Ухвала суду № 20670793, 08.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2011 р.                               м. Київ                                        К-10714/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі –Борщівська МДПІ)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2009

у справі № 6/5-220

за позовом державного підприємства «Борщівський спиртзавод»(далі –Підприємство)

до Борщівської МДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2007 №0000912302/0.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 04.04.2008 у позові відмовлено з мотивів неправомірного включення позивачем до розрахунку бюджетного відшкодування за вересень 2007 року суми податкового кредиту за травень 2007 року, сформованого за датою отримання податкових накладних за правилом «першої події».

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2009 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорюваний акт індивідуальної дії скасовано з тих підстав, що право платника на отримання бюджетного відшкодування не залежить від того, в якому з попередніх періодів платником було включено до податкового кредиту суми ПДВ, фактична сплата яких постачальникам була здійснена платником у попередньому звітному періоді.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Борщівська МДПІ просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову господарського суду Тернопільської області зі спору, посилаючись на помилкове скасування апеляційним судом правильного та вмотивованого рішення суду першої інстанції.

З огляду на нез’явлення у судове засідання представників сторін (яких було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання) справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Борщівської МДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за наслідками проведення Борщівською МДПІ виїзної позапланової перевірки Підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника за вересень 2007 року, оформленої актом від 19.12.2007 №1454/23-02/00375119, було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві було визначено суму завищення бюджетного відшкодування за вказаний період у розмірі 43670грн. В основу прийняття цього акта індивідуальної дії відповідачем було покладено висновок про те, що до розрахунку бюджетного відшкодування за вересень 2007 року позивачем було неправомірно включено суму податкового кредиту за травень 2007 року, сформованого за правилом «першої події»за фактом поставки товару, незалежно від того, що оплату на поставлений товар було здійснено позивачем лише у серпні 2007 року.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Обчислення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснювалося в порядку пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, сума, розрахована за правилами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до пункту 1.8 статті 1 цього Закону набуває статусу бюджетного відшкодування і підлягає поверненню з бюджету.

При цьому, як вірно зазначив апеляційний суд, Закон не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від збігу в одному звітному періоді моменту виникнення у платника права на включення сум ПДВ до податкового кредиту та дати фактичної сплати цієї суми ПДВ постачальникам.

А тому відмову платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що сума податку, фактично сплачена отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) не була включена до податкового кредиту цього ж попереднього періоду, не можна визнати правомірною.

Оскільки ДПІ не було виявлено будь-яких порушень з боку позивача у формуванні від’ємного значення ПДВ в оспорюваній сумі та не заперечувався власне факт сплати позивачем своїм контрагентам відповідної суми ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) за наслідками виконання у попередніх податкових періодах операцій, за якими Підприємством сформовано податковий кредит, то слід погодитися з наданою апеляційним судом юридичною оцінкою обставин справи, відповідно до якої зменшення Борщівською МДПІ суми заявленого позивачем бюджетного відшкодування ПДВ згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є незаконним.

З урахуванням викладеного підстав для скасування оскаржуваної постанови Львівського апеляційного адміністративного суду зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2009 у справі № 6/5-220 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко