 2006 роки, оскільки підставою для включення вказаної суми до податкового кредиту стали, отримані від контрагента (ТОВ «Експравогадза») податкові накладні за отримані послуги, а рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05.04.2007 р. визнано недійсними з моменту реєстрації установчі документи, статут, свідоцтво про держану реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Експравогадза». Відповідачем зроблено висновок, що видані ТОВ «Експравогадза»податкові накладні не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування складу податкового кредиту позивачем.

На підставі акту перевірки, податковим органом видано оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 04.10.2007 р. №0008522314/0, яким визначено позивачу податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 226.622,11 грн. (151.081,46 грн. основного платежу, 75.540,65 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з положеннями пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Слід зазначити, що судами попередніх інстанцій встановлено, що акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість контрагента позивача складено 22.06.2007 р., тобто на момент видачі позивачу податкових накладних ТОВ «Експравогадза»було зареєстроване платником податку на додану вартість, а отже відсутні підстави вважати видані ним податкові накладні недійсними.

Крім того, контролюючим органом не доведено невідповідність виданих ТОВ «Експравогадза»податкових накладних податковому законодавству України, а саме вимогам п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР. Відповідачем також не заперечується та не спростовується факт оплати позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаних послуг у ТОВ «Експравогадза». Тому, формування позивачем податкового кредиту на підставі виданих ТОВ «Експравогадза»податкових накладних правомірно визнано попередніми судовими інстанціями обґрунтованим.

Оскільки, донарахування відповідачем позивачу податку на додану вартість визнано судами необґрунтованим, відповідно скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-III, також здійснено судами правомірно.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію господарського суду першої та апеляційної інстанцій.

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування норм матеріального права не вбачається, а тому постанова та ухвала судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2009 р. у справі №22-а-39091/08 (7/257 номер справи у суді першої інстанції) залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2009 р. у справі №22-а-39091/08 (7/257 номер справи у суді першої інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О. Суддя О.М. Нечитайло