Ухвала суду № 20670797, 08.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

08 грудня 2011 року                               м. Київ                                        К-11911/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі –Сакська ОДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2008

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2009

у справі № 2а-1811/08/5

за позовом державного підприємства навчально-дослідницького племінного птахівничого заводу ім. Фрунзе Національного Аграрного Університету (далі –Підприємство)

до Сакської ОДПІ

про визнання протиправними дій.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2009, позов задоволено; визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування Підприємству пені у сумі 46682,37 грн. за актом від 25.07.2008 №1183/00852631/23-01. У прийнятті цих рішень попередні інстанції виходили з того, що позивач правомірно здійснив списання податкового боргу з прибуткового податку внаслідок закінчення 1095-денного терміну з моменту утворення цього боргу, тоді як з огляду на порядок дії нормативно-правових актів у часі приписи Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не поширюється на спірні правовідносини. До того ж, за висновком судів, нарахування пені після спливу 1095 днів з моменту граничного строку сплати податкового зобов’язання є неприпустимим.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Сакська ОДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що самостійне списання позивачем спірної заборгованості з порушенням процедури, встановленої названим Законом, з урахуванням постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 у справі № 2-25/15390.1-2006А призвело до фактичного подвійного списання однієї й тої ж суми податкового боргу, у зв’язку з цим з огляду на необхідність відновлення в обліку платника заборгованості в сумі 465983,67 грн. нарахування оспорюваної суми пені за порушення строків сплати спірної суми боргу є правомірним.

З огляду на нез’явлення у судове засідання представників сторін (яких було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання) справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Сакської ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у вересні 2006 року позивачем було самостійно списано заборгованість з прибуткового податку в сумі 533456,30 грн., яка утворилася у лютому 2001 року. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 у справі № 2-25/15390.1-2006А було зобов’язано Сакську ОДПІ списати податкову заборгованість Підприємства по прибутковому податку з громадян у сумі 923855,31 грн., до якої фактично увійшов і самостійно списаний позивачем борг у розмірі 533456,30 грн. За наслідками проведення Сакською ОДПІ виїзної планової перевірки Підприємства за період з 01.01.2007 по 31.03.2008 на підставі висновку про неправомірність самостійного списання позивачем вказаної суми податкової заборгованості у висновках акта від 25.07.2008 №1183/00852631/23-01 податковим органом було зазначено про нарахування Підприємству пені в сумі 46682,37 грн.

Предметом цього спору фактично є оскарження висновків акта перевірки.

Відповідно ж до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 3 КАС, позивач –це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно зі статтею 104 КАС до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, з наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС має значення лише суб’єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов’язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

В даному разі Підприємством не подано будь-яких доказів існування порушення або оспорювання його прав на момент звернення до адміністративного суду з цими позовними вимогами.

Зі змісту пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, випливає, що складення акта за результатами проведення перевірки платника є лише збором доказової інформації стосовно вчинених платником порушень податкової дисципліни, а відтак власне висновки акта перевірки не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків, не впливають на його права та обов’язки, а також не є обов’язковими для виконання.

Отже, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про необхідність сплати позивачем оспорюваної суми пені не можливо вважати дією суб’єкта владних повноважень, що породжує, змінює або припиняє права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин, а відтак оскарження таких висновків не підпадає під дію пункту 1 частини другої статті 17 КАС, якою передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У зв’язку з викладеним Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС.

Керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 228, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України                                                   

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2009 у справі № 2а-1811/08/5 скасувати.

3. Провадження у справі № 2а-1811/08/5 закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко