Ухвала суду № 20671011, 30.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2011 року м. КиївК-12411/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Лосєва А.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 16.01.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2008

у справі №34/184-А

за позовом Закритого акціонерного товариства «Центрспецмонтаж»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000222302/3 від 14.08.2006, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м.Києва від 16.01.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2008, позов ЗАТ «Центрспецмонтаж»задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва №0000222302/3 від 14.08.2006.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

На підставі акта невиїзної документальної перевірки №66/1-23-02-31604928 від 20.02.2006 з питань сплати позивачем податку на додану вартість в частині взаємовідносин з ДП «Екопромбуд», відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000222302/0 від 23.02.2006, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 50185,50 грн., в т.ч. 33457 грн. основного платежу та 16728,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками апеляційного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідними індексами, якими доведено нові граничні строки сплати визначеного податкового зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість стали висновки відповідача про відсутність у позивача правових підстав для віднесення до складу податкового кредиту у квітні 2003 року січні 2004 року сум податку на додану вартість сплаченого в ціні товарів (послуг) на підставі виданих ДП «Екопромбуд»податкових накладних, наявність яких у позивача не заперечується, оскільки рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 03.11.2004 яке набрало законної сили 04.12.2004, визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту реєстрації.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Положенням про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №79 від 01.03.2000, передбачено, що свідоцтво платника ПДВ діє до дати анулювання, про що податковим органом складається відповідний акт.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши факт придбання позивачем протягом квітня 2003 року січня 2004 року товарів та послуг у ДПІ «Екопромбуд»та сплати у складі їх вартості податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, дійшли вірного висновку про правомірне віднесення зазначених сум до складу податкового кредиту.

На час укладання та виконання угод між позивачем та ДП «Екопромбуд», останнє було зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності та як платник податку на додану вартість, акт про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість №595/19-4013-1 складено податковим органом 11.01.2005.

Крім того, юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру. Доказів виключення ДП «Екопромбуд»з державного реєстру суду не надано.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що на час видачі податкових накладних ДП «Екопромбуд»було платником ПДВ, податкові накладні видані з дотриманням приписів пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим підстав для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту за цими операціями немає.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для його скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва відхилити, а постанову Господарського суду м.Києва від 16.01.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2008 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

Г.К.Голубєва

М.І.Костенко

А.М.Лосєв

Суддя Л.В. Ланченко