Ухвала суду № 20670824, 13.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2011 р. м. КиївК/9991/9734/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Голубєва Г.К., Карась О.В., Рибченко А.О., Федоров М.О.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011

у справі № 6/206

за позовом державного підприємства “Український центр механізації колійних робіт” (далі Підприємство)

до ДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Матюха О.Ю., Юрченка О.А., Рошета А.І.,

відповідача не зявились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.08.2008 №0001852310/0, №0001862310/0 та №0001902310/0. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з наявності у матеріалах справи належних доказів на підтвердження факту використання позивачем імпортованого товару (колійних машин) у власній господарській діяльності, що обумовлює право Підприємства на податковий кредит за наслідками придбання зазначеної продукції.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити в позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що придбану колійну техніку було передано на баланс відокремленого підрозділу Підприємства Верхівцевського центру механізації колійних робіт, однак факт відсутності офісних, виробничих та складських приміщень для ремонту та зберігання колійних машин за адресою розташування названого структурного підрозділу, а також невиявлення цих машин податковим органом свідчить про порушення позивачем такої обовязкової умови для формування податкового кредиту, як використання придбаного товару у межах власної господарської діяльності.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено виїзну позапланову перевірку Підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника за березень, квітень, травень 2008 року, оформлену актом від 18.02.2008 №149/23-40/31349738. В ході цієї перевірки було виявлено факт включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ у складі вартості імпортованих колійних машин, які було передано відокремленому структурному підрозділу Підприємства без статусу юридичної особи - Верхівцевському центру механізації колійних робіт. Зазначений підрозділ було створено на підставі наказу Укрзалізниці від 12.04.2007 № 215-Ц та наказу Підприємства від 04.07.2007 №244 на частині території Дніпропетровського центру механізації колійних робіт за адресою: вул. Залізнична, 10, м.Верхівцеве, Дніпропетровська обл. Як зазначено в акті, офісні та виробничі приміщення за вказаною адресою використовуються Верхівцевським центром механізації колійних робіт у власній діяльності без відповідного оформлення права власності або права користування на ці приміщення; під час проведення перевірки фізичної наявності імпортованої техніки представниками ДПІ не виявлено. З урахуванням цього на підставі висновку про те, що придбані колійні машини не було використано позивачем у господарській діяльності, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.08.2008:

№0001852310/0, за яким позивачеві донараховано податкове зобовязання з ПДВ у сумі 3473339 грн. (у тому числі 2568085 грн. за основним платежем та 905254 грн. за штрафними санкціями);

№0001862310/0, згідно з яким Підприємству визначено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 10116812 грн.;

№ 0001902310/0, відповідно до якого позивачеві визначено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 31358411 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, визначальними умовами для виникнення у платника права на включення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту є, зокрема, використання придбаних товарів (послуг) у господарській діяльності

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Судовими інстанціями за результатами ретельного дослідження наявних у справі доказів достеменно встановлено факт використання позивачем імпортованих колійних машин у власній діяльності. Адже, як зазначили суди, вказану техніку було використано Підприємством під час виконання комплексу ремонтних робіт за договорами, укладеними з підприємствами залізниці, що підтверджується наявними у справі первинними документами.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують наведеного висновку попередніх судових інстанцій, адже неоформлення права власності або права користування на приміщення, які використовуються у діяльності відокремленого підрозділу Підприємства, в даному разі не впливає на порядок відображення у його податковому обліку результатів виконання операцій з імпорту товару.

До того ж, за змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Власне ж факт імпорту спірних колійних машин податковим органом не заперечується та підтверджується, зокрема, вантажними митними деклараціями, актом обстеження основних засобів позивача від 24.11.2008, складеним Підприємством та ДПІ, та іншими матеріалами справи.

За таких обставин попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про правильність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ у складі вартості імпортованої колійної техніки з подальшим включенням цього податкового кредиту до розрахунку бюджетного відшкодування.

А відтак процесуальних підстав для скасування оскаржуваних рішень не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 у справі №6/206 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко