Ухвала суду № 20670800, 08.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2011 р. м. КиївК-13714/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі ДПІ) та товариства з обмеженою відповідальністю «Ант-Центр»(далі Товариство)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2009

у справі № 6/44 (22-а-12766/08)

за позовом Товариства

до ДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача не зявились,

відповідача - Косякевич Ю.С.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 28.02.2007 №0001012307/1, №0001032307/1 та №0001092307/1.

Постановою окружного адміністративного суду від 06.12.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2009, позов задоволено частково; визнано недійсними податкове повідомлення-рішення від 28.02.2007 № 0001092307/1; в решті позову відмовлено. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили, зокрема, з того, що:

невключення позивачем до валового доходу суми поворотної фінансової допомоги, яка залишилась неповернутою на кінець звітного періоду, призвело до відповідного заниження податкового зобовязання з податку на прибуток;

позивачем було занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість внаслідок помилок у заповненні податкових декларацій та порушення законодавчо встановленого порядку визначення податкових зобовязань платником за операціями з продажу належного йому товару комісіонером;

сама по собі втрата контрагентами платника податкової правосубєктності після здійснення господарських операцій не може бути підставою для висновку про неправомірність відображення у складі податкового кредиту платника сум ПДВ за такими господарськими операціями.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить змінити оскаржувані рішення та повністю задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами було безпідставно проігноровано факт повернення Товариством отриманої фінансової поворотної допомоги шляхом передачі позикодавцеві права вимоги за договором від 31.03.2006, тоді як позивачем правильно переносилися залишки відємного значення ПДВ попередніх звітних періодів у спірних деклараціях.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить повністю відмовити в задоволенні позову, частково скасувавши оскаржувані рішення попередніх інстанцій, посилаючись на те, що податкові накладні, складені невідомими особами, не можуть бути підставою для податкового обліку.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг Товариства та ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено планову документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 по 30.06.2006, оформлену актом від 08.11.2006 №923-23-7-31036278. В ході цієї перевірки було виявлено, зокрема:

факт укладення позивачем договору займу від 17.03.2006 з ОСОБА_2 (позикодавець), за яким останній надав Товариству поворотну допомогу у І кварталі 2006 року у сумі 75550 грн., що залишилася неповернутою на кінець цього звітного періоду, та у ІІ кварталі 2006 року в сумі 274450 грн., частина якої (а саме 204220 грн.) неповернута позивачем, а також неправильне обчислення позивачем суми амортизаційних відрахувань у декларації з податку на прибуток за І півріччя 2006 року; наведені обставини стали підставою для прийняття ДПІ податкового повідомлення-рішення від 21.11.2006 №0001012307/0, за яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 120754,40 грн. (у тому числі 96713 грн. за основним платежем та 24041,40 грн. за штрафними санкціями);

невіднесення позивачем до податкових зобовязань з ПДВ суми цього податку у складі отриманих від комісіонера сум від продажу належного Товариству товару за правилом «першої події», а також невірне заповнення позивачем ІІІ розділу декларацій з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 року та за січень, квітень, травень, червень 2006 року; вказані факти слугували підставою для донарахування Товариству податкового зобовязання з ПДВ у сумі 7899 грн. (у тому числі 5266 грн. за основним платежем та 2633 грн. за штрафними санкціями) за податковим повідомленням-рішенням від 28.02.2007 № 0001032307/1;

включення позивачем до податкового кредиту у січні 2004 року та у листопаді 2004 року сум ПДВ за податковими накладними, складеними приватним підприємством «Фотон»та товариством з обмеженою відповідальністю «Діларіс», тоді як в подальшому державну реєстрацію названих підприємств, а також їх реєстрацію як платників ПДВ було скасовано з мотивів проведення такої реєстрації на підставних осіб; наведена обставина була покладена ДПІ в основу прийняття податкового повідомлення-рішення від 28.02.2007 № 0001092307/1, за яким Товариству визначено суму завищення податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 10604 грн. із застосуванням штрафних санкцій у сумі 5302 грн.

За змістом підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів)… У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

З урахуванням наведеної норми Закону попередні судові інстанції, встановивши факт наявності у позивача наприкінці І та ІІ кварталів 2006 року неповернутої фінансової допомоги, дійшли обґрунтованого висновку про заниження Товариством бази оподаткування податком на прибуток за вказані періоди.

Посилання скаржника на повернення відповідних сум отриманої допомоги шляхом передачі позикодавцеві права вимоги до третьої особи на відповідну суму обґрунтовано не були взяті до уваги судами, позаяк, по-перше, вказаний факт не було відображено Товариством у поясненнях, наданих податковому органові за наслідками проведення перевірки, а по-друге позивачем не подано будь-яких доказів, які б взагалі засвідчили наявність у нього права вимоги до ОСОБА_3, підстави виникнення заборгованості останньої перед Товариством.

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, відносно відсутності помилок у заповненні поданих Товариством до податкового органу деклараціях з податку на прибуток (під час розрахунку суми амортизаційних відрахувань) та з податку на додану вартість (стосовно відображення залишків відємного значення попередніх звітних періодів) стосуються фактично оцінки доказів, які вже були предметом дослідження попередніми судовими інстанціями, та правильності встановлення ними обставин справи, що з урахуванням припису частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до пункту 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Позивачем не спростовано установлений податковим органом факт невключення Товариством відповідних сум ПДВ у складі коштів, отриманих від комісіонера за проданий товар, до податкових зобов'язань у період отримання цих коштів, у зв'язку з чим суди правомірно відмовили у задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2007 № 0001032307/1.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент здійснення позивачем спірних операцій з приватним підприємством «Фотон»та товариством з обмеженою відповідальністю «Діларіс») податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону (у тій самій редакції) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як вбачається з установлених судами обставин справи, включені позивачем суми ПДВ до податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій з приватним підприємством «Фотон»та товариством з обмеженою відповідальністю «Діларіс», підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідачем, в свою чергу, не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

А тому з огляду на факт наявності у названих постачальників необхідного обсягу податкової правосубєктності на момент здійснення спірних операцій слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи, відповідно до якої подальше анулювання реєстрації контрагентів позивача як платників ПДВ не позбавляє правового значення складені ними первинні документи до моменту такого анулювання та не є свідченням фіктивності спірних господарських операцій.

З урахуванням викладеного ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій про часткове задоволення позову є цілком правомірними, а тому процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали окружного і апеляційного адміністративних судів зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва та товариства з обмеженою відповідальністю «Ант-Центр»залишити без задоволення.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2009 у справі № 6/44 (22-а-12766/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко