Ухвала суду № 20671050, 30.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2011 р. м. КиївК-42439/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Лосєва А.М.

за участю секретаря Сватко А.О.

представників:

відповідача Куракіна Ю.В., Єрмака М.М.

прокурора Суходольського С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Заступника прокурора м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.03.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010

у справі №6/101

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прістіс Інвестментс»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.03.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010, позов ТОВ «Прістіс Інвестментс»задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 19.07.2007 №0006022309/0.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами відповідача та прокурора, у яких ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.11.2004 по 30.11.2004 за результатами якої складено акт від 19.07.2007 №418/23-9/32382687.

Перевіркою встановлено, що позивачем укладено ДП ХРБУ ВАТ «Херсонські комбайни»договір №10/06 від 12.11.2004 про постачання багатофункціонального гальванічного комплексу загальною вартістю 109095034,00 грн., у т.ч. ПДВ 18182505,67 грн.

ДП ХРБУ ВАТ «Херсонські комбайни»є виробником вказаного товару, однак постачальниками комплектуючих є ПВКП «Оптітрейд», ПВКП «Екомаш», ПВКП «Техпостач», ПВКП «Спецпромсервіс», ПВКП «Совінтех», постачальником яких в свою чергу є підприємство «Максі-Плюс»зустрічними перевірками яких здійснення фінансово-господарської діяльності, у тому числі і з ДП ХРБУ ВАТ «Херсонські комбайни», не підтверджено.

З огляду на встановлене, відповідачем зроблено висновок, що позивач за результатами виконання договору №10/06 від 12.11.2004, укладеного з ДП ХРБУ ВАТ «Херсонські комбайни»в порушення пп.7.4.1,7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сформував податковий кредит та безпідставно заявив до відшкодування з бюджету суму ПДВ у розмірі 18185506,00 грн., оскільки зазначена сума податку на додану вартість не була фактично сплачена до бюджету постачальниками другої та третьої ланки.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0006022309/0 від 19.07.2007, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2004 року на суму 18185506 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6592753 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідно до умов договору постачання від 12.11.2004 № 10/06, специфікації до вказаного договору від 12.11.2004, акта прийому-передачі від 12.11.2004 № 01 ТОВ «Прістіс Інвестментс»придбало та фактично отримало у ДП «Херсонське ремонтно-будівельне управління ВАТ «Херсонські комбайни»гальванічний комплекс (багатофункціональний). Сума договору становить 109095034,00 грн., в т.ч. ПДВ 18182505,67 грн. На виконання договору ДП ХРБУ ВАТ «Херсонські комбайни»видана позивачу податкова накладна від 24.11.2004 №219.

На виготовлену продукцію ДП ХРБУ ВАТ «Херсонські комбайни»отримано висновок Херсонської торгово-промислової палати про відповідність гальванічного комплексу (багатофункціонального) ДСТУ, що підтверджується відповідною технологічною документацією.

Оплата позивачем придбаного товару проведена в повному обсязі, що підтверджується (платіжними дорученнями від 18.11.2004 № 1, від 19.11.2004 № 2, від 19.11.2004 № 3), а також актом перевірки.

В подальшому гальванічний комплекс на підставі укладеного між ТОВ «Прістіс Інвестментс»(комітент) та ТОВ «Ексім Комерц»(комісіонер) договору комісії від 12.11.2004 №004-К, специфікації до договору комісії від 12.11.2004, акта прийому-передачі майна на комісію № 01 від 12.11.2004 переданий для продажу на експорт комісіонеру ТОВ «Ексім Комерц».

ТОВ «Ексім Комерц»укладено контракт від 12.11.2004 № 67-04 із Компанією Ltd. со.»США на реалізацію гальванічного комплексу (багатофункціонального). Загальна вартість контракту становить 17160800 доларів США.

Розрахунки за проведеною операцією здійснені в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

У податковій декларації за листопад 2004 року позивачем заявлена сума експортного відшкодування у розмірі 18185506,00 грн. та відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» подано розрахунок бюджетного відшкодування та необхідні документи для проведення відшкодування податку на додану вартість, зокрема, надано вантажно-митну декларацію від 12.11.2004 №50800001/4/014084.

З огляду на те, що фактичне вивезення товару за межі митної території України підтверджується вантажно-митною декларацією від 12.11.2004 №50800001/4/014084, яка містить напис Херсонської митниці, засвідчений підписом відповідальної особи та гербовою печаткою митниці, що відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 №243 «Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції», відповідачем не спростовано факт переміщення товару через митний кордон України, висновки судів попередніх інстанцій про дотримання вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»при визначенні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за даною операцією є правильними.

Крім того, судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування в розмірі 18185506,00 грн. була предметом неодноразових перевірок відповідача.

Зокрема, довідкою ДПІ у Печерському районі м. Києва від 21.05.2005№70/23-7-32882687 підтверджено правомірність заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 18185506,00 грн., та було відшкодовано позивачу частину суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 13185506,00 грн., залишок невідшкодованої суми склав 5000000,00 грн.

За результатами додаткової невиїзної позапланової перевірки правильності обчислення та достовірності заявленого позивачем до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за період з 01.11.2004 по 31.11.2004 складений акт від 14.11.2005 №117/23-11/32382687 та прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.11.2005 №0000000193/0, яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 5000000,00 грн., визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 13185506,00 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 6592753,00 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 08.06.2006 по справі № 11/82-А, яка набрала законної сили у встановленому законом порядку, зазначене податкове повідомлення - рішення визнано нечинним.

Зазначеним судовим рішенням спростовано доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, з огляду на те, що отримання позивачем від безпосереднього постачальника товару ДП ХРБУ ВАТ «Херсонські комбайни»податкової накладної та повної сплати ним податку на додану вартість в складі вартості придбаних товарів підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем. А також зазначено про відсутність доказів несплати податку до бюджету постачальниками попередніх ланок, у тому числі ПВКП «Максі-Плюс».

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги відповідача та прокурора правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Безпідставними є і доводи касаційних скарг про відмову в позові у звязку з пропуском строку звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки приписами частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання визначається на підставі норм статей 5 та 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Заступника прокурора м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.03.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

Г.К.Голубєва

М.І.Костенко

А.М.Лосєв

Суддя Л.В. Ланченко