Ухвала суду № 20670818, 08.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2011 р. м. КиївК-21980/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Сокирнянської обєднаної державної податкової інспекції Чернівецької області (далі Сокирнянська ОДПІ)

на постанову господарського суду Чернівецької області від 06.02.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009

у справі № 11/278 (22-а-6312/08/9104)

за позовом державного комунального підприємства управління «Тепловодоканал»(далі Підприємство)

до Сокирнянської ОДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 22.11.2007 №0006961510/0, №0006971500/0 та №0006961500/0.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 06.02.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009, позов задоволено частково; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 22.11.2007 № 0006961510/0, а також податкове повідомлення-рішення від 22.11.2007 №0006971500/0 в частині застосування до Підприємства 257712,04 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення від 22.11.2007 №0006961500/0 в частині визначення позивачеві 46243,78грн. штрафу. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з пропуску податковим органом 1095-денного строку, встановленого підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», під час застосування відповідних сум штрафу до Підприємства.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Сокирнянська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що несвоєчасна сплата позивачем податкових зобовязань з ПДВ обумовлює правомірність застосування до Підприємства штрафних санкцій за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, тоді як строк давності, встановлений підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не поширюється на застосування до платника заходів відповідальності за порушення правил оподаткування.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на незявлення у судове засідання представників сторін (яких було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання) справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Сокиряньскої ОДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що в ході проведення Сокирянською ОДПІ невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати Підприємством узгодженого податкового зобовязання з ПДВ за період з 20.10.2001 по 08.11.2007, оформленої актом від 23.11.2007 №491/15/14271932, було виявлено порушення позивачем граничних строків сплати цього податку за перевірений період, що стало підставою для прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень:

від 22.11.2007 № 0006961510/0, за яким Підприємству визначено штраф у сумі 7967,88 грн.;

від 22.11.2007 №0006971500/0 про застосування до позивача 497602,79грн. штрафних санкцій;

від 22.11.2007 №0006961500/0, згідно з яким позивача зобовязано сплатити 57716,80 грн. штрафу.

В силу вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 названого Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 вказаного Закону податкове зобовязання це зобовязання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 цієї ж статті податковий борг (недоїмка) це податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

За визначенням пункту 1.5 цієї статті штрафна санкція (штраф) це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобовязання (без нарахування пені та штрафних санкцій(, яка справляється з платника податків у звязку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Пунктом 17.3 статті 17 вказаного Закону встановлено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що штрафні санкції у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є складовою податкового зобовязання і на них поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону.

Чинне законодавство не містить норми, яка б встановлювала початок перебігу строку для визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобовязання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону.

Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобовязання, а підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону диференціює розмір штрафу в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобовязання, перебіг строку давності для визначення суми податкового зобовязання із штрафу, передбаченого цією правовою нормою, починається з дня, наступного за днем сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Правильність такого тлумачення правових норм підтверджується і приписами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону, за змістом якого штраф за затримку сплати податкового зобовязання застосовується лише за фактом сплати податкового боргу.

Однак 1095-денний строк сплати оспорюваної суми штрафних санкцій фактично обчислювався судами з моменту узгодження позивачем відповідних сум податкових зобовязань з ПДВ, а не з дати їх фактичної оплати Підприємством, тоді як передбачені чинним процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають Вищому адміністративному суду України права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

А відтак з огляду на частину другу статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України оскаржувані рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, встановивши розмір штрафу, накладений на позивача згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями у межах 1095-денного строку з моменту погашення позивачем відповідних сум податкових зобовязань з ПДВ з порушенням законодавчо встановленого строку, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Сокирнянської обєднаної державної податкової інспекції Чернівецької області задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Чернівецької області від 06.02.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 у справі № 11/278 (22-а-6312/08/9104) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді:Н.Є. Маринчак

С.Е. Острович

О.І. Степашко

Є.А. Усенко